ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1558/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства ?Фідобанк? Білої І. В. на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 (суддя Грєхова О. А.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 (головуючий - Мартюк А. І., судді Буравльов С. І., Зубець Л. П.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Мава"

до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про стягнення 610338,09 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2019 року Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Мава" (далі - ПП "ВКФ "Мава", Підприємство, Фірма) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк", Банк, споживач) про стягнення з відповідача 610338,09 грн.

2. Позовна заява обґрунтовується порушенням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором про компенсацію витрат на утримання будівлі Торгово-розважального центру "Мармелад" від 01.07.2015 (далі - договір від 01.07.2015) у частині здійснення розрахунків за надані Підприємством послуги за період з листопада 2016 року по грудень 2018 року (далі - спірний період).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019, позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ПАТ "Фідобанк" на користь ПП "ВКФ "Мава" 533722,74 грн заборгованості, 58030,80 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 17294 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 177, 212, 319, 322, 526, 530, 599, 611, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статей 45, 46, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статей 73, 74, 76, 77, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), з урахуванням яких суди дійшли висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) розміри щомісячних платежів за часткову компенсацію послуг по утриманню належних Банку приміщень площею 3548,10кв.м., розташованих у будівлі Торгово-розважального центру "Мармелад" (далі - ТРЦ "Мармелад") і за часткову компенсацію орендної плати за земельну ділянку, узгоджені сторонами у договорі від 01.07.2015; 2) матеріали справи не містять як будь-яких доказів самостійного отримання позивачем зазначених послуг, так і будь-яких адресованих Підприємству повідомлень споживача щодо порушення умов договору від 01.07.2015, надання послуг неналежної якості чи у менших обсягах під час фактичного надання послуг для можливого вжиття ПП "ВКФ "Мава" відповідних заходів реагування, з яких можливо було б встановити конкретні випадки порушенням позивачем умов цього договору; 3) відповідач має оплачувати спожиті послуги у строк не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем їх отримання, натомість у порушення зобов`язань за договором від 01.07.2015 відповідач оплату за утримання частини майна у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим виникла заборгованість відповідача у сумі 533722,74 грн; 4) ненадання позивачем рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 цього Кодексу, тому наявність чи відсутність рахунка не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату послуг за договором від 01.07.2015, так само як наявність або відсутність підписаного сторонами акта надання послуг жодним чином не зумовлює та не зупиняє обов`язку Банку з компенсації витрат по утриманню належного йому нерухомого майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ ?