Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.01.2020 № 29.3-02/33 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/10890/19 у зв`язку з відпусткою судді Мамалуя О.О.

Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.01.2020 для розгляду справи № 910/10890/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кролевець О.А., Студенець В.І.

Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.01.2020 оголошувалась перерва.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Заступник Генерального прокурора, виступаючи в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 1 506 487 342,30 грн пені за несвоєчасно сплачені дивіденди.

2. Хід розгляду справи

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 у справі №910/10890/19 позовну заяву заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення пені за несвоєчасно сплачені дивіденди в розмірі 1 506 487 342,30 грн повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019, заступник Генерального прокурора звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вказану ухвалу і направити справу №910/10890/19 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 та призначено її до розгляду.

3. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 закрито апеляційне провадження у справі № 910/10890/19 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 на підставі пункту 2 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- позовну заяву у даній справі було подано та підписано заступником Генерального прокурора Стрижевською А.;

- подана до суду апеляційної інстанції у справі № 910/10890/19 апеляційна скарга підписана заступником Генерального прокурора Головним військовим прокурором Матіосом А.;

- наказом Генерального прокурора України від 07.06.2016 № 646-ц Сторожук Дмитро Анатолійович призначений першим заступником Генерального прокурора України;

- станом на момент подання апеляційної скарги у справі № 910/10890/19 саме Сторожук Д.А. був першим заступником Генерального прокурора та в силу частини 3 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" саме перший заступник Генерального прокурора мав право подання апеляційної скарги як прокурор вищого рівня;

- доказів неможливості звернення першого заступника Генерального прокурора до суду не подано;

- судом апеляційної інстанції було помилково відкрито апеляційне провадження.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у даній справі та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є необґрунтованою, незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме, статей 1, 5, 7-9, 15, 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", Регламенту Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 18.01.2019 № 8, наказу Генерального прокурора України від 21.09.2018 № 186, статей 42, 53, 55, 254, 264 Господарського процесуального кодексу України;

- судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що у разі, якщо судовий розгляд справи не відбувся та жоден прокурор не забезпечував участі у справі, право подання апеляційної скарги надано будь-якому заступнику Генерального прокурора, у тому числі першому, та Генеральному прокурору на рівних правах;

- висновки суду апеляційної інстанції про те, що заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор Матіос А.В. не мав права підписувати апеляційну скаргу у даній справі зроблені без врахування пунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.7 Регламенту Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 18.01.2019 № 8, пункту 8.5 наказу Генерального прокурора України від 21.09.2018 № 186, наказу Генерального прокурора України від 22.08.2019 № 167;

- вирішуючи питання про відкриття та відкриваючи апеляційне провадження у даній справі, суд апеляційної інстанції розглянув заперечення відповідача проти відкриття апеляційного провадження та дійшов висновку про те, що заступнику Генерального прокурора - Головному військовому прокурору Матіосу А.В. надано право на подання апеляційної скарги у даній справі.

6. Доводи інших учасників справи

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

У вказаному відзиві відповідач також зазначає про необхідність закриття касаційного провадження у даній справі, оскільки заступник Генерального прокурора В.М. Трепак, який підписав касаційну скаргу, не брав участі у судовому розгляді справи №910/10890/19 і не є прокурором вищого рівня для іншого заступника Генерального прокурора - А.А. Стрижевської, яка брала участь в судовому розгляді, в силу частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України права на подання касаційної скарги не має.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Як встановлено судом апеляційної інстанції, заступник Генерального прокурора виступаючи в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 1 506 487 342,30 грн пені за несвоєчасно сплачені дивіденди.

Позовну заяву було підписано заступником Генерального прокурора Стрижевською А.

Вказана апеляційна скарга була підписана заступником Генерального прокурора -Головним військовим прокурором Матіосом А.

Однак, наказом Генерального прокурора України від 07.06.2016 № 646-ц Сторожук Дмитро Анатолійович був призначений першим заступником Генерального прокурора України.

Станом на момент подання апеляційної скарги саме Сторожук Д.А. був першим заступником Генерального прокурора та в силу частини 3 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" саме перший заступник Генерального прокурора мав право подання апеляційної скарги як прокурор вищого рівня.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що було помилково відкрито апеляційне провадження, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України закрив апеляційне провадження у даній справі на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2019.

Суд касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції помилковими, з огляду на таке.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті - 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 (1697-18) , який набрав чинності з 15.07.2015, визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України та статтею 1 передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України (254к/96-ВР) функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Частиною 3 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній станом на момент подання апеляційної скарги) визначено, що право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур.

Із аналізу зазначеної статті вбачається два випадки права подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення: 1) право прокурора подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення, якщо такий прокурор брав участь у судовому розгляді; 2) право прокурора вищого рівня подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення, незалежно від участі прокурора вищого рівня в розгляді справи.

При цьому, зазначена норма Закону України "Про прокуратуру" визначальною обставиною права прокурора подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення визначає "участь у розгляді справи".

Слід зазначити, що Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) не визначено поняття "розгляд справи".

