1.1. У квітні 2018 року Фізична особа-підприємець Винник Василь Євгенович (далі - ФОП Винник В.Є.) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі - ПрАТ "Львівобленерго"), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.06.2018, про визнання неправомірним та скасування протоколу комісії № 029435-б від 01.11.2017 у зв`язку з його незаконністю, зобов`язання відповідача скасувати акт про порушення №029465 від 19.07.2017 на підставі пункту 6.42 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) (надалі - ПКЕЕ).

1.2. Позовна заява обґрунтована такими обставинами:

1.2.1. 19.07.2017 представниками ПрАТ "Львівобленерго" було проведено огляд приладу обліку в цеху хлібобулочних виробів та печива, що належить ФОП Виннику Василю Євгеновичу.

1.2.2. За результатами огляду 19.07.2017 відповідачем за участю позивача було складено акт про порушення №029465, перевіркою встановлено, що споживач при користуванні електричною енергією за адресою: вул. Золотогірська, 2 "в", у смт. Щирець Пустомитівського району Львівської області, в порушення ПКЕЕ вчинив дії, які призвели до зміни показів приладу обліку, фіксація індикатором впливу постійного (змінного) магнітного або електричного поля; спрацювали індикатори №ЛВ02439 та №ЛВ02440, що встановлені попереду приладу обліку; результати проведення вимірів параметрів схеми електропостачання споживача на дату складання акту: до вихідних клем лічильника (переріз проводу кабелю в мм2 - 4х16); від вхідних клем лічильника (переріз проводу кабелю в мм2 - 4х10); опломбовані запобіжники на струм 20 А. Акт про порушення від 19.07.2017 №029465 підписано позивачем без зауважень.

1.2.3. По факту виявленого порушення відповідачем було прийнято рішення комісії про визначення обсягу недоврахованої електроенергії, оформлене протоколом №029465-а засідання комісії Пустомитівського РЕМ ПрАТ "Львівобленерго" по розгляду актів про порушення ПКЕЕ від 08.08.2017.

1.2.4. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 року у справі №914/1756/17 року про визнання недійсним рішення комісії Пустомитівського РЕМ ПрАТ "Львівобленерго" по розгляду актів про порушення ПКЕЕ, що оформлено протоколом № 029465-а від 08.08.2017, задоволено апеляційну скаргу ФОП Винника В.Є., скасовано рішення першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позову, прийнято нове рішення - позов ФОП Винника В.Є. до ПрАТ "Львівобленерго" задоволено, визнано недійсним рішення комісії Пустомитівського РЕМ ПрАТ "Львівобленерго" по розгляду актів про порушення ПКЕЕ, оформленого протоколом №029465-а від 08.08.2017.

1.2.5. Як стверджує позивач, під час розгляду в апеляційній інстанції справи № 914/1756/17 по визнанню недійсним рішення комісії Пустомитівського РЕМ ПрАТ "Львівобленерго" по розгляду актів про порушення ПКЕЕ, оформленого протоколом №029465-а від 08.08.2017, йому стало відомо про ще одне рішення, прийняте відповідачем на підставі акту про порушення від 19.07.2017 №029465, оформлене протоколом №029435-б від 01.11.2017, яке він просить визнати недійсним і зобов`язати відповідача скасувати акт, як того вимагають ПКЕЕ.

1.2.6. Позивач, посилаючись на порушення пунктів 6.41 - 6.42 ПКЕЕ стверджує, що протокол засідання комісії ПрАТ "Львівобленерго" від 01.11.2017 № 029435-б був складений з порушенням вимог вказаних правил, оскільки позивач не був повідомлений про час та дату засідання комісії, у зв`язку з чим був позбавлений права та можливості бути присутнім на засіданні комісії.

1.2.7. Також позивач вказує, що в акті про порушення відсутні відомості про факти, які б свідчили, що саме дії позивача спричинили вплив на прилад обліку і призвели б до зміни (зменшення) показів приладу обліку.

1.2.8. Позивач зазначає, що акт про порушення від 19.07.2017 мав бути скасований відповідачем, оскільки скасоване судом рішення, що оформлене протоколом № 029465-а від 08.08.2017 було прийнято на підставі акту про порушення від 19.07.2017, а відповідно до пункту 6.42 ПКЕЕ у разі задоволення скарги споживача постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) скасовує відповідний акт про порушення.

