ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 917/154/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Олефір А.О.

прокурор ОГПУ - Грищенко М.А.

позивача (Міністерства оборони України) - Спорий І.Г., Мазур Л.Б.

позивача (ДП Міністерства оборони України "Укрвійськбуд") - адвокат Івашін Є.В.

відповідача 1 (ТОВ "Укрінвест-груп") - Коваленко О.В.

третьої особи (ПП "ГУД МАРКЕТ ДЕМАНД") - адвокат Аксаітова М.Ю.

третьої особи (ПП "Констракт-Реалті") адвокат - Сегал Є.А., адвокат Погорєлий Д.І.

третьої особи (Фонду державного майна України) - Ізвєков К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 27.11.2019

та на рішення Господарського суду Полтавської області

від 07.05.2018

у справі № 917/154/15

за позовом Заступника військового прокурора Полтавського гарнізону, м. Полтава, в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України; 2. Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-груп"; 2. Приватного підприємства "УкрБізнесКонсалтінг"; 3. Фізичної особи-підприємця Філь Ніни Сергіївни; 4. Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор"; 2. ОСОБА_2 ; 3. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; 4. Фонд державного майна України; 5. ОСОБА_1 ; 6. Приватне підприємство "ГУД МАРКЕТ ДЕМАНД"; 7. Приватне підприємство "КОНСТРАКТ-РЕАЛТІ"

про визнання права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

1. Заступник військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме майно, а саме нежитловий будинок - літера "А-2", площею 763,2 кв.м. та витребувати шляхом вилучення від :

- приватного підприємства "УкрБізнесКонсалтінг" частку власності 1/1, загальною вартістю 1 158 333,00грн., реєстраційний номер майна 11423449, дата реєстрації 18.07.2005р. у нежитловому будинку, Літера "А-2", цегляному, загальною площею 763.2 кв.м. та передати майно державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі філії державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "Полтавська філія";

- фізичної особи-підприємця Філь Ніни Сергіївни частку власності 39/50, загальною вартістю 141 375,83грн., реєстраційний номер майна 11591435, дата реєстрації 25.07.2006р. у нежитловому будинку, Літера "А-2", загальною площею 763.2 кв.м. та передати майно державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі філії державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "Полтавська філія";

- приватного підприємства "УкрБізнесКонсалтінг" частку власності 11/50, загальною вартістю 141 375,83грн., реєстраційний номер майна 11591435, дата реєстрації 04.10.2005р. у нежитловому будинку, Літера "А-2", цегляному, загальною площею 763.2 кв.м. та передати майно державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі філії державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "Полтавська філія";

- товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-груп" частку власності 1/1, загальною вартістю 338 917,00грн., реєстраційний номер майна 11591891, дата реєстрації 29.12.2006р. у нежитловому будинку, Літера "А-2", цегляному, загальною площею 763.2 кв.м. та передати майно державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі філії державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "Полтавська філія";

- малого приватного підприємства "ЧІК" частку власності 1/1, загальною вартістю 174987,96грн. реєстраційний номер майна 12679013, дата реєстрації 07.11.2005року, у нежитловому будинку, Літера "А-2", цегляному, загальною площею 763.2 кв.м. та передати майно державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі філії державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "Полтавська філія";

- публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" частку власності 1/1, загальною площею 277,6 кв.м., реєстраційний номер майна 28081417, дата реєстрації 27.08.2009р.у нежитловому будинку, Літера "А-2", цегляному, загальною площею 763.2 кв.м. та передати майно державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі філії державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "Полтавська філія".

2. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.04.2015 у справі № 917/154/15 залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 в задоволенні позову відмовлено повністю у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог.

3. Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2016 у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 16.04.2015 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № 917/154/15 скасовані в частині позовних вимог до ТОВ "Укрінвестгруп", ПП "Укрбізнесконсалтинг", фізичної особи-підприємця Філь Н.С. та ПАТ "Діамантбанк" з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до Господарського суду Полтавської області. В частині відмови у задоволенні позовних вимог до ПП "ЧІК" рішення та постанова залишені без змін.

4. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.09.2016 у справі № 917/154/15 у позові відмовлено повністю.

5. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2016 у справі № 917/154/15 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування шляхом вилучення від Приватного підприємства "Укрбізнесконсалтінг" частки майна в розмірі 11/50, загальною вартістю 141 375,83 грн., реєстраційний номер 11591435 від 04.10.2005 у нежитловому будинку, літера "А-2", цегляному за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе,6, загальною площею 763, 2 кв.м. та передання Державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" скасовано та припинено в цій частині позову провадження у справі. В іншій частині рішення залишено без змін.

6. Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2017 рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 скасовано з передачею справи на новий розгляд.