Однак, з аналізу приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) слід дійти висновку про те, що під поняттям "розгляд справи" слід розуміти такі процесуальні дії, за яких відкрито провадження у справі та здійснюються визначені стадії провадження у ній (підготовче провадження, розгляд справи по суті тощо).

Суд касаційної інстанції зазначає, що повернення позовної заяви, зокрема, на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, не може розумітись як "розгляд справи", оскільки по своїй суті "розгляд справи" ще не розпочався, а відбувся лише розгляд позовної заяви.

За змістом частини 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

На підставі Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII (набрав чинності 15.12.2017) названі кодекси викладено в новій редакції, в тому числі й Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) .

Однак якщо в новому законі відсутнє положення про визнання пріоритетності раніше прийнятого закону, то підлягають застосуванню положення пізніше прийнятого закону виходячи із визначенням темпоральної (часової) колізії. Отже за відсутності у Господарському процесуальному кодексі України (1798-12) (у редакції, чинній з 15.12.2017) визнання пріоритетності положень Закону України "Про прокуратуру" (чинний з 15.07.2015) застосуванню підлягають норми Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 916/1538/16).

Так, відповідно до частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Із аналізу вказаної статті вбачається декілька стадій участі прокурора у господарській справі: 1) звернення до суду з позовною заявою; 2) участь прокурора у розгляді справ за позовами такого прокурора; 3) вступ прокурора у справу до початку розгляду справи по суті, якщо провадження у такій справі відкрито за позовом іншої особи; 4) подання апеляційної скарги; 5) подання касаційної скарги; 7) подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Тобто, зміст частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець розділяє як окремі стадії (дії) звернення до суду з позовною заявою, участь у розгляді справи та подання апеляційної скарги.

При цьому, частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України не визначає порядок подання прокурором нижчого чи вищого рівня апеляційної скарги.

Водночас частина 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України визначає, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Тобто, господарським процесуальним законом передбачено право подання апеляційної скарги, або учасниками справи, або особами, які не брали участі у справі у разі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.

Частиною 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Так, відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позов у даній справі було подано Генеральною прокуратурою України в особі заступника Генерального прокурора саме в інтересах Кабінету Міністрів України.

При цьому, частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

З метою забезпечення належної організації діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень, Генеральним прокурором України було прийнято наказ від 21.09.2018 № 186.

Згідно з пунктом 1 вказаного наказу першому заступнику та заступникам Генерального прокурора, заступнику Генерального прокурора - Головному військовому прокурору, заступнику Генерального прокурора - керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, керівникам регіональних, військових та місцевих прокуратур, відповідних структурних підрозділів забезпечувати здійснення процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави у судовому провадженні, в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до пункту 8.5 зазначеного наказу апеляційні скарги на судові рішення, прийняті по суті спору або якими закінчується судовий розгляд (судове провадження) за позовами прокурора, і такі ж рішення, постановлені за позовами інших осіб, вносити Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам, першим заступникам, заступникам керівника регіональної прокуратури. Апеляційні скарги на ухвали процесуального характеру подавати прокурору, який пред`явив позов (заяву), або заступнику, першому заступнику керівника, керівнику прокуратури, якою виявлено таке судове рішення. Скарга також може бути подана керівництвом прокуратури вищого рівня.

Таким чином, враховуючи викладене, оскільки Генеральна прокуратура України є учасником даної справи, у розумінні статті 41 Господарського процесуального кодексу України, так як наділена законом (частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру") правом звертатися до суду в інтересах Кабінету Міністрів України і таке право на звернення саме в інтересах Кабінету Міністрів України надано як прокурору Генеральної прокуратури України, так і заступнику Генерального прокурора, першому заступнику Генерального прокурора, Генеральному прокурору та враховуючи передбачений господарським процесуальним законодавством порядок подання апеляційної скарги (стаття 254 Господарського процесуального кодексу України) саме учасником справи та відсутність у Господарському процесуальному кодексі України (1798-12) порядку подання прокурором нижчого чи вищого рівня апеляційної скарги, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у заступника Генерального прокурора права на подання апеляційної скарги у даній справі є передчасними та такими, що не узгоджуються із положеннями чинного процесуального законодавства.

Зазначене свідчить про передчасність висновку суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження у справі з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Суд касаційної інстанції відхиляє аргументи відповідача, наведені у відзиві на касаційну скаргу щодо необхідності закриття касаційного провадження у даній справі, оскільки Генеральна прокуратура України є учасником даної справи, у розумінні статті 41 Господарського процесуального кодексу України, так як наділена законом (частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру") правом звертатися до суду в інтересах Кабінету Міністрів України і таке право на звернення саме в інтересах Кабінету Міністрів України надано як прокурору Генеральної прокуратури України, так і заступнику Генерального прокурора, першому заступнику Генерального прокурора, Генеральному прокурору та враховуючи передбачений господарським процесуальним законодавством порядок подання касаційної скарги (стаття 287 Господарського процесуального кодексу України) саме учасником справи і відсутність у Господарському процесуальному кодексі України (1798-12) порядку подання прокурором нижчого чи вищого рівня касаційної скарги.

9. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права (стаття 310 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження апеляційного розгляду.

10. Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).