1.1. Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Іллічівська" (далі - ТДВ "Страхова компанія "Іллічівська") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Кайстренко Володимира Миколайовича (далі - ФОП Кайстренко В.М.) про стягнення збитків в сумі 250 800,00 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням виконавцем ФОП Кайстренко В.М. зобов`язань за договором про надання послуг з питань комерційної діяльності №ДПІ-26 від 09.01.2015, що полягає у ненаданні послуг, передбачених договором.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 у справі №910/6235/17 позов задоволено повністю. Суд стягнув з ФОП Кайстренко В.М. на користь ТДВ "Страхова компанія "Іллічівська" 250 800,00 грн збитків.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 у справі № 910/6235/17 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Іллічівська" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Кайстренко Володимиром Миколайовичем (виконавець) 09.01.2015 було укладено договір про надання послуг з питань комерційної діяльності №ДПІ-26, за умовами якого Виконавець зобов`язується за винагороду надати послуги з питань комерційної діяльності, а саме: з питань визначення напрямків розвитку бізнесу компанії замовника та управління змінами у 2015 році, а замовник зобов`язується здійснити оплату послуг згідно умов договору (пункти 3.1, 3.2, 3.3 договору);

- згідно з підпунктом 2.3.2. договору визначено, що виконавець зобов`язаний виробити конкретні практичні рекомендації по вдосконаленню системи управління змінами у 2015 році;

- відповідно до пункту 3.1. договору виконавець надає замовнику послуги поетапно. Кожний етап надання послуг оформляється актом прийому-передачі наданих послуг, в якому сторони погоджують ціну наданих на цьому етапі послуг;

- згідно з пункту 3.2. договору винагорода виконавця сплачується замовником протягом 5-ти (п`яти) робочих днів після підписання проміжних актів прийому-передачі наданих послуг. Остаточний розрахунок за цим договором здійснюється протягом 5-ти (п`яти) робочих днів після підписання остаточного акту прийому-передачі наданих послуг;

- пунктом 4.1 договору сторони домовились, що підготовлені виконавцем матеріали надаються виключно керівництву замовника та є комерційною таємницею;

- згідно з пунктом 5.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.03.2015;

- сторонами підписано акт прийому-передачі наданих послуг 06.03.2016;

- ТДВ "Страхова компанія "Іллічівська" 17.03.2015 здійснило оплату у розмірі 250 800,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 228;

- не зважаючи на підписання позивачем акту від 06.03.2015 та оплатою коштів, фактично послуги за договором не були йому надані, тобто умови договору не виконані, в зв`язку з чим позивач вважає своє право порушеним та останньому завдано збитків.

2.4. Приймаючи рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується сума збитків у розмірі 250 800,00 грн, яку просив стягнути позивач, становить вартість ненаданих послуг.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що ніяких змін у напрямах розвитку позивача, в його організації праці чи здійснення ним господарської діяльності не відбулося.

2.5. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновком місцевого господарського суду, зазначив, що в результаті невиконання умов договору позивач поніс збитки на суму 250 800,00 грн, оскільки реалізувати на практиці ті рекомендації/консультації, на які розраховувало наше підприємство та які повинні були б привести до позитивної динаміки у господарській діяльності замовник у 2015 році не представилось можливим з вини відповідача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019, Фізична особа підприємець Кайстренко Володимир Миколайович подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог ТДВ "Страхова компанія "Іллічівська" відмовити у повному обсязі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Фізичної особи підприємця Кайстренка Володимира Миколайовича:

- суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, статті 22, 623 Цивільного кодексу України, статті 224, 225 Господарського кодексу України;

- в основу оскаржуваних рішеннях взагалі не вдавалися до встановлення складу цивільного правопорушення в діях відповідача, в чому саме полягала протиправна поведінка та чи є причинно-наслідковий зв`язок між зазначеною поведінкою та збитками;

- маючи в матеріалах справи підписаний обома сторонами акт прийому-передачі наданих послуг та доказ оплати, суди попередніх інстанцій, не маючи жодних інших доказів протилежного, дійшли безпідставного висновку про ненадання зазначених послуг.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

4.2. Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 906 Цивільного кодексу України).

4.3. Згідно із статтями 509, 526 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

4.4. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

4.5. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (частини 4 статті 611 Цивільного кодексу України).

4.6. Частинами першою та другою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

4.7. Господарський кодекс України (436-15) збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 Господарського кодексу України).

4.8. Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

4.9. Відповідно до вимог частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

4.10. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

4.11. Виходячи з наведеного та в силу статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

4.12. Встановлюючи наявність збитків, місцевий господарський суд, поставивши під сумнів підписаний у двосторонньому порядку на виконання умов договору акт виконаних робіт, який до того ж підписаний без застережень, зазначив, що відповідачем послуги за договором не надавалися.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, зазначив, що реалізувати на практиці ті рекомендації/консультації на які розраховувало підприємство та які повинні були привести до позитивної динаміки у господарській діяльності не представилося можливим.

Відповідно до умов договору про надання послуг з питань комерційної діяльності виконавець зобов`язаний застосувати спеціальні наукові прийоми та оригінальні методики щодо аналізу чинників, що впливають на визначення напрямків розвитку бізнесу (пункт 3.1. договору); виробити конкретні практичні рекомендації по вдосконаленню системи управління змінами у 2015 році (пункт 3.2. договору).

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Водночас, із оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами надавалася оцінка умовам договору; встановлювалися обставини, які є підставою для відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг; встановлення наявності всіх складових цивільного правопорушення, зокрема, наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків, протиправність дій відповідача, безпосередній причинний зв`язок між діями відповідача та заподіянням шкоди.

Висновок судів попередніх інстанцій про завдання ТДВ "Страхова компанія "Іллічівська" збитків у сумі понесених останнім витрат на оплату наданих послуг є передчасним.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кайстренка Володимира Миколайовича задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 910/6235/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.