1.1. У вересні 2018 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агроресурс" (далі - СТОВ "Агроресурс") звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" (далі - ТОВ "Колорит Агро") про стягнення 1 907 278,50 грн, з яких: 1 894 510,10 грн - заборгованість, 12 768,40 грн - 3 % річних.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням ТОВ "Колорит Агро" зобов`язань за договором про надання послуг від 12.03.2015 (далі - договір від 12.03.2015) у частині прийняття виконаних послуг і своєчасного здійснення розрахунків за надані послуги.

1.2. У відзиві на позов ТОВ "Колорит Агро" просило відмовити у його задоволенні, вважаючи позов необґрунтованим. Зокрема, відповідач наголосив, що зобов`язання за договором від 12.03.2015 виконав у повному обсязі, вартість послуг, зазначену в акті приймання-передачі послуг від 21.12.2017, підписаному сторонами, відповідач сплатив; наданий позивачем проєкт акта приймання-передачі послуг від 22.06.2018 не відповідає умовам зазначеного договору, оскільки послуги за договором мали бути надані стосовно земельних ділянок загальною площею 121,1946 га (як передбачено у пункті 1.1 договору від 12.03.2015 у редакції додаткової угоди № 3 до нього), щодо цієї площі земель послуги вже було надано, відповідач оплатив їх у повному обсязі; надання послуг щодо будь-яких інших площ земель не обумовлено у договорі, суперечить його предмету, а додаткових послуг ТОВ "Колорит Агро" не замовляло. Крім цього, відповідач акцентував на наявності у нього передбаченого у спірному договорі права не приймати виконання договору, не підписувати акт і не сплачувати винагороду у разі недотримання виконавцем окремих умов договору.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.02.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Колорит Агро" на користь СТОВ "Агроресурс" 1 755 533,09 грн основного боргу за консультаційні послуги з питань пошуку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, 11 831,81 грн - 3 % річних і 26 510,47 грн судового збору. У стягненні 138 977,01 грн основного боргу за консультаційні послуги та 936,59 грн - 3 % річних відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріали справи підтверджують наявність у відповідача заборгованості саме у сумі 1 755 533,09 грн, яка виникла внаслідок несплати відповідачем вартості послуг, наданих за спірним договором. Зважаючи на прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасного розрахунку за отримані послуги та беручи до уваги розмір простроченої заборгованості, господарський суд визнав обґрунтованим стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 26 510,47 грн (у перерахованому судом розмірі).

Відмовляючи у стягненні 138 977,01 грн боргу за консультаційні послуги, суд виходив із того, що на зазначену суму позивач послуг відповідачеві не надав. У зв`язку з відмовою у стягненні цієї суми боргу суд дійшов висновку і про відсутність підстав для стягнення 936,59 грн - 3 % річних.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 рішення Господарського суду Вінницької області від 14.02.2019 скасовано в частині стягнення з ТОВ "Колорит Агро" на користь СТОВ "Агроресурс" 1 755 533,09 грн основного боргу, 11 831,81 грн - 3 % річних і 26 510,47 грн витрат зі сплати судового збору. У цій частині прийнято нове рішення, згідно з яким відмовлено у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції акцентував, що земельні ділянки розташовані в різних масивах; позивач не передав відповідачеві зазначених у договорі документів, тому відповідач має право не приймати виконання договору від позивача, не підписувати акт і не сплачувати винагороду згідно з пунктом 4.4 договору.

2.3. Постановою Верховного Суду від 23.09.2019 скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019, а справу передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду у зв`язку із недослідженням судом усіх зібраних у справі доказів.

2.4. За результатами нового розгляду справи постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 рішення Господарського суду Вінницької області від 14.02.2019 залишено без змін із тих самих підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. ТОВ "Колорит Агро", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 14.02.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 та прийняти нову постанову, якою відмовити у позові у повному обсязі.

