розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Платова Сергія Михайловича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положення частини десятої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Заслухавши суддю-доповідача Городовенка В.В. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Платов С.М. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частинам першій, другій статті 55, частині першій статті 64 Конституції України (конституційність) положення частини десятої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - Кодекс), згідно з яким, зокрема, постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суб'єкт права на конституційну скаргу стверджує, що застосування оспорюваного положення Кодексу (80731-10) в остаточному судовому рішенні у його справі - постанові апеляційного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року -обмежує його право на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, є невиправданим та суперечить "принципам верховенства права". Обґрунтовуючи таку позицію, автор клопотання вказує, що право на судовий захист включає можливість оскарження судових рішень у касаційному порядку і законодавче обмеження цієї можливості є виправданим лише у справах про "незначні адміністративніправопорушення". Платов С.М. вважає, що у його справі таке оскарження має бути забезпечене, оскільки накладене на нього судами адміністративне стягнення за ступенем суворості співмірне із встановленим Кримінальним кодексом України (2341-14) покаранням, зокрема штрафом. На його думку, унеможлививши касаційне оскарження судового рішення у подібних справах, законодавець допустив непропорційність між поставленою метою та вжитими для її досягнення заходами. Автор клопотання стверджує, що положення частини десятої статті 294 Кодексу (80732-10) не забезпечує прав на доступ до суду, на справедливий судовий розгляд, має дискримінаційний характер, а також порушує принцип законності як складову принципу верховенства права, передбаченого частиною першою статті 8 Конституції України.

На обґрунтування своєї позиції Платов С.М. посилається на положення статті 1, частини другої статті 3, частини другої статті 19, пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 (у конституційній скарзі наведено як чинну, так і попередню редакцію цієї норми) Конституції України (254к/96-ВР) , статті 8 Загальної декларації прав людини 1948 року (995_015) , статті 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року (995_043) , статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004) , статті 2 Протоколу № 7 до цієї конвенції (994_804) , позиції Європейського суду з прав людини, а також долучає до конституційної скарги копії судових рішень у його справі, а саме постанов Дніпровського районного суду міста Києва від 7 грудня 2017 року й апеляційного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) у конституційній скарзі має міститись обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); Конституційний Суд України відмовляє у відкритті конституційного провадження, визнавши конституційну скаргу неприйнятною, зокрема, якщо її зміст і вимоги є очевидно необґрунтованими (частина четверта статті 77). Отже, суб'єкт права на конституційну скаргу повинен навести аргументи, які підтверджували б порушення його конституційних прав оспорюваним законом України (його окремими положеннями).

Суб'єкт права на конституційну скаргу, аргументуючи твердження щодо неконституційності положення частини десятої статті 294 Кодексу (80732-10) , цитує ряд норм Конституції України (254к/96-ВР) , у тому числі її пункт 8 частини третьої статті 129 у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року № 1401-VIII (1401-19) , що не може вважатися обґрунтуванням таких тверджень. Посилання Платова С.М. на відповідні статті правозахисник міжнародних актів та позиції Європейського суду з прав людини також не є аргументами щодо неконституційності оспорюваного положення, оскільки з їх аналізу не випливає, що для забезпечення ефективного поновлення в правах та права доступу до суду обов'язковою є наявність за законом можливості касаційного оскарження судового рішення у всіх категоріях справ про адміністративні правопорушення. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Таким чином, на конституційному рівні встановлено обов'язковість апеляційного перегляду справи, а випадки необхідності у касаційному оскарженні судового рішення визначаються законом.

Із аналізу конституційної скарги вбачається, що Платов С.М. фактично висловлює незгоду з судовими рішеннями у його справі та із законодавчим регулюванням питань касаційного оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення загалом, що не є обґрунтуванням неконституційності положення частини десятої статті 294 Кодексу (80732-10) .

Отже, суб'єкт права на конституційну скаргу не дотримав вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України", що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі за пунктом 4 статті 62 цього закону - неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, статтями 7, 32, 37, 50, 55, 56, 58, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України (v0001710-18) , Третя колегія судців Другого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Платова Сергія Михайловича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положення частини десятої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" -неприйнятність конституційної скарги.