7. Від військового прокурора Полтавського гарнізону надійшла заява про зміну предмету позову №50-469 вих.-18 від 07.02.2018 (вхід. №1334 від 08.02.2018), в якій прокурор просить: 1. Визнати за Державою Україна, в особі Міністерства оборони України (пр-т. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код 00034022) право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення в будинку номер 6 (літ.А -2 ), по вулиці Європейській (Фрунзе ) у м . Полтаві, загальною площею 708,8 кв.м., які складаються з нежитлових приміщень реєстраційний номер 820709353101 по підвалу: - сходи 8 площею 7,1 кв.м., підсобне приміщення 8-А площею 5,1 кв.м., коридор 9 площею 3,5 кв.м., роздягальня 9-А площею 1,4 кв.м., вбиральня 9-Б площею 1,8 кв.м., торгова зала 14 площею 40,8 кв.м., коридор 15 площею 6,8 кв.м., реєстраційний номер 28081417 по підвалу; холл 1 площею 28,4 кв.м., каса 2 площею 2,2 кв.м., зал для роботи з юридичними особами 3 площею 29,0 кв.м., кабінет директора 4 площею 11,0 кв.м., туалет 5 площею 1,1 кв.м., туалет 6 площею 1,1 кв.м., вмивальня 7 площею 2,8 кв.м., коридор 8 площею 14,3 кв.м., сходи 9 площею 13,2 кв.м., коридор 10 площею 9,2 кв.м., кладова 11 площею 2,1 кв.м., сейфове приміщення 12 площею 2,3 кв.м., сейфове приміщення 13 площею 2,2 кв.м., коридор 14 площею 2,1 кв.м., сейфове приміщення 15 площею 2,2 кв.м., депозитарій 16 площею 15,8 кв.м., підсобне приміщення 17 площею 3,8 кв.м., апаратна 18 площею 3,9 кв.м., бухгалтерія 19 площею 36,0 кв.м., загальна площа приміщень по підвалу 249,2 кв.м., реєстраційний номер 11591891, по першому поверху - сходи 1 площею 17,6 кв.м., реєстраційний номер 28081417 по першому поверху -хол 20 площею 36,0 кв.м., коридор 21 площею 4,4 кв.м., зал для роботи з юридичними особами 22 площею 32,1 кв.м., каса 23 площею 2,7 кв.м., каса 24 площею 3,6 кв.м., коридор 25 площею 3,9 кв.м., коридор 26 площею 8,2 кв.м., теплогенераторна 27 площею 4,0 кв.м., загальна площа приміщень по першому поверху 112,5 кв.м., реєстраційний номер 11591891 по другому поверху-сходи 1 площею 19,4 кв.м., кабінет 2 площею 7,3 кв.м., кабінет 3 площею 9,1 кв.м., кабінет 6 площею 17,9 кв.м., кабінет 7 площею 15,0 кв.м., коридор 8 площею 48,7 кв.м., вбиральню 9 площею 2,7 кв.м., коридор 10 площею 2,2 кв.м., вбиральню 10-А площею 2,0 кв.м., теплогенераторна 11 площею 7,6 кв.м., кабінет 13 площею 17,7 кв.м., кабінет 14 площею 15,9 кв.м., кабінет 15 площею 15,6 кв.м., кабінет 16 площею 5,8 кв.м., кабінет 17 площею 21,1 кв.м., кабінет 18 площею 18,6 кв.м., кабінет 20 площею 30,4 кв.м., кабінет 21-А площею 13,6 кв.м., кабінет 21 площею 24,0 кв.м., кабінет 25 площею 20,8 кв.м., кабінет 28 площею 31,7 кв.м., загальна площа приміщень по другому поверху 347,1 кв.м. 2. Витребувати шляхом вилучення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-груп" (вул. Шевченка, 52, м. Полтава, 36039, код 34412262) нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень в будинку номер 6 (літ. А-2), по вул. Європейській (Фрунзе) у м. Полтаві, загальною площею 66,5 кв.м., реєстраційний номер 820709353101, а саме: по підвалу-сходи 8 площею 7,1 кв.м., підсобне приміщення 8-А площею 5,1 кв.м., коридор 9 площею 3,5 кв.м., роздягальня 9-А площею 1,4 кв.м., вбиральня 9-Б площею 1,8 кв.м., торгова зала 14 площею 40,8 кв.м., коридор 15 площею 6,8 кв.м., що складають 7/100 частки даного нежитлового будинку та передати державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (вул. Вінницька, 14/39, 03151, код 24308300) в експлуатацію. 3. Витребувати шляхом вилучення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-груп" (вул. Шевченка, 52, м. Полтава, 36039, код 34412262) нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень в будинку номер 6 (літ. А-2), по вул. Європейській (Фрунзе) у м. Полтаві, загальною площею 364,7 кв.м., реєстраційний номер 11591891, а саме: по першому поверху-сходи 1 площею 17,6 кв.м., по другому поверху-сходи 1 площею 19,4 кв.м., кабінет 2 площею 7,3 кв.м., кабінет 3 площею 9,1 кв.м., кабінет 6 площею 17,9 кв.м., кабінет 7 площею 15,0 кв.м., коридор 8 площею 48,7 кв.м., вбиральню 9 площею 2,7 кв.м., коридор 10 площею 2,2 кв.м., вбиральню 10-А площею 2,0 кв.м., теплогенераторна 11 площею 7,6 кв.м., кабінет 13 площею 17,7 кв.м., кабінет 14 площею 15,9 кв.м., кабінет 15 площею 15,6 кв.м., кабінет 16 площею 5,8 кв.м., кабінет 17 площею 21,1 кв.м., кабінет 18 площею 18,6 кв.м., кабінет 20 площею 30,4 кв.м., кабінет 21-А площею 13,6 кв.м., кабінет 21 площею 24,0 кв.м., кабінет 25 площею 20,8 кв.м., кабінет 28 площею 31,7 кв.м., що складають 37/100 частки даного нежитлового будинку та передати державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (вул. Вінницька, 14/39, 03151, код 24308300) в експлуатацію. 4. Витребувати шляхом вилучення від Публічного акціонерного Товариства "Діамантбанк" (Контрактова площа, 10-А, м. Київ, 04070, код 23362711) нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень в будинку номер 6 (літ. А -2), по вул. Європейській (Фрунзе) у м. Полтаві, загальною площею 277,6 кв.м., реєстраційний номер 28081417, а саме: по підвалу-холл 1 площею 28,4 кв.м., каса 2 площею 2,2 кв.м., зал для роботи з юридичними особами 3 площею 29,0 кв.м., кабінет директора 4 площею 11,0 кв.м., туалет 5 площею 1,1 кв.м., туалет 6 площею 1,1 кв.м., вмивальня 7 площею 2,8 кв.м., коридор 8 площею 14,3 кв.м., сходи 9 площею 13,2 кв.м., коридор 10 площею 9,2 кв.м., кладова 11 площею 2,1 кв.м., сейфове приміщення 12 площею 2,3 кв.м., сейфове приміщення 13 площею 2,2 кв.м., коридор 14 площею 2,1 кв.м., сейфове приміщення 15 площею 2,2 кв.м., депозитарій 16 площею 15,8 кв.м., підсобне приміщення 17 площею 3,8 кв.м., апаратна 18 площею 3,9 кв.м., бухгалтерія 19 площею 36,0 кв.м., по першому поверху-хол 20 площею 36,0 кв.м., коридор 21 площею 4,4 кв.м., зал для роботи з юридичними особами 22 площею 32,1 кв.м., каса 23 площею 2,7 кв.м., каса 24 площею 3,6 кв.м., коридор 25 площею 3,9 кв.м., коридор 26 площею 8,2 кв.м., теплогенераторна 27 площею 4,0 кв.м., що складають 28/100 частки даного нежитлового будинку та передати державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (вул. Вінницька, 14/39, 03151, код 24308300) в експлуатацію.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

8. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.05.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 . Позов задоволено частково. Визнано за Державою Україна, в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення в будинку номер 6 (літ.А-2), по вулиці Європейській (Фрунзе) у м. Полтаві, загальною площею 708,8 кв.м. (згідно з переліком, наведеним у рішенні). Витребувано шляхом вилучення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-груп" нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень в будинку номер 6 ( літ. А-2), по вул. Європейській (Фрунзе) у м. Полтаві, загальною площею 66,5 кв.м., реєстраційний номер 820709353101 (згідно з переліком, наведеним у рішенні), що складають 7/100 частки даного нежитлового будинку та передано державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в експлуатацію. Витребувано шляхом вилучення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-груп" нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень в будинку номер 6 (літ. А -2), по вул. Європейській (Фрунзе) у м. Полтаві, загальною площею 364,7 кв.м., реєстраційний номер 11591891, (згідно з переліком, наведеним у рішенні), що складають 37/100 частки даного нежитлового будинку та передано державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в експлуатацію. Витребувано шляхом вилучення від Публічного акціонерного Товариства "Діамантбанк" нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень в будинку номер 6 (літ. А-2), по вул. Європейській (Фрунзе) у м. Полтаві, загальною площею 277,6 кв.м., реєстраційний номер 28081417 (згідно з переліком, наведеним у рішенні), що складають 28/100 частки даного нежитлового будинку та передано державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в експлуатацію. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-груп" судовий збір у розмірі 44 458,37 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до Державного бюджету України - судовий збір у розмірі 28621,63 грн. Провадження у справі в частині позовних вимог до приватного підприємства "УкрБізнесКонсалтінг" та Фізичної особи-підприємця Філь Ніни Сергіївни - закрито.

