1.1. У березні 2019 року Запорізька обласна організація Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Гаражно-експлуатаційного кооперативу "Фронтовик" про усунення перешкод у користуванні Запорізькою обласною організацією Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" майном шляхом зобов'язання Гаражно-експлуатаційного кооперативу "Фронтовик" звільнити земельну ділянку площею 1,8 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, 2 (колишня назва - Георгія Сапожнікова) та зобов`язання Гаражно-експлуатаційного кооперативу "Фронтовик" не чинити перешкоди Запорізькій обласній організації Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" у користуванні земельною ділянкою площею 1,8 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, 2 (колишня назва Георгія Сапожнікова).

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Запорізькій обласній організації "Автомотолюбитель УРСР", правонаступником якої він є, була надана у постійне користування земельна ділянка загальною площею 4,0 га на підставі Державного акта про право користування землею № 012333 від 27.01.1986. Позивач наголошує, що ці обставини установлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.02.2012 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2012 у справі № 8/5009/8051/11. Натомість, Гаражно-експлуатаційний кооператив "Фронтовик" знаходиться на частині цієї земельної ділянки площею 1,8 га, та за цією адресою він зареєстрований в ЄДРПОУ.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.06.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 908/618/19, у задоволенні позовних вимог Запорізької обласної організації Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" до Гаражно-експлуатаційного кооперативу "Фронтовик" про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено у повному обсязі.

2.2. Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що на час вирішення спору в суді сторонами не надано доказів про те, яку фактично площу земельної ділянки займає Гаражно-експлуатаційний кооператив "Фронтовик" та чи входить вона до складу земельної ділянки площею 1,8 га за адресою м. Запоріжжя вул. Василя Стуса, 2 повністю чи частково. Також суди установили, що позивачем не надано доказів про те, що Гаражно-експлуатаційний кооператив "Фронтовик" перешкоджає у використанні позивачем земельної ділянки площею 1,8 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса 2 (колишня назва Георгія Сапожнікова). З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для негаторного позову, оскільки Запорізькою обласною організацією Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" не доведено, яким саме чином Гаражно-експлуатаційний кооператив "Фронтовик" чинить перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою, на якій розміщена приватна власність фізичних осіб (гаражі та бокси). При цьому, у позові не визначені чітко та конкретно дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця). Суди зазначили, що сформульовані таким чином позовні вимоги неможливо виконати в примусовому порядку, а вказане не призведе до поновлення прав позивача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2019 і рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.06.2019 у справі № 908/618/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулася Запорізька обласна організація Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2019 і рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2019 у справі № 908/618/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги Запорізька обласна організація Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. На думку скаржника, господарськими судами неправильно застосовано положення частини 2 статті 152 Земельного кодексу України. При цьому, скаржник також зазначає, що земельна ділянка була виділена лише позивачу, а обставина про те, що земельна ділянка виділялась для будівництва металевих гаражних боксів, не дає підстави стверджувати про набуття Гаражно-експлуатаційним кооперативом "Фронтовик" права користування земельною ділянкою. Аналогічно і зазначення у Статуті відповідача про те, що останній має право користування земельною ділянкою позивача на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яким земельну ділянку було виділено саме позивачу, не є підставою вважати, що у відповідача наявне право користування цією земельною ділянкою.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Гаражно-експлуатаційний кооператив "Фронтовик" просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Зокрема, Гаражно-експлуатаційний кооператив "Фронтовик" вважає доведеним, що його право користування земельною ділянкою виникло на підставі адміністративного акта - рішення виконкому Ленінської районної Ради народних депутатів від 12.09.1985 № 246, яке є дійсним і в судовому порядку не оскаржувалося.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що позивач - Запорізька обласна організація Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" зареєстрована за адресою місто Запоріжжя, вул.Чкалова, 99, код ЄДРПОУ 05517682, засновником її є Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів", м. Київ. Відповідач - Гаражно-експлуатаційний кооператив "Фронтовик" зареєстрований за адресою м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, 2 (колишня назва Георгія Сапожнікова), код ЄДРПОУ 20510275, засновниками є фізичні особи.

