ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 902/1022/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Сковоронського І.В.,

відповідача 1 - не з`явився,

відповідача 2 - не з`явився,

третьої особи 1 - не з`явився,

третьої особи 2 - Січевлюка В.А.,

третьої особи 3 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Вінницької області

у складі судді Нешик О. С.

від 27.04.2018 та

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Грязнов В. В., Розізнана І. В., Мельник О. В.

від 17.10.2019

за позовом Приватного підприємства "Мега-Гранд КФТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар", Вінницької районної державної адміністрації у Вінницькій області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Віра", ОСОБА_1, Подільська районна в місті Києві державна адміністрація

про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "Мега-Гранд КФТ" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" про (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог - т. 2 а. с. 1-5):

- визнання недійсним та скасування рішення з другого питання порядку денного загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар", оформленого протоколом №5 від 20.04.2010, про відступлення належної Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра" розміром 99,6 %, грошовий еквівалент якої в національній валюті складає 3 346 671,00 грн, на адресу громадянина України ОСОБА_1 ;

- визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра", проведеної державним реєстратором Вінницької районної державної адміністрації у Вінницькій області Стиран Н.Л., про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено (вчинено) запис (реєстраційну дію) за №11491050005001151 від 23.04.2010 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правових підстав для прийняття рішення з другого питання порядку денного загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" не було, оскільки жодного правочину щодо відступлення такої частки Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" на користь ОСОБА_1 укладено не було; на підставі оскаржуваного рішення частку Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра" було безпідставно переоформлено на ОСОБА_1, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" виключено із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра", шляхом державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра", в наслідок чого було порушено майнові та корпоративні права позивача, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар".

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.02.2018 залучено до участі у справі співвідповідача - Вінницьку районну державну адміністрацію у Вінницькій області.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Рішенням загальних зборів, оформлених протоколом №1 від 11.09.2003, створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Віра".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" створено рішенням установчих зборів учасників від 24.02.2010, оформлених протоколом №1, та зареєстроване в реєстрі за №515, за наслідками проведення процедури реорганізації у формі виділу з Приватного підприємства "Мега-Гранд КФТ" на підставі рішенням власника Приватного підприємства "Мега-Гранд КФТ" №17/12-2009/1-В від 17.12.2009 про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" за результатами реорганізації у формі виділу з Приватного підприємства "Мега-Гранд КФТ" зі статутним капіталом у розмірі 344 900 грн, шляхом передання активів та пасивів (майна, прав та обов`язків, в тому числі стосовно кредиторів і боржників) Приватного підприємства "Мега-Гранд КФТ" та передання у власність засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" частки у статутному капіталі в розмірі 100% ОСОБА_2 .

Належні Приватному підприємству "Мега-Гранд КФТ" активи у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Віра" в розмірі 3 346 671 грн перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар".

19.04.2010 відбулась реєстрація змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра", згідно із протоколом загальних зборів № 6 від 12.03.2010.

Відповідно до пункту 1.2 статуту учасниками (засновниками) Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра" стали:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" з часткою 3 346 671 грн, що дорівнює 99,6%;

- громадянин ОСОБА_3 з часткою 0,3%;

- громадянин ОСОБА_4 з часткою 0,1%.

Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" від 20.04.2010, оформленими протоколом № 5, вирішено добровільно вийти зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра"; здійснити відступлення належної товариству частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра" розміром 99,6% громадянину ОСОБА_1 ; виконавчому органу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар", в особі директора, надано дозвіл та всі необхідні повноваження для виконання дій щодо відступлення вищевказаної частки в статутному капіталі. У загальних зборах взяв участь громадянин України ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 344 900 грн, що складає 100% від загального розміру статутного капіталу.

23.04.2010 державним реєстратором Вінницької районної державної адміністрації у Вінницькій області була здійснена державна реєстрація змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено (вчинено) запис (реєстраційну дію) за №11491050005001151 від 23.04.2010 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників".