9. ПАТ "Діамантбанк", не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, у червні 2018 звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд: відкрити апеляційне провадження; після відкриття апеляційного провадження зупинити провадження в даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №907/50/16, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

10. ОСОБА_1 (третя особа в даній справі) також у червні 2018 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив вищевказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

11. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у даній справі апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2018 у справі №917/154/15 - без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

12. 18.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 18.12.2019 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2018 у справі № 917/154/15, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на першому аркуші касаційної скарги.

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 917/154/15 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 18.12.2019.

14. Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2019, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 917/154/15 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 18.12.2019 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2018. Призначено розгляд касаційної скарги на 04.02.2020 о 10:45 год.

15. Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2020 відкладено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 від 18.12.2019 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2018 у справі № 917/154/15 на 18.02.2020 о 14:30 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

16. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову.

17. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

17.1 ДП "Укрвійськбуд", володіючи спірним майном на праві повного господарського відання, розпорядився ним за згодою уповноваженого Органу управління майном, який погодив план санації, та на підставі ухвали арбітражного суду м. Києва, здійснивши його відчуження за біржовою угодою на користь ТОВ "Імідж". Таке відчуження, незалежно від законності дій продавця, не можна вважати таким, що здійснено поза волею власника.

17.2 Суди в оскаржуваних рішенні та постанові не надали правової оцінки тій обставині, що провадження у справі (№ 24/612-6-43/234) про банкрутство ДП МОУ "Укрвійськбуд" було припинено, не у зв`язку з встановленням факту фіктивності (удаваності, вигаданості) банкрутства державного підприємства.

17.3 За наявності чинної ухвали від 28.11.2002 у справі про банкрутство №24/612-6- 43/234, якою затверджено додаток №5-1 до плану санації ДП МОУ "Укрвійськбуд" (Доповнення до Плану санації), у господарського суду відсутні підстави вважати відсутність волевиявлення власника майна на проведення санації боржника - ДП МОУ "Укрвійськбуд" і, як наслідок, на продаж спірного майна

17.4 Висновок експерта про проведення почеркознавчої експертизи від 19.08.2017 року № 8-4/1563 (с. 128-140, т. 14), а також Висновок експерта про проведення технічної експертизи документів від 04.01.2017 року № 1565/тдд (с. 14-16, т. 11), Висновок експерта про проведення технічної експертизи документів від 08.06.2017 року № 8-4/1185 (с. 18-21, т. 11), Висновок № 1463 судової будівельно-технічної експертизи (с. 23-31, т. 11), Протокол огляду місця події від 03.01.2017 року (с. 108-114, т. 8), Протокол огляду місця події від 18.01.2017 року (с. 19-23, т. 13), що були подані стороною позивача, не відповідають вимогам ГПК України (1798-12) , встановленим до письмових доказів

17.5 Всупереч ч. 2, 3, 4 ст. 46 ГПК України, згідно з якими лише до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову, прокурор подав пояснення 12.03.2018 стосовно зміни предмета позову після закінчення встановленого Судом строку для вчинення даної процесуальної дії, встановленого в ухвалі від 19.02.2018.

17.6 Апеляційний суд ухвалив оскаржувану постанову в судому засіданні 27.11.2019 за відсутності ОСОБА_1 (апелянта) або його представника, яким було подане клопотання про відкладення розгляду господарської справи № 917/154/15, призначеного на 27.11.2019 о 14:30 год, на іншу дату.

17.7 Апеляційний суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, якого не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 27.11.2019.

17.8 Апеляційним судом під час розгляду справи № 917/154/15 було порушено п. 10 ч. З ст. 2, ст. 273 ГПК України, ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки апеляційна скарга особи з інвалідністю II групи ОСОБА_1 розглядалася з липня 2019 року по грудень 2020 року, тобто з порушенням розумних строків.

17.9 В оскаржуваній постанові апеляційний суд не зазначив мотиви відхилення всіх аргументів, викладених учасниками справи у апеляційній скарзі та відзиві.

17.10 Вироком Подільського районного суду м. Києва від 03.03.2007 у кримінальній справі №1-175/07 чітко встановлені наслідки діяння підсудного - неможливість стягнення податковими органами штрафних санкцій внаслідок дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Вироком не встановлена незаконність вчинення тих або інших правочинів у процедурі банкрутства.

17.11 Всупереч нормам ГПК України (1798-12) щодо обов`язкового всебічного і повного дослідження усіх обставин справи, з наданням їм належної правової оцінки, суди в оскаржуваних рішенні та постанові не надали правової оцінки положенням Біржової угоди (договір купівлі-продажу) № 28-02/12 від 28.08.2002 року, на підставі якої було відчужене спірне майно.

17.12 Позивачем були незаконно об`єднані в одному позові вимоги про витребування від відповідача на користь позивача майна згідно зі ст. 388 ЦК України, а також про визнання за позивачем права власності на спірне майно (ст. 392 ЦК України), оскільки кожна з них передбачає різну правову підставу для захисту порушеного права і тягне за собою настання різних правових наслідків. З огляду на це, позов власника про визнання права власності на майно, яке вибуло з його володіння не з його волі, не може бути задоволений на підставі ст. 392 ЦК України. В такому разі захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, шо дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

17.13 Судами першої і другої інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, не застосовано пункти 3, 5 Постанови КМУ "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил" від 28.12.2000 № 1919 (1919-2000-п) , що безпосередньо регулює спірні відносини та була прийнята на виконання ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", а отже, є спеціальним нормативним актом стосовно регулювання тих обставин, які досліджувалися Судом.

17.14 Дії позивачів щодо витребування майна через 12,5 років з моменту його відчуження за біржовою угодою з підстав відсутності волевиявлення є недобросовісними та такими, що спрямовані на порушення прав відповідачів вільно володіти, користуватися та розпоряджатися майном. Крім нього, такі дії позивача ставлять під сумнів стабільність цивільного обороту.

17.15 Господарський суд Полтавської області в оскаржуваному рішенні від 07.05.2018 не зазначив у чому саме полягає суспільний інтерес при витребуванні спірного нерухомого майна.

17.16 Участь прокурора у справі № 917/154/15 створила необґрунтовані переваги для сторони позивача при доведенні суду власної правової позиції, внаслідок чого позиція відповідача (ТОВ "Укрінвест-груп") була послаблена і останній не міг ефективно захищати свої права та законні інтереси через відчуття нерівності.

17.17 Судами попередніх інстанцій не враховано наявності правових підстав для застосування позовної давності до заявлених прокурором позовних вимог.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

18. ТОВ "Укрінвест-груп", ПП "УкрБізнесКонсалтінг", ПП "ГУД МАРКЕТ ДЕМАНД", ПП "КОНСТРАКТ-РЕАЛТІ" подано відзиви на касаційну скаргу в яких останні просять задовольнити касаційну скаргу.

19. Представники скаржника, ПП "ГУД МАРКЕТ ДЕМАНД", ПП "КОНСТРАКТ-РЕАЛТІ", ТОВ "Укрінвест-груп" в судовому засіданні 18.02.2020 підтримали касаційну скаргу.

20. Прокурор, представники Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", Фонду державного майна України в судовому засіданні 18.02.2020 заперечили проти касаційної скарги.

