1. Відкрите акціонерне товариство "Здолбунівський завод продовольчих товарів" (далі - ВАТ "Здолбунівський завод продовольчих товарів", позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ковальчука П.І. (далі - ФОП Ковальчук П.І., відповідач 1) та до Мізоцької селищної ради (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що під час розгляду справи № 817/3945/13-а, що перебувала у провадженні Рівненського окружного адміністративного суду, між відповідачами укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.12.2006. Зазначена земельна ділянка слугує для обслуговування будівель та споруд, що належать банкруту на праві власності, відтак позивач вважає вказаний договір таким, що суперечить вимогам законодавства, а отже підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

2. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.12.2015 (залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2016), позов задоволено повністю.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій послались на те, що укладення між відповідачами договору відчуження земельної ділянки відбулось без врахування права та легітимного інтересу власника іншого майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці.

3. Постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2016 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 та рішення Господарського суду Рівненської області від 14.12.2015 у справі № 918/1128/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Вищий господарський суд України вказав на те, що:

- суди не враховали наявність майнового інтересу ФОП Ковальчука П.І. у зв'язку із знаходженням на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомості, належних йому на праві власності і які перебували у його власності на момент укладення спірного договору;

- суди не надали належної оцінки посиланням відповідача на ст. 186 ЦК України та той факт, що об'єкти нерухомості, на які посилається позивач як на підставу заявленого позову, зокрема, котельня, артезіанська свердловина, водонапірна башта тощо скоріше мають ознаки речей, призначених для обслуговування іншої (головної) речі, в даному випадку придбаних відповідачем цехів;

- судами безпідставно надано перевагу правам позивача щодо права власності на згадані об'єкти перед правами відповідача;

- суди не взяли до уваги посилання відповідачів на те, що відчуження земельної ділянки відбулося на підставі добровільної відмови позивача, з прийняттям радою відповідного рішення від 20.10.2005 № 436, яке передувало укладенню спірного договору. При цьому, відсутність самої заяви про добровільну відмову в матеріалах справи не спростовує цього факту.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.07.2019 у справі №918/1128/15 у задоволенні позову ВАТ "Здолбунівський завод продовольчих товарів" до ФОП Ковальчука П.І. та Мізоцької селищної ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.12.2006 відмовлено повністю.

5. Рішення суду мотивоване тим, що позивач у справі станом на дату укладення оспорюваного правочину, не був користувачем спірної земельної ділянки, а станом на дату розгляду та вирішення спору судом першої інстанції - не є власником об`єктів нерухомого майна (оскільки останні не зареєстровані у встановленому порядку) та не зможе реалізувати своє право на оформлення земельної ділянки у встановленому чинним законодавством порядку. Судове рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки не призведе до відновлення прав позивача, проте матиме наслідком порушення прав відповідача 1, оскільки позбавлення права власності останнього на земельну ділянку відбудеться без жодної компенсації.

6. Під час розгляду позову, судом встановлено:

6.1. 21.07.2005 між позивачем (продавець) та ФОП Ковальчуком Петром Івановичем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу будівлі кондитерського цеху і цеху плодопереробки, що знаходяться в смт. Мізоч Здолбунівського району Рівненської області по вул. Дерманська, 35, зазначені у поповерховому плані літ. Б1 - будівля кондитерського цеху і цеху плодопереробки, побудовані з цегли, загальною площею 1092,8 км. м (п 1.1. договору).

6.2. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "Здолбунівське міське бюро технічної інвентаризації" № 7965171 від 04.08.2005 ФОП Ковальчук П.І. є власником будівлі кондитерського цеху і цеху плодопереробки за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, смт. Мізоч, вул. Дерманська, 35.

6.3. 20.10.2005 рішенням Мізоцької селищної ради від 20.10.2005 № 436 "Про вилучення земельної ділянки у ВАТ "Здолбунівський завод продовольчих товарів" припинено право користування земельною ділянкою площею 0,94 га в смт. Мізоч по вул. Дерманська, 35 за ВАТ "Здолбунівський завод продовольчих товарів" за його добровільною відмовою у зв'язку з продажем цілісного майнового комплексу; земельну ділянку передано до земель запасу селищної ради.

6.4. 24.12.2006 рішенням Мізоцької селищної ради № 116 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для облаштування будівель для стоянки і ремонту власного автотранспорту, обслуговування допоміжних господарських і виробничих споруд підприємцю Ковальчуку П.І. в межах смт. Мізоч по вул. Дерманська, 35" вирішено затвердити ціну продажу земельної ділянки площею 9532 кв.м. для облаштування будівель для стоянки і ремонту власного автотранспорту, обслуговування допоміжних господарських і виробничих споруд підприємцю П. Ковальчуку, жителю смт. Мізоч, вул. Пролетарська, 20, за результатами експертної грошової оцінки в сумі 71 109 грн.; продати земельну ділянку площею 9532 кв.м. за 71 109 грн П. Ковальчуку для облаштування будівлі для стоянки і ремонту власного автотранспорту, обслуговування допоміжних господарських і виробничих споруд; доручити селищному голові Б. Похилюку укласти договір купівлі-продажу до 01.02.2007.

6.5. 28.12.2006 між Мізоцькою селищною радою (продавець) та ФОП Ковальчуком П.І. (покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: вул. Дерманська, 35 в смт. Мізоч Здолбунівського району Рівненської області, загальною площею 9532 кв.м., згідно з планом земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Л. Банацькою та зареєстрований в реєстрі за № 2595.

6.6. Згідно п. 1.4. Договору, на земельній ділянці розташовані будівлі та споруди, що належать покупцеві на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, будівлі складу, посвідченого приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Рівненської області 21.07.2005 року, реєстровий № 1135.

6.7. Відповідно до п. 4.1. договору право власності на придбану земельну ділянку виникає у покупця після одержання Державного акту на право власності на землю та його державної реєстрації.

6.8. 11.06.2007 ФОП Ковальчуку П.І. видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 263744, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку за № 010759600159.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 апеляційну скаргу ВАТ "Здолбунівський завод продовольчих товарів" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Рівненської області від 15.07.2019 у справі №918/1128/15 залишено без змін.

8. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав на те, що судове рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки не призведе до відновлення прав позивача, проте матиме наслідком порушення прав ФОП Ковальчука П.І., оскільки позбавлення права власності останнього на земельну ділянку відбудеться без жодної компенсації. Разом з цим, власники об`єктів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, належній на праві власності відповідачу 1, зможуть отримати у власність земельну ділянку в необхідному розмірі в силу прямої вказівки закону шляхом її викупу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.07.2019 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у цій справі ВАТ "Здолбунівський завод продовольчих товарів" в особі ліквідатора Франка О.П. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових рішень, з вимогою прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2006.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 918/1128/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 09.01.2020.

11. Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 918/1128/15 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Здолбунівський завод продовольчих товарів" в особі ліквідатора Франка О.П., датою проведення судового засідання визначено 18.02.2020.

12. 28.01.2020 арбітражним керуючим Франком О.П. здано до відділення зв'язку для направлення на адресу Касаційного господарського суду клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції № 01/20/918/1128/15 №6 від 28.01.2020.

13. Ухвалою Суду від 05.02.2020 Клопотання арбітражного керуючого Франка О.П. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; доручено Господарському суду Рівненської області забезпечити проведення відеоконференції 18.02.2020 о 11 год. 00 хв. у приміщенні Господарського суду Рівненської області за адресою: 33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26.

14. Представник ФОП Ковальчука П.І. в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) проти вимог та доводів скаржника заперечив, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Просив суд рішення Господарського суду Рівненської області від 15.07.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 залишити без змін.

15. Інші учасники судової справи у судове засідання повноважних представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників сторін, які не з'явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ВАТ "Здолбунівський завод продовольчих товарів" в особі ліквідатора Франка О.П.)

16. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на невірне застосування судами приписів ст.ст. 120, 125, 127, 128 Земельного кодексу України, ст. 377 ЦК України.

17. Скаржник доводить, що ВАТ "Здолбунівський завод продовольчих товарів" є власником будівлі та будівлі котельні, а також разом з відповідачем 1 володіє артезіанською свердловиною, баштою водонапірною, електросіткою поверхневою з трансформаторною підстанцією.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

19. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Предметом розгляду є позов ВАТ "Здолбунівський завод продовольчих товарів" в особі ліквідатора Тихончук Л.Х. до ФОП Ковальчука П.І. та Мізоцької селищної ради про визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 18.12.2006, укладеного між відповідачами.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Отже, за нормами цивільного законодавства суб'єктами оскарження правочину є сторони або інша заінтересована особа, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Відповідно до ст. 210 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення оспореного Договору) угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Тобто, законодавець пов'язує недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки саме з порушенням порядку такого продажу.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказав на те, що на земельній ділянці несільськогосподарського призначення (вул. Дерманська, 35 в смт. Мізоч Здолбунівського району Рівненської області, загальною площею 9532 кв.м.), яка є предметом оскарженого договору купівлі-продажу, розташоване нерухоме майно, що належить ВАТ "Здолбунівський завод продовольчих товарів" та включено до ліквідаційної маси позивача.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.1 ст. 116 ЗК України (у визначеній редакції) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

При переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди (ст. 120 ЗК України).

За змістом ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності визначений ст.ст. 127, 128 ЗК України.

Відповідно до зазначених норм, особа мала право на придбання земельної ділянки шляхом її викупу без проведення земельних торгів, якщо на такій земельній ділянці знаходилися об`єкти нерухомого майна, належні їй.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, стосовно права власності на об'єкти нерухомості розташовані на спірній земельній ділянці між ВАТ "Здолбунівський завод продовольчих товарів" та ФОП Ковальчуком П.І. тривали численні судові спори, зокрема у справах № 817/4392/13-а, № 817/594/17, № 5019/1475/11.

Під час розгляду справи № 5019/1475/11судами встановлено:

- за адресою: смт. Мізоч Здолбунівського району, вул. Дерманська, 35, розташовані як об'єкти нерухомого майна, які є власністю ФОП Ковальчука П.І. (будівлі кондитерського цеху і цеху плодопереробки), так і об'єкти нерухомого майна, які є власністю ВАТ "Здолбунівський завод продовольчих товарів" (будівлі котельні та лабораторії);

- артезіанська свердловина, башта водонапірна, електросітка поверхнева з трансформаторною підстанцією, що розташовані за адресою: смт. Мізоч Здолбунівського району вул. Дерманська, 35, є приналежними речами, як до об'єктів нерухомого майна ВАТ "Здолбунівський завод продовольчих товарів", так і об'єктів нерухомого майна ФОП Ковальчука П.І., що є об'єктами спільної власності.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 3, 4 ст. 142 цього Кодексу передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Судами попередніх інстанцій у цій справі було встановлено, що, на підставі добровільної відмови ВАТ "Здолбунівський завод продовольчих товарів" від користування земельною ділянкою площею 0,94 га в смт. Мізоч по вул. Дерманська, 35, рішенням Мізоцької селищної ради від 20.10.2005 № 436 "Про вилучення земельної ділянки у ВАТ "Здолбунівський завод продовольчих товарів" припинено право користування позивача цією землею.

При цьому, таке рішення Ради, у встановленому законодавством порядку, оскаржено не було, є чинним, та як встановлено судами під час розгляду справи, станом на дату укладення оспорюваного правочину позивач не був землекористувачем спірної земельної ділянки.

Належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 922/3312/17, у постановах Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 922/1224/18, від 24.09.2019 у справі № 922/266/19).

11.06.2007 відповідачеві 1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 263744, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку за № 010759600159.

Судами встановлено, що відповідач 1 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі оплатного правочину, визнання недійним якого призведе до позбавлення відповідного права, а отже і до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) .

Поряд з цим, докази державної реєстрації права власності, у тому числі спільної, на вказані об`єкти нерухомого майна в матеріалах справи відсутні.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.03.2018 року у справі № 817/594/17 визнано протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно щодо проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтв про права власності на будівлю котельні, на будівлю лабораторії з баштою водонапірною, свердловиною артезіанською і електросіткою поверхневою з трансформаторною підстанцією; скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на будівлю котельні, будівлю лабораторії з баштою водонапірною, свердловиною артезіанською і електросіткою поверхневою з трансформаторною підстанцією.

Як про це вже було вказано вище, суб'єктами оскарження правочину є сторони або інша заінтересована особа, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Підсумовуючи наведене вище, з урахуванням обставин справи встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що на момент укладення оспореного Договору купівлі-продажу, позивач у справі не був користувачем спірної земельної ділянки, а станом на дату розгляду та вирішення спору судом першої інстанції не є власником об`єктів нерухомого майна (оскільки останні не зареєстровані у встановленому порядку) та не зможе реалізувати своє право на оформлення земельної ділянки у встановленому чинним законодавством порядку.

Крім того, як встановлено судами, постановою Господарського суду Рівненської області від 27.11.2012 у справі №5018/1475/11 ВАТ "Здолбунівський завод продовольчих товарів" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.

Ліквідаційна процедура, відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , передбачає продаж майна боржника (банкрута), з метою задоволення вимог кредиторів.

Так, під час здійснення ліквідаційної процедури, позивачем з аукціону було відчужено, а третьою особою (ФОП Фінгерт О.Р.) придбано один із об`єктів нерухомого майна - будівлю лабораторії.

При цьому, судами попередніх інстанцій правомірно, з посиланням на приписи законодавства що регулює земельні правовідносини, зауважено на тому, що особи, які набули право власності на об'єкти нерухомості на спірній земельній ділянці, набувають відповідне право користування цією ділянкою у встановленому Земельним кодексом України (2768-14) порядку.

20. Щодо суті касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, більш того зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції визначені приписами ст. 300 ГПК України.

21. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно ж із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених рішень немає.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення рішення Господарського суду Рівненської області від 15.07.2019 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

22. Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги ВАТ "Здолбунівський завод продовольчих товарів" в особі ліквідатора Франка О.П. та залишенням без змін рішення суду першої інстанції та постанови господарського суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника.