треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_4 ; Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека кредит"

про визнання договору іпотеки недійсним,

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛІЯ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АЛЬБАТРОС", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБАТРОС", Публічного акціонерного товариства "ОМЕГА БАНК" про визнання недійсним Іпотечного договору від 28.03.2008.

Під час розгляду даного позову Господарським судом Одеської області встановлено, що 28.03.2008 ЗАТ "Сведбанк Інвест" (правонаступником якого став ПАТ "Омега Банк", Банк) та ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 (Позичальник) уклали Кредитний договір № 65/15-Ф, за яким Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає Позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених договором, а Позичальник зобов`язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту в строки, визначені у Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов`язання, передбачені Договором.

Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією 2 000 000,00 доларів США, що зменшується згідно з Додатком №1 до Договору. Строк кредитної лінії: з 28.03.2008 по 27.03.2018 включно.

Також 28.03.2008 ЗАТ "Сведбанк Інвест" (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) уклали Кредитний договір № 64/15-Ф, на умовах якого Банк відкрив Позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надав Позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених договором, а Позичальник зобов`язався одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов`язання, передбачені Договором.

Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією 2 000 000,00 доларів США, що зменшується згідно Додатком №1 до Договору. Строк кредитної лінії: з 28.03.2008 по 27.03.2018 включно.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаними вище кредитними договорами, 28.03.2008 ЗАТ "Сведбанк Інвест", правонаступником якого є ПАТ "ОМЕГА БАНК" (Іпотекодержатель), ТОВ "ЮЛІЯ" в особі директора Цигана Сергія Валентиновича, ТОВ "АЛЬБАТРОС" в особі директора Цигана Сергія Валентиновича та ВАТ "АЛЬБАТРОС" в особі директора Бабкова Олега Валентиновича (Іпотекодавці), що діють як майнові поручителі вищевказаних Позичальників, уклали Іпотечний Договір.

Умовами вказаного Договору сторони погодили передачу в іпотеку майна для забезпечення виконання зобов`язань Позичальників за Кредитними договорами №64/15-Ф, №65/15-Ф від 28.03.2008. Предметом іпотеки є будинок (нежитлові приміщення) загальною площею 4547,7 кв.м, розташований за адресою: м.Одеса, вул. Жуковського, 2, який в цілому складається з адміністративного корпусу, що складає 386/1000 частин предмету іпотеки та належить ТОВ "ЮЛІЯ"; нежитлових приміщень, що складають 267/1000 частин предмету іпотеки, та належать ВАТ "АЛЬБАТРОС"; нежитлових приміщень, що складають 347/1000 частин предмету іпотеки та належить ТОВ "АЛЬБАТРОС".

Іпотечний договір від 28.03.2008 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком Олегом Борисовичем, зареєстрований в реєстрі за №833.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним Іпотечного договору від 28.03.2008, ТОВ "ЮЛІЯ" стверджувало, що від його імені договір підписано особою, яка в момент вчинення цього правочину не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, у зв`язку з чим волевиявлення ТОВ "ЮЛІЯ" не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

Господарський суд Одеської області визнав вказані обставини доведеними та достатніми для задоволення заявленого позову, тому рішенням від 01.12.2015 визнав Іпотечний договір недійсним.

Відповідачі вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржували.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2016 прийнято відмову третьої особи у даній справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека кредит" - від апеляційної скарги; апеляційне провадження за її апеляційною скаргою припинено.

17.09.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані", яка не була учасником даної справи, надійшла апеляційна скарга на рішення господарського суду у даній справі, в якій скаржник стверджує, що він має право на апеляційне оскарження рішення, яке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Досліджуючи доводи вказаної особи, суд апеляційної інстанції встановив, що 31.12.2014 між позивачем - ПАТ "Омега Банк", як продавцем, та відповідачем-1 - ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну (п. 2.1 Договору).

04.07.2015 між ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит", як продавцем, та ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрований в реєстрі за №912, за умовами якого продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну (п. 2.1).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №152 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 52 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Омега Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Омега Банк". Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2014 №52 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Омега Банк", з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ "Омега Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації (п. 1).