Розгляд клопотань Верховним Судом

21. 18.02.2020 від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване перебуванням на лікарняному.

22. Представники скаржника, ПП "КОНСТРАКТ-РЕАЛТІ" в судовому засіданні 18.02.2020 підтримали вказане клопотання.

23. Представники ПП "ГУД МАРКЕТ ДЕМАНД", ТОВ "Укрінвест-груп" в судовому засіданні 18.02.2020 не заперечили проти вказаного клопотання.

24. Представники Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", Фонду державного майна України в судовому засіданні 18.02.2020 заперечили проти вказаного клопотання.

25. Прокурор в судовому засіданні 18.02.2020 вказане клопотання залишив на розсуд суду.

26. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Касаційного господарського суду прийшла до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

26.1 Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

26.2 Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

26.3 Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

26.4 За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

26.5 Ухвала Верховного Суду від 04.02.2020, якою було відкладено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 05.02.2020. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

26.6 Окрім того, копію вказаної ухвали було отримано ОСОБА_2 10.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 157, том 26).

26.7 Отримавши касаційну скаргу сторони не були позбавлені можливості дізнатися в суді касаційної інстанції про подальший перебіг питання щодо зазначеної скарги та своєчасно ознайомлюватися з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

26.8 Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

26.9 Учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва його інтересів в тому рахунку і в суді касаційної інстанції.

26.10 З наведеного вбачається, що скаржник мав достатньо часу для забезпечення представництва своїх інтересів в суді касаційної інстанції.

26.11 Окрім того, явку представників сторін у судове засідання, призначене на 18.02.2020, визнано необов`язковою, про наявність у Макового О.В. додаткових доводів, без дослідження яких неможливо розглянути касаційну скаргу по суті, до Суду не повідомлялося.

26.12 Тому, суд касаційної інстанції в даному випадку не визнає поважними причини неявки в судове засідання 18.02.2020 з розгляду касаційної скарги у справі № 917/154/15 уповноваженого представника Макового О.В.

26.13 Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд касаційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представника ОСОБА_2, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність представника ОСОБА_2 у даному випадку не перешкоджає розгляду касаційної скарги та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

26.14 З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату.

Позиція Верховного Суду

27. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, прокурора, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

28. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

29. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

30.1 Відповідно до свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна від 29.01.1999 (т.4, а.с.40, зворотній бік) та дублікату відповідного свідоцтва від 11.06.2002 №220, об`єкт літ. "А-2" площею 860,5 кв.м., розташований у м.Полтава по вул. Фрунзе,6, належить державі на праві державної власності та перебуває в оперативному управлінні Міністерства оборони.

30.2 01.12.1998 двадцять другою госпрозрахунковою дільницею м. Полтави Міністерства оборони України на підставі акту приймання-передачі основних засобів (т.4, а.с.54) вищевказане нерухоме майно було передано до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд".

30.3 06.11.2000 арбітражним судом м.Києва порушено провадження у справі №24/612-б-43/234 про банкрутство ДП МОУ "Укрвійськбуд".

30.4 В ході банкрутства ДП МОУ "Укрвійськбуд", у процедурі санації, було укладено біржову угоду від 28.08.2002 №28-02/12 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме цегляного нежитлового будинку літ. "А-2" загальною площею 708,8 кв.м. по вул. Фрунзе,6 в м. Полтаві між продавцем - ДП МОУ "Укрвійськбуд" та покупцем - ТОВ "Імідж" (т.1, а.с.22). Від імені продавця вказану угоду було підписано Дубовим О.Г., який діяв на підставі довіреності АВН №864155 від 20.09.2000.

30.5 В подальшому відповідне нерухоме майно неодноразово змінювало власників внаслідок укладення низки договорів купівлі-продажу з юридичними та фізичними особами (добросовісними набувачами) щодо частин вищезазначеного майна.

30.6 Як встановлено місцевим господарським судом на підставі наявних у справі доказів та не спростовано учасниками справи, на момент ухвалення оскаржуваного рішення від 07.05.2018 власниками спірних приміщень у будинку літ."А-2" по вул. Фрунзе,6 в м. Полтаві були ТОВ "Укрінвест-груп" та ПАТ "Діамантбанк".

31. Доводи скаржника (пункти 17.2, 17.10 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

31.1 Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.10.2006 у справі №24/612-б-43/234 (т.6, а.с.3) припинено повноваження керуючого санацією ДП МОУ "Укрвійськбуд" Горячева С.Ю. і розпорядника майна Капелюшного І.В. та припинена процедура санації за особливостями, передбаченими ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і введена загальна процедура санації.

31.2 Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у справі №24/612-б-43/234 апеляційне провадження та провадження у справі №24/612-б-43/234 припинено (т.6, а.с.10). У вказаній постанові суд зазначив про наступні обставини. Вироком Подільського районного суду м. Києва від 03.03.2007 у кримінальній справі №1-175/07 по обвинуваченню Дубова О .Г . (заступника генерального директора по фінансово-економічній роботі ДП МОУ "Укрвійськбуд") у діях за ст. 218 Кримінального кодексу України (т.4, а.с.55), як завідомо неправдиву інформацію про фінансову неспроможність виконання вимог кредиторів і зобов`язань перед бюджетом, на стадії санації боржника встановлено факт фіктивного банкрутства ДП МОУ "Укрвійськбуд". Цей факт, який встановлено вироком суду у кримінальній справі є преюдиціальним для даної справи. Крім цього, необхідно врахувати і сплату боргу перед конкурсними кредиторами, що відповідно до статті 40 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" тягне за собою припинення провадження у справі про банкрутство. Тобто, як вбачається із вказаної постанови, провадження у справі було фактично припинено з двох підстав: фіктивності банкрутства та сплати боргу перед конкурсними кредиторами.

31.3 Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008 у справі №24/612-б-43/234 (т.6, а.с.14) постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у вказаній справі залишено без змін. Суд касаційної інстанції зазначив, що судом апеляційної інстанції в постанові від 31.10.2007 був встановлений факт погашення боржником у повному обсязі вимог конкурсних кредиторів, в зв`язку з чим обґрунтовано на підставі статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" припинено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд". Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 29.01.2008 у справі №24/612-б-43/234, судом касаційної інстанції не надавалася оцінка висновкам апеляційного господарського суду щодо фіктивності банкрутства ДП МОУ "Укрвійськбуд", разом з тим, суд касаційної інстанції зазначив, що правові підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду відсутні. Тобто судом касаційної інстанції не спростовано висновків апеляційного суду стосовно фіктивності банкрутства.

31.4 Ухвалою Верховного Суду України від 06.03.2008 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 29.01.2008 у справі № 24/612-б-43/234. Отже, вищевказана постанова є чинною.

31.5 Згідно частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

31.6 За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

31.7 Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

31.8 В постанові Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у справі №24/612-б-43/234 судом досліджено вирок Подільського районного суду м. Києва від 03.03.2007 у кримінальній справі №1-175/07 по обвинуваченню Дубова О.Г. (заступника генерального директора по фінансово-економічній роботі ДП МОУ "Укрвійськбуд") у діях за ст. 218 Кримінального кодексу України.