Фідобанк? Біла І. В. (далі - Уповноважена особа) звернулася з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати повністю, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій положень статей 14, 322, 526, 530, 610, 612, 627, 901, 903 ЦК України, статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та статей 73, 74, 76, 78, 86 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) відповідно до постанови Правління Національного банку України від 18.07.2016 № 142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Фідобанк" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.07.2016 "Про початок ліквідації ПАТ "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку" у ПАТ "Фідобанк" відкликано банківську ліцензію, отже, здійснення будь-яких банківських операцій (в тому числі переказ грошових коштів) є неможливим; 2) суд першої інстанції залишив поза увагою надані Банком докази неналежного виконання ПП "ВКФ "Мава" умов договору від 01.07.2005, а саме складені співробітниками Банку та представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом і Новація": акт про аварію, вихід з ладу ліфтового обладнання від 02.11.2016, акти про засвідчення відсутності послуг з обслуговування ліфтів від 30.11.2016, 30.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 28.04.2017, акти про засвідчення відсутності системи опалення від 01.11.2016, 01.12.2016, 04.01.2017, 01.03.2017, 03.04.2017, акти про залиття, аварію, що трапились на системі відведення дощових стоків від 07.11.2016 та від 11.03.2017, акти про засвідчення відсутності послуг з обслуговування газового обладнання, обслуговування котельні та за охорону ТРЦ від 30.11.2016, 30.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 28.04.2017; 3) позивачем до суду не надано доказів направлення відповідачу рахунків як підстави для настання строку виконання обов`язку зі здійснення компенсації вартості послуг за договором від 01.07.2015, наданих у період з 16.01.2017 по 05.02.2019, внаслідок чого у позивача відсутні докази, які підтверджують наявність заборгованості відповідача; 4)долучений позивачем до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків не підтверджує існування заборгованості Банку перед Підприємством, позаяк акт звірки не є первинним документом на підтвердження здійснення господарської операції між сторонами чи наявність зобов`язання за господарським договором; 5)суди не взяли до уваги відсутність у ПП "ВКФ "Мава" функцій балансоутримувача будівлі ТРЦ "Мармелад" починаючи з травня 2018 року, що підтверджується надісланим на адресу Банку листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марріком-сервіс", тоді як спірну заборгованість нараховано позивачем за період з 16.01.2017 по 05.02.2019.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити з урахуванням наведених скаржником доводів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 01.07.2015 між ПП "ВКФ "Мава" і ПАТ "Фідобанк" було укладено договір про компенсування витрат на утримання будівлі ТРЦ "Мармелад", за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого сторони керуючись статтею 322 ЦК України дійшли згоди щодо часткової компенсації Банком Фірмі плати за послуги по утриманню будівлі ТРЦ "Мармелад" загальною площею 57722,10кв.м., розташованої за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 154 (далі - послуги), де частина приміщень площею 1713,90кв.м. є власністю Банку. Розмір часткової компенсації розраховується Фірмою виходячи з загальної площі приміщень, що є власністю Банку пропорційно до загального розміру будівлі, в якій знаходяться ці площі та станом на 01.07.2015 становить 13000 грн з ПДВ на місяць, зокрема: компенсація за послуги по водовідведенню, каналізацію та лівньовку; компенсація за спожиту електроенергію; компенсація за обслуговування газового обладнання; компенсація за обслуговування ліфтів; компенсація за обслуговування котельні; компенсація орендної плати за земельну ділянку, на якій знаходиться будівля; компенсація за охорону ТРЦ. В разі зміни тарифів та цін на комунальні послуги та/чи інші послуги по утриманню будівлі та в разі зміни розміру площі приміщень, що є власністю сторони згідно з п. 1.1 цього договору, розмір компенсації також відповідно буде змінено, про що сторони зобов`язуються укласти відповідну додаткову угоду до цього договору. В разі оплати компенсації за неповний місяць, розмір оплати розраховується відповідно до кількості календарних днів, протягом яких фактично надавалися послуги.

9. Згідно з пунктами 1.3, 1.4, 1.5 договору від 01.07.2015 Фірма зобов`язується надавати Банку рахунок для здійснення компенсації щомісячно в строк до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги, а Банк здійснює оплату компенсації в строк не пізніше 15 числа місяця, в якому отримав рахунок від Фірми. Факти здійснення компенсації та відсутність у сторін взаємних претензій підтверджується підписаним двостороннім актом, який складається Фірмою та підписується сторонами в строк до 25 числа місяця, в якому було здійснено оплату компенсації. Підписанням цього договору Фірма підтверджує відсутність претензій до Банку протягом строку дії цього договору в частині компенсації Банком Фірмі інших комунальних послуг чи витрат за утримання будівлі ТРЦ "Мармелад", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 154, крім тих послуг та витрат, що передбачені в цьому договорі та витрат щодо теплопостачання в опалювальний період, про що сторони зобов`язуються підписати відповідну угоду в строк до 01.10.2015.

10. 01.03.2016 між сторонами укладено додаткову угоду № 3, якої сторони виклали пункти 1.1 та 1.2 договору від 01.07.2015 у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору від 01.07.2015 (у редакції додаткової угоди від 01.03.2016 № 3) сторони керуючись статтею 322 ЦК України дійшли згоди щодо часткової компенсації Банком Фірмі плати за послуги по утриманню будівлі ТРЦ "Мармелад" загальною площею 57722,10кв.м., розташованої за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 154, де частина приміщень площею 3548,10кв.м. є власністю Банку, з яких 913,10кв.м. передано в оренду з 19.12.2015. Розмір часткової компенсації за послуги по утриманню будівлі та розмір часткової компенсації орендної плати за земельну ділянку, на якій знаходиться будівля розраховується Фірмою виходячи із загальної площі приміщень, що є власністю Банку, пропорційно до загального розміру будівлі, в якій знаходяться ці площі.

11. Розмір часткової компенсації за послуги по утриманню будівлі починаючи з 01.01.2016 становить 12380,68 грн з ПДВ на місяць. Часткова компенсація сплачується Банком за послуги по утриманню будівлі, зокрема: компенсація за послуги по водовідведенню, каналізацію та лівньовку - 685,13 грн; компенсація за спожиту електроенергію - 3666,71 грн; компенсація за обслуговування газового обладнання - 158,11 грн; компенсація за обслуговування ліфтів - 627,06 грн; компенсація за обслуговування котельні - 129,12 грн; компенсація за охорону ТРЦ - 7114,55 грн. Розмір часткової компенсації орендної плати за земельну ділянку, на якій розташована будівля, починаючи з 01.01.2016 становить 14937,50 грн без ПДВ.

У разі зміни тарифів та цін на комунальні послуги та/чи інші послуги по утриманню будівлі та в разі зміни розміру площі приміщень, що є власністю Банку згідно з п. 1.1 цього договору, розмір компенсації також відповідно буде змінено, про що сторони зобов`язуються укласти відповідну додаткову угоду до цього договору.

12. Пунктом 3 додаткової угоди № 3 від 01.03.2016 передбачено, що оскільки розмір орендної плати за землю для Фірми змінено з 01.01.2016, Банк зобов`язується компенсувати Фірмі 2412,60 грн без ПДВ, у рахунок оплати орендної плати за земельну ділянку за січень 2016 року в строк 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами цієї додаткової угоди.

13. Позивач у період з листопада 2016 року по грудень 2018 року нарахував відповідачу компенсацію вартості плати за послуги по утриманню будівлі ТРЦ "Мармелад" у розмірі 12380,68 грн за листопад, грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року виходячи з площі належних відповідачу приміщень у 2635кв.м., а також у розмірі 8618,08 грн за січень-грудень 2018 року виходячи з площі приміщень відповідача у розмірі 1834,2кв.м.

За умовами договору від 01.07.2015 позивач нарахував відповідачу в період з лютого 2017 року по грудень 2018 року компенсації орендної плати за земельну ділянку у розмірі 14937,50 грн (за лютий-грудень 2017 року) та 7721,98 грн (за січень-грудень 2018 року) відповідно до займаної площі у 1834,2кв.м.

14. Загальна вартість нарахованих відповідачу за договором від 01.07.2015 компенсації вартості плати за послуги по утриманню будівлі ТРЦ "Мармелад" за період з листопада 2016 року по грудень 2018 року та компенсації орендної плати за земельну ділянку з лютого 2017 року по грудень 2018 року становить 533722,74 грн.

15. У матеріалах справи наявні рахунки Фірми, виставлені Банку в спірний період, однак доказів їх отримання відповідачем матеріали справи не містять.

16. На підставі постанови Правління Національного банку України від 18.07.2016 № 142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Фідобанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 19.07.2016 № 1265 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

На виконання цього рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Фідобанк" з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Фідобанк", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47- 52, - 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Коваленку О. В. з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно.

17. У подальшому виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02.07.2018 №1836 про продовження строку здійснення процедури ліквідації ПАТ "Фідобанк" строком на два роки з 20 липня 2018 року до 19 липня 2020 року включно.

Позиція Верховного Суду

18. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

19. Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

20. Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

21. Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

22. Стаття 177 ЦК України серед об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результату роботи, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або проведення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання та одержання послуги.

