Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 10 333, 16 грн. пені за неналежне виконання умов договору від 30 вересня 2011 року № 14/2126/11 щодо строків здійснення розрахунків за наданий природний газ, а також 3 547, 56 грн. інфляційних та 2 122, 13 грн. 3% річних. Разом 16 002, 85 грн. Обґрунтуванням стягнення пені є наявність відповідної умови договору про її нарахування.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні, додатково пояснив суду, що незважаючи на умови п. 7.2. договору (де зазначено, що пеня нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом, вимогою, претензією) позивач здійснив нарахування пені за вимогами ч. 6 ст. 323 ГК України, тобто за період в шість місяців з моменту, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, заявлений розмір пені відповідає порядку нарахування встановленому законодавством. Розрахунок інфляційних також здійснено згідно Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі ВС України від 03.04.97р., а також від 17.07.12р. № 01- 06/928/2012.

Щодо поданого відповідачем клопотання про застосування положень п. 3 ст. 83 ГПК України (зменшення розміру неустойки) позивач вказує, що при вирішенні вказаного питання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок (за даним позовом) винятковим, виходячи з інтересів сторін, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Майновий стан позивача згідно звіту про фінансові результати за 2012 рік є збитковим, сума чистого збитку перевищує розмір заявлених санкцій у десятки тисяч разів. Борг же, за даним позовом, виник через несвоєчасні розрахунки контрагентів, в тому числі відповідача.

Через несвоєчасне отримання розрахунків позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотками, що утруднює роботу підприємства, в той час як останнє здійснює закупку за зовнішньоекономічними контрактами, невчасність розрахунку за якими веде до фінансових санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у письмовому відзиві позов не визнають, зазначаючи наступне.

Позивач нарахував пеню за період із 10 січня 2012 року по 23 квітня 2012 року в розмірі 10 333, 16 грн.

Однак, нарахування пені за вказаний термін суперечить ст. 232 ГК України, де вказано, що пеня нараховується за перших шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи із зазначеного, пеня може бути нарахована за період з 10.07.2012р. по 10.01.2013р.

Тому, поданий позивачем розрахунок являється помилковим, а отже розмір пені, заявленої до стягнення є необґрунтованим, оскільки строк нарахування позивачем неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього підрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом.

Крім того, при здійсненні позивачем розрахунку інфляційних витрат, останній допустив як порушення умов укладеного договору, так і арифметичні помилки. Зокрема, при розрахунку (що додається) інфляції - за період 16.02.2012 по 15.03.2012 на суму 633787,52грн., за період 16.11.2011 по 15.12.2011 на суму 100 462, 20грн.

Також, при розрахунку трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату, позивачем допущено ряд помилок. При здійсненні розрахунку відповідачем, сума річних дорівнює 1316, 08 грн.

Разом з вказаним, відповідач зазначає таке. Як передбачено п. 6. 2 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання "Покупця" на поточний рахунок із спеціальним режимом використання "Продавця" відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ та зараховується як оплата за газ, поставлений "Продавцем" "Покупцю" в тому ж місяці, у якому надійшли кошти; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків "Покупця".

Згідно умов договору, природний газ, який переданий позивачем відповідачу, використовується виключно для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, відповідно до Алгоритму розщеплення коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 247 (247-2008-п) "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ", та затвердженого Постановою НКРЕ від 08.12.2012 № 1000 Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств. Цей Алгоритм установлює порядок розподілу та перерахування відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" коштів з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання газопостачального підприємства за використаний населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, природний газ, відповідно до затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України нормативів перерахування коштів на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання НАК "Нафтогаз України", що додаються, а також механізм розрахунку газопостачальними підприємствами нормативів перерахування коштів.

Таким чином, щомісячно, Національна комісія регулювання електроенергетики України своїм розпорядженням встановлює норматив розподілу коштів, які надійшли від установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів і уповноважений банк перераховує товариству кошти, розподілені за встановленим нормативом розподілу.

Виходячи з цього, відповідач наділений виключним правом контролю розміру надходжень коштів від споживачів природного газу, але не має права втручатися в механізм та розміри розподілу та перерахування зазначених коштів.

