розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Книша Івана Вікторовича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24 травня 2019 року та рішення Господарського суду Полтавської області від 5 квітня 2019 року у справі № 917/210/19 за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи - підприємця Книша Івана Вікторовича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великогабаритним транспортним засобом у сумі 29075,10 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У лютому 2019 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи - підприємця Книша Івана Вікторовича (далі - Підприємець) про стягнення 29075,10 грн плати за проїзд великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування, вагові параметри якого перевищують нормативні.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю вчиненого відповідачем правопорушення, яке полягає у руйнуванні автомобільних доріг загального користування, внаслідок чого державі спричинено матеріальні збитки у розмірі 29075,10 грн.

1.3. Наведене стало підставою для звернення прокурора з позовом про стягнення з відповідача в судовому порядку в дохід Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, що є гривневим еквівалентом 934,56 євро.

1.4. Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на необґрунтованість здійсненого розрахунку плати за проїзд, яка є ціною позову, в частині застосування ставки 0,84 євро, а не 0,42 євро за кілометр, а також на те, що засоби вимірювальної техніки, якими зафіксовані вагові параметри транспортного засобу, не призначені для зважування у русі, що суперечить пункту 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 липня 2016 року № 255 (z1171-16) .

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. На підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області у період з 7 травня 2018 року по 13 травня 2018 року (а .с. 39) та графіка роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на мережі доріг загального користування Харківської області на травень 2018 року (а. с. 40), затвердженими в установленому порядку, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Харківській області здійснювався габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

2.2. 7 травня 2018 року посадовим особам Управління Уктрансбезпеки у Харківській області видано направлення на проведення рейдової перевірки № 029305, у якому визначено місце та період проведення - з 7 травня 2018 року до 11 травня 2018 року, автодорога М-03 Київ - Харків (а. с. 38).

2.3. 11 лютого 2018 року на 471 км автодороги М-03 Київ - Харків Довжанський (Харківська область), посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Харківській області проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля (спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е) DAF 95 ХF 430 (номерний знак НОМЕР_1 ) та напівпричепу (спеціалізованого напівпричіпу н/пр-платформа-Е) BLUMHARDT SAL 40.24-135Е (номер знак НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_1 . Транспортні засоби належать Підприємцю, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_3 та НОМЕР_5 (а. с. 34). Відповідно до товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом від 10 травня 2018 року (а. с. 32) перевізником зазначений відповідач, за маршрутом смт Решетилівка - м. Харків. Фото транспортного засобу (вантажного автомобіля з напівпричепом), здійснене під час перевірки, залучено до матеріалів справи (а. с. 33).

2.4. Габаритно-ваговий контроль здійснений з використанням ваг пересувних автомобільних типу CHEKLODE FREEWEIGH, заводський номер НОМЕР_4, які відповідають вимогам ГОСТ 29329-92 "Ваги для статичного зважування. Загальні технічні вимоги.", що підтверджується свідоцтвом про повірку засобу вимірювальної техніки від 2 квітня 2018 року № 34-00/883, чинним до 2 квітня 2019 року (а. с. 41), результати зважування транспортного засобу підтверджені чеком про зважування від 11 травня 2018 року № 11243 (а. с. 28).

2.5. Перевіркою встановлено, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням нормативних вагових обмежень, а саме фактичне осьове навантаження на передню одиночну вісь у 7750 кг, задню одиночну вісь - 14650 кг, на строєну вісь - 27200 кг (9000 + 9000 + 9200) при нормативно допустимих навантаженнях на передню одиночну вісь у 11000 кг, задню одиночну вісь - 11000 кг, на строєну вісь - 21900 кг (7300 + 7300 + 7300).

2.6. Загальна вага транспорту склала 49600 кг при фактично допустимій 40000 кг. Таким чином, результат зважування вказав на перевищення нормативно допустимих.

2.7. Маршрут руху транспортного засобу - Полтавська область с. Решетилівка - м. Харків, пройдена відстань дорогами загального користування 177 км, що підтверджується даними з офіційного сайту компанії Della https://della.com.ua (а. с. 37).

2.8. Результати перевірки оформлені актом від 11 травня 2018 року № 0010207 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а. с. 25).

2.9. Того ж дня, 11 травня 2018 року, посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, що проводила габаритно-ваговий контроль, та оператором вагового комплексу складено довідку № 0023207 про результати здійснення габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля DAF 95 ХF 430 (номерний знак НОМЕР_1 ) та причепу BLUMHARDT SAL 40.24-135Е (номерний знак НОМЕР_2 ) (а. с. 26).

2.10. До акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 11 травня 2018 року № 0010207 посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, що проводила габаритно-ваговий контроль, доданий розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (а. с. 27), згідно з яким визначена сума до сплати склала 934,56 євро. Розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули з урахуванням норм пункт 31-1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (879-2007-п) (далі - Порядок № 879).

2.11. Управління Укртрансбезпеки у Харківській області скеровувало на адресу відповідача звернення від 22 травня 2018 року № 3423/36-18 з проханням оплатити вказану у розрахунку суму, із зазначенням необхідних для цього реквізитів (а. с. 29 - 30).

2.12. Дії Управління Укртрансбезпеки у Харківській області щодо фіксування правопорушення та нарахування суми плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування у розмірі 934,56 євро, нарахованої згідно з актом від 11 травня 2018 року № 0010207 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідачем в адміністративному і судовому порядку не оскаржувались. Визначена сума в добровільному порядку не сплачена.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Господарський суд Полтавської області рішенням від 5 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24 травня 2019 року, позовні вимоги задовольнив повністю.

3.2. Господарські суди дійшли висновку про те, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, і порядок визначення таких збитків врегульовано, у тому числі Порядком № 879, який є чинним та не суперечить положенням Конституції України (254к/96-ВР) . Також суди зазначили, що матеріали справи містять свідоцтво про перевірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки та сертифікат, що підтверджують справність та належність обладнання, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль, а участь прокурора у цій справі є виправданою та необхідною для захисту інтересів держави.

4. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 24 травня 2019 року та рішенням Господарського суду Полтавської області від 5 квітня 2019 року, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

4.2. Відповідач зазначив про те, що видача дозвільного документа для руху транспортних засобів з перевищенням вагових та/чи габаритних параметрів є адміністративною послугою, яка надається перевізнику відповідним дозвільним органом відповідно до положень статті 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги", пункту 76 додатку до Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" (3392-17) . Отже, видача дозволу на рух транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативно допустимі, яка здійснюється органами Національної поліції, так само як і погодження маршруту, що здійснюється Укртрансбезпекою, є функцією органів державної влади, а не їх господарською діяльністю.

4.3. Положення пунктів 4 та 9 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (30-2001-п) (далі - Правила № 30), пунктів 2 та 28 Порядку № 879 у частині, що зобов`язують відповідача отримувати погодження маршруту та вносити плату за проїзд, не відповідають приписам законів України від 6 вересня 2012 року № 5203-VI "Про адміністративні послуги" (5203-17) (далі - Закон № 5203-VI (5203-17) ), 6 вересня 2005 року № 2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 2806-IV (2806-15) ) та вартості адміністративної послуги з видачі такого дозволу, встановленої пунктом 10-1 постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2006 року № 795 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання", тож не створюють для відповідача обов`язку по сплаті передбачених цими пунктами платежів. Спірна плата за проїзд не передбачена жодним Законом України, і не повинна справлятись з набранням чинності законами України № 5203-VI (5203-17) та № 2806-IV (2806-15) .

4.4. У цій справі предметом спору є плата за проїзд великовагових транспортних засобів дорогами загального користування, яка є передумовою видачі відповідного дозволу, що є функцією держави. Отже, цей спір має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

6. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі

6.1. Оскільки Підприємець оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справа разом із касаційною скаргою була прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Щодо юрисдикції спору

6.2. Визначаючи юрисдикцію суду під час розгляду цієї справи, Велика Палата Верховного Суду керується таким.

6.3. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

6.4. Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

6.5. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

6.6. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

6.7. Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

6.8. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

6.9. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

6.10. Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (442-2014-п) утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).

6.11. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (103-2015-п) (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

6.12. Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

6.13. З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

6.14. Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

6.15. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6.16. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

6.17. При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

6.18. Відповідно до положень частини п`ятої статті 21 КАС України адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

6.19. Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18.