31.9 Таким обставинам у справі №24/612-б-43/234 судом апеляційної інстанції було надано оцінку та встановлено надання завідомо неправдивої інформації про фінансову неспроможність виконання вимог кредиторів і зобов`язань перед бюджетом, на стадії санації боржника та встановлено факт фіктивного банкрутства ДП МОУ "Укрвійськбуд".

31.10 Цей факт, який встановлено в постанові Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у справі №24/612-б-43/234 є преюдиціальним для справи № 917/154/15.

31.11 З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що провадження у справі №24/612-б-43/234 було фактично припинено з двох підстав: фіктивності банкрутства та сплати боргу перед конкурсними кредиторами.

32. Доводи скаржника (пункти 17.1, 17.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

32.1 Відповідно до частини п`ятої статті 22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

32.2 Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій згідно з преамбулою Статуту ДП "Укрвійськбуд" (т.1, а.с.31), це підприємство засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю. Засновником підприємства є Міністерство оборони України (Орган управління майном). Згідно з п.п. 2.2., 4.1., 4.2., 4.4. Статуту ДП "Укрвійськбуд" підприємство створене з метою виконання програми житлового і військового будівництва для Міністерства оборони України, структур Збройних сил України та інших замовників - юридичних та фізичних осіб України незалежно від форм власності. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту. Відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з Органом управління майном у порядку, що встановлений чинним законодавством. Пунктом 6.1. Статуту ДП "Укрвійськбуд" також передбачено, що функції по управлінню майном, яке є загальнодержавною власністю, здійснює Орган управління майном (Міністерство оборони України).

32.3 Згідно з імперативними приписами частини другої статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (в редакції, чинній на момент укладення біржової угоди від 28.08.2002), рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

32.4 Як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано учасниками справи, Міністерство оборони України не направляло жодних подань, а Кабінет Міністрів України не приймав жодних рішень за поданням Міністерства оборони України стосовно відчуження спірного нерухомого майна, як того вимагають норми частини другої статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".

32.5 Отже, порушення вимог частини другої статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та п.4.4 Статуту ДП "Укрвійськбуд", що полягає у незаконному самовільному відчуженні ДП "Укрвійськбуд" державного нерухомого майна (без згоди Міністерства оборони України та без рішення Кабінету Міністрів України) є підставою вважати, що спірне нерухоме майно вибуло з державної власності незаконно та поза волею власника, оскільки державне підприємство, за яким майно було закріплено на праві господарського відання, не вправі було самостійно ним розпоряджатися.

32.6 Окрім того, як вже було зазначено, вироком Подільського районного суду м. Києва від 03.03.2007 у кримінальній справі №1-175/07 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у справі №24/612-б-43/234 було встановлено факт фіктивного банкрутства ДП МОУ "Укрвійськбуд".

32.7 Отже, відчуження майна у процедурі банкрутства, яке в судовому порядку було визнано фіктивним, безумовно свідчить про відсутність волі власника на таке відчуження і про вибуття майна із володіння держави внаслідок скоєння кримінального правопорушення.

32.8 Будь-яких доказів, що свідчили б про наявність волі держави на відчуження спірного майна (у тому числі, судових рішень, якими було б встановлено відповідні обставини) учасниками справи не надано. Прокурором, який подав у даній справі позов в інтересах держави, а також позивачами, заперечується наявність волі держави на відчуження спірного майна.

33. Доводи скаржника (пункт 17.12 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

33.1 Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

33.2 Пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом є визнання права.

33.3 Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

33.4 Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.

33.5 Виходячи зі змісту наведених норм, позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

33.6 За змістом статті 392 Цивільного кодексу України, передбачений нею спосіб захисту спрямований не на виникнення за рішенням суду права власності позивача, а на підтвердження наявного у позивача права власності, набутого раніше на законних підставах.

33.7 Право на пред`явлення позову про витребування майна з незаконного володіння, унормовано статтею 387 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

33.8 Відповідно до системного тлумачення приписів статті 387 Цивільного кодексу України у поєднанні з комплексом норм, що регулюють набуття і реалізацію права власності, передбачений цією нормою спосіб захисту права власності є матеріально-правовою вимогою власника, що на момент подання позову фактично не володіє своїм індивідуально визначеним майном, до невласника, що на момент подання позову незаконно фактично володіє цим майном, про вилучення цього майна в натурі.

33.9 Тобто, позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник індивідуально визначеного майна.

33.10 Відповідно до частини 1 статті 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю.

33.11 Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

33.12 Тобто відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про незаконність свого володіння майном (добросовісний набувач).

33.13 Згідно статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

33.14 За змістом частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2)було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3)вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

33.15 Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2017 рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 у даній справі скасовано з передачею справи на новий розгляд. У вказаній постанові зазначено, що судова колегія Вищого господарського суду України вважає законними та обґрунтованими висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірне майно, яке належить Державі Україна (на підставі Свідоцтва на праві власності), вибуло з державної власності поза волею держави, тому заявлення прокурором позову до добросовісних набувачів про витребування майна у відповідності до статті 388 Цивільного кодексу України є правомірним.

33.16 Вищевказана постанова Вищого господарського суду України набрала чинності, не була оскаржена та скасована в установленому законом порядку.

33.17 Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у справі матеріалів та з огляду на вказівки суду касаційної інстанції, дійшли правомірного висновку про те, що укладення біржової угоди від 28.09.2002 №28-02/12 у процедурі фіктивного банкрутства, поза волею власника, не призвело до припинення права власності держави на спірне майно, а відтак, оскільки на теперішній час наявність у держави відповідного права власності не визнається відповідачами, то воно потребує захисту шляхом задоволення позову про визнання права власності в порядку передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.

33.18 Дана правова позиція не є відступленням від правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, оскільки фактичні обставини у справі № 183/1617/16 та у справі № 917/154/15 не є подібними.

34. Доводи скаржника (пункт 17.17 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

34.1 Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

34.2 Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

34.3 Згідно частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

34.4 Частинами четвертою та п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України, передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

34.5 Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час розгляду справи відповідачами неодноразово заявлялися клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, зокрема із посиланням на правові позиції Верховного Суду викладені в постановах від 28.11.2018 у справі № 911/926/17, від 18.12.2018 у справі № 916/563/14, від 15.05.2018 у справі № 916/2073/17, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц.

34.6 Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що як вбачається із вказаних постанов Верховного Суду у них містяться висновки про застосування позовної давності лише до вимог про витребування майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України - тоді як у даній справі позов заявлено також і в порядку статті 392 Цивільного кодексу України. Отже, правовідносини у справах, розглянутих Верховним Судом (на які посилаються апелянти) та у даній справі №917/154/15 не є подібними.

34.7 Окрім того, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника; законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України (435-15) про набувальну давність (стаття 344 Цивільного кодексу України); оскільки, позови про визнання права власності, що пред`явлені на підставі статті 392 Цивільного кодексу, пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.

34.8 Також, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що у даному конкретному випадку вимоги про витребування майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України є похідними від вимог про визнання права власності на спірне майно у відповідності до статті 392 Цивільного кодексу України, оскільки на теперішній час наявність у держави відповідного права власності не визнається відповідачами, то воно потребує захисту шляхом задоволення позову про визнання права власності в порядку передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.

34.9 З огляду на викладене, враховуючи, що позов у цій справі, в даному конкретному випадку, правомірно заявлено на підставі статей 392 та 388 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, отже, звернувшись з позовом у даній справі 31.01.2015, прокурор не пропустив строк позовної давності, а порушене право підлягає захисту.

35. Доводи скаржника (пункти 17.14, 17.15 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

35.1 Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція)).

35.2 Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), 166-168).

35.3 Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

35.3.1 Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

35.3.2 Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

35.3.3 Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

35.4 Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

35.5 Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

35.6 Право держави витребувати нерухоме майно з огляду на доведену незаконність і безпідставність його відчуження передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони права власності і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

35.7 Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, встановив, що майно вибуло з володіння власника поза його волею, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-груп" та Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" є добросовісними набувачами.

35.8 Спірне нерухоме майно вибуло з державної власності незаконно та поза волею власника, оскільки державне підприємство, за яким майно було закріплено на праві господарського відання, не вправі було самостійно ним розпоряджатися.

35.9 Повернення у державну власність нерухомого майна, незаконно відчуженого в процедурі фіктивного банкрутства, що було наслідком вчинення кримінального правопорушення, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цього майна як майна Збройних Сил України.

35.10 Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що у спорах стосовно майна Збройних Сил України держава, втручаючись у право мирного володіння відповідним майном з боку приватних осіб, беручи до уваги проведення в Україні Антитерористичної операції (АТО) та Операції об`єднаних сил (ООС) може захищати загальні інтереси, зокрема, у підтриманні обороноздатності, суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності кордону, захисту життя і здоров`я людей (статті 1, 2, 3 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном Збройних Сил України ( Закон України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1075-14) ). Заволодіння приватними особами таким майном всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу та внаслідок продажу майна під час фіктивної процедури банкрутства може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на забезпечення суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності кордону держави Україна, захисту життя і здоров`я людей проживаючих на її території.

35.11 В силу об`єктивного цільового призначення вказаного майна, набувач такого майна проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що це майно належить до майна Збройних Сил України.

35.12 З огляду на все викладене вище, в даному конкретному випадку, загальний інтерес всього суспільства на забезпечення суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності кордону держави Україна, захисту життя і здоров`я людей проживаючих на її території у цій справі переважає приватний інтерес Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-груп" та Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" у збереженні права на вказане нерухоме майно.

35.13 Крім того, з огляду на особливості принципів диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України (згідно з якими сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами, зокрема, і щодо подання зустрічного позову, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання) та враховуючи приписи частин третьої і четвертої статті 390 Цивільного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-груп" та Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" не позбавлені можливості заявити до власника майна позов про відшкодування необхідних витрат на придбання останнього.

35.14 Відтак, втручання у право володіння майном відповідачами переслідувало легітимну мету і цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право.

36. Доводи скаржника (пункт 17.16 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

36.1 Відповідно до пункту 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також в разі відсутності такого органу.

36.2 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) дійшла такого висновку: "незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Аналізуючи частину 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що прокурор набуває право на представництво, зокрема, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно, водночас "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, коли він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається".

36.3 Згідно статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

36.4 Згідно частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

36.5 Відповідно до частин першої та третьої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

36.6 Згідно частини першої статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами.

36.7 Відповідно до частин третьої, четвертої та п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

36.8 Згідно частини першої статті 55 Господарського процесуального кодексу України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

36.9 З наведеного вбачається, що прокурор у випадку не здійснення уповноваженим суб`єктом владних повноважень захисту інтересів держави або здійснення такого захисту неналежно, набуває право на представництво інтересів держави в суді фактично користуючись правами позивача з урахуванням приписів вказаних статей процесуального закону.

36.10 Скаржником не доведено, що позиція відповідача (ТОВ "Укрінвест-груп") була послаблена і останній не міг ефективно захищати свої права та законні інтереси через відчуття нерівності, у зв`язку із участю прокурора у справі № 917/154/15, оскільки чинним процесуальним законом прокурора не наділено більшим обсягом прав у порівнянні із позивачем.

37. Доводи скаржника (пункт 17.13 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

37.1 Закон - це державний нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов`язкових правил поведінки суб`єктів цих відносин.

37.2 Підзаконні нормативно - правові акти - це прийняті компетентними органами державної влади чи уповноваженими державою іншими суб`єктами на підставі закону, відповідно до закону і в порядку його виконання.

37.3 Основними видами підзаконних нормативно-правових актів органів державної влади є, зокрема, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України.

37.4 З наведеного вбачається, що підзаконні нормативно - правові акти не повинні прийматися всупереч законів.

37.5 З наведеного вбачається, що спеціальним нормативним актом стосовно регулювання тих обставин, які досліджувалися судами в даному випадку є саме Закон України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1075-14) .

38. Доводи скаржника (пункт 17.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

38.1 Як встановлено судом першої інстанції, від військового прокурора Полтавського гарнізону надійшла заява про зміну предмету позову №50-469 вих.-18 від 07.02.2018 (вхід. №1334 від 08.02.2018), в якій прокурор просив:

- Визнати за Державою Україна, в особі Міністерства оборони України (пр-т. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код 00034022) право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення в будинку номер 6 (літ.А -2 ), по вулиці Європейській (Фрунзе ) у м . Полтаві, загальною площею 708,8 кв.м., які складаються з нежитлових приміщень реєстраційний номер 820709353101 по підвалу: - сходи 8 площею 7,1 кв.м., підсобне приміщення 8-А площею 5,1 кв.м., коридор 9 площею 3,5 кв.м., роздягальня 9-А площею 1,4 кв.м., вбиральня 9-Б площею 1,8 кв.м., торгова зала 14 площею 40,8 кв.м., коридор 15 площею 6,8 кв.м., реєстраційний номер 28081417 по підвалу; холл 1 площею 28,4 кв.м., каса 2 площею 2,2 кв.м., зал для роботи з юридичними особами 3 площею 29,0 кв.м., кабінет директора 4 площею 11,0 кв.м., туалет 5 площею 1,1 кв.м., туалет 6 площею 1,1 кв.м., вмивальня 7 площею 2,8 кв.м., коридор 8 площею 14,3 кв.м., сходи 9 площею 13,2 кв.м., коридор 10 площею 9,2 кв.м., кладова 11 площею 2,1 кв.м., сейфове приміщення 12 площею 2,3 кв.м., сейфове приміщення 13 площею 2,2 кв.м., коридор 14 площею 2,1 кв.м., сейфове приміщення 15 площею 2,2 кв.м., депозитарій 16 площею 15,8 кв.м., підсобне приміщення 17 площею 3,8 кв.м., апаратна 18 площею 3,9 кв.м., бухгалтерія 19 площею 36,0 кв.м., загальна площа приміщень по підвалу 249,2 кв.м., реєстраційний номер 11591891, по першому поверху - сходи 1 площею 17,6 кв.м., реєстраційний номер 28081417 по першому поверху -хол 20 площею 36,0 кв.м., коридор 21 площею 4,4 кв.м., зал для роботи з юридичними особами 22 площею 32,1 кв.м., каса 23 площею 2,7 кв.м., каса 24 площею 3,6 кв.м., коридор 25 площею 3,9 кв.м., коридор 26 площею 8,2 кв.м., теплогенераторна 27 площею 4,0 кв.м., загальна площа приміщень по першому поверху 112,5 кв.м., реєстраційний номер 11591891 по другому поверху-сходи 1 площею 19,4 кв.м., кабінет 2 площею 7,3 кв.м., кабінет 3 площею 9,1 кв.м., кабінет 6 площею 17,9 кв.м., кабінет 7 площею 15,0 кв.м., коридор 8 площею 48,7 кв.м., вбиральню 9 площею 2,7 кв.м., коридор 10 площею 2,2 кв.м., вбиральню 10-А площею 2,0 кв.м., теплогенераторна 11 площею 7,6 кв.м., кабінет 13 площею 17,7 кв.м., кабінет 14 площею 15,9 кв.м., кабінет 15 площею 15,6 кв.м., кабінет 16 площею 5,8 кв.м., кабінет 17 площею 21,1 кв.м., кабінет 18 площею 18,6 кв.м., кабінет 20 площею 30,4 кв.м., кабінет 21-А площею 13,6 кв.м., кабінет 21 площею 24,0 кв.м., кабінет 25 площею 20,8 кв.м., кабінет 28 площею 31,7 кв.м., загальна площа приміщень по другому поверху 347,1 кв.м.;