Згідно з актом від 07.04.2015 перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "Омега Банк" протягом 1 року до дня запровадження тимчасової адміністрації на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведено перевірку правочинів, укладених ПАТ "Омега Банк" в період з 03.03.2014 по 03.03.2015, та встановлено, зокрема, наявність правочину по відчуженню активів, який викликає сумнів щодо відповідності ціни відчуження рівню ринкових цін, а саме: договір купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, укладений з ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит", за яким права вимоги було продано за 5000000,00 грн, а незалежним експертом вартість прав вимоги в сумі 2 342 615 999,02 грн була оцінена в 4 919 493,60 грн при балансовій вартості застави 3 623 707 250,03 грн.

21.05.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ "Омега Банк" листом №582 було повідомлено ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" про те, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону.

06.07.2015 постановою Правління Національного банку України № 437 "Про відкликання банківської ліцензії ПАТ "Омега Банк" відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Омега Банк".

22.07.2015 та 11.12.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Омега Банк" повідомленнями за №1360 та №2079 ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" повідомлено, що у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 37 та на виконання п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здійснено перевірку договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 за реєстровим №1898, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" та ПАТ "Омега Банк" та виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону.

Проте, в подальшому відповідно до договору відступлення прав вимоги від 26.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ензім" прийняло на себе право вимоги належного виконання зобов`язань: за Кредитним договором №64/15-Ф від 28.03.2008 та за Кредитним договором №65/15-Ф від 28.03.2008, а також права за договорами, що забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договорами, зокрема, і за спірним Іпотечним договором від 28.03.2008 №833.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна іпотека нежитлової будівлі, яка була зареєстрована на підставі спірного у даній справі Іпотечного договору, 19.10.2017 припинена на підставі заяви Іпотекодержателя ТОВ "Інтер-Ензім".

В подальшому рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі №910/10364/16 було визнано недійсними договір купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, договір купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015; застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину та недійсного правочину та зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" та товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" повернути публічному акціонерному товариству "ОМЕГА БАНК" всі документи, які засвідчували права, що передавались, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/10364/16 рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 залишено без змін в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу права вимоги від 31.12.2014 та 04.07.2015.

Постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.07.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 скасовано в частині задоволення позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014. Ухвалено у відповідній частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, який укладений між ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" та підтверджено факт його нікчемності. У решті постанову апеляційної інстанції залишено без змін.

Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду у даній справі, ТОВ "Файненс компані" стверджувало, що 07.03.2019 на підставі укладеного з ПАТ "Омега Банк" Договору № 1 відступлення прав вимоги воно стало новим кредитором за Кредитними договорами №65/15-Ф від 28.08.2008, № 64/15-Ф від 28.08.2008 та Іпотекодержателем за спірним Іпотечним договором.

На думку ТОВ "Файненс Компані", воно є законним правонаступником АТ "Омега Банк", в тому числі, у даному спорі.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність у скаржника права на апеляційне оскарження рішення місцевого суду у даній справі, апеляційним судом враховано ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Виходячи з приписів ст. ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист, апеляційний перегляд справи здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до пункту 13 ч. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК (1798-12) України (в редакції від 03.10.2017 № 2147-VIII, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 ст. 93 ГПК України (у редакції, чинній на дату ухвалення рішення суду) встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень ч. 4 ст. 91 цього Кодексу (ч. 2 ст. 93 ГПК України).

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 91 ГПК України (у вказаній редакції) право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, мають сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України, в редакції чинній з 15.12.2017, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Таким чином, як правильно зазначив апеляційний суд, згідно з приписами ГПК (1798-12) України у обох вказаних редакціях, право на оскарження рішення суду окрім сторін у справі також належить особі, яку не було залучено до участі у справі, у разі, якщо таке рішення безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи.

Така особа повинна довести, наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Таким чином, прийнявши апеляційну скаргу незалученої до участі в справі особи, суд апеляційної інстанції в першу чергу має з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та/або обов`язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов`язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права та/або обов`язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

З`ясовуючи вказані обставини та вирішуючи питання, чи прийнято рішення у даній справі про права, інтереси та/або обов`язки скаржника, апеляційний суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" створене 19.01.2017, тоді як оскаржене ним рішення Господарського суду Одеської області у даній справі прийнято 01.12.2015.

На підставі вказаної обставини апеляційним судом зроблено висновок, що оскільки на момент винесення рішення ТОВ "Файненс Компані" не існувало, воно очевидно не могло бути учасником спірних правовідносин, а тому його права та законні інтереси не могли бути порушені оскаржуваним рішенням.

Також апеляційним судом зазначено, що наявні у справі докази свідчать, що до пулу активів, які скаржник придбав на торгах 19.02.2019 за Договором про відступлення права вимоги від 07.03.2019, входили, зокрема, права вимоги за кредитними договорами №64/15-Ф від 28.03.2008, №65/15-Ф від 28.03.2008; права за спірним Іпотечним договором від 28.03.2008 №833 до них включені не були.

Так, на умовах договору № 1 про відступлення права вимоги від 07.03.2019, ПАТ "Омега Банк" відступив, а ТОВ "Файненс Компані" (Новий кредитор) набув права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців та/або поручителів, зазначених у Додатку №1 до договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки та/або договорами застави згідно реєстру у Додатках № 1 та № 2 до цього договору.

Однак як встановлено апеляційним судом, в Додатках № 1 та № 2 до Договору про відступлення права вимоги від 07.03.2019 зазначено про передачу Банком прав Новому кредитору за кредитними договорами №64/15-Ф від 28.03.2008; №65/15-Ф від 28.03.2008, та прав за укладеними в забезпечення кредитних договорів договорами поруки від 28.03.2008 №64/П-15-1, 64/П-15-2, 64/П-15-3, іпотечними договорами ВКО №223797 від 29.05.2008, ВКС №219286 від 15.09.2010, договорами поруки №65/П-15-1, №65/П-15-2, №65/П-15-3 від 28.03.2008, іпотечними договорами ВКО №223797 від 29.05.2008, ВКС №219286 від 15.09.2010, які не є предметом даного спору.

Водночас відомості про те, що права за спірним Іпотечним договором №833 від 28.03.2008 передавались від ПАТ "Омега Банк" до ТОВ "Файненс Компані" в матеріалах справи відсутні.

Наведеними обставинами підтверджується правильність висновку апеляційного суду, що скаржником не доведено тієї обставини, що рішенням Господарського суду Одеської області у даній справі 01.12.2015 було порушено його права або інтереси, при цьому судом встановлено, що така особа не мала жодного відношення до правовідносин, які існували між учасниками даної справи, на час прийняття оскаржуваного нею рішення.

Оскаржуване рішення не містить і не може містити жодних приписів щодо прав та обов`язків ТОВ "Файненс Компані", оскільки такої юридичної особи не існувало на момент вирішення спору у даній справі.

Щодо суперечливих доводів скаржника про те, що він став правонаступником Публічного акціонерного товариства "ОМЕГА БАНК" за кредитними договорами, не свідчать про наявність підстав для здійснення процесуального правонаступництва з огляду на недоведення ним обставини матеріального правонаступництва, а саме - передачі йому прав за договором іпотеки, який на момент укладення договору про відступлення права вимоги був визнаний судом недійсним, тобто таким, що в силу ст. 216 ЦК України не створив будь-яких юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Колегія суддів зазначає, що укладаючи договір відступлення права вимоги, скаржник не був позбавлений можливості провести перевірку усіх боржників та майнових та звичайних поручителів, дослідивши Єдиний реєстр судових рішень або отримати цю інформацію у продавця, відтак не заслуговують на увагу та не спростовують висновків апеляційного суду доводи скаржника про те, що публічний паспорт активу не містив будь-якої інформації про стан судової та/або претензійної роботи по кожному з наведених вище активів; та про те, що про рішення у даній справі скаржник дізнався з листа уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.09.2019 за № 592, який був наданий Товариству з обмеже6ною відповідальністю "Файненс Компані" внаслідок подання відповідного адвокатського запиту.

Таким чином, дійшовши правильного висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2015 у даній справі не порушує права, інтереси та (або) обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані", суд апеляційної дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою вказаної особи в порядку п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Колегія суддів вважає висновок апеляційного суду правильним, а оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з правильним застосуванням норм процесуального права.

Оскільки колегією суддів касаційної інстанції не виявлено жодного підтвердження неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, як б свідчили про неправомірність закриття провадження за скаргою особи, що не довела свого права на апеляційне оскарження рішення, підстави для скасування ухвали апеляційного суду та для задоволення касаційної скарги у даній справі відсутні.

Головуючий суддя	Могил С.К.
Судді:	Волковицька Н.О.
	Дроботова Т.Б.