1.2.9. З огляду на те, що рішення суду про скасування протоколу від 08.08.2017 набрало законної сили 30.01.2018, позивач вважає, що акт про порушення від 19.07.2017 також повинен бути скасований відповідачем згідно з пунктом 6.42 ПКЕЕ, а тому і рішення, прийняті на його підставі теж підлягають скасуванню, в тому числі від 01.11.2017 № 029435-б.

1.3. ПрАТ "Львівобленерго", заперечуючи проти задоволення позову стверджувало, що порушення відповідачем пункту 6.42 ПКЕЕ є лише припущенням, яке не відповідає наявним обставинам. Також, відповідач стверджує, що протокол № 029435-б від 01.11.2017 змінював протокол № 029465-а від 08.08.2017 виключно в частині розрахунку. Крім того, при прийнятті комісією оскаржуваного рішення, акт про порушення ПКЕЕ № 029465 від 19.07.2017 не було скасовано.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.07.2018 у справі № 914/633/18 позовні вимоги ФОП Винника В.Є. задоволені повністю. Суд визнав неправомірним та скасував протокол комісії від 01.11.2017 №029435-б. Зобов`язав ПрАТ "Львівобленерго" скасувати акт порушення № 029465 від 19.07.2017.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що в порушення пункту 6.42 ПКЕЕ ФОП Винник В.Є. не був повідомлений про засідання комісії 01.11.2017 у встановлений час, а надіслане 25.10.2017 повідомлення про засідання комісії не могло бути вручене йому за 5 робочих днів. З огляду на скасування постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі №914/1756/17 рішення комісії, оформленого протоколом №029465-а від 08.08.2017, суд вказав, що відповідач мав скасувати акт про порушення № 029465 від 19.07.2017, як того вимагає пункт 6.42 ПКЕЕ.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2018 у справі №914/633/18 скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

2.4. Суд апеляційної інстанції не погоджуючись із висновками, викладеними в рішенні місцевого господарського суду, зазначив, що в межах розгляду справи № 914/1756/17 судами було встановлено, що дії споживача призвели до зміни показів приладів обліку, оскільки фіксація індикаторами впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів на прилад обліку є належним та достатнім доказом факту порушення ПКЕЕ.

2.5. Суд апеляційної інстанції вказав, що у цьому випадку відсутні правові підстави для визнання недійсним рішення комісії від 01.11.2017, оскільки рішенням, оформленим протоколом №029435-б від 01.11.2017, комісія внесла зміни до рішення, оформленого протоколом №029465-а від 08.08.2017 та провела нарахування обсягу та вартості недоврахованої електроенергії у відповідності до пункту 2.4 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ, затвердженої постановою НКРЕ № 562 від 04.05.2006, на суму 91562,87 грн за мінусом вартості оплаченої споживачем електроенергії за період з 19.01.2017 по 28.06.2017 відповідно до виставлених йому рахунків на суму 13765,00 грн.

2.6. Постановою Верховного Суду від 02.04.2019 частково задоволено касаційну скаргу ФОП Винника В.Є. Скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 914/633/18, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

2.7. Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 зазначив, що Західний апеляційний господарський суд при прийнятті постанови від 11.12.2018 допустився таких порушень:

- незважаючи на те, що при розгляді справи № 914/1756/17 визнано недійсним рішення комісії Пустомитівського РЕМ ПрАТ "Львівобленерго" по розгляду актів про порушення ПКЕЕ, оформленого протоколом №029465-а від 08.08.2017, суд апеляційної інстанції не спростував висновку місцевого господарського суду щодо того, що Закон не передбачає можливості повторного застосування до споживача санкцій шляхом повторного розгляду комісією того самого акта про порушення та прийняття постачальником нового рішення, натомість покладає на постачальника обов`язок у разі скасування рішення комісії скасувати відповідний акт про порушення;

- не вирішував питання щодо застосування до даних правовідносин положення пункту 6.42 ПКЕЕ (в частині обов`язку постачальника електричної енергії скасувати відповідний акт про порушення). При цьому поза увагою суду апеляційної інстанції залишилася та обставина, що в протоколі № 029435-б від 01.11.2017, яким змінено протокол №029465-а від 08.08.2017, відсутній запис про втрату ним чинності;

- відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування оперативно-господарської санкції та зазначаючи про правомірність внесення змін до рішення, оформленого протоколом № 029465-а від 08.08.2017, судом апеляційної інстанції не спростовано доводів суду першої інстанції щодо неможливості внесення змін до скасованого рішення;

- в постанові суду апеляційної інстанції не знайшло свого відображення спростування доводів місцевого господарського суду та аргументів апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення споживача ФОП Винника В.Є. про засідання комісії 01.11.2017 у встановлений час.

