1.1. У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" (далі - ТОВ "Клуб розвитку ноутілл") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" (далі - ТОВ "Кіровоградінтерсервіс") про стягнення збитків у сумі 3 860 925,41 грн.

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 22, 610, 611, 614, 623, 949, 950, 951, 957 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору складського зберігання від 01.02.2015 щодо збереження переданого на зберігання майна, внаслідок чого допущено його втрату, що є підставою для відшкодування збитків у розмірі вартості втраченого майна.

1.3. 09.02.2017 ТОВ "Клуб розвитку ноутілл" подало заяву про зменшення розміру позовних вимог (прийняту судом до розгляду), в якій позивач зменшив розмір позовних вимог у частині стягнення збитків за втрачені товарно-матеріальні цінності: "Пріус С. Е." у кількості 5 л (1 344,85 грн) та " Біммер К. " у кількості 10 л (3 642,96 грн), у зв`язку з чим просив стягнути з ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" на свою користь збитки у сумі 3 855 937,60 грн (том 2, а. с. 226).

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Спір розглядався судами неодноразово.

Так, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 09.03.2017 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" на користь ТОВ "Клуб розвитку ноутілл" 3 855 937,60 грн збитків.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.03.2017 частково скасовано, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" на користь ТОВ "Клуб розвитку ноутілл" 2 238 028,00 грн збитків.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2017 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.03.2017 і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

2.2. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.04.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2017, у задоволенні позову відмовлено.

2.3. Постановою Верховного Суду від 29.03.2018 рішення Господарського суду Запорізької області від 18.04.2017 і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

2.4. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.05.2019 (суддя Тимошевська В. В.) у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції аргументував рішення недоведенням позивачем розміру збитків, заявленого до стягнення.

2.5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2019 рішення Господарського суду Запорізької області від 31.05.2019 скасовано, прийнято нове рішення, стягнуто з ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" на користь ТОВ "Клуб розвитку ноутілл" 2 125 992,00 грн вартості втраченого майна. В іншій частині позову відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, апеляційний суд дійшов висновку про невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо зберігання продукції, що мало наслідком її втрату, а отже і про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості втраченого майна, ураховуючи мінімальні ціни.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2019, ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" у касаційній скарзі просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2019 скасувати, а рішення Господарського суду Запорізької області від 31.05.2019 залишити в силі, обґрунтовуючи викладені у касаційній скарзі доводи наданням апеляційним судом неправильної оцінки обставинам справи, порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Скаржник акцентує, що у постанові суду касаційної інстанції наголошено на неправомірності прийняття судами визначеного позивачем розміру збитків, зважаючи на вартість придбання товару станом на час його придбання, оскільки такий розрахунок збитків не відповідає положенням частини 1 статті 950 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 623 цього Кодексу, та відповідно, умовам договору, в якому, у свою чергу, передбачено порядок визначення збитків (пункт 5.1). При цьому суд касаційної інстанції звернув увагу, що розмір збитків може бути визначений із застосування висновку Торгово-промислової палати.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Позивач, обґрунтовуючи свій розрахунок, зважаючи на зміст договору, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю "Монсанто Україна" (далі - ТОВ "Монсанто Україна"), порушив принцип об`єктивності та справедливості, оскільки відносини між суб`єктами господарювання ґрунтуються на вільному виборі договірних відносин, у тому числі й щодо визначення ціни. Зокрема, із розрахунку позивача неможливо об`єктивно з`ясувати відповідність встановлених цін ринковим, чи є такі ціни завищеними тощо.

Скаржник наголошує, що як установив суд апеляційної інстанції, у матеріалах справи дійсно немає належних доказів на підтвердження ринкової ціни товару, але дійшов висновку, що це не спростовує факту втрати засобу захисту рослин та не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати його вартість позивачеві.

ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" акцентує на безпідставному застосуванні до спірних правовідносин положень частини 3 статті 225 Господарського кодексу України, оскільки саме умовами договору встановлено порядок визначення розміру збитків (пункт 5.1). У зв`язку з тим, що сторони під час передачі товару не встановили його вартості, для визначення реальної ринкової вартості необхідно було залучити експертну установу - Торгово-промислову палату.

Проте позивач, маючи можливість звернутися до Торгово-промислової палати за відповідним висновком про визначення ринкових цін на товар за певний період часу, не надав суду доказів на підтвердження визначеного ним розміру збитків.

Крім того, скаржник зауважує, що доказів звернення позивача до відповідача із вимогою повернути товар у зв`язку із закінченням строку дії договору складського зберігання від 01.02.2015 до 31.10.2015 матеріали справи не містять, а суди установили, що матеріали справи не підтверджують факту звернення позивача до відповідача із вимогою від 17.10.2016.