4.2. Листом від 02.03.2018 № 15 Запорізька обласна організація Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" з посиланням на пункт 2 статті 152 Земельного кодексу України, а також на те, що земельна ділянка була надана в користування саме їй, з метою приведення у відповідність взаємовідносин сторін, звернулась до Гаражно-експлуатаційного кооперативу "Фронтовик", в якому просила надати:

- дозвільні або погоджувальні документи на будівництво та встановлення додаткових гаражів на території земельної ділянки по вул. Василя Стуса, 2 (колишня назва Георгія Сапожнікова), у м. Запоріжжя після 01.01.1992;

- дозвільні або погоджувальні документи, на підставі яких здійснюється підприємницька діяльність на території земельної ділянки по вул. Георгія Сапожнікова або вул. Георгія Сапожнікова, 2 у м. Запоріжжі (станція технічного обслуговування та інше), чим порушується цільове призначення використання земельної ділянки відповідно до Державного акта серії Б №012333 на право постійного користування від 27.01.1986;

- документи, які підтверджують право власності на об`єкти нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці по вул. Василя Стуса, 2 (колишня назва Георгія Сапожнікова);

- поновити індивідуальне членство згідно з договором володільців гаражів у Спілці автомобілістів ВСА (сплативши індивідуальні членські внески згідно нашого Положення);

- пред`явити: списки членів кооперативу; копію статуту Гаражно-експлуатаційного кооперативу "Фронтовик; копію протоколу рішення про вступ (відновлення) у Всеукраїнській спілці автомобілістів; копію протоколу про розподіл обов`язків в колективі; заяви про вступ до Запорізької обласної організації Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів"; сплатити членські внески.

4.3. Також господарські суди попередніх інстанцій установили, що у відповідь листом від 28.03.2018 № 2 Гаражно-експлуатаційний кооператив "Фронтовик" повідомив позивачу, що земельна ділянка по вул. Василя Стуса, 2 у Хортицькому районі з самого початку надавалась для створення гаражного кооперативу для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни і до цього часу використовується за цільовим призначенням. Земельною ділянкою правомірно користується Гаражно-експлуатаційний кооператив "Фронтовик", який створено якраз на цій земельній ділянці. В листі зазначено, що правомірність користування земельною ділянкою кооперативом підтверджується також прокуратурою. Прокурор Хортицького району м. Запоріжжя, звертаючись до суду з позовом про скасування вказаного Державного акта, відповідачами визначив Запорізьку обласну організацію "Всеукраїнської спілки автомобілістів" та ОК "Дніпро", в той час, як Гаражно-експлуатаційний кооператив "Фронтовик" був у справі № 8/5009/8015/11 третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача. Крім того, у цьому листі зазначено, що Запорізька обласна організація Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" не є щодо Гаражно-експлуатаційного кооперативу "Фронтовик" ні вищою організацією, ні контролюючим органом, а тому відсутній обов`язок надавати на запит будь-які документи, у тому числі і список членів кооперативу.

4.4. Господарськими судами зазначено, що на думку позивача вказана відповідь порушує його право на користування земельною ділянкою, а також чиняться перешкоди в її використанні.

4.5. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що право на користування спірною земельною ділянкою позивач підтверджує копією Державного акта на право користування землею Б №012333 від 27.01.1986, виданого Запорізькій обласній раді добровільного товариства "Автомотолюбителів УРСР", який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею №301.

Відповідно до плану землекористування, який є додатком до вказаного акта, зазначено дві земельні ділянки (адреса в акті не визначена), а саме:

- земельна ділянка № 1, площа 1,8 га - боксові гаражі для зберігання автомобілів інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни;

- земельна ділянка № 2, площа 2,2 га - відкрита охоронювана стоянка із зберігання автомобілів громадян.

4.6. Господарськими судами зазначено, що в рішеннях Виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів № 11/17 від 24.01.1985, № 467 від 25.12.1985 зазначається про відведення Запорізькій обласній Раді Українського республіканського товариства "Автомотолюбитель УРСР" земельної ділянки по вул. Сапожнікова (без зазначення номера).

4.7. При цьому суди, здійснивши аналіз реєстраційної справи Запорізької обласної організації "Всеукраїнської спілки автомобілістів", врахувавши преюдиційні факти, установлені судами у справі №8/5009/8015/11, дійшли висновку про те, що Запорізька обласна організація Громадської організації "Всеукраїнської спілки автомобілістів" є правонаступником Запорізької обласної ради добровільного товариства "Автомотолюбителей УССР", оскільки в цьому випадку відбувалось внесення термінологічних змін у назву організації, тобто було змінено лише найменування юридичної особи.