23. Судами першої та апеляційної інстанцій достеменно встановлено і скаржником не спростовано факт отримання ним у період з листопада 2016 року по грудень 2018 року надаваних Підприємством послуг з утримання належного відповідачу нерухомого майна (приміщень площею 3548,10кв.м. у будівлі ТРЦ "Мармелад") на спірну суму (533722,74 грн), обов`язок щомісячної оплати яких договір від 01.07.2015 (у редакції додаткової угоди від 01.03.2016 № 3) покладає на Банк незалежно від підписання/непідписання сторонами акта надання послуг.

24. Колегія суддів враховує, що відсутність направлення Фірмою на адресу Банку актів надання послуг у спірний період та їх непідписання споживачем жодним чином не впливає на визначений договором обов`язок компенсувати позивачу надані ним послуги, оскільки договором від 01.07.2015 не передбачено обов`язку позивача зі складання відповідних актів і фіксування факту отримання відповідачем послуг, натомість відповідач не довів, що таких послуг йому надано не було та ним не отримано. Крім того, неотримання Банком актів приймання-передачі послуг не є підставою звільнення замовника від оплати наданих йому послуг, оскільки замовник не був позбавлений можливості вимагати направлення йому актів, встановивши для цього виконавцю розумний строк (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №914/1155/17 та від 08.10.2018 у справі №916/1316/17).

25. За змістом частини 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

26. Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено і скаржником не заперечується той факт, що розміри щомісячних платежів як за часткову компенсацію наданих Підприємством послуг по утриманню приміщення, так і за часткову компенсацію орендної плати за земельну ділянку, на якій розташована будівля ТРЦ "Мармелад", чітко визначені договором від 01.07.2015, що не позбавляє Банк можливості оплачувати спожиті послуги у строк не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем їх отримання.

27. Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що матеріали справи не містять доказів самостійного отримання позивачем чи іншою особою таких послуг замість Банку.

28. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про те, що ненадання позивачем рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 цього Кодексу, а, отже, наявність чи відсутність рахунка не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату фактично спожитих послуг за договором від 01.07.2015.

29. Наведеним повністю спростовується твердження скаржника про те, що позивачем до суду не надано доказів направлення відповідачу рахунків як підстави для настання строку виконання обов`язку зі здійснення компенсації вартості послуг за договором від 01.07.2015, наданих у період з 16.01.2017 по 05.02.2019, внаслідок чого у позивача відсутні докази на підтвердження заборгованості відповідача.

30. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

31. Відхиляючи посилання скаржника на надані ним докази неналежного виконання ПП "ВКФ "Мава" умов договору від 01.07.2005, а саме складені співробітниками Банку та представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом і Новація": акт про аварію, вихід з ладу ліфтового обладнання від 02.11.2016; акти про засвідчення відсутності послуг з обслуговування ліфтів від 30.11.2016, 30.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 28.04.2017; акти про засвідчення відсутності системи опалення від 01.11.2016, 01.12.2016, 04.01.2017, 01.03.2017, 03.04.2017; акти про залиття, аварію, що трапились на системі відведення дощових стоків від 07.11.2016 та від 11.03.2017; акти про засвідчення відсутності послуг з обслуговування газового обладнання, обслуговування котельні та за охорону ТРЦ від 30.11.2016, 30.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 28.04.2017, суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано виходили з того, що: 1) матеріали справи не містять як будь-яких доказів самостійного отримання позивачем зазначених послуг, так і будь-яких адресованих Підприємству повідомлень споживача щодо порушення умов договору від 01.07.2015, надання послуг неналежної якості чи у менших обсягах під час фактичного надання послуг для можливого вжиття ПП "ВКФ "Мава" відповідних заходів реагування, з яких можливо було б встановити конкретні випадки порушенням позивачем умов цього договору;

2) наявність або відсутність систем опалення у належних відповідачу приміщеннях не входить в предмет доказування, оскільки відшкодування витрат з опалення приміщень не є предметом позову в цій справі;

3) доводи відповідача щодо завдання Підприємством збитків внаслідок залиття належного Банку приміщення також виходять за межі предмета цього спору та можуть бути предметом іншого позовного провадження;

4) наявність у відповідача власної охорони (щодо належних йому приміщень у будівлі ТРЦ "Мармелад") не звільняє його від передбаченого договором від 01.07.2015 обов`язку з пропорційної оплати охоронних послуг стосовно будівлі ТРЦ "Мармелад" в цілому.