2.8. З урахуванням вказівок Верховного Суду, постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 за результатами перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2018, останнє залишено без змін. Суд апеляційної інстанції також відмовив у задоволенні клопотання ФОП Винника В.Є. про стягнення з ПрАТ "Львівобленерго" судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій (всього 57183,28 грн).

2.9. Суд апеляційної інстанції вказав, що у зв`язку з визнанням недійсним в судовому порядку рішення комісії ПрАТ "Львівобленерго" по розгляду акта про порушення № 029465 від 19.07.2017, яке оформлене протоколом №029465-а від 08.08.2017, відповідач зобов`язаний був скасувати зазначений акт про порушення, відповідно до вимог пункту 6.42 ПКЕЕ (в редакції, що діяла до 14.03.2018), яким передбачено, що у разі задоволення судом скарги споживача постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) скасовує відповідний акт про порушення.

2.10. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки акт про порушення після задоволення скарги споживача підлягав скасуванню, то всі рішення, прийняті на підставі відповідного акта, є незаконними і також підлягають скасуванню.

2.11. Західний апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті рішення, оформленого протоколом засідання комісії №029435-б від 01.11.2017, в порушення пункту 6.42 ПКЕЕ, не повідомив позивача про засідання комісії у встановлений час, оскільки повідомлення про проведення 01.11.2017 засідання комісії було надіслане позивачу 25.10.2017, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового чека від 25.10.2017, та не могло бути вручене йому за 5 робочих днів.

2.12. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача з приводу того, що оспорюваним протоколом № 029435-б від 01.11.2017 засідання комісії було внесено лише зміни до протоколу № 029465-а від 08.08.2017, яким оформлене рішення комісії по розгляду акта про порушення № 029465 від 19.07.2017, оскільки в протоколі № 029435-б від 01.11.2017, яким змінено протокол №029465-а від 08.08.2017, відсутній запис про втрату чинності останнім.

3. Короткий зміст вимоги касаційних скарг. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 09.07.2019 ПрАТ "Львівобленерго" звернулось з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 у справі №914/633/18.

3.2. Касаційна скарга мотивована тим, що судами допущено порушення норми статті 20, пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розглянуто спір, який не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. В обґрунтування своїх вимог, заявник посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц. У цій справі Велика Палата зазначила, що позовні вимоги про скасування протоколу засідання комісії щодо розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією та визнання дій комісії щодо розгляду зазначеного акта неправомірними, не підлягають судовому розгляду. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання такого позову сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

3.3. Також ПрАТ "Львівобленерго" вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статтю 235 Господарського кодексу України, оскільки рішення комісії енергопостачальника про донарахування вартості необлікованої електричної енергії є лише різновидом претензії та не є оперативно - господарською санкцією.

3.4. 11.07.2019 ФОП Винник В. Є. також звернувся з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 у справі № 914/633/18. У касаційні скарзі скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні клопотання про стягнення з ПрАТ "Львівобленерго" на користь ФОП Винника В.Є. судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в сумі 57183,28 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його вимоги.

3.5. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач стверджує, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не врахував надані до суду апеляційної інстанції докази понесених витрат на правничу допомогу. Крім того, позивач вважає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.06.2018 у справі № 923/567/17, відповідно до якої на користь позивача було стягнуто транспортні витрати, понесені його представником за проїзд до суду касаційної інстанції.

3.6. 20.08.2019 ФОП Винник В. Є. подав відзив, відповідно до якого просив касаційну скаргу ПрАТ "Львівобленерго" залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення без задоволення апеляційної скарги ПрАТ "Львівобленерго" та рішення суду першої інстанції - без змін.

