Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонера ПАТ "Дім марочних коньяків "Таврія" Ніколайчука Олександра Володимировича, м. Нова Каховка Херсонської області

до: Публічного акціонерного товариства "Дім марочних коньяків "Таврія", м. Нова Каховка Херсонської області

про визнання недійсними кредитних договорів

за участю представників сторін:

від позивача - Ніколайчук В.Л., представник за довіреністю від 06.02.2012 р.

від відповідача - Лобенко Н.І., представник за довіреністю № 1 від 18.01.2013 р.

Акціонер Публічного акціонерного товариства "Дім марочних коньяків "Таврія" (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дім марочних коньяків "Таврія" (відповідач), в якій просить зобов'язати відповідача виконати обов'язок та надати позивачу наступні документи: кредитні договори, договори застави, іпотеки в рамках Генеральної угоди №6906 №2 від 26.04.2006 р.; договори поруки, договори доручення; правочини щодо закупівлі сировини, обладнання, сільгосптехніки, добрив отрутохімікатів та ін.., які вчинені в ході поточної діяльності товариства та просить визнати недійсними кредитні договори, договори застави, іпотеки в рамках Генеральної угоди №6906 N 2 від 26.04.2006 р.; договори поруки, договори доручення; правочини щодо закупівлі сировини, обладнання, сільгосптехніки, добрив, отрутохімікатів та ін., які вчинені в ході поточної діяльності товариства.

14 лютого 2013 року позивач надав суду уточнення до позовної заяви, в якому просить зобов'язати відповідача виконати в натурі обов'язок та надати позивачу значні правочини, тобто правочини, які укладалися на суму більше 65461250,00 гривень, в тому числі такі документи:

- кредитні договори, договори застави, іпотеки в рамках Генеральної угоди №6906 №2 від 26.04.2006 р.;

- договори поруки, договори доручення;

- правочини щодо закупівлі сировини, обладнання, сільгосптехніки, добрив,

отрутохімікатів та ін., які вчинені в ході поточної діяльності товариства;

а також просить визнати недійсними кредитні договори, договори застави, іпотеки в рамках Генеральної угоди №6906 №2 від 26.04.2006 р.; договори поруки, договори доручення; правочини щодо закупівлі сировини, обладнання, сільгосптехніки, добрив, отрутохімікатів та ін.., які вчинені в ході поточної діяльності товариства, які укладалися на суму більше 65461250,00 грн. (тобто є значними правочинами).

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників, що прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд

Ніколайчук Олександр Володимирович є акціонером Публічного акціонерного товариства «Дім марочних коньяків «Таврія» (далі - товариство), що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах.

Судом встановлено, що 11 травня 2012 року відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства «Дім марочних коньяків «Таврія».

Пунктом 9 Порядку денного вищевказаних зборів передбачено розгляд питання про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятись товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття рішення та надання відповідних повноважень.

Позивач в позовній заяві стверджує, що не знаючи навіть ймовірно суть договорів, голосував проти попереднього погодження договорів.

Матеріалами справи, а саме Протоколом №1 річних (чергових) загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Дім марочних коньяків «Таврія» від 11.05.2012 року, підтверджується, що з 9-го питання порядку денного було прийнято рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття цього рішення, граничною сукупною вартістю 250000000,00 грн. щодо:

1. укладання директором товариства Кошелевим В.О. по узгодженню із Наглядовою радою товариства правочинів наступного характеру:

- кредитних договорів, договорів застави, іпотеки в рамках Генеральної угоди №6906 №2 від 26.04.2006 р.;

- для закупівлі сировини, обладнання та ін.., які вчинятимуться в ході поточної діяльності товариства.

2. Укладання директором Дочірнього підприємства «Таврія» Феодосовим О. А. по узгодженню із Наглядовою радою товариства правочинів наступного характеру:

- договорів поруки, договорів доручення;

- для закупівлі сільгосптехніки, добрив, отрутохімікатів, обладнання та ін.., які вчинятимуться в ході поточної діяльності товариства.

3. Укладання директором Дочірнього підприємства «Таврія - 1» Ковалем І.І. по узгодженню із Наглядовою радою товариства правочинів наступного характеру:

- для укладання договорів поруки, договорів доручення,

- для закупівлі сільгосптехніки, добрив, отрутохімікатів, обладнання та ін.., які вчинятимуться в ході поточної діяльності підприємства.

Позивач стверджує, що відповідачем з 11.05.2012 року укладались значні правочини, але йому невідомо ні предмету цих договорів, ані умов, на яких вони укладались, також позивач акцентує увагу на тому, що вони (значні правочини) не пройшли обов'язкової процедури погодження із загальними зборами. На думку позивача значні правочини - кредитні договори, договори застави, іпотеки в рамках Генеральної угоди №6906 №2 від 26.04.2006 р., договори поруки, договори доручення, правочини щодо закупівлі сировини, обладнання, сільгосптехніки, добрив, отрутохімікатів та ін.., які вчинені в ході поточної діяльності товариства, є недійсними, оскільки суперечать законодавству України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства» - значний правочин - правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності. Згідно приписів ст.70 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради. рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості. Якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті. Вимоги до порядку вчинення значного правочину, передбачені цією статтею, застосовуються як додаткові до інших вимог щодо порядку вчинення певних правочинів, передбачених законом або статутом акціонерного товариства. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

Статтею 11 ЦК України визначено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що визначаються законами, а також із дій осіб, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тому незалежно від того, як сторони назвали договір, яким встановлені правовідносини, до цих відносин необхідно застосовувати норми чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини.

Закони України відповідно до ст. 68 Конституції України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Положенням ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09 № 9 (v0009700-09) , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішення про вчинення товариством значного правочину, про що прямо вказано в п.2 ч.1 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства", загальними зборами не приймалось. Відповідач у письмових поясненнях (а.с.92) чітко зазначив, що товариство не укладало значних правочинів, на попереднє схвалення яких загальними зборами акціонерів надавалась згода відповідно до п.9 Протоколу №1 від 11.05.2012 р. Суд звертає увагу позивача, що ним не зазначено, які саме певні його корпоративні права порушені оспорюваними договорами.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо визнання недійсними кредитних

договорів, договорів застави, іпотеки в рамках Генеральної угоди №6906 №2 від 26.04.2006 р.; договорів поруки, договорів доручення; правочинів щодо закупівлі сировини, обладнання, сільгосптехніки, добрив, отрутохімікатів та ін.., які вчинені в ході поточної діяльності товариства, які укладалися на суму більше 65461250,00 грн. (тобто є значними правочинами), - задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про зобов'язання позивача виконати обов'язок та надати позивачу наступні документи: кредитні договори, договори застави, іпотеки в рамках Генеральної угоди №6906 №2 від 26.04.2006 р.; договори поруки, договори доручення; правочини щодо закупівлі сировини, обладнання, сільгосптехніки, добрив отрутохімікатів та ін.., які вчинені в ході поточної діяльності товариства, - суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне.

Згідно правил частини першої статті 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо.

Статтею 25 Закону України "Про акціонерні товариства" також передбачено право акціонера на отримання інформації про господарську діяльність акціонерів товариства.

Згідно пункту 5 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Пунктом 5.1. наявного в матеріалах справи статуту Публічного акціонерного товариства «Дім марочних коньяків «Таврія», затвердженого рішенням загальних зборів 11.05.2012 р. та зареєстрованого Нокаховським виконавчим комітетом 30.05.2012 р. (далі - статут) передбачено право акціонера отримувати інформацію про діяльність товариства у порядку, передбаченому законодавством, статутом та внутрішніми документами товариства (а.с.48-49).

Статутом товариства не визначений порядок одержання учасником інформації про кредитні договори, договори застави, іпотеки, поруки, доручення, правочинів щодо закупівлі сировини, обладнання, сільгосптехніки, добрив, отрутохімікатів.

Частиною першої статті 78 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що акціонерне товариство забезпечує кожному акціонеру доступ до документів, визначених пунктами 1-3, 5-11, 13, 14, 16 і 17 частини першої статті 77 цього Закону, а саме: 1) статут товариства, зміни до статуту, засновницький (установчий) договір; 2) положення про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію, інші внутрішні положення товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 3) положення про кожну філію та кожне представництво товариства; 5) принципи (кодекс) корпоративного управління товариства; 6) протоколи загальних зборів; 7) матеріали, з якими акціонери мають (мали) можливість познайомитися під час підготовки до загальних зборів; 8) протоколи засідань наглядової ради та колегіального виконавчого органу, накази і розпорядження голови колегіального та одноосібного виконавчого органу; 9) протоколи засідань ревізійної комісії, рішення ревізора товариства; 10) висновки ревізійної комісії (ревізора) та аудитора товариства; 11) річна фінансова звітність; 13) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 14) проспект емісії, свідоцтво про державну реєстрацію випуску акцій та інших цінних паперів товариства; 16) особлива інформація про товариство згідно з вимогами законодавства; 17) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, його внутрішніми положеннями, рішеннями загальних зборів, наглядової ради, виконавчого органу.

Протягом 10 робочих днів з дня надходження письмової вимоги акціонера корпоративний секретар, а в разі його відсутності - виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний надати цьому акціонеру завірені підписом уповноваженої особи товариства та печаткою товариства копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті (частина друга статті 78 Закону України "Про акціонерні товариства").

Способом захисту права учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства (стаття 25 Закону України ''Про акціонерне товариство'', стаття 116 Цивільного кодексу України, частина перша статті 88 Господарського кодексу України) є спонукання в судовому порядку до виконання товариством дій - надання відповідної інформації.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарське товариство зобов'язане надавати учаснику (акціонеру) на його вимогу лише документи звітного характеру (річні баланси, звіти про фінансову-господарську діяльність товариства, протоколи зборів органів управління товариства) та інформацію, що міститься в установчих документах товариства, а не будь-яку інформацію щодо господарської діяльності товариства. Саме таку правову позицію викладено у пункті 36 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) .

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не надано належних доказів існування обставин, що були б підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судові витрати покладаються на позивача у відповідності до ст. 49 ГПК України (1798-12) .

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 20.02.2013 р.