Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., при секретарі судового засідання Бурнишевій О. Е. (за участю представника відповідача - Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ) ОСОБА_1), розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргою ОСОБА_2 справу за її позовом до ОДПІ про скасування податкового повідомлення, встановила:

У червні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОДПІ про скасування податкового повідомлення від 13 травня 2006 року N 0002071741/0, яким позивачці визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 725 грн. 58 коп. з посиланням на підпункт "а" підпункту 4.2.2 статті 4 та підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". В обґрунтування позову зазначала, що спірне податкове повідомлення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства щодо його форми, змісту та порядку направлення.

Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 13 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 11 грудня 2006 року, позов задовольнив частково. Виключив з податкового повідомлення посилання на підпункт "а" підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", залишивши посилання на підпункт 4.2.2 статті 4 цього Закону. В решті позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 грудня 2008 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а судові рішення - без змін.

У скарзі до Верховного Суду України ОСОБА_2, посилаючись на неоднакове та неправильне в цій справі застосування судом касаційної інстанції підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889-IV (889-15) ), просить скасувати судові рішення судів всіх інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підтвердження неоднакової практики скаржниця наводить постанову Вищого адміністративного суду України від 6 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОДПІ про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі та запереченні на неї доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга має бути задоволена, виходячи із такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 березня 2006 року ОСОБА_2 подала до ОДПІ декларацію про доходи, одержані з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, в підрозділі 1.2 якої зазначила суму нарахованого доходу в розмірі 14511 грн. 62 коп., отриманого внаслідок прийняття нею спадщини від померлої матері у вигляді грошових вкладів з нарахованими відсотками та грошовими компенсаціями до них, у тому числі у вигляді компенсаційних сертифікатів, що зберігаються в філії N 20 Кам'янець-Подільського відділення N 188 Ощадного банку України на рахунках N 9418, N 9155101279 та в Кам'янець-Подільському відділенні N 188 Ощадного банку України на рахунку N 127584. При цьому позивачка зазначила у декларації, що вклади в установу Ощадного банку СРСР були внесені спадкодавцем до 2 січня 1992 року.

За результатами розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, згідно поданої декларації, контролюючим органом, відповідно до пункту 7.2 статті 7 та підпункту "б" підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону N 889-IV, визначено податкове зобов'язання та направлено податкове повідомлення, про скасування якого заявлені вимоги.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з обґрунтованістю яких погодився і суд касаційної інстанції, мотивовані тим, що позивачці правильно, відповідно до зазначених норм Закону N 889-IV визначено податок з доходу, отриманого у 2005 році внаслідок прийняття нею у спадщину суми коштів, оскільки позивачка сама включила до декларації відомості про отримання доходу. Порушення Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року N 253, на думку суду, не вплинуло на його законність та розмір.

Однак з наведеними висновками судів всіх інстанцій не можна погодитися, оскільки ці висновки не ґрунтуються на положеннях Законів.

Підпунктом 4.2.14 пункту 4.2 статті 4 Закону N 889-IV визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді вартості успадкованого майна, у межах, що підлягає оподаткуванню цим податком згідно з нормами статті 13 цього Закону.

Відповідно до підпункту "б" підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону N 889-IV при отриманні спадщини членами сім'ї першого ступеня споріднення, сума коштів, яка не перевищує суму, що дорівнює стократному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на початок року, в якому така спадщина успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є членом його подружжя, оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.

Згідно з підпунктом 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону N 889-IV, не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку сума виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулося.

Вирішуючи спір та визнаючи правомірними дії ОДПІ суди всіх інстанцій в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України не з'ясували, чи є об'єктом оподаткування суми успадкованих позивачкою грошових заощаджень.

Виходячи з наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає за необхідне скасувати всі ухвалені в справі судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2008 року, ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 11 грудня 2006 року та постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.