За таких обставин, неспплата за одержаний від позивача природний газ допущена внаслідок процесів, які не залежать від дій відповідача.. Вказаний природний газ відповідач придбав для наступної реалізації споживачам м. Шепетівка та Шепетівського району. Лише при оплаті кінцевими споживачами одержаного від відповідача природного газу, позивач може отримати оплату поставленого газу. Несвоєчасна оплата за використаний природний газ трапилася у зв'язку із заборгованістю кінцевих споживачів природного газу.

Тому, примусове стягнення 3% річних, інфляційних та штрафних санкцій (пені) за прострочення оплати за природний газ, що об'єктивно виникло не з вини відповідача, а внаслідок затримки розрахунків з боку споживачів (населення), спричинить вилучення з господарського обороту ПАТ "Шепетівкагаз" грошових коштів, що позбавить можливості закупки нових обсягів природного газу для забезпечення ним споживачів Шепетівського району та міста. Також це призведе до неможливості проводити розрахунки за поставлений природний газ у поточному році, здійснення робіт по забезпеченню безаварійного та безперебійного газопостачання, підтримки газорозподільної мережі у працездатному стані.

Крім того, відповідач, враховуючи право суду (ст. 83 ГПК) - у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір санкцій, просить застосувати вказану норму. Для цього відповідач просить взяти до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, а саме:

- відповідач є підприємством, основним видом діяльності якого є транспортування та постачання природного газу за регульованим тарифом за встановленими НКРЕ України цінами;

- Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" не є комерційною організацією;

- ступінь виконання основного зобов'язання за договором поставки природного газу № 14/2126/11 від 30.09.2011 року, а саме, повне отримання оплати позивачем обсягу природного газу за 2011 та 2012 роки;

- згідно даних балансу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" станом на 31.12.2011 року дебіторська заборгованість становить на кінець звітного періоду 8796 тис. грн.

- позивач не поніс жодних збитків в результаті невиконання відповідачем умов договору щодо оплати за поставлений газ (будь-яких доказів протилежного позивачем не надано).

З матеріалів справи вбачається.

30 вересня 2011 року між сторонами укладено договір в силу якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу - ВАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз", в подальшому ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" відповідно до листа від 17 жовтня 2011 року та виписки з ЄДРПОУ № 23 - 07/4308 - 30) у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Продавець передає покупцеві з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 2 504 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів відповідно до графіка ( зазначеного у договорі) (п. 2.1.).

За розрахункову одиницю переданого газу приймається один куб. м., приведений до стандартних умов (п. 2.3.)

Приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформляється актом прийому - передачі, що є підставою для остаточних розрахунків (п. 3.3., 3.4).

Кількість газу, яка постачається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця (п. 4.1.).

Ціна газу встановлюється НКРЕ. Ціна за 1 000 куб. м. газу становить 3 023. 50 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу за регульованим тарифом. До сплати за 1 000 куб. м. газу - 3 628, 20 грн. Загальна вартість газу за договором - 7 570 844 грн., крім того ПДВ 20% з ПДВ 9 085 012, 8 грн. (розділ 5).

Пунктами 6.1. 6.2. встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 - го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця.

За п. 7..2. у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Договір набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення оплати за газ - до повного погашення заборгованості.

Згідно додаткової угоди від 30 вересня 2011 року № 1 сторони внесли зміни в основний договір та встановили суму до сплати за 1 000 куб. м. в розмірі 4 058, 40 грн. з ПДВ.

За додатковою угодою від 30 грудня 2011 року сторони змінили обсяги надання газу та встановили, що ціна за 1 000 куб. м. газу до сплати становить 4 210, 8 грн.

Договір та додаткові угоди підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

В період з жовтня 2011 року по березень 2012 року позивач поставив відповідачу газ на загальну суму 6 127 578, 11 грн., про що свідчать акти прийому - передачі: від 31 жовтня 2011 року на суму 335 735, 20 грн., від 30 листопада 2011 року на суму 882 365, 15 грн., від 31 грудня 2011 року на суму 1 118 060, 80 грн., від 31 січня 2012 року на суму 1 027 738, 38 грн., від 29 лютого 2012 року на суму 1 687 987, 61 грн., від 31 березня 2012 року на суму 1 075 690, 97 грн.