При цьому суд апеляційної інстанції установив, що сторони не довели належними доказами, за якою саме із оформлених на зберігання накладних не було повернуто майно та виявлено його втрату (нестачу), однак дійшов висновку про часткове задоволення позову.

3.2. ТОВ "Клуб розвитку ноутілл" не скористалося правом подати відзив на касаційну скаргу.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Ухвалою від 26.12.2019 касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області прийнято до розгляду колегією суддів у складі: Дроботової Т. Б. - головуючого, Берднік І. С., Случа О. В.. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями, у зв`язку з відпусткою судді Случа О. В., проведено повторний автоматизованого розподіл судової справи. Визначено склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Берднік І. С., Пільков К. М.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 01.02.2015 між ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" (зберігач) і ТОВ "Клуб розвитку ноутілл" (поклажодавець) укладено договір складського зберігання, за умовами якого зберігач приймає від поклажодавця на зберігання засоби захисту рослин, мінеральні добрива, насіння та садивний матеріал (далі - товарно-матеріальні цінності, ТМЦ) за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 13-Д, до вимоги про повернення.

Договір дійсний з моменту укладення і діє до 31.10.2015, але у будь-якому разі до повного виконання прийнятих на себе зобов`язань (пункт 2.5 договору).

4.3. Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Клуб розвитку ноутілл" зазначило, що на виконання укладеного між сторонами договору передало на зберігання ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" майно - засоби захисту рослин Раундап Макс у загальній кількості 98 560 л. Майно передано за накладними, а саме: від 31.01.2015 № НУ-0000016 (42 240,00 л); від 26.02.2015 № НУ-0000069 (14 080,00 л); від 26.02.2015 № НУ-0000071 (14 080,00 л); від 26.02.2015 № НУ-0000070 (14 080,00 л); від 26.02.2015 № НУ-0000072 (14 080,00 л).

ТОВ "Клуб розвитку ноутілл" акцентувало, що зазначений товар придбало у ТОВ "Монсанто Україна" згідно з договором купівлі-продажу від 26.01.2015 (том 1, а. с. 68-159).

4.4. ТОВ "Клуб розвитку ноутілл", обґрунтовуючи вимоги про стягнення з ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" збитків у сумі 3 855 937,60 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, прийнятої судом) на підставі статей 22, 610, 611, 614, 623, 949, 950, 951, 957 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України наголосило на неналежному виконанні відповідачем умов укладеного між сторонами договору щодо збереження переданого на зберігання майна, внаслідок чого допущено втрату майна, що є підставою для відшкодування збитків у розмірі вартості втраченого майна.

Так, позивач звернув увагу, що засобами телефонного зв`язку (у телефонній розмові) керівник ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" повідомило позивачеві про втрату матеріальних цінностей, а саме "Раундап Макс" у кількості 17 840 л, у зв`язку з чим ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" звернулося до Кіровоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, який порушив кримінальне провадження (№ 12016120020012519, відомості до ЄРДР внесено 06.10.2016 (том 1, а. с. 160)).

12.10.2016 директор ТОВ "Клуб розвитку ноутілл" видав наказ про проведення інвентаризації товарних запасів, які перебувають на відповідальному зберіганні на складі ТОВ "Кіровоградінтерсерівс", розташованому за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 13-Д (том 1, а. с. 61).

13.10.2016 складено акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей на складі зберігання ТОВ "Кіровоградінтерсервіс", згідно з яким виявлено нестачу, зокрема 17 840,00 л "Раундап Макс" (том 1, а. с. 62).

В акті залишків товарів на складі ТОВ "Кіровоградінтерсерівс" станом на 13.10.2016 зафіксовано нестачу засобів захисту рослин "Раундап Макс" у кількості 17 840 л (том 1, а. с. 63).

4.5. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статей 6, 626, 627 зазначеного Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України і статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У частинах 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

4.6. Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Клуб розвитку ноутілл" заявило вимоги про стягнення з ТОВ "Кіровоградінтерсерівс" збитків у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за укладеним між сторонами договором складського зберігання від 01.02.2015.

За змістом частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі статтями 956, 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов`язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов`язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (частина 1 статті 942 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 950 цього Кодексу за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно з частиною 1 статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

4.7. ТОВ "Клуб розвитку ноутілл" із посиланням на положення частини 1 статті 951 Цивільного кодексу України заявило вимоги про стягнення з ТОВ "Кіровоградінтерсерівс" збитків у розмірі вартості втраченого товару.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

4.8. У статті 54 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час звернення з позовом до суду - 20.10.2016) передбачено форму і зміст позовної заяви, в якій має бути зазначено, у тому числі, зміст позовних вимог, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; докази, що підтверджують позов; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.

