1.1. В грудні 2017 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - позивач) до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю ЕЙ" (відповідач-2) про визнання недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 29.07.2011 № 27 про передачу у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер 322486200:03:009:0103, розташованої на території села Софіївська-Борщагівка Києво-Святошинського району; витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області із незаконного володіння ТОВ "Барселона Ю ЕЙ" земельної ділянки, розташованої в с.Софіївська Борщагівка Києво-Святощинського району Київської області, кадастровий номер 3222486200:03:009:0103 площею 0,08 га вартістю 2785,70 гривень.

1.2. В обґрунтування заявлених вимог прокурор, з посиланням на положення статей 16, 317, 319, 326, 373, 388, 393 Цивільного кодексу України, статей 84, 116, 122, 141, 142, 155 Земельного кодексу України, зазначав, що відповідчем-1 спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності з перевищенням повноважень та у подальшому на підставі договору-купівлі продажу відчужена на користь ТОВ "Барселона Ю ЕЙ". При цьому, як вказував прокурор, спірне рішення видано з порушенням вимог законодавства, прав дійсного власника вказаних земель, а тому підлягає визнанню недійсним.

1.3. Відповідач-2 заперечував проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні, як у необґрунтованому та безпідставному, застосувати наслідки спливу позовної давності.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 15.03.2018 позов задоволено повністю.

2.2. Оскаржуваною постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 закрито провадження у справі №911/3679/17 в частині визнання недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 29.07.2011 №27 про передачу у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,08 га, розташованої на території села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району. В решті позову відмовлено.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 20.11.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Прокурором Київської області до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 у справі № 911/3679/17.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2019 у справі № 911/3679/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №911/3679/17 касаційну скаргу Прокурора Київської області залишено без руху до 20.01.2020 на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником наведені підстави у заяві про поновлення строку визнані неповажними; встановлено Прокурору Київської області строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3.4. 26.12.2019 скаржник звернувся до Касаційного господарського суду із заявою про усунення недоліків у справі № 911/3679/17. До вказаної заяви скаржник долучив копію поштового конверту з штриховим кодовим ідентифікатором та роздруківку із сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення з вказаним трек-номером, з якої вбачається, що скаржник саме 31.10.2019 отримав копію оскаржуваної постанови.

3.5. 13.01.2020 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 20.02.2020, якою повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 05.02.2020.

3.6. 07.02.2020 судом отримано відзив на касаційну скаргу відповідача-2.

3.7. 11.02.2020 до суду подано письмові пояснення Прокуратури Київської області.

3.8. В судове засідання з`явився представник прокуратури, який просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, прийняти в цій частині нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі Прокуратура Київської області просить постанову у справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позов прокурора задовольнити.

4.2. Ці вимоги мотивовано тим, що рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки є незаконним, оскільки в порушення приписів ст.ст. 2, 7, 11, 13, 15, 73, 74, 76- 79, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України суд безпідставно відмовив в їх задоволенні, невірно застосувавши положення про позовну давність (ст.ст. 256, 261, 264, 267 ЦК України), чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У зв`язку з цим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню на підставі ст.ст. 308, 311 Господарського процесуального кодексу України.

Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що відчуження земельної ділянки на користь її останнього власника - ТОВ "Барселона Ю ЕЙ" відбулось лише 10.11.2015. Тому раніше, ніж проведено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем - юридичною особою, державі в особі уповноважених органів не було відомо про порушення її прав і саме з цього часу виникли необхідні передумови для вжиття прокурором додаткових заходів для поновлення прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області шляхом звернення до суду з віндикаційним позовом до останнього набувача.

Разом з цим, на час розгляду та прийняття рішень у адміністративній справі № 2а-42/12 право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку у відповідності до вимог ст. 125 ЗК України (що діяла на момент прийняття спірного рішення) взагалі не виникло, оскільки фактично у володіння останньої земельна ділянка перейшла тільки 05.09.2014.

Головне управління Держгеокадастру у Київській області взагалі не було учасником правовідносин щодо передачі у приватну власність спірної землі державної власності та подальшого її відчуження на підставі цивільно-правових угод.

Враховуючи, що перший набувач земельної ділянки - ОСОБА_1., будучи учасником адміністративної справи № 2а-42/12 знала про те, що ділянка вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, саме її добросовісність під час подальшого відчуження земельної ділянки у власність ТОВ "Барселона Ю ЕИ" слід ставити під обґрунтований сумнів.

При цьому, безпідставна відмова у задоволенні позовних вимог прокурора, позбавила державу права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечення якого гарантоване ст. 129 Конституції України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить суд відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін.

4.4. Від прокуратури 10.02.2020 судом отримано письмові пояснення, які судом залишаються без розгляду з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст. 298 ГПК:

"Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження."

Відповідно до ч.1 ст. 288 ГПК:

"Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення."

Зазначений строк скінчився 20.11.2019, тобто, вказані пояснення подано за межами строку на касаційне оскарження без повідомлення та надання доказів поважності причин пропуску цього строку.

Відповідно до ст. 118 ГПК:

"1. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

2. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом."

З урахуванням вищевказаних процесуальних норм, зазначені додаткові пояснення залишено судом без розгляду, оскільки вони були подані після закінчення строку на касаційне оскарження, і прокурором не представлено суду доказів поважності причин пропуску даного строку.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. Рішенням 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07.07.2010 №2, враховуючи добровільну відмову землекористувача, припинено право постійного користування ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на земельні ділянки загальною площею 61,85 га, які знаходяться в південно-західній частині села Софіївська Борщагівка.

У подальшому, рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 №4 затверджено технічну документацію на земельну ділянку площею 61,85 га (ріллі), які передано до земель запасу в межах села Софіївська Борщагівка.

Пунктом 3 зазначеного рішення ДП "НДВА "Пуща-Водиця" вирішено замовити в землевпорядній організації розробку технічної документації щодо внесення змін у державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

5.2. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14.02.2014, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2015 та постановою Верховного Суду України від 24.06.2015 (справа №6-254цс15), зокрема, визнано:

недійсним та скасовано рішення 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07.07.2010 за № 2 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "НДВА "Пуща-Водиця";

визнано недійсним та скасовано рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 за № 4 "Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "НДВА "Пуща-Водиця".

Таким чином, в державній власності та в постійному користуванні ДП "НДВА "Пуща-Водиця" на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради перебуває земельна ділянка площею 1448,5994 га, що встановлено та підтверджується зазначеними судовими рішеннями та державним актом про право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-КВ №003658.

5.3. Водночас, на підставі рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 №131 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,08 га.

5.4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.10.2013 у справі №К/9991/54537/12, задоволено позов заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про визнання недійсними, протиправними та скасування рішень, державних актів, повернення земельних ділянок, визнано протиправними та скасовано рішення №130, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 146, 147, 181 від 04.08.2010, якими надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в селі Софіївська-Борщагівка у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з перевищенням сільською радою своїх повноважень в частині розпорядження земельними ділянками державної форми власності, які перебувають в постійному користуванні ДП "НДВА "Пуща-Водиця".

5.5. За твердженнями прокурора, в ході досудового розслідування кримінального провадження №42016110000000045 встановлено, що попри визнання недійсним зазначеного вище рішення про надання дозволу на складання проекту із землеустрою, останній був затверджений рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 29.07.2011 №27. На підставі вказаного рішення у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства передано земельну ділянку площею 0,08 га, розташовану на території села Софіївська-Борщагівка.

Таким чином, сільською радою передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства з перевищенням повноважень за рахунок земель державної власності, що перебувають у постійному користуванні ДП "НДВА "Пуща-Водиця".

5.6. В подальшому, ОСОБА_1 10.11.2015 на підставі договору купівлі-продажу №1622 право власності на належну їй земельну ділянку відчужено на користь ТОВ "Барселона Ю ЕЙ".

За ТОВ "Барселона Ю ЕЙ" на підставі рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Корякової Н.О. від 10.11.2015 індексний номер: 26015451 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер 3222486200:03:009:0103, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 25.12.2015 № 22 цільове призначення вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:009:0103 змінено з земель сільськогосподарського призначення на землі для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 29.07.2011 №27 мотивовано тим, що спірна земельна ділянка передана відповідачем-1 у власність Коротковій Д.Г . за відсутності повноважень у органу місцевого самоврядування на розпорядження землями комунальної власності.

Крім того, суд першої інстанції визнав обґрунтованою вимогу прокурора про витребування вказаної земельної ділянки, враховуючи те, що спірна земельна ділянка відчужена за відплатним договором, а майно, власником якого є держава, було передано поза волею останнього, то на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати це майно. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор із відповідним позовом звернувся до суду у межах строків, визначених статтею 257 Цивільного кодексу України.

6.2. Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд, закриваючи провадження у справі №911/3679/17 в частині визнання недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 29.07.2011 №27 про передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, виходив з того, що оскільки прокурором пред`явлена вимога про визнання недійсним рішення сільської ради, яким надано земельну ділянку у приватну власність саме фізичній особі, то такий спір у вказаній частині вимог є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки цієї фізичної особи.

Щодо витребування земельної ділянки у відповідача-2, то суд підтримав в цій частині висновки місцевого господарського суду за виключенням того, що прокурором заявлено позов в межах трирічної позовної давності за заявленими вимогами. Апеляційна інстанція визнала, що державі в особі її органів стало відомо про порушення її прав щонайменше з моменту звернення прокурора з позовом - у вересні 2011 року про визнання недійсними і скасування рішень сільської ради у адміністративній справі №К/9991/54537/12, позовна давність за вказаною вимогою сплинула до звернення 08.12.2017 прокурора з даним позовом до суду. Разом із тим, прокурор не довів суду того факту, що він не міг дізнатися про порушення права власності держави на спірну земельну ділянку у межах строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК (1798-12) ):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

7.2. Як вказувалось вище, предметом даного касаційного перегляду справи є дотримання апеляційним судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови в частині застосування судом наслідків пропуску прокурором позовної давності за позовними вимогами про витребування вказаної земельної ділянки у відповідача-2.

7.3. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.

7.4. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

7.5. Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею внаслідок внесення змін до чинного законодавства України не змінює порядку перебігу позовної давності.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не позивач.

Як встановлено апеляційним судом, прокурор звернувся з цим позовом до суду 08.12.2017.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 29 ГПК України у редакції, чинній на час звернення прокурора з відповідним позовом, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов`язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

7.6. Як встановлено у справі, ТОВ "Барселона Ю ЕЙ" подало до суду першої інстанції заяву про сплив позовної давності у цьому спорі.

В той же час, як встановлено апеляційним судом, у позові прокурор зазначив, що про наявні порушення вимог закону, інтересів держави та необхідність їх захисту в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2016 році під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42016110000000045 за результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, місцевого самоврядування установ та організацій, отриманої під час досудового розслідування, а саме ДП "НДВА "Пуща-Водиця", Софіївсько- Борщагівської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру в Київській області, що є об`єктивними обставинами, пов`язаними зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та інтересів держави.

Зокрема, лише після опрацювання та співставлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку та землевпорядної документації щодо припинення права постійного користування ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" земельними ділянками загальною площею 61,85 га виявилось можливим встановити, що спірна територія на підставі рішення апеляційного суду Київської області від 16.01.2013, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2015 та постановою Верховного Суду України від 24.06.2015, повернута у державну власність.

Разом з тим суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що оскільки право власності держави на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з володіння держави у володіння іншої особи, а не в момент укладення цією особою наступного правочину з відчуження земельної ділянки та набрання законної сили судовим рішенням, яким підтверджено факт неправомірності вибуття спірної земельної ділянки та порушення права власності держави, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли держава в особі уповноваженого органу довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, оскільки державі в особі її органів стало відомо про порушення її прав щонайменше з моменту звернення прокурора у вересні 2011 року з позовом про визнання недійсними і скасування рішень Сільради в адміністративній справі №К/9991/54537/12, позовна давність за вимогою про витребування державного майна із чужого незаконного володіння сплинула до звернення прокурора 08 грудня 2017 року з позовом у цій господарській справі № 911/3681/17 до суду. До того ж прокурор не довів суду того факту, що він не міг дізнатися про порушення права власності держави на спірну земельну ділянку в межах позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України.

Така ж правова позиція щодо початку перебігу позовної давності у аналогічних правовідносинах за поданими прокурором позовами до тих же відповідачів міститься у постановах Великої Палали Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 24.06.2019 у справі №911/3680/17, від 15.07.2019 у справі №911/3677/17.

7.7. Щодо обґрунтувань прокурором своїх касаційних вимог, то слід зазначити, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. У цій справі прокурор не довів, а суди не встановили обставин, що вказували б на поважність причин пропущення позовної давності.

У свою чергу позивач, в особі якого подано позов в інтересах держави, узагалі не надав пояснень щодо суті спору та спливу позовної давності.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводів прокурора про дотримання трирічного строку позовної давності з огляду на те, що ТОВ "Барселона Ю ЕЙ" стало власником спірної земельної ділянки згідно з договором купівлі-продажу лише 05.12.2017. Право власності держави на спірну земельну ділянку було порушено, коли земельна ділянка вибула з володіння держави у володіння іншої особи, а не в момент укладення цією особою наступного правочину з відчуження земельної ділянки та набрання законної сили судовим рішенням, яким підтверджено факт неправомірності вибуття спірної земельної ділянки та порушення права власності держави, тому початок перебігу строку позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли держава в особі уповноваженого органу довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

З огляду не викладене, суд апеляційної інстанції дійшов підставного висновку про відмову в позові в частині витребування на користь держави спірної земельної ділянки у зв`язку зі спливом позовної давності.

Доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 256, 261 ЦК України не знайшли свого підтвердження.

7.8. Посилання прокурора на те, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області взагалі не було учасником правовідносин щодо передачі у приватну власність спірної землі державної власності та подальшого її відчуження на підставі цивільно-правових угод, відхиляються судом з огляду на те, що зміна розпорядника землі не має наслідком зміну позовної давності, оскільки повноваження державних органів здійснювати на підставі статті 13 Конституції України від імені Українського народу права власника на землю не припинялися, а передавалися від одного органу до іншого.

Подібна правова позиція висловлювалась Касаційним господарським судом у постановах від 10.05.2018 у справі №914/1708/17 і від 22.05.2018 у справі №922/1084/17.

7.9. При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника і на те, що оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи і, як правило, не може бути переоцінене.

Така правова позиція викладена Касаційним господарським судом у постановах від 15.10.19 у справі № 902/1003/17, від 16.04.19 у справі № 902/311/18, від 05.03.19 у справі № 920/497/18, від 22.01.19 у справі № 5024/1403/2011, від 29.01.19 у справі № 902/1629/14, від 29.08.18 у справі № 911/2044/17, від 26.06.18 у справі № 30/5009/7730/11, від 25.05.2018 у справі №914/3341/16, від 15.05.18 у справах № 11/5009/7619/11 та № 916/2073/17, від 10.04.18 у справі № 11/5009/7731/11.

7.10. Відтак, доводи касаційної скарги в оскаржуваній частині фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність фактів, наведених скаржником, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу позову та касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.