Внаслідок зазначених реєстраційних дій учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра" станом на 23.04.2010 вважалися: громадянин України ОСОБА_1 з часткою у розмірі 3 346 671 грн, що складає відповідно 99,6% від загального розміру статутного капіталу; громадянин України ОСОБА_3 з часткою у розмірі 11 620 грн, що складає відповідно 0,3% від загального розміру статутного капіталу та громадянин України ОСОБА_4 з часткою у розмірі 4 440 грн, що складає відповідно 0,1% від загального розміру статутного капіталу.

Рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар", оформленим протоколом №2/2-11 від 28.02.2011, затверджено заяву ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників Товариства у зв`язку з передачею його частки у статутному капіталі Товариства в розмірі 100%, що становить 344 900 грн, на користь ОСОБА_5 в повному обсязі; прийнято до складу Товариства ОСОБА_5 .

23.05.2017 між ОСОБА_5 та Приватним підприємством "Мега-Гранд КФТ" було укладено договір №23-05/2017 купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар", за умовами пункту 1.1 якого, продавець передає частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар", а покупець приймає у власність та зобов`язується оплатити названу частку. Згідно із пунктами 1.3.1,1.3.2 договору розмір частки в грошовому еквіваленті становить 344 900 грн, що становить 100% від загального розміру статутного капіталу Товариства.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар", оформлених протоколом №2017/1 від 23.05.2017, вирішено: прийняти (включити) до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" Приватне підприємство "Мега-Гранд КФТ"; виключити зі складу товариства ОСОБА_5 ; частку ОСОБА_5 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" 344 900 грн (100%), відступлену (продану) ним на користь Приватного підприємства "Мега-Гранд КФТ" розподілити на користь останнього; внести зміни до статуту та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" та його учасників.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.04.2018, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019, визнано недійсною здійснену державним реєстратором Вінницької районної державної адміністрації у Вінницькій області Стиран Наталією Леонідівною державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра", про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено (вчинено) запис (реєстраційну дію) за №11491050005001151 від 23.04.2010 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників". Зобов`язано скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра", проведену державним реєстратором Вінницької районної державної адміністрації у Вінницькій області Стиран Н.Л., про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено (вчинено) запис (реєстраційну дію) за №11491050005001151 від 23.04.2010 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників". В іншій частині у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

- визнання та скасування рішення прийнятого загальними зборами учасників товариства 20.04.2010, оформленого протоколом №5, не відновить порушеного права позивача, оскільки оскаржуване рішення не створює для нього обов`язку;

- з огляду на недотримання державним реєстратором вимог частини 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції від 11.02.2010), що спричинило порушення корпоративних прав позивача, є всі підстави для скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра", про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено (вчинено) запис (реєстраційну дію) за №11491050005001151 від 23.04.2010р. "Державна реєстрація змін до установчих доку-ментів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників".

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у даній справі, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- суд першої інстанції не вжив належних заходів для повідомлення ОСОБА_1 про наявність судового провадження у справі № 902/1022/17;

- судом апеляційної інстанції протиправно не залучено ОСОБА_1 до участі у справі співвідповідачем, що позбавило його права заявити клопотання про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності;

- суд першої інстанції повинен був залишити даний позов без розгляду;

- судами попередніх інстанцій не враховано, що позивач не був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра" на момент прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів, відтак його права не могли бути порушеними;

- наявність договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра" підтверджується повідомленням про підозру від 20.01.2015.

6. Доводи інших учасників справи

Приватне підприємство "Мега-Гранд КФТ" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Водночас, у рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 917/467/17, від 25.06.2018 у справі № 910/24249/16, від 17.07.2018 у справі № 910/237/18, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частини 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України).

Особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших юридичних осіб.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватне підприємство "Мега-Гранд КФТ" прийнято до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар", оформленого протоколом №2017/1 від 23.05.2017.

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом і вимагаючи визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" від 20.04.2010 та скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів від 23.04.2010, не будучи на той час учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар", зобов`язаний довести, яким чином порушуються (зачіпаються) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Однак, суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, в порушення наведених вимог, не з`ясували та не зазначили в оскаржуваних судових рішеннях яким чином порушуються права та інтереси позивача рішенням загальних зборів учасників від 20.04.2010 та реєстраційними діями від 23.04.2010, беручи до уваги те, що Приватне підприємство "Мега-Гранд КФТ" не було учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" на той час.

Крім того, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку у статутному капіталі товариства. Це право закріплено, зокрема у статтях 116, 147 Цивільного кодексу України.

Відчуження учасником своєї частки - це розпорядження ним своїм майном (майновими правами). Внаслідок такого відчуження учасник втрачає свої майнові права, натомість, інша особа такі права набуває.

При цьому, право на відчуження частки, на відміну від права на вихід, є обмеженим.

Відповідно до частин 1, 2 статті 147 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Отже, відчуження учасником частки (її частини) третім особам (не учасникам товариства) допускається, якщо немає прямих заборон у статуті товариства.

При цьому, відступлення учасником товариства своєї частки у статутному капіталі третій особі є безумовним суб`єктивним правом учасника. Товариство є суб`єктом лише пасивного обов`язку не перешкоджати реалізації цього права.

Прийняття загальними зборами рішення про відступлення учасником товариства своєї частки у статутному капіталі і її передачу третій особі ставиться в залежність від волевиявлення власника відступленої частки, а не від способу відступлення частки учасником товариства (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 916/2386/17, від 28.11.2018 у справі № 903/568/17).

Відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариства, передбачене статтею 147 Цивільного кодексу України та статтею 53 Закону України "Про господарські товариства", є відчуженням частки. Таке відчуження потребує волевиявлення особи, яка відчужує частку, й особи, яка приймає частку у власність. Відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки воно відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16).

Частиною 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в редакції від 11.02.2010, передбачено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що державним реєстратором при вчиненні 23.04.2010 реєстраційних дій порушено вимоги частини 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції від 11.02.2010), оскільки державному реєстратору на підтвердження факту виходу учасника з Товариства не надано нотаріально посвідчений договір про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі Товариства.

Колегія суддів вважає передчасним зазначений висновок судів попередніх інстанцій, оскільки частина 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачає, що для внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, подається один документів із зазначених в цій частині, в тому числі нотаріально посвідчений договір про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, але не виключно. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копії реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра", для реєстрації змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, які було вчинено 23.04.2010 було подано копію рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірену приватним нотаріусом.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Мега-Гранд КФТ" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовною вимогою про визнання недійсним та скасування рішення з другого питання порядку денного загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар", оформленого протоколом №5 від 20.04.2010.

Тобто, предметом позову у цій справі є вимога немайнового характеру.

Водночас, у заяві про збільшення позовних вимог позивач просить суд розглянути позовну вимогу про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра".

Отже, позивачем заявлено ще одну немайнову вимогу, яка не заявлялась при зверненні з даним позовом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У Господарському процесуальному кодексі України (1798-12) передбачено право позивача збільшити лише розмір позовних вимог. Відповідно до усталеної судової практики під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви (така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19).

Отже, доповнення немайнового позову, ще однією вимогою немайнового характеру є не збільшенням позовних вимог, а пред`явленням нового позову із іншим предметом та підставами позову.

Наведене вище виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви від 09.02.2018 в якості збільшення розміру заявлених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Однак, касаційний суд зазначає, що таке об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.

Можливість об`єднання декількох позовних вимог шляхом подання заяви про збільшення розміру позовних вимог до вже поданого позову чинним Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) не передбачено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалою від 27.02.2018, в порушення вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог від 09.02.2018.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи та пов`язаних з ними доказів, що є порушенням вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Допущені судами порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин Касаційний господарський суд вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, здійснити належну перевірку доказами обставин, зазначених у цій постанові, надати цим доказам та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат здійснюється за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у справі № 902/1022/17 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець