розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" і Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК-Інвест 1982"

на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.02.2019 (суддя Білоусов С. М.) і постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 (Мартюхіна Н. О. - головуючий, судді Геза Т. Д., Шутенко І. А.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК-Інвест 1982"

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення грошових коштів.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮК-Інвест 1982" (далі - ТОВ "ЮК-Інвест 1982") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 611 036,55 грн і 3 % річних у сумі 118 647,41 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" строків виконання зобов`язань за договорами субпідряду від 01.10.2008 № 75, № 76 та № 77 (далі - договори субпідряду).

3. Під час розгляду справи ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" подало до місцевого господарського суду клопотання, в якому посилалося на положення статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) і просило застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог у цій справі та, як наслідок, відмовити у задоволенні позову.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.02.2019 у справі № 917/1421/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2019, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "ЮК-Інвест 1982" 185 999,50 грн інфляційних нарахувань, 45 275,84 грн - 3 % річних і 3 469,14 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

5. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що стягненню підлягають інфляційні нарахування в сумі 185 999,50 грн за період із 07.11.2015 по 31.09.2018 і 3 % річних в сумі 2 449,57 грн за період із 07.11.2015 по 01.11.2018. У стягненні 3 % річних та інфляційних нарахувань за період із 08.04.2011 по 06.11.2015 відмовлено у зв`язку зі спливом трирічної позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

6. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.02.2019 і постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 у справі № 917/1421/18, ТОВ "ЮК-Інвест 1982" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову в частині незадоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань і 3 % річних за період із 08.04.2011 по 06.11.2015 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

7. Крім цього, не погоджуючись із рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.02.2019 і постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 у справі № 917/1421/18, ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" також звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Підставами для скасування постанови скаржник - ТОВ "ЮК-Інвест 1982" вважає порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема положень статей 253, 257, 260, 264, 625 ЦК України.

9. Скаржник акцентує на порушенні судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права через застосування наслідків спливу позовної давності. На думку скаржника суди, під час прийняття оскаржуваних судових рішень, не врахували положення частини 2 статті 264 ЦК України, за змістом якої позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до боржника, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. На думку скаржника, внаслідок пред`явлення у березні 2014 року позову в частині стягнення основної заборгованості позовна давність перервалася щодо правових наслідків порушення грошового зобов`язання, визначених у статті 625 ЦК України.

10. Також скаржник зауважує, про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень частини 2 статті 264 ЦК України та зазначає про те, що із 08.04.2011 по 07.11.2018 (дату звернення із позовом у цій справі) позовна давність неодноразово переривалася, зокрема визнанням заборгованості, про що зазначено у листі від 01.04.2011 № 01-09/416, здійсненням оплати заборгованості за договорами субпідряду протягом 2015-2016 років.

11. Підставами для скасування постанови скаржник - ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" вважає порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема положень 530, 625 ЦК України (435-15) .

12. Заявник касаційної скарги наголошує, що обов`язок сплати боргу відповідачем настав 08.04.2011, проте позивач звернувся з позовом у цій справі лише 07.11.2018, що свідчить про пропуск трирічного строку, який сплив 08.04.2017. Оскільки за змістом положень статті 260 ЦК України зміна порядку обчислення позовної давності не допускається, на думку скаржника, підстав для часткового задоволення позову не має.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

13. У відзиві на касаційну скаргу, подану ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", ТОВ "ЮК-Інвест 1982" просить залишити її без задоволення, оскільки незважаючи на наявність рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2014 у справі № 917/477/14, відповідач не виконав свого зобов`язання зі сплати заборгованості за договорами субпідряду, тому воно не є припиненим. При цьому законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим. Отже, на думку позивача, висновки судів попередніх інстанцій про сплив позовної давності за заявленими у цій справі вимогами є помилковими.

14. У відзиві на касаційну скаргу, подану ТОВ "ЮК-Інвест 1982", ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" просить судові рішення скасувати повністю, з підстав викладених у поданій підприємством касаційній скарзі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.10.2008 між ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (генпідрядник) і ТОВ "ЮК-ІНВЕСТ 1982" (субпідрядник) укладено договори субпідряду, відповідно до яких відповідач доручає, а позивач забезпечує виконання власними та залученими силами і засобами робіт із влаштування дорожнього оцинкованого бар`єрного огородження (колесо відбійна стрічка) під час поточного ремонту на ділянці автодороги Київ - Харків-Довжанський км 306 у Полтавській області.

16. У зв`язку із неналежним виконанням генпідрядником своїх обов`язків за договорами субпідряду ТОВ "ЮК-Інвест 1982" звернулося до Господарського суду Полтавської області із позовом до ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення боргу в сумі 536 347,98 грн.

17. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.04.2014 у справі № 917/477/14, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено та стягнуто з ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "ЮК-Інвест 1982" 536 347,98 боргу та 10 726,96 грн судового збору.

18. На виконання зазначеного судового рішення Господарський суд Полтавської області видав наказ від 27.05.2014 № 917/477/14, на виконання якого, у свою чергу, Відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Полтавській області 18.07.2014 відкрив виконавче провадження ВП № 44076439.

19. Із матеріалів справи вбачається, що у процесі здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 27.05.2014 у справі № 917/477/14 на користь позивача були перераховані грошові кошти, зокрема 13.07.2015 у сумі 14 316,17 грн, 26.11.2015 у сумі 9 072,28 грн, 14.06.2016 у сумі 3 820,88 грн, 13.12.2016 у сумі 11 758,10 грн.

20. Проте у зв`язку із несплатою в повному обсязі суми боргу за договорами субпідряду ТОВ "Юк-Інвест 1982" звернулося до місцевого господарського суду із позовом у цій справі про стягнення з ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" інфляційних нарахувань у сумі 611 036,55 грн за період із квітня 2011 року по вересень 2018 року і 3 % річних у сумі 118 647,41 грн за період із 08.04.2011 по 01.11.2018.

Позиція Верховного Суду

21. Здійснивши розгляд касаційних скарг у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, зважаючи на таке.

22. За змістом частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

23. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (статті 530 ЦК України).

24. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

25. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

26. Зокрема, статтею 625 цього Кодексу врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, за змістом наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

27. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а становлять сбосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

28. Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу належить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ними утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

29. Аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення.

30. Разом із тим, главою 19 цього Кодексу визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

31. Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

32. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

33. Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України.

34. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

35. Слід зауважити, що у постанові Верховного Суду (у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами у розумінні положень статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

36. Аналогічні за змістом правові висновки виклав Верховний Суд у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц.

37. У зазначеному випадку господарські суди попередніх інстанцій з огляду на наявність заявленого клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, дату звернення позивача до суду (07.11.2018) та періоди, за які нараховано заявлені до стягнення у цій справі інфляційні нарахування і 3 % річних, дійшли правомірного висновку, що позовна давності щодо інфляційних нарахувань і 3 % річних, за період із 08.04.2011 по 06.11.15 - сплила.

38. Аргументи скаржника - ТОВ "ЮК-Інвест 1982", що позовну давність не пропущено через переривання цього строку, у зв`язку з визнанням відповідачем у листі від 01.04.2011 № 01-09/416 суми боргу та здійсненням у продовж 2015-2016 років оплати за договорами субпідряду, а також тим фактом, що місцевий господарський суд не взяв до уваги положення частини 2 статті 264 ЦК України, за змістом якої позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до боржника, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

39. У статті 264 ЦК України визначено порядок переривання перебігу позовної давності. Так, згідно із цією статтею перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

40. Аналіз зазначеної норми статті 264 ЦК України дає підстави для висновку, що йдеться про дві підстави для переривання перебігу позовної давності: а) вчинення особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; б) пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

41. Слід зауважити, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо у них є докази на підтвердження факту такого переривання. При цьому господарському суду слід мати на увазі таке.

42. У дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина 1 статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно врахувати, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає наявність боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у виді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

43. У дослідженні обставин переривання перебігу позовної давності шляхом пред`явлення позову господарському суду слід ураховувати, що підставою для переривання перебігу позовної давності є, зокрема, пред`явлення позову до одного із кількох боржників. Крім того, перебіг позовної давності переривається пред`явленням позову, якщо предметом цього позову є лише частина вимоги. Із наведеного випливає можливість подовження строку позовної давності шляхом пред`явлення позову лише щодо частини вимоги, якщо за характером відповідного зобов`язання припускається можливість виокремлення такої частини. При цьому частиною вимоги може бути вимога про сплату інфляційних втрат та трьох відсотків річних за грошовим зобов`язанням (частина 2 статті 625 ЦК України), які є складовою частиною основного боргу, а також сплата неустойки (штрафу, пені), якщо вони передбачені законом або договором.

44. Водночас досліджуючи докази на підтвердження переривання відповідачем позовної давності, господарські суди попередніх інстанцій установили, що:

- у листі від 01.04.2011 № 01-09/416 відповідач визнав суму основного боргу за договорами субпідряду, а не борг за інфляційними нарахуваннями та 3 % річних, заявленим до стягнення у цій справі;

- наявні у матеріалах справи документи свідчать, що ТОВ "ЮК-Інвест 1982" не вимагало від відповідача сплатити ані інфляційні нарахування, ані 3 % річних до 2018 року, що унеможливлює визнання боржником зазначених сум, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України;

- визнання боржником суми основної заборгованості не свідчить про визнання ним боргу за інфляційними нарахуваннями та 3 % річних, а отже, не призводить до переривання позовної давності за іншим позовом про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних;

- наявність часткових оплат з погашення суми боргу за договорами субпідряду була здійснена не відповідачем, а державним виконавцем в процесі примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 27.05.2014 у справі № 917/477/14, про що свідчать наявні у матеріалах справи банківські виписки;

- незалежно від особи, яка здійснювала перерахування суми боргу за договорами субпідряду, факт часткового погашення суми основної заборгованості не зумовлює переривання позовної давності для звернення із позовом про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних;

- заявлені до стягнення у цій справі інфляційні нарахування та 3 % річних не є частиною вимоги, з якою позивач звертався до місцевого господарського суду із позовом у справі № 917/477/14 про стягнення боргу в сумі 536347,98 грн, у розумінні положень частини 2 статті 264 ЦК України;

45. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про недоведеність переривання на підставі частин 1 та 2 статті 264 ЦК України позовної давності щодо позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань і 3 % річних за період із 08.04.2011 по 06.11.2015.

46. Таким чином, установивши, що позовна давність стосовно вимог про стягнення інфляційних нарахувань і 3 % річних за період із 08.04.2011 по 06.11.2015, сплила, з урахуванням змісту частини 4 статті 267 ЦК України суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

47. Доводи, наведені у касаційній скарзі ТОВ "ЮК-Інвест 1982" також не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і не впливають на них, натомість спрямовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

49. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

50. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат

51. Оскільки підстав для скасування рішення і постанови апеляційного господарського суду немає, судовий збір за подання касаційних скарг слід покласти на скаржників.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" і Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК-Інвест 1982" у справі № 917/1421/18 залишити без задоволення.