6.20. Аналіз зазначених вище правових норм та суб`єктний склад сторін, який відповідає статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), свідчить про те, що спір за позовом прокурора в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки до Підприємця про стягнення з нього плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування відповідно до розрахунку в розмірі 24747,26 грн у дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

6.21. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду зазначає, що вказана категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів. Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 6 червня 2018 року у справі № 820/1203/17.

6.22. При цьому посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справах № 5023/10655/11 та № 915/478/18 як на правові висновки щодо юрисдикції адміністративних судів з розгляду спорів про стягнення плати за проїзд великоваговим транспортним засобом визнається Великою Палатою Верховного Суду помилковим, адже у справі № 5023/10655/11 предметом спору було стягнення з державного підприємства заборгованості з відшкодування пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, а у справі № 915/478/18 - стягнення заборгованості за надані ветеринарно-санітарні послуги, що є відмінним від правового регулювання та кваліфікації правовідносин у цій справі.

Щодо розгляду спору по суті

6.23. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (2344-14) (далі - Закон № 2344-III (2344-14) ), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

6.24. Частини перша та четверта статті 48 Закону № 2344-III передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

6.25. Статтею 33 Закону № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

6.26. Частиною другою статті 29 Закону № 3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

6.27. Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

6.28. Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

6.29. Пунктом 22.5 Правил № 1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

6.30. Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

6.31. Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

6.32. Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

6.33. Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм -розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В -відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

6.34. Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

6.35. Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

6.36. Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

6.37. У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (z0128-98) , перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

6.38. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом - автомобілем DAF 95 ХF 430 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричіпом BLUMHARDT SAL 40.24-135Е (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), який відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_3 та НОМЕР_5 (а. с. 34) належить відповідачу.

6.39. Матеріали справи містять усі передбачені Порядком № 879 документи, зокрема довідку № 0023207, акт № 0010207 та розрахунок плати за проїзд до цього акта, які були складені працівниками Укртрансбезпеки у Харківській області 11 травня 2018 року, у зв`язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем.

6.40. Судами встановлено, що розмір плати за проїзд визначено позивачем у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (879-2007-п) , однак цих коштів відповідач у встановлений строк не сплатив.

6.41. Згідно з частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) суб`єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 ГК України).

6.42. Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 ГК України).

6.43. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

6.44. За частиною першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

6.45. Відповідно до частин другої та третьої статті 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

6.46. Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

6.47. Разом з тим відповідачем не було надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні. Відповідачем не надано також доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.

6.48. При цьому доводи скаржника про те, що:встановлена Порядком № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу на користь бюджету України не створює для відповідача обов`язку по її сплаті, оскільки встановлена не законом, прийнятим Верховною Радою України, а підзаконним актом Кабінету Міністрів України; спірна плата за проїзд не передбачена жодним законом України і не повинна справлятись з набранням чинності законами України № 5203-VI (5203-17) та № 2806-IV (2806-15) , визнаються Великою Палатою Верховного Суду необґрунтованими з огляду на те, що, як вже зазначено вище, предметом спору є застосування до відповідача відповідальності за порушення правил діяльності у сфері господарювання і загальні засади застосування такої відповідальності визначені законодавчо.

6.49. Натомість визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству.

6.50. Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

6.51. Отже, доводи відповідача щодо невідповідності підстав та порядку нарахування йому спірної плати положенням законодавства про адміністративні послуги та порядку застосування адміністративно-господарських санкцій спростовуються висновками суду, щодо визначення цього спору як цивільного спору про стягнення збитків.

6.52. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Харківській області діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням його вимог, у зв`язку з чим заявлені до відповідача позовні вимоги є обґрунтованими.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Щодо суті касаційної скарги

7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

7.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права на підставі встановлених ними обставин та в межах доводів касаційної скарги, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування судових рішень.

Суддя-доповідач	С. В. Бакуліна
Судді: Н. О. Антонюк	В. С. Князєв
В. В. Британчук	Н. П. Лященко
М. І. Гриців	О. Б. Прокопенко
Д. А. Гудима	Л. І. Рогач
В. І. Данішевська	О. М. Ситнік
Ж. М. Єленіна	В. Ю. Уркевич
О. С. Золотніков	О. Г. Яновська
О. Р. Кібенко