1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (далі - ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль") про стягнення пені в сумі 1 646 497,65 грн, 3% річних в сумі 436 274,23 грн, інфляційних втрат в сумі 1 017 168,34 грн, всього 3 099 940,22 грн.

1.2. В обґрунтування заявлених вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" вказує, що за договором постачання природного газу від 29.09.2017 № 5134/1718-БО-20 протягом жовтня-грудня 2017 року та протягом січня-березня 2018 року передав ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" природний газ на загальну суму 43 433 632,84 грн, за який відповідач розрахувався в повному обсязі, але з порушенням строку, передбаченого п. 6.1 договору. У зв`язку з простроченням оплати отриманого природного газу позивач відповідно до пункту 8.2 договору нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 436 274,23 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 017 168,34 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 1 646 497,65 грн відмовлено.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 рішення Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 у справі № 913/230/19 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як постачальником, та Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", як споживачем, був укладений договір постачання природного газу від 29.09.2017 № 5134/1718-БО-20 (далі - договір);

- відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується передати споживачеві у 2017-2018 роках природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору;

- пунктом 1.2 договору визначено що, газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями;

- за умовами пункту 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) газ орієнтованим обсягом до 5152 тис. куб.м;

- додатковою угодою від 05.04.2018 № 2 до договору поставки природного газу від 29.09.2017 № 5134/1718- БО-20 було внесено зміни в пункт 2.1 договору, у зв`язку з чим пункт 2.1 було викладено в наступній редакції: постачальник передає споживачеві в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 газ орієнтовним обсягом до 804 тис. куб.м;

- у пункті 3.7 договору зазначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу;

- у пункті 3.8 договору сторони визначили, що не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику підписані та скріплені печатками споживача два примірника акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість;

- постачальник не пізніше 10-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою;

- відповідно до пункту 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу за цим договором 7907,20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн;

- згідно з пунктом 6.1 договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу;

- пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором;

- пунктом 8.2 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення;

- додатковою угодою від 15.01.2018 № 1 до договору поставки природного газу від 29.09.2017 № 5134/1718- БО-20 було внесено зміни в пункт 8.2 договору, у зв`язку з чим пункт 8.2 було викладено в наступній редакції: у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення;

- в період з жовтня 2017 року по березень 2018 року позивач поставив природний газ відповідачеві за договором від 29.09.2017 № 5134/1718- БО-20, а саме:

- за жовтень 2017 року - 93,517 тис.куб.м на суму 887 349,14 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, підписаним сторонами;

- за листопад 2017 року - 775,664 тис.куб.м на суму 7 359 996,46 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2017, підписаним сторонами;

- за грудень 2017 року - 743,010 тис.куб.м на суму 7 050 154,40 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2017, підписаним сторонами;

- за січень 2018 року - 1 016,275 тис.куб.м на суму 9 643 067,62 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2018, підписаним сторонами;

- за лютий 2018 року - 983,464 тис.куб.м на суму 9 331 735,85 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2018, підписаним сторонами;

- за березень 2018 року - 965,505 тис.куб.м. на суму 9 161 329,37 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2018, підписаним сторонами;

- відповідач свої обов`язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого природного газу виконав з порушенням строків встановлених в договорі, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за порушення строків оплати поставленого газу у розмірі 1 646 497,65 грн, згідно наданого позивачем розрахунку, та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 436 274,23 грн та інфляційні нарахування на суму боргу у сумі 1 017 168,34 грн, що підтверджено відповідними розрахунками позивача наявними в матеріалах справи.

2.4. Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд встановив факт порушення відповідачем умов договору постачання природного газу № 5134/1718-БО-20 від 29.09.2017 в частині своєчасних розрахунків за спожитий природний газ, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення нарахованих на суму простроченого зобов`язання 3% річних та інфляційних втрат.

Водночас місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені з посиланням на положення статей 1, 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Місцевий господарський суд, застосовуючи до спірних правовідносин статтю 2 вказаного закону виходив з таких обставин: 1) позивач є енергопостачальною організацією; 2) відповідач є виконавцем/виробником житлово - комунальних послуг; 3) місто, де відповідач здійснює свою діяльність, входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року N 1275-р (1275-2015-р) .

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі № 913/230/19, АТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у позові та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вимог.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України":

- суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень порушили норми матеріального права, зокрема статті 625 Цивільного кодексу України та процесуального права, а саме статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України;

- суди неправильно застосували норми статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", пункту 27 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" та статті 1 Закону України "Про електроенергетику", оскільки позивач є постачальником природного газу, а не енергопостачальною організацією;

- суди попередніх інстанцій не врахували протилежну позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 913/65/18, в якій зазначено, що суди дійшли передчасного висновку, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією, а природний газ - енергетичним ресурсом.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" просить скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій без змін.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.2. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31.12.2020 цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

4.3. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

4.4. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" (705-2012-п) визначено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є НАК "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримало ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

4.5. У пункті 5 статуту АТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (747-98-п) (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону), встановлено, що метою діяльності АТ "НАК "Нафтогаз України" є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

4.6. Пунктом 6 статуту АТ "НАК "Нафтогаз України" (у зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності АТ "НАК "Нафтогаз України" є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

4.7. Законом України "Про енергозбереження" (74/94-ВР) визначено, що "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

4.8. Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

4.9. У постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі № 913/66/18, висновки якої суд враховує, зазначено, що відповідно до Закону України "Про енергозбереження" (74/94-ВР) , пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу", ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси". Комунальне підприємство, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", є виконавцем/виробником житлово - комунальних послуг.

Таким чином встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

4.10. У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до інформації, наявної у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Відповідно до пункту 3.2 Статуту ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" основною метою діяльності відповідача є, зокрема, забезпечення споживачів тепловою та електричною енергією.

Тобто, судами встановлено, що ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг та відповідно до умов договору підприємство споживало природний газ виключно для виробництва теплової енергії.

При цьому, як встановлено судами обох інстанцій, ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" здійснювало свою господарську діяльність у м. Сєвєродонецьк Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р (1275-2015-р) , тому для відповідача мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції триває до її завершення.

4.11. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили відсутність підстав для стягнення пені, оскільки на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (85-19) .

4.12. Твердження АТ "НАК "Нафтогаз України", що в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 913/65/18 викладено правові висновки з приводу застосування статей 1, 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", судом касаційної інстанції не приймаються, оскільки позицію з правильного застосування наведених норм викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 913/66/18 від 18.01.2019.

4.13. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України", колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та, передусім, зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.14. При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, колегія суддів, відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі 913/66/18, постановах Верховного Суду від 01.11.2019 у справі № 913/12/19, від 28.11.2019 у справі №905/1101/18, від 22.01.2020 у справі №905/1879/18.

4.15. Касаційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" не містить доводів стосовно оскарження рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 3 % річних та інфляційних втрат, а тому оскаржувані судові рішення в цій частині не переглядаються Верховним Судом.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні пені прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 в частині відмови у стягненні пені у сумі 1 646 497,65 грн у справі № 913/230/19 залишити без змін.