Підставами для скасування оскаржених судових рішень ТОВ "Колорит Агро" вважає порушення судами норм матеріального права, а саме статей 526, 629, 631, 638, 901, 903 Цивільного кодексу України, та процесуального права, зокрема статей 74, 77, 79, 282 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує на недоведенні позивачем належного виконання умов договору та споживання послуги; акцентує, що виконавець зобов`язаний здійснювати пошук земельних ділянок, які відповідали би критеріям визначеним у договорі, а невиконання цього обов`язку давало відповідачеві змогу не оплачувати надані послуги без пояснення будь-яких причин згідно з пунктами 3.1, 4.4 спірного договору. При цьому, як зазначає скаржник, у матеріалах справи немає доказів передання позивачем відповідачеві відповідно до пункту 4.1 спірного договору документів - оригіналів договорів оренди об`єктів і всіх додатків до них, передбачених законодавством і замовником; позивач не дотримався умов договору щодо цілісності та суміжності земельних масивів. Крім цього, скаржник наголошує, що позивач подав до суду першої інстанції довідку від 13.12.2018 № 304 уже після закриття підготовчого провадження, проте суд апеляційної інстанції, як вважає скаржник, не навів у мотивувальній частині постанови мотивів прийняття чи відхилення такого аргументу відповідача.

3.2. У додаткових поясненнях до касаційної скарги ТОВ "Колорит Агро", зокрема, стверджує, що жодних послуг після 21.12.2017 позивач не надавав; позивач не довів надання послуг згідно з умовами договору; вважає неправильним застосування судами положень статті 629 Цивільного кодексу України та посилається на постанову Верховного Суду у справі № 910/6358/17.

3.3. Від СТОВ "Агроресурс" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач акцентував необґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів і правомірність висновків господарських судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржених судових рішеннях.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди, 12.03.2015 між ТОВ "Колорит Агро" - замовником і СТОВ "Агроресурс" - виконавцем укладено договір про надання послуг № 218-15, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надавати замовникові оплатні послуги з питань пошуку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у приватній, комунальній та/або державній власності, загальною площею не менше 250 гектарів, розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, та організації подальшого укладання договорів оренди об`єктів між їх власниками та замовником, актів приймання-передачі земельної ділянки та інших додатків до договору оренди землі, передбачених законодавством і замовником, та остаточного проведення державної реєстрації цих договорів у строк до 15.04.2015.

17.04.2015 ТОВ "Колорит Агро" і СТОВ "Агроресурс" уклали додаткову угоду № 1 до зазначеного договору, за змістом якої сторони вирішили викласти окремі його пункти (1.1, 1.3, 4.1, 5.4, 9.2) у новій редакції. Зокрема, у пункті 1.1 договору сторони передбачили, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовникові оплатні послуги з питань пошуку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у приватній, комунальній та/або державній власності, загальною площею не менше 400 гектарів, розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, та організації подальшого укладання договорів оренди об`єктів між їх власниками та замовником, актів приймання-передачі земельної ділянки та інших додатків до договору оренди землі, передбачених законодавством, та остаточного проведення державної реєстрації цих договорів у строк до 15.04.2016.

У пункті 6 цієї додаткової угоди сторони продовжили строк дії основного договору і домовилися, що зазначений строк починає свій пе ребіг у момент, визначений у пункті 9.1 цього договору, та закінчується 31.12.2016, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

04.12.2017 сторони у справі уклали додаткову угоду № 2, згідно з якою виклали пункт 3.1 основного договору в новій редакції: "3.1. Сторони домовилися, що розрахунки за послуги здійснюються в національній валюті. Винагорода виконавця (ціна) визначається у розмірі за 1 га, що еквівалентно 700 доларам США за 1 гектар об`єкта, щодо якого виконавцем виконано всі умови, передбачені п. 1.1 - 1.3 договору, укладено договори оренди з додатками, передбаченими п. 4.1 даного договору, зареєстровано право оренди за такими договорами у реєстраційній службі відповідного району, отримано та передано замовнику витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права в термін, передбачений п. 1.3 договору".

Суди установили, що СТОВ "Агроресурс" 12.03.2015 також уклало договори про надання послуг із ОСОБА_1 і ОСОБА_2, предметом яких є підготовка, аналіз договорів оренди землі та представництво інтересів замовника в органах державної реєстрації прав щодо реєстрації права оренди земельних ділянок. Зазначені особи від імені позивача здійснювали оформлення та подання документів до суб`єктів державної реєстрації прав з метою державної реєстрації права оренди на земельні ділянки, розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради за відповідачем.