- Витребувати шляхом вилучення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-груп" (вул. Шевченка, 52, м. Полтава, 36039, код 34412262) нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень в будинку номер 6 (літ. А-2), по вул. Європейській (Фрунзе) у м. Полтаві, загальною площею 66,5 кв.м., реєстраційний номер 820709353101, а саме: по підвалу-сходи 8 площею 7,1 кв.м., підсобне приміщення 8-А площею 5,1 кв.м., коридор 9 площею 3,5 кв.м., роздягальня 9-А площею 1,4 кв.м., вбиральня 9-Б площею 1,8 кв.м., торгова зала 14 площею 40,8 кв.м., коридор 15 площею 6,8 кв.м., що складають 7/100 частки даного нежитлового будинку та передати державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (вул. Вінницька, 14/39, 03151, код 24308300) в експлуатацію;

- Витребувати шляхом вилучення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-груп" (вул. Шевченка, 52, м. Полтава, 36039, код 34412262) нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень в будинку номер 6 (літ. А-2), по вул. Європейській (Фрунзе) у м. Полтаві, загальною площею 364,7 кв.м., реєстраційний номер 11591891, а саме: по першому поверху-сходи 1 площею 17,6 кв.м., по другому поверху-сходи 1 площею 19,4 кв.м., кабінет 2 площею 7,3 кв.м., кабінет 3 площею 9,1 кв.м., кабінет 6 площею 17,9 кв.м., кабінет 7 площею 15,0 кв.м., коридор 8 площею 48,7 кв.м., вбиральню 9 площею 2,7 кв.м., коридор 10 площею 2,2 кв.м., вбиральню 10-А площею 2,0 кв.м., теплогенераторна 11 площею 7,6 кв.м., кабінет 13 площею 17,7 кв.м., кабінет 14 площею 15,9 кв.м., кабінет 15 площею 15,6 кв.м., кабінет 16 площею 5,8 кв.м., кабінет 17 площею 21,1 кв.м., кабінет 18 площею 18,6 кв.м., кабінет 20 площею 30,4 кв.м., кабінет 21-А площею 13,6 кв.м., кабінет 21 площею 24,0 кв.м., кабінет 25 площею 20,8 кв.м., кабінет 28 площею 31,7 кв.м., що складають 37/100 частки даного нежитлового будинку та передати державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (вул. Вінницька, 14/39, 03151, код 24308300) в експлуатацію;

- Витребувати шляхом вилучення від Публічного акціонерного Товариства "Діамантбанк" (Контрактова площа, 10-А, м. Київ, 04070, код 23362711) нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень в будинку номер 6 ( літ. А-2), по вул. Європейській (Фрунзе) у м. Полтаві, загальною площею 277,6 кв.м., реєстраційний номер 28081417, а саме: по підвалу-холл 1 площею 28,4 кв.м., каса 2 площею 2,2 кв.м., зал для роботи з юридичними особами 3 площею 29,0 кв.м., кабінет директора 4 площею 11,0 кв.м., туалет 5 площею 1,1 кв.м., туалет 6 площею 1,1 кв.м., вмивальня 7 площею 2,8 кв.м., коридор 8 площею 14,3 кв.м., сходи 9 площею 13,2 кв.м., коридор 10 площею 9,2 кв.м., кладова 11 площею 2,1 кв.м., сейфове приміщення 12 площею 2,3 кв.м., сейфове приміщення 13 площею 2,2 кв.м., коридор 14 площею 2,1 кв.м., сейфове приміщення 15 площею 2,2 кв.м., депозитарій 16 площею 15,8 кв.м., підсобне приміщення 17 площею 3,8 кв.м., апаратна 18 площею 3,9 кв.м., бухгалтерія 19 площею 36,0 кв.м., по першому поверху-хол 20 площею 36,0 кв.м., коридор 21 площею 4,4 кв.м., зал для роботи з юридичними особами 22 площею 32,1 кв.м., каса 23 площею 2,7 кв.м., каса 24 площею 3,6 кв.м., коридор 25 площею 3,9 кв.м., коридор 26 площею 8,2 кв.м., теплогенераторна 27 площею 4,0 кв.м., що складають 28/100 частки даного нежитлового будинку та передати державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (вул. Вінницька, 14/39, 03151, код 24308300) в експлуатацію.

38.2 Також, судом першої інстанції встановлено, що військовою прокуратурою Полтавського гарнізону надано пояснення стосовно зміни предмету позову від 07.03.2018 вих. №50-769 вих. - 18 (вхід. №2523 від 12.03.2018), в яких зазначає, що на час подання позову, інформацію про власників нерухомого майна за адресою: м. Полтава, вул. Європейська,6, отримано з реєстру прав власності на нерухоме майно, яка містить не повну інформацію відносно останніх, зокрема часток та площ приміщень, якими володіють добросовісні набувачі. Також до пояснень додано висновок судової будівельно-технічної експертизи №1463 від 27.06.2017 Полтавського відділення ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса з детальною інформацією щодо спірного об`єкту нерухомості, зокрема загальної площі вказаного нежитлового будинку, площі приміщень та розмірів часто, якими володіють добросовісні набувачі.

38.3 Згідно частин третьої та четвертої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

38.4 З огляду на викладене, розглянувши заяву військової прокуратури Полтавського гарнізону про зміну предмету позову від 08.02.2018 за вхід. №1334, суд першої інстанції правомірно прийняв дану заяву до розгляду, з урахуванням позиції Вищого господарського суду України, викладеної у постанові від 26.10.2017 у даній справі та приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

39. Доводи скаржника (пункт 17.6 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

39.1 Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.11.2019 до апеляційного суду надійшло клопотання представника апелянта, ОСОБА_1 (вх.№10748), в якому заявник просив відкласти розгляд справи на іншу дату зазначаючи, що представник ОСОБА_1 Олефір А.О. бере участь в адміністративній справі №640/17240/19, що знаходиться у провадженні Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій судове засідання призначено також на 27.11.2019; ОСОБА_1 не має інших представників крім Олефіра А.О., він є інвалідом 2 групи та не має фінансової спроможності найняти іншого адвоката.

39.2 Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що разом з тим, як вбачається з додатків до клопотання, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/17240/19 про відкриття апеляційного провадження (т.22, а.с.3) датовано 29.10.2019, а повістку-повідомлення про призначення судового засідання на 27.11.2019 (т.22, а.с.5) датовано 31.10.2019 - тобто пізніше, ніж ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2019, якою поновлено провадження у справі та повідомлено учасників справи, що її розгляд відбудеться 27.11.2019. Однак заявником клопотання не наведено жодних пояснень щодо підстав, з яких ним надано перевагу пізніше призначеному судовому засіданню - враховуючи, що ні Східним апеляційним господарським судом, ні Шостим апеляційним адміністративним судом явка учасників справи не визнавалася обов`язковою.

39.3 Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

39.4 Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

39.5 Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

39.6 Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

39.7 Учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва його інтересів в тому рахунку і в суді касаційної інстанції.

39.8 Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявником не доведено факту відсутності у особи, яку представляє адвокат Олефір А.О. в адміністративній справі №640/17240/19, іншого представника. Посилання на те, що ОСОБА_1 не має інших представників крім Олефіра А.О., він є інвалідом 2 групи та не має фінансової спроможності найняти іншого адвоката - колегія суддів також не визнає достатньою підставою для відкладення розгляду справи, оскільки заявником не надано доказів скрутного фінансового стану ОСОБА_1, неможливості скористатися безкоштовною правовою допомогою тощо.

39.9 Окрім того, судом апеляційної інстанції правомірно враховано, що апеляційне провадження в даній справі триває з січня 2019, в ході розгляду справи представником ОСОБА_1 надавалися суду усні та письмові пояснення в обґрунтування правової позиції, викладеної в його апеляційній скарзі.

39.10 Отже, оскільки заявником клопотання (представником ОСОБА_1 ) не наведено поважних причин неявки в судове засідання в розумінні статей 202, 270 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи.

40. Доводи скаржника (пункт 17.7 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

40.1 Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

40.2 Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

40.3 Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

40.4 За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

40.5 Як вже було зазначено, апеляційне провадження в даній справі триває з січня 2019.

40.6 Отримавши апеляційну скаргу учасники справи не були позбавлені можливості дізнатися в суді апеляційної інстанції про подальший перебіг питання щодо зазначеної скарги та своєчасно ознайомлюватися з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

40.7 Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

40.8 Також, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 під час розгляду справи судом апеляційної інстанції подавалися письмові пояснення по суті спору.

40.9 Учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва його інтересів в тому рахунку і в суді касаційної інстанції.

40.10 З наведеного вбачається, що скаржник мав достатньо часу для забезпечення представництва своїх інтересів в суді касаційної інстанції.

40.11 Окрім того, як вже було зазначено, явка представників сторін у судове засідання, призначене на 27.11.2019 Східним апеляційним господарським судом не визнавалася обов`язковою.

41. Доводи скаржника (пункт 17.8 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

41.1 Згідно частини другої статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

41.2 Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.) відкрито апеляційне провадження за вказаними апеляційними скаргами, призначено їх розгляд на 12.02.2019. Встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційні скарги - протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

41.3 Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.03.2019.

41.4 04.03.2019 у зв`язку із знаходженням на лікарняному судді Фоміної В.О. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

41.5 Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 у задоволенні клопотання прокурора військової прокуратури Полтавського гарнізону (вх.№2335 від 04.03.2019) про заміну у справі №917/154/15 неналежного відповідача, ПАТ "Діамантбанк", та залучення до участі у справі ПП "ГУД МАРКЕТ ДЕМАНД" та ПП "КОНСТРАКТ-РЕАЛТІ" - відмовлено. Оголошено перерву у судовому засіданні до 02.04.2019 о 14:30 год.

41.6 Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 провадження у справі №917/154/15 було зупинено до перегляду ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 в порядку касаційного провадження за касаційною скаргою військового прокурора Полтавського гарнізону та повернення даної справи з суду касаційної інстанції; направлено матеріали справи №917/154/15 до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду.

41.7 Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 05.06.2019.

41.8 12.06.2019 у зв`язку з відпусткою судді Пуль О.А. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.

41.9 Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.) зупинено провадження у справі №917/154/15 до перегляду ухвали Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 в порядку касаційного провадження за касаційною скаргою Військового прокурора Полтавського гарнізону та повернення даної справи з суду касаційної інстанції. Направлено матеріали справи №917/154/15 до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду.

41.10 10.07.2019, у зв`язку з відпусткою судді Фоміної В.О. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

41.11 Ухвалою колегії суддів у вищевказаному складі від 11.07.2019 поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 14.08.2019.

41.12 28.10.2019 у зв`язку з відрядженням судді Пуль О.А. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Бородіна Л.І.

41.13 Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 поновлено провадження у справі, повідомлено учасників справи, що її розгляд відбудеться 27.11.2019.

41.14 Згідно абзацу 2 частини 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

41.15 З наведеного вбачається, що перебіг тридцяти денного строку, передбаченого процесуальним законом для розгляду даної апеляційної скарги, почався 28.10.2019.

41.16 Останнім днем цього строку, з урахуванням приписів статті 116 Господарського процесуального кодексу України, було 27.11.2019.

41.17 Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 27.11.2019.

41.18 З наведеного вбачається, що судом апеляційної інстанції дотримано строки розгляду апеляційної скарги у даній справі.

41.19 Окрім того, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що учасниками справи неодноразово подавалися клопотання та касаційні скарги на процесуальні рішення суду апеляційної інстанції, що унеможливлювали ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті спору у коротші строки.

41.20 Згідно частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

41.21 Разом з тим, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у випадку порушення судом апеляційної інстанції строків розгляду апеляційної скарги у даній справі, які встановлені процесуальним законом, таке порушення не можна було б розцінювати як порушення розумних строків розгляду справи судом, з огляду на обставини даної конкретної справи, кількість вчинених судом апеляційної інстанції процесуальних дій та досліджених ним обставин.

42. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006) зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

43. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункт 17.9 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

44. З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

45. При цьому, доводи, викладені у касаційній скарзі (пункти 17.4, 17.11 постанови), зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та наданою оцінкою доказів, наявних у матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

46. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

47. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

48. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

49. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

50. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.

51. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

52. Касаційна скарга ОСОБА_1 у справі № 917/154/15 подана 18.12.2019.

53. З огляду на викладене, в даному випадку при розгляді вказаної касаційної скарги підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції чинній до 08.02.2020 (далі - ГПК України (1798-12) ), а не в редакції Закону 15.01.2020 № 460-IX.

54. Відповідно статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

55. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

56. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

57. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

58. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних постанови та рішення були дотримані.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 18.12.2019 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2018 у справі № 917/154/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2018 у справі № 917/154/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді В. Я. Погребняк

Н. Г. Ткаченко