4.8. Поряд з цим, господарськими судами установлено, що рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 246 від 12.09.1985 було вирішено створити Гаражний будівельно-експлуатаційний кооператив "Фронтовик" на 230 місць по вул. Сапожнікова у Хортицькому житломасиві. Цим рішенням затверджено Статут гаражного будівельно-експлуатаційного кооперативу "Фронтовик", який організовано з числа інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, членів добровільного товариства "Автомотолюбитель УРСР", що мешкають у Хортицькому житломасиві. В пункті 3 рішення зазначено, що будівельний кооператив "Фронтовик" створюється замість колективної автостоянки на базі металевих боксових гаражів, побудованих на власні кошти індивідуальними засобами членами добровільного товариства на земельній ділянці, яка виділена добровільному товариству рішенням виконкому Запорізької міської ради народних депутатів № 11/17 від 24.01.1985. Гаражі залишаються в особистій власності членів добровільного товариства, які їх побудували.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що у Статуті Будівельного кооперативу "Фронтовик", та в подальших редакціях Статуту відповідача було відображено, що відповідач створюється замість колективної автостоянки на базі металевих боксових гаражів, побудованих на власні кошти індивідуальним засобом членами добровільного товариства на земельній ділянці, яка виділена добровільному товариству рішенням виконкому Запорізької міської ради народних депутатів № 11/17 від 24.01.1985. Гаражі залишаються в особистій власності членів добровільного товариства, які їх побудували.

Господарськими судами зазначено, що відповідно до Розділу І Загальні положення Статуту Гаражно-експлуатаційного кооперативу "Фронтовик" (у редакції 1993 року) Гаражно-експлуатаційний кооператив "Фронтовик" створено громадянами України інвалідами та учасниками Великої Вітчизняної війни, воїнами-інтернаціоналістами, учасниками з ліквідації аварії на Чорнобильскій АЕС, інвалідів праці, дитинства та загального захворювання, які мешкають у Хортицькому житломасиві м Запоріжжя, на добровільній основі, а також зазначено, що засновником кооперативу виступає Ленінська районна Рада ветеранів м. Запоріжжя.

4.9. Звертаючись із позовом у цій справі, позивач вважає, що відповідач порушує його право на користування земельною ділянкою, оскільки спірна земельна ділянка була відведена саме йому, а тому просить звільнити земельну ділянку та зобов'язати відповідача не чинити перешкоди в її використанні.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову у справі є вимога позивача про усунення перешкод у користуванні Запорізькою обласною організацією Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" майном шляхом зобов'язання Гаражно-експлуатаційного кооперативу "Фронтовик" звільнити земельну ділянку площею 1,8 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, 2 (колишня назва - Георгія Сапожнікова) та зобов`язання Гаражно-експлуатаційного кооперативу "Фронтовик" не чинити перешкоди Запорізькій обласній організації Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" у користуванні земельною ділянкою площею 1,8 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, 2 (колишня назва Георгія Сапожнікова).

5.3. За установленими судами обставинами справи позивач є титульним володільцем права постійного користування земельною ділянкою площею 4,0 га відповідно до Державного акта на право користування землею Б №012333 від 27.01.1986 площею 4,0 га по вул. Сапожникова (нині Василя Стуса). Поряд з цим, на підставі рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 246 від 12.09.1985 на частині цієї ділянки площею 1,8 га було дозволено розміщення гаражів, які знаходилися у приватній власності громадян та створено гаражно-експлуатаційний кооператив. Тобто, спірна земельна ділянка перебувала у фактичному володінні окремих фізичних осіб з 1985 року.

5.4. Положеннями частини 2 статті 90 Земекльного кодексу України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно із частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

5.5. За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.6. Види речових прав на чуже майно визначені статтею 395 Цивільного кодексу України, у якій також передбачено, що законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

5.7. За змістом статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

5.8. Відповідно до частини 1 статті 316, частини 1 статті 317 та частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

5.9. Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

5.10. За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

5.11. У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

5.12. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

5.13. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

5.14. Умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має чітко та конкретно визначитися дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17.

5.15. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/1279/17, від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17.

5.16. Проте, господарськими судами установлено, що з наданих позивачем витягів із Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно убачається, що за відповідачем, як юридичною особою, на спірній земельній ділянці не зареєстровано будь-яке нерухоме майно. Доказів наявності іншого майна (тимчасових споруд, загороджень, тощо), які би належали відповідачу, матеріали справи не містять та позивач на них не посилається.

5.16. За таких установлених обставин, Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі, оскільки позивачем не доведено, яким саме чином відповідач чинить йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою, на якій розміщена приватна власність фізичних осіб (гаражі та бокси). При цьому, судами правильно зазначено, що у позові не визначені чітко та конкретно дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця), а тому сформульовані таким чином позовні вимоги неможливо виконати в примусовому порядку, а вказане не призведе до поновлення прав позивача.

5.17. Доводи касаційної скарги про перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою спростовуються установленими та викладеними обставинами справи.

5.18. Інші доводи скаржника стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.19. При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій у вказаній справі.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанова і рішення господарських судів попередніх інстанцій у цій справі ухвалені із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

6.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 908/618/19.