3.7. 11.09.2019 ПрАТ "Львівобленерго" подало відзив на касаційну скаргу, згідно з яким просило постанову суду апеляційної інстанції щодо відмови у стягненні витрат на послуги адвоката залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. 08.02.2020 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , внесені Законом України від 15 січня 2020 року N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

4.2. За правилом пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

4.3. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , у редакції Закону України від 03.10.2017 N 2147-VIII.

4.4. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (зараз і надалі, в редакції, чинній на момент подання касаційної скарг), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.5. При вирішенні цього спору підлягають застосуванню Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) , із змінами і доповненнями (далі - ПКЕЕ), які були чинними станом на час виникнення спірних правовідносин.

4.6. Пунктом 6.41 ПКЕЕ передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

4.7. Згідно з пунктом 6.40 ПКЕЕ, у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів, перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 N 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за N 782/12656 (z0782-06) .

4.8. Відповідно до пункту 6.42 ПКЕЕ, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку. Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) під час вручення протоколу споживачу зобов`язаний ознайомити споживача з його правом щодо можливості оскарження рішення комісії.

4.9. Абзацом 9 пункту 6.42 ПКЕЕ передбачено, що у разі задоволення судом скарги споживача постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) скасовує відповідний акт про порушення. Оплачені споживачем за рішенням комісії кошти постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення (який не перевищує трьох років), а у разі відсутності заборгованості - зараховує ці кошти в рахунок майбутніх розрахункових періодів або, за заявою споживача, повертає оплачені ним кошти.

4.10. Тобто у випадку скасування у судовому порядку рішення комісії, акт про порушення підлягає скасуванню електропередавальною організацією.

4.11. Суди попередніх інстанцій встановили, що рішення комісії № 029465-а від 08.08.2017, яке прийнято на підставі акта про порушення, було визнано недійсним постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі № 914/1756/17.

4.12. З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок господарських судів, що оскаржуване рішення комісії, оформлене протоколом №029435-б від 01.11.2017 було прийнято на підставі акту про порушення № 029465 від 19.07.2017, який підлягав скасуванню постачальником електричної енергії у відповідності до вимог пункту 6.42 ПКЕЕ.

4.13. Також, Верховний Суд погоджується з висновками судів, що позивач був несвоєчасно повідомлений про час та дату засідання комісії, оскільки відповідачем не було надано доказів повідомлення позивача за 5 робочих днів до дати призначеного дня засідання.

4.14. Вимога про скасування рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки таке рішення комісії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, безпосередньо впливає на права та обов`язки відповідного суб`єкта господарювання в контексті його відносин з електропередавальною організацією, встановлює обсяг і вартість недоврахованої електроенергії та створює загрозу припинення електропостачання відповідного споживача (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17).

4.15. Предметом позову в цій справі є вимоги про визнання неправомірним та скасування протоколу комісії № 029435-б від 01.11.2017 та про зобов`язання відповідача скасувати акт про порушення №029465 від 19.07.2017 на підставі п. 6.42 ПКЕЕ.

4.16. З тексту позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує рішення комісії, яке оформлене протоколом №029435-б від 01.11.2017 і посилається на пункти ПКЕЕ, що стосуються визнання недійсним рішення комісії, а тому Верховний Суд, керуючись статтею 5 Господарського процесуального кодексу України, погоджується з наявністю підстав для задоволення позову, змінивши, при цьому, пункт 2 рішення суду першої інстанції та виклавши його в новій редакції.

4.17. Твердження ПрАТ "Львівобленерго", що провадження у цій справі підлягає закриттю з огляду на позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/12901/17-ц, відповідно до якої складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки позовною вимогою у цій справі є не скасування акта про порушення, а зобов`язання відповідача, як енергопостачальної організації, скасувати акт про порушення, тобто не вимога про скасування акта, який може бути визнаний лише як доказ при вирішенні спору, а зобов`язання відповідача вчинити дії щодо скасування акту.

4.18. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

4.19. Крім того, суд касаційної інстанції вказує, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17 зазначено, що нарахування вартості недоврахованої електричної енергії та рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення, не є оперативно-господарською санкцією, а тому норми статей 235- 237 Господарського кодексу України щодо оперативно-господарських санкцій до спірних правовідносин застосуванню не підлягають. Вимога про оскарження рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформленого протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, має розглядатися судом як вимога про визнання повністю або частково недійсним акта постачальника електричної енергії відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України.