32. Водночас зазначені доводи скаржника зводяться передусім до заперечень щодо оцінки судами доказів по справі та до намагань надати перевагу певним доказам перед іншими доказами, тоді як відповідно до імперативних вимог частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

33. При цьому суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження обставин неотримання ним відповідних послуг у спірний період, зокрема, виявлення ним небажання отримувати зазначені послуги від позивача, неналежної якості послуг тощо. Також з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин не вбачається доведення відповідачем обставин надання йому послуг з утримання нерухомого майна у спірний період іншою особою, а не позивачем (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №910/13081/16).

34. Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" оплата витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідації, проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом. До цих витрат, зокрема, належать: 1)витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії та інформації про продаж майна (активів) банку; 2) витрати, пов`язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку; 3) витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку; 4) витрати на проведення аудиту; 5) витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом для забезпечення здійснення покладених на Фонд повноважень; 6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку.

35. З огляду на зазначені положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , касаційна інстанція вважає безпідставним посилання скаржника на те, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 18.07.2016 № 142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Фідобанк" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.07.2016 "Про початок ліквідації ПАТ "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку" у ПАТ "Фідобанк" відкликано банківську ліцензію, отже, здійснення будь-яких банківських операцій (в тому числі переказ грошових коштів) є неможливим.

36. Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

37. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

38. Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про те, що стягненню з Банку підлягають 3% річних в сумі 17294 грн та інфляційні втрати в сумі 58030,80 грн, оскільки скаржник контррозрахунку не подав.

39. Отже, ураховуючи достеменно встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами обставини порушення відповідачем у спірний період договірних зобов`язань у частині оплати наданих позивачем послуг з утримання належного Банку нерухомого майна та обумовленого цим виникнення заборгованості споживача у сумі 533722,74 грн, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

40. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що долучений позивачем до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків не підтверджує існування заборгованості Банку перед Підприємством, позаяк акт звірки не є первинним документом на підтвердження здійснення господарської операції між сторонами чи наявність зобов`язання за господарським договором.

41. Адже акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 916/2377/18, від 20.06.2018 у справі № 902/680/15 та від 29.03.2018 у справі № 925/1165/16).

42. Проте, наразі колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника як передчасні, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позов, взагалі не посилалися на акт звірки взаєморозрахунків як на доказ наявності заборгованості Банку, а ухвалювали рішення та постанову на підставі інших наявних у справі доказів.

43. Верховний Суд також не бере до уваги нічим не підкріплені припущення скаржника щодо відсутності у ПП "ВКФ "Мава" функцій балансоутримувача будівлі ТРЦ "Мармелад" починаючи з травня 2018 року, що нібито підтверджується надісланим на адресу Банку листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марріком-сервіс", тоді як спірну заборгованість нараховано позивачем за період з 16.01.2017 по 05.02.2019, оскільки, по-перше, на підтвердження зазначеного Банком не надано жодних доказів.

По-друге, відповідно до імперативних вимог частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

44. Разом з тим касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами позивача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується раніше наведеними висновками суду апеляційної інстанції.

У свою чергу, з мотивів, наведених у цій постанові, Верховний Суд відхиляє зазначені у відзиві на касаційну скаргу доводи третьої особи, аналогічні доводам скаржника.

45. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

47. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову, у зв`язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних рішення та постанови немає.

Розподіл судових витрат

48. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства ?Фідобанк? Білої І. В. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 910/1558/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков