1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Паливторг" (далі - ТОВ "Паливторг") звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Комунального підприємства "Гусятинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" (далі КП "Гусятинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги") про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 394 404, 60 грн боргу.

1.2. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу за договором постачання природного газу № 1 від 25.04.2018. Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 193, 230 Господарського кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2019 у справі № 921/232/19 у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2019 у справі № 921/232/19 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паливторг", ЕІС-КОД56Х930000007740S, в особі директора Морозова О.В., який діяв на підставі Статуту (постачальник) та Комунальним підприємством "Гусятинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" в особі головного лікаря Кобрина М.Л., який діяв на підставі статуту (споживач) 25.04.2018 укладено договір № 1 постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного чи місцевих бюджетів) (далі договір);

- відповідно до умов договору сторони взяли на себе зобовязання: постачальник зобов'язується передати у власність споживача в 2018 році природний газ в обємах і порядку, передбачених договором, а споживач зобовязався прийняти та своєчасно оплатити постачальнику вартість газу в розмірах та порядку, що передбачені договором (пункт 1.1 договору);

- річний плановий обсяг постачання газу становить 71 тис. куб.м;

- місячні планові обєми постачання газу становлять: квітень 10,0 тис. куб.м, жовтень 15,0 тис. куб.м, листопад 23,0 тис. куб.м, грудень 23,0 тис. куб.м (пункт 1.2 договору);

- підставою для постачання газу споживачу є наявність у споживача договору транспортування/розподілу газу з Оператором ГТС/Оператором ГРМ (в залежності від того, підключений обєкт споживача до газотранспортної газорозподільної систем) та присвоєння споживачу ЕІС-коду (пункт 2.1.1 договору);

- фактичний обєм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті споживачем, підтверджується підписаним між постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу (пункт 2.7 договору);

- акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (пункт 2.8 договору);

- згідно із пунктом 4.1 договору, розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами та тарифами відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" (329-19) ;

- пунктом 4.2 договору сторони погодили, що ціна природного газу за 1 тис. куб.м., визначається відповідно до діючих цін постачальника, з врахуванням податків та зборів передбачених чинним законодавством України. Ціна природного газу на момент підписання договору становить 7600 грн;

- загальна вартість договору складає 539 774,80 грн, та складається з вартості всіх щомісячних договірних обсягів газу, поставлених споживачу протягом дії договору та на його умовах згідно актів приймання-передачі природного газу;

- розрахунковий період за договором становить один місяць з 9.00 години першого дня місяця до 9.00 години першого дня наступного місяця (пункт 4.5 договору);

- пунктом 4.7.1 договору сторони погодили, що оплату вартості газу споживач здійснює протягом поточного місяця постачання у розмірі вартості планового обсягу постачання, передбачених договором на місяць поставки газу;

- у випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок до 15 (пятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 4.7.3 договору);

- договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором (пункт 10.1 договору);

- листом № 374 від 21.12.2018 відповідач просив позивача укласти додаткову угоду на постачання природного газу;

- листом №15 від 17.01.2019 відповідач просив позивача укласти угоду на постачання природного газу на січень 2019 12 000 м.куб., лютий 2019 15 000 м.куб.;

- додатковою угодою від 02.01.2019 (яка, як стверджує позивач, помилково датована 02.01.2018) сторони пролонгували договір до 28.02.2019;

- пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили збільшення ціни договору на суму, яка не перевищує 20% від суми визначеної за ним у 2018 році;

- очікувана сума закупівлі складає 107 946,86 грн (пункт 3 додаткової угоди);

- як стверджує позивач, на виконання умов укладених між сторонами договору №1 від 25.04.2018, додаткової угоди від 02.01.2019 позивач за період січень березень 2019 поставив, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за січень 2019 року на суму 89 923,75 грн (без ПДВ), лютий 2019 року на суму 328 670,50 грн (без ПДВ), березень 2019 року на суму 49 278 грн (без ПДВ); видатковими накладними №РН-0000088 від 31.01.2019 на суму 107 908,50 грн, №РН-0000333 від 28.02.2019 на суму 394 404,60 грн, РН-0000363 від 09.03.2019 на суму 59 133,60 грн;

- звертаючись з позовом до суду, ТОВ "Паливторг" в позовній заяві стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого природного газу в строки, обумовлені у договорі, виконував несвоєчасно, зокрема допустивши прострочення оплати поставленого природного газу на суму 394 404,60 грн (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ "Паливторг" не доведено, що спожитий КП "Гусятинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" природний газ постачався саме ним. Натомість судом встановлено, що спожитий саме у спірному періоді газ був поставлений на підставі договору, укладеного з ТОВ "Тернопільоблгаз".

2.5. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновком місцевого господарського суду, зазначив, що факт поставки у спірному періоді природного газу саме ТОВ "Тернопільоблгаз" встановлено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.05.2019 у справі №921/211/19, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, що в силу статті 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальним.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2019 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 у справі № 921/232/19, Товариство з обмеженою відповідальністю "Паливторг" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливторг":

- судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги, що:

постачання природного газу відбувалося саме в межах договору, укладеного між позивачем та відповідачем у лютому 2019 року;

у лютому 2019 року не відбулася зміна постачальника в порядку, що визначений законодавством, відповідно постачальником природного газу для відповідач у спірному періоді виступав позивач;

переданий газ відображено у первинних документах на умовах укладеного договору, при цьому відповідач не оспорював цих обставин, хоч і не підписав такі документи;

апеляційний суд не взяв до уваги письмові пояснення щодо належності спірного газу позивачеві, а також інші обставини, які мають значення для справи;

- в порушення положень частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції визнав преюдиціальними факти, встановлені рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.05.2019 у справі № 921/211/19, яке на момент розгляду справи № 921/232/19 судом апеляційної інстанції не набрало законної сили і розглядалося в порядку апеляційного провадження.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 у справі № 921/232/19 залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Предметом касаційного перегляду є рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 1 від 25.04.2018 в розмірі 394 404, 60 грн.

4.2. Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

4.3. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондуються із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

4.4. За змістом статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

4.5. Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) про договір купівлі-продажу.

4.6. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

4.7. Згідно з частинами першою та другою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

4.8. Статтею 12 глави 2 розділу ІІІ Закону України "Про ринок природного газу" (329-19) визначено правила постачання природного газу.

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобовязується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобовязується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором (частина 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу").

Права та обовязки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України (436-15) , правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу").

4.9. Правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України визначаються Кодексом газотранспортної системи України, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (z1378-15) .

Дія кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.

Відповідно до пункту 5 глави 3 розділу І Кодексу газотранспортної системи України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин):

- номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);

- підтверджений обсяг природного газу - обсяг (об'єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника;

алокація - віднесення оператором газотранспортної системи обсягу природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.

Пунктом 1 глави 1 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи України алокація фактичних обсягів природного газу по кожному замовнику послуг транспортування, поданих (отриманих) ним у точці входу та відібраних (переданих) ним у точці виходу за певний розрахунковий період, здійснюється оператором газотранспортної системи та доводиться ним до замовника послуг транспортування відповідно до вимог розділу XIV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи України для забезпечення належного виконання оператором газотранспортної системи процедури алокації по замовниках послуг транспортування (в розрізі його споживачів) в точках виходу до газорозподільних систем оператори відповідних газорозподільних систем зобов'язані подавати оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний обсяг споживання природного газу кожним споживачем (у тому числі побутовим споживачем), об'єкти якого підключені до газорозподільної системи та якому (його точкам комерційного обліку) оператор газорозподільної системи в установленому порядку присвоїв персональний EIC-код як суб'єкта ринку природного газу (окремої точки комерційного обліку) та передав його до бази даних оператора газотранспортної системи. Інформація подається за формою оператора газотранспортної системи, яка погоджена з Регулятором, у визначені терміни.

Згідно із пунктом 8 глави 3 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи України алокація фактичних обсягів споживача можлива тільки на постачальника, зазначеного у відповідній підтвердженій номінації / місячній номінації / реномінації.

Пунктом 2 глави 1 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи України номінація повинна визначати обсяг природного газу по кожній точці входу та виходу (що може бути як фізичною, так і віртуальною), які замовляються замовником послуг транспортування. При цьому, якщо замовником послуг транспортування є постачальник, подана номінація повинна містити планові (замовлені) обсяги постачання природного газу у розрізі його споживачів та їх точок комерційного обліку (за необхідності) з визначенням їх EIC-кодів. Для побутових споживачів допускається визначення в номінації загального обсягу постачання газу, але із зазначенням їх EIC-кодів.

4.10. Із пояснення третьої особи Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Оператор газорозподільної системи України" вбачається, що в лютому 2019 року для споживача Комунальне некомерційне підприємство "Гусятинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Гусятинської ради (що є правонаступником Комунального підприємства "Гусятинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" відповідно до витягу із ЄДР) (EIC-код 56ХТ000125ЕQP00N)було підтверджено місячні номінації/реномінації замовнику послуг транспортування ТОВ "Паливторг" в обсязі 14,000 тис.куб.м. Відповідно по результатах роботи в лютому 2019 року природний газ в обсязі 30,574 тис.куб.м, який був використаний КНП "Гусятинський центр первинної медико-санітарної допомоги", був віднесений в алокацію на замовника послуг транспортування ТОВ "Паливтог".

4.11. За умовами договору постачання споживач отримує послуги розподілу газу у Публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз" (оператор ГРМ) на підставі договору розподілу природного газу, яким регулюються правовідносини між споживачем та оператором ГРМ у частині розподілу/транспортування до пунктів призначення та обліку газу (пункт 1.5. договору).

Пунктом 2.7.4 договору передбачено, що у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ/оператора ГТС.

Звірка фактичного об'єму спожитого за договором газу на певну дату чи протягом певного календарного періоду здійснюється сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу об'єм газу згідно з актами приймання-передачі газу (пункт 2.9 договору).

4.12. За змістом статей 74, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

4.13. Разом з тим як вбачається зі змісту оскаржуваних рішення та постанови, судами попередніх інстанцій не встановлено та не надано оцінки зазначеним вище обставинам, які в їх сукупності мають суттєве значення для вирішення даного спору та на які обґрунтовано посилався позивач. Також не спростовано судом апеляційної інстанції зазначеної інформації у поясненні третьої особи, оператора газотранспортної системи Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Оператор газорозподільної системи України", що саме позивачем був наданий споживачу спірний природний газ.

Водночас, суди попередніх інстанцій при розгляді справи обмежилися лише встановленням обставин щодо порядку укладення договору відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) та наявністю укладеного ТОВ "Тернопільоблгаз" з відповідачем договору про закупівлю та постачання природного газу №04/М-048.

4.14. Помилковим є також посилання суду апеляційної інстанції на рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.05.2019 у справі №921/211/19 як на преюдиціальне, оскільки на момент прийняття постанови судом апеляційної інстанції в даній справі, рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.05.2019 у справі №921/211/19 переглядалося судом апеляційної інстанції, втім положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України надають можливість для звільнення від доказування у випадку, якщо обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили.

До того ж судам слід врахувати, що преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, із судових рішень, прийнятих у справі №921/211/19 вбачається, що факт поставки ТОВ "Тернопільоблгаз" у лютому місяці 2019 року КНП "Гусятинський центр первинної медико-санітарної допомоги" (що є правонаступником Комунального підприємства "Гусятинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" відповідно до витягу із ЄДР) підтверджується підписаним у двосторонньому порядку актом приймання-передачі природного газу у лютому, банківськими виписками та визнанням позову відповідачем, та не вбачається, що судом апеляційної інстанції спростовано доводи апеляційної скарги, поданої третьою особою, оператором газотранспортної системи, щодо постачання спірного газу із ресурсу ТОВ "Паливторг". При цьому суди також посилалися на обставини, встановлені в межах даної справи.

4.15. Відповідно до вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

4.16. За змістом частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

4.17. З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок як місцевого господарського суду, так і суду апеляційної інстанції з огляду на встановлені обставини.

4.18. Відповідно до частин першої та другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.2. Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.3. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість зясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.4. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливторг" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2019 у справі № 921/232/19 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.