Як установили під час вирішення спору попередні судові інстанції та свідчать матеріали справи, позивач підготував, відповідач уклав із фізичними особами договори оренди земельних ділянок, розташованих на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області. Також було проведено державну реєстрацію відповідного права оренди землі за відповідачем.

Як установили суди, у подальшому 21.12.2017 між ТОВ "Колорит Агро" і СТОВ "Агроресурс" укладено додаткову угоду № 3, за змістом якої сторони дійшли згоди викласти окремі пункти основного договору у новій редакції. Зокрема, пункт 1.1: "1.1. Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати платні послуги з питань пошуку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться в приватній, комунальній та/або державній власності, загальною площею не більше, ніж 121,1946 га, що розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області та організації подальшого укладання договорів оренди об`єктів між її власниками та замовником, актів приймання-передачі земельної ділянки та інших додатків до договору оренди землі, передбачених законодавством і замовником та остаточного проведення державної реєстрації цих договорів у строк до 01.12.2017"; пункт 3.1.1: "3.1.1. У строк не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі послуг замовник перераховує виконавцю суму, розраховану згідно з п. 3.1. договору. Суми, що підлягають до сплати, погоджуються сторонами в акті передачі-приймання послуг, що підписується сторонами (п. 4.1 цього договору)"; пункт 9.2: "9.2. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього договору та закінчується 21.12.2017, а щодо розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань".

21.12.2017 сторони у справі підписали акт прийому-передачі послуг, за змістом якого виконавець передав, а замовник прийняв 91 укладений договір оренди землі; за відповідачем зареєстровано право оренди земельних ділянок загальною площею 121,1946 га. Відповідач оплатив надані послуги на загальну суму 2 363 961,27 грн.

Як установили господарські суди попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 22.06.2018 позивач надіслав відповідачеві акт передачі-приймання послуг стосовно надання послуг із пошуку земельних ділянок сільськогосподарського призначення та організації подальшого укладення договорів оренди землі та їх державної реєстрації щодо земельних ділянок загальною площею 105,1139 га, а також рахунок на оплату виконаних послуг від 22.06.2018 № СФ-0000003.

Суди акцентували, що за змістом акта передачі-приймання послуг від 22.06.2018 позивач визначив розмір винагороди виконавця за надані послуги 18 399,50 грн за 1 га земельної ділянки. Отже, за надання послуг з оформлення 105,1139 га землі винагорода виконавця згідно із цим актом становить 1 934 043,20 грн.

Відповідач зазначеного акта передачі-приймання послуг не підписав і відмовився оплачувати виставлений рахунок.

У зв`язку із несплатою відповідачем у повному обсязі вартості наданих послуг за спірним договором позивач звернувся із цим позовом до суду.

Суди встановили, що у позові позивач зазначив про несплату відповідачем вартості наданих послуг з пошуку, укладення договорів оренди землі та реєстрації права оренди земельних ділянок загальною площею 96,3833 га, натомість в акті передачі-приймання послуг від 22.06.2018 зазначено площу земель 105,114 га. При цьому, як установили суди та свідчать матеріали справи, до акта передачі-приймання послуг від 22.06.2018 помилково включено окремі земельні ділянки, а саме земельну ділянку, кадастровий номер 0520684000:01:007:0048, площею 1,4416 га, власник ОСОБА_3 ; земельну ділянку, кадастровий номер 0520684000:01:009:0075, площею 1,6200 га, власник ОСОБА_4 ; земельну ділянку, кадастровий номер 0520684000:01:004:0013, площею 1,6206 га, власник ОСОБА_5 ; земельну ділянку, кадастровий номер 0520684000:01:004:0012, площею 1,6206 га, власник ОСОБА_6 ; земельну ділянку, кадастровий номер 0520684000:01:009:0190, площею 1,6186 га, власник ОСОБА_7 . Стосовно цих земельних ділянкок реєстрації права оренди проведено не було. Крім того, помилково включено земельну ділянку, кадастровий номер 0520684000:01:001:0165, площею 0,8090 га, власник ОСОБА_8, право оренди якої зареєстровано за іншим контрагентом.