Згідно зі статтею 32 цього Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017, яка діяла на час розгляду справи судами) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статей 76, 77 цього Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 269 цього Кодексу суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

4.9. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Клуб розвитку ноутілл" про стягнення з ТОВ "Кіровоградінтерсерівс" збитків у сумі 2 125 992,00 грн, установив, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем зі зберігання засобу захисту рослин "Рандап Макс" у кількості 17 840 л.

Суд апеляційної інстанції визнав наведену у розрахунку позивача мінімальну ціну придбання засобу 119,17 грн належною для відшкодування, яку може застосовувати суд (на противагу найбільшій ціні або середній).

4.10. Проте колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно з пунктом 5.1 укладеного між сторонами договору зберігач несе відповідальність перед поклажедавцем у разі втрати, знищення, псування товарно-матеріальних цінностей з вини зберігача: а) за пошкодження, які призвели до погіршення якості настільки, що подальше використання за призначенням стало неможливим ("істотне пошкодження") - у розмірі повної вартості прийнятого на зберігання товару; б) за інші пошкодження - у розмірі суми, на яку знизилася вартість цінностей. Зазначені суми розраховуються виходячи із вартості на дату початку зберігання. У спірних випадках або для встановлення "істотного пошкодження" і "вартості товару" (пункт "а") сторони мають право залучити представників експертних установ або Торгово-промислової палати.

Скасовуючи судові рішення у цій справі, суд касаційної інстанції у постанові від 17.01.2019 зазначив про помилковість висновків судів попередніх інстанцій стосовно визначення розміру збитків за розрахунком позивача виходячи із вартості товару станом на час його придбання, а також про невідповідність такого розрахунку розміру збитків положенням частини 1 статті 950 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 623 цього Кодексу та умовам договору.

Водночас суд апеляційної інстанції під час нового розгляду, задовольняючи позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі, визначеному позивачем на підставі здійсненого ним розрахунку, всупереч положенням статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки суду касаційної інстанції залишив поза увагою.

4.11. Крім того, суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Посилаючись на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, суд касаційної інстанції зазначив про залишення судом апеляційної інстанції поза увагою, що поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" мають різний зміст, тому строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, у зв`язку чим дійшов висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень частини 3 статті 950 Цивільного кодексу України та про безпідставне ототожнення строку дії договору зі строком зберігання товару.

У статті 950 Цивільного кодексу України визначено відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі та передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

За змістом частини 3 цієї норми зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги ТОВ "Клуб розвитку ноутілл" заявлено у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" умов укладеного між сторонами договору складського зберігання від 01.02.2015 щодо збереження переданого на зберігання майна, зокрема засобу захисту рослин "Раундап Макс" у кількості 17 840 літрів.

За змістом статті 961 Цивільного кодексу України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

На підтвердження передачі на зберігання відповідачеві майна (засобів захисту рослин "Раунд Макс") позивач надав накладні від 31.01.2015 № НУ-0000016 (42 240,00 л); від 26.02.2015 № НУ-0000069 (14 080,00 л); від 26.02.2015 № НУ-0000071 (14 080,00 л); від 26.02.2015 № НУ-0000070 (14 080,00 л); від 26.02.2015 № НУ-0000072 (14 080,00 л).

Проте суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення збитків у виді вартості втраченого майна (17 840 л засобу захисту для рослин "Раунд Макс"), не з`ясував, чи є надані позивачем накладні документами на підтвердження прийняття товару за договором складського зберігання у розумінні положень статті 961 Цивільного кодексу України.

При цьому, як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Клуб розвитку ноутілл" і ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" укладено договір складського зберігання від 01.02.2015 (том 1, а. с. 30-31) і договір складського зберігання від 01.01.2016 (том 1, а. с. 32-33).

Водночас питання щодо підстав застосування до зберігача (ТОВ "Кіровоградінтерсервіс") відповідальності за втрату (нестачу) майна з огляду на положення частини 3 статті 950 Цивільного кодексу України, з урахуванням визначення позивачем підставою звернення до суду укладеного між сторонами договору від 01.02.2015, суд апеляційної інстанції не з`ясував, відповідних обставин не установив та дійшов передчасного висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

5.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020, яка діяла на час відкриття касаційного провадження у справі), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. Ураховуючи наведене, беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалену у справі постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

5.4. Під час нового розгляду суд має урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс"

задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № 912/3933/16 скасувати, справу передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.