Щодо касаційної скарги ФОП Винник В. Є.

4.18. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

4.19. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4.20. Тобто витрати на послуги адвоката відшкодовуються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів.

4.21. Звертаючись до суду апеляційної інстанції із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу позивач, посилаючись на договір про надання правової допомоги №1/04-04/2018 від 04.04.2018, просив стягнути 57 183,28 грн, з яких: 13 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 3 524,00 грн - судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 7 070,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 7 048,00 грн - судового збору, сплаченого за перегляд постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018, 21 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді касаційної інстанції та 5 541,28 грн - транспортні витрати, пов`язані з явкою до суду позивача та його представника для участі в судових засіданнях 26.02.2019, 26.03.2019 та 02.04.2019.

4.22. Відповідно до пункту 1.1 Договору №1/04-04/2018 від 04.04.2018 послуги за цим договором включають правову допомогу та супровід у вирішенні господарського спору з ПрАТ "Львівобленерго" з правом представництва та захисту інтересів клієнта в судах України усіх інстанцій, органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування.

4.23. Тобто вказаним договором позивач з адвокатським об`єднанням "Бачинський, Коломієць та партнери" обумовили, що вони здійснюють за фіксовану в договорі суму захист інтересів позивача в судах усіх інстанцій.

4.24. Загальна вартість послуг за вказаним договором становить 10 000,00 грн. Додаткових угод, які б вносили зміни до вказаного договору, суду надано не було.

4.25. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема витрати на проїзд, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують понесення вказаних витрат.

4.26. В договорі про надання правової допомоги, витяг з якого міститься в матеріалах справи, відсутній перелік витрат, які відшкодовується представнику, крім представництва та захисту інтересів, на підставі договору, в тому числі і витрати на проїзд адвоката.

4.27. Також слід зазначити, що витрати, які пов`язані з явкою до суду сторін у справі в господарському процесі не є витратами, що підлягають відшкодуванню.

4.28. З огляду на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а позивач змін до договору не надав, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у стягненні витрат за професійну правничу допомогу в судах апеляційної та касаційної інстанції на суму 28 070,00 грн та витрат за проїзд на суму 5 541,28 грн.

4.29. Посилання позивача на правову позицію, викладену в додатковій постанові Верховного Суду у справі № 923/567/17, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки у зазначеній справі відшкодування витрат на проїзд було передбачено умовами укладеного договору про надання правової допомоги, у справі ж, що переглядається, відшкодування вартості проїзду адвокату умовами договору про правову допомогу, що міститься в матеріалах справи, не передбачено.

4.29. Крім того, Верховний суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у стягненні 13 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 3 524,00 грн - судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, оскільки вказані суми були стягнуті рішенням Господарського суду Львівської області від 25.07.2018, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції.

4.30. Разом з тим, Верховний Суд вважає за доцільне змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні на користь позивача судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції за його касаційною скаргою, оскільки постановою Верховного Суду від 02.04.2019 касаційну скаргу ФОП Винника В. Є. було задоволено частково, а постанову суду апеляційної інстанції, якою позивачу відмовлено в задоволенні позову, було направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції. За результатами розгляду судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позову залишено без змін.

4.31. За таких обставин, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді касаційної інстанції в сумі 7 048,00 грн.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.2. Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

5.3. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу ПрАТ "Львівобленерго" без задоволення, а касаційна скарга ФОП Винника В.Є. підлягає задоволенню частково. Пункт другий рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його в редакції цієї постанови та постанову суду апеляційної інстанції слід змінити в частині розподілу судових витрат, стягнувши з відповідача на користь позивача 7 048,00 грн судового збору за перегляд судом касаційної інстанції постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018. У решті оскаржувані судові рішення залишити без змін.

6. Щодо судових витрат.

6.1. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

6.2. З огляду на те, що за результатами касаційної скарги суд не ухвалює нове рішення, а спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на відповідача; підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції відсутні.

6.3. Слід зазначити, що при оскарженні рішення суду апеляційної інстанції в частині судових витрат судовий збір не сплачується, а тому позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення сплаченого ним судового збору. Відсутність у матеріалах справи вказаного клопотання унеможливлює повернення судового збору.