Згідно з рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.08.2018 у справі № 902/996/17 визнано недійсним договір оренди землі від 16.12.2015 № 1843-з, укладений між ОСОБА_9 і ТОВ "Колрит Агро" щодо земельної ділянки загальною площею 0,9715 га, кадастровий номер 0520684000:01:002:0161; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 27738658 від 01.01.2016 щодо реєстрації права оренди за ТОВ "Колорит Агро" на підставі зазначеного договору оренди землі. Згідно з рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 04.07.2016 у справі № 128/1632/16-ц визнано за ОСОБА_10 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 1,6192 га, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520684000:01:007:0130.

Суд апеляційної інстанції акцентував, що згідно з картою контуру земельних ділянок, пояснювальною таблицею до неї, в якій зазначено загальну площу контуру, кількість паїв і площу земельних ділянок відповідно до актів приймання-передачі від 21.12.2017 і від 22.06.2018, спільні земельні ділянки обробляє ТОВ "Колорит Агро".

4.3. Поняття зобов`язання та підстави його виникнення унормовано у статті 509 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 цього Кодексу).

У частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як установили суди попередніх інстанцій між сторонами у справі виникли правовідносини з надання послуг.

За змістом статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Послугою є діяльність, результати якої, як правило, не мають матеріального виразу, вони реалізуються та споживаються в процесі здійснення цієї діяльності, тому в зобов`язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення фактичних дій.

У статті 903 Цивільного кодексу України унормовано плату за договором про надання послуг. Згідно з частиною 1 цієї норми якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець і замовник наділені як правами, так і обов`язками. На виконавця покладено обов`язок надавати послугу і надано право одержувати відповідну плату. Замовник, у свою чергу, зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто замовник здійснює оплату фактично наданих послуг, якщо сторони не домовилися про інше.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами стосується виконання умов договору від 12.03.2015 про надання послуг із пошуку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області та організації подальшого укладання договорів оренди землі між їх власниками та замовником, актів приймання-передачі земельної ділянки та інших додатків до договору оренди землі, передбачених законодавством і замовником, та остаточного проведення державної реєстрації цих договорів. Отже, до предмета дослідження у цій справі належить, зокрема, встановлення обставин щодо фактичного надання позивачем спірних послуг за договором, аналіз документів, поданих на підтвердження їх надання, умови проведення розрахунків за договором, виконання відповідачем зобов`язань з оплати таких послуг.

Як уже зазначалося, підставою для звернення із цим позовом стала несплата відповідачем вартості наданих послуг за спірним договором згідно з актом передачі-приймання послуг від 22.06.2018.

Заперечуючи обов`язок із прийняття і підписання цього акта та сплати вартості наданих послуг за таким актом, відповідач послався на відсутність у матеріалах справи оригіналів договорів оренди і всіх передбачених до них додатків; недотримання умов договору в частині цілісності та суміжності земельних масивів; акцентував, що згідно з додатковою угодою від 12.12.2017 № 3 змінено строк дії договору до 21.12.2017 та обмежено загальну площу земельних ділянок, які є предметом спірного договору.

Переглядаючи справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України та надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд виконав обов`язкові вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.09.2019, урахував наведені норми законодавства, дослідив матеріали справи і наявні у ній докази, надав оцінку доводам як позивача, так і аргументам відповідача та дійшов висновку про обґрунтованість судового рішення щодо часткового задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції установив, що укладення договорів оренди із фізичними особами відбулося до дня укладення сторонами додаткової угоди від 21.12.2017 № 3, згідно з якою сторони обмежили площу земельних ділянок, що є предметом договору; державна реєстрація права оренди за договорами, зазначеними в акті від 22.06.2018, також відбулася до 21.12.2017, а отже загальна площа земельних ділянок, стосовно яких у межах послуг за договором було укладено договори оренди землі, відповідала умовам спірного договору про надання послуг. Суд наголосив, що фактично укладення договорів оренди землі відповідачем із фізичними особами та державна реєстрація права оренди відбулися в межах предмета спірного договору; у карті контуру земельних ділянок, пояснювальній таблиці до неї наведено загальну площу контуру, кількість паїв і площу земельних ділянок згідно з актами приймання-передачі від 21.12.2017 і від 22.06.2018, що підтверджує, що спільні земельні ділянки обробляє ТОВ "Колорит Агро".