Акти підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Зазначена суму підтверджена також в розрахунку вартості газу та випискою з реєстрації операцій з розрахунків між сторонами, де також зазначено про оплату вказаної суми та періоди оплат.

На підтвердження своєї позиції відповідач надав розрахунки сум річних, пені та інфляційних з власними розмірами зазначених нарахувань, баланс товариства відповідача на 31 грудня 2011 року та виписки з банку з 24 жовтня 2011 року по березень 2012 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до п.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

Уклавши договір№ 14/2126/11 сторони визначили умови, що є обов'язкові для них.

Факт поставки газу та прийняття його відповідачем підтверджується матеріалами справи (акти прийому - передачі) і не заперечується відповідачем. Відповідно до умов договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 - го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця. Поставка газу здійснювалась за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року. Таким чином, обов'язок оплати наступив: за жовтень 2011 року - 10 листопада 2011 року, за листопад 2011 року - 10 грудня 2011 року, за грудень 2011 року - 10 січня 2012 року, за січень 2012 року - 10 лютого 2012 року, за лютий 2012 року - 10 березня 2012 року, за березень 2012 року - 10 квітня 2012 року. Проте, остаточний розрахунок відповідач здійснив, як вбачається з розрахунку та виписки по фінансових операціях - 24 квітня 2012 року. При цьому, за кожний місяць поставки розрахунки здійснювались частинами, в результаті чого сума боргу змінювалась, в залежності від дати проведення оплат.

При встановленні кінцевого терміну розрахунку судом враховуються виключно умови договору щодо визначення кінцевої дати платежу як дати до якої має бути проведений розрахунок тобто до 10-го числа місяця, оскільки умовами договору не пердбачено включення 10-го дня місяця в останній день розрахунку (наприклад до 10-го числа включно).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відсутність оплати у визначений договором строк свідчить про виникнення заборгованості у відповідача за поставлений газ у період з жовтня 2011 року по березень 2012 року. Розмір заборгованості підтверджується розрахунком та матеріалами справи.

Доводи відповідача щодо відсутності вини відповідача в простроченні оплати через несвоєчасне внесення платежів населенням (споживачів) міста Шепетівка та Шепетівського району до уваги не приймаються, оскільки останні не є стороною договору, а обов'язок по оплаті за договором лежить на відповідачеві. Відповідальність за неоплату споживачів лежить на останніх, згідно договорів між ними та відповідачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вказаної норми, з урахуванням документального підтвердження існування заборгованості у зазначений вище період вимоги про стягнення інфляційних та річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Розмір цих нарахувань підтверджується перевіреним судом розрахунком, де нарахування річних та інфляційних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості, з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

Відносно нарахування пені, судом зазначається наступне.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування пені за порушення строків розрахунків сторони передбачили п. 7.2. договору, що свідчить про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення пені.

Умовами договору сторони визначили, що нарахування пені здійснюється протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом. Проте, зазначена умова договору не була застосована позивачем при розрахунку пені. З наданого позивачем та перевіреного судом розрахунку вбачається, що нарахування пені здійснено позивачем у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, що свідчить про обґрунтованість заявленого розміру пені.

Таким чином, позов обґрунтований, підтверджений поданими доказами та підлягає задоволенню.

Подане відповідачем клопотання щодо зменшення розміру пені задоволенню не підлягає, оскільки судом приймаються до уваги та визнаються обґрунтованими заперечення позивача щодо його специфічного становища на ринку постачання газу, не можливість кредитування відповідача та виникнення загрози застосування фінансових санкцій до позивача.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Позов задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" (Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Економічна, 29, код 03361394, р/р 26033331512265, ПАТ "Ощадбанк" у м. Шепетівка, МФО 375218) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720, р/р 26002301921, в АТ "Ощадбанк" м. Києв) 3 547, 56 грн. інфляційних, 2 122, 13 грн. три відсотки річних, 10 333, 16 грн. пені та 1 720, 50 грн. судового збору.