розглянула питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою громадянина Куяна М.В. щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) абзацу третього пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року № 80-VІІІ (80-19) , частини другої статті 8 Закону України "Про оплату праці від 24 березня 1995 року (108/95-ВР) № 108/95-ВР, Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31 травня 2012 року № 505 (505-2012-п) .

Заслухавши суддю-доповідача Гультая М.М. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Громадянин Куян М. В. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними):

- абзац третій пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року (80-19) № 80-VIII (далі - Закон № 80), за яким, зокрема, норми і положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" (1697-18) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- частину другу статті 8 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108), відповідно до якої умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього закону;

- Постанову Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31 травня 2012 року № 505 (505-2012-п) (далі - Постанова).

Автор клопотання вважає, що зазначені положення, застосовані в остаточному судовому рішенні в його справі, не відповідають статті 8, частині четвертій статті 43 Конституції України, оскільки обмежили його право на заробітну плату, гарантоване частиною четвертою статті 43 Основного Закону України (254к/96-ВР) .

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

2.1. Відповідно до частини першої статті 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

За змістом наведеної норми Конституції України (254к/96-ВР) закон про Державний бюджет України приймається на певний бюджетний період і втрачає чинність після закінчення цього періоду, крім випадків, передбачених Бюджетним кодексом України (2456-17) .

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України розглядає питання щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) чинних актів (їх окремих положень).

Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з того, що Закон № 80 (80-19) був чинним у період з 1 січня по 31 грудня 2015 року. З 1 січня 2016 року Закон № 80 (80-19) втратив чинність, відповідно положення цього закону не застосовуються до правовідносин, що виникли під час його чинності, а тому абзац третій пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 80 (80-19) не може бути предметом розгляду в Конституційному Суді України та перевірений на відповідність Конституції України (254к/96-ВР) (конституційність).

Згідно з пунктом 5 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі є втрата чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України (254к/96-ВР) , крім випадків, передбачених частиною другою статті 8 цього закону.

Отже, відповідно до пункту 5 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" є підстава для відмови у відкритті конституційного провадження у справі щодо конституційності абзацу третього пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 80 (80-19) .

2.2. Згідно з Законом України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) у конституційній скарзі зазначаються, зокрема, обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); Конституційний Суд України відмовляє у відкритті конституційного провадження, визнавши конституційну скаргу неприйнятною, якщо зміст і вимоги конституційної скарги є очевидно необгрунтованими (частина четверта статті 77). Отже, особа, яка звертається до Конституційного Суду України, повинна не лише зазначити, а й аргументовано довести, як саме закон (його окремі положення) обмежує чи порушує її гарантоване Конституцією України (254к/96-ВР) право і як це право зазнало порушень внаслідок застосування закону.

У конституційній скарзі автор клопотання навів лише зміст частини другої статті 8 Закону № 108 (108/95-ВР) без обґрунтування тверджень щодо її неконституційності.

Отже, конституційна скарга щодо конституційності частини другої статті 8 Закону № 108 (108/95-ВР) не відповідає вимогам пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Відповідно до пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі є неприйнятність конституційної скарги.

Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України вважає, що у конституційній скарзі не наведено обґрунтування тверджень щодо неконституційності частини другої статті 8 Закону № 108 (108/95-ВР) , що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України".

2.3. Куян М.В. звертається з клопотанням визнати Постанову такою, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційною).

Згідно зі статтею 151-1 Конституції України (254к/96-ВР) , частиною першою, пунктами 5, 6 частини другої статті 55, частиною першою статті 56 Закону України "Про Конституційний Суд України" особа подає конституційну скаргу лише щодо конституційності закону України, а не іншого акта.

Отже, Куян М.В. не є належним суб'єктом звернення до Конституційного Суду України щодо конституційності інших актів, крім законів України.

Таким чином, є підстава для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 1 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - звернення до Конституційного Суду України неналежним суб'єктом.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України (254к/96-ВР) , статтями 7, 8, 32, 37, 38, 55, 56, 58, 61, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України (v0001710-18) , Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою громадянина Куяна Михайла Володимировича на підставі пунктів 1, 4, 5 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України".