Водночас апеляційний господарський суд зазначив, що земельні ділянки розташовані у різних масивах. Однак, як установив суд апеляційної інстанції та свідчать матеріали справи, у цьому випадку відбулося фактичне споживання відповідачем наданих позивачем послуг шляхом отримання доступу до земельних ділянок і можливості їх обробітку, державної реєстрації права оренди на ці земельні ділянки, що свідчить про схвалення відповідачем своїми діями надання таких послуг та, відповідно, про наявність правових підстав для їх оплати; закінчення строку дії договору не звільняє боржника від обов`язку оплатити надані послуги.

Ураховуючи установлений факт надання позивачем послуг у межах предмета договору та фактичного споживання їх відповідачем, суди дійшли висновку, що відповідач у цьому випадку не може бути звільнений від виконання зобов`язання з оплати наданих послуг за актом передачі-приймання послуг від 22.06.2018, строк оплати яких настав. При цьому суди урахували, що позивач помилково включив до цього акта окремі земельні ділянки, державну реєстрацію права оренди яких проведено не було, та право оренди землі зареєстровано за іншим контрагентом, крім того, окремий договір оренди земельної ділянки, належної померлій особі, визнано недійсним у судовому порядку, тому відповідна послуга з оформлення земельної ділянки померлого громадянина, як зазначили суди, не може вважатися наданою позивачем. Щодо решти земельних ділянок, то ні договори оренди землі, ні державна реєстрація права оренди скасовані або визнані недійсними не були.

Твердження скаржника про відсутність доказів передачі виконавцем замовникові оригіналів договорів оренди об`єктів і усіх передбачених законом і договором додатків до них суд апеляційної інстанції відхилив за недоведеністю та наголосив, що відсутність відповідних документів унеможливила би проведення державної реєстрації права оренди землі згідно з договорами оренди земельних ділянок, укладених відповідачем із фізичними особами, натомість державну реєстрацію здійснено, реєстраційні справи щодо договорів оренди земельних ділянок містять усі необхідні документи згідно із переліком.

Отже, з огляду на викладене суди дійшли висновку, що обґрунтованою і такою, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача, є заборгованість за надані послуги з питань пошуку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, організації подальшого укладення договорів оренди, з проведенням державної реєстрації, загальною площею 95,412 га з ціною за 1 га - 18 399,50 грн, саме у сумі 1 755 533,09 грн, а також 11 831,81 грн - 3 % річних.

4.4. Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування рішення і постанови у справі, оскільки їм уже надали оцінку суди, такі твердження не спростовують викладеного та установленого судами, до того ж такі доводи стосуються повторної оцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання скаржника, наведені у касаційній скарзі, щодо незазначення судом апеляційної інстанції у мотивувальній частині постанови мотивів прийняття чи відхилення аргументу відповідача стосовно подання позивачем до суду першої інстанції довідки від 13.12.2018 після закриття підготовчого провадження не може бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки згідно з частиною 2 статті 309 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній до 08.02.2020, яка діяла на час відкриття касаційного провадження у цій справі) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Крім того, за змістом статті 86 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стосовно викладених у касаційній скарзі посилань на постанову Верховного Суду у справі № 910/6358/17 колегія суддів зазначає, що у цій постанові та у судових рішеннях у справі № 902/594/18, яку розглядає Верховний Суд, не є подібними фактичні обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права.

Отже, дослідивши обставини справи, надавши правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог, аргументів сторін, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній до 08.02.2020, яка діяла на час відкриття касаційного провадження у цій справі), в якій визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 цього Кодексу).

5.2. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України (у зазначеній редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.