розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2019 (головуючий суддя Борисенко І.І.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 (головуючий Сітайло Л.Г., судді: Мальченко А.О. і Сулім В.В.)

у справі № 910/1175/19

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі Компанія)

до товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" (далі Товариство)

про стягнення 262 897,52 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

Компанія звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 27.10.2017 № 2368/1718-КП-41 (далі Договір) у розмірі 262 897,52 грн. з яких: 249 931,12 грн. основний борг; 11 915,07 грн. пеня та 1 051,33 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством було порушено умови Договору, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі здійснено оплату за поставлений Компанією природний газ.

Рішенням господарського суду Києва від 02.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Компанії 5 957,53 грн. пені та 1 051,33 грн .3% річних. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Закрито провадження зі справи у частині стягнення основного боргу в розмірі 249 931,12 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими. Водночас, враховуючи клопотання Товариства про зменшення розміру пені, суди на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі ЦК України (435-15) ) та частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі ГК України (436-15) ) зменшили розмір пені на 50%. Закриваючи провадження у справі у частині стягнення основного боргу в розмірі 249 931,12 грн., суди виходили з того, що вказана заборгованість погашена Товариством у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені, Компанія звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені та у скасованій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- судами не враховано інтереси Компанії та особливі обставини її діяльності;

- матеріалами справи не доведено важкого фінансового стану Товариства;

- судами порушено положення статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 20.10.2017 Компанію (постачальник) та Товариством (споживач) укладено Договір, за умовами якого постачальник зобовязується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобовязується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями, та іншими субєктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 139,00 тис. куб. м.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Компанією) у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з підземних газосховищ (далі ПСГ) в газотранспортну систему. Право власності па природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до пункту 3.7 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

Згідно з пунктом 5.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням про покладання спеціальних обовязків на субєктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4 942,00 гривні за 1 000 куб.м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами, шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості за Договором у розмірі 262 897,52 грн., з яких: 249 931,12 грн. основний борг; 11 915,07 грн. пеня та 1 051,33 грн. 3% річних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору Компанією поставлено Товариству природний газ на загальну суму 1 026 974,48 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками. Проте Товариством здійснювалась оплата за отриманий товар частинами, з прострочкою платежів, що підтверджується наданими Компанією виписками з рахунку.

Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що у звязку з простроченням оплати платежів, Компанією нараховано Товариству, зокрема 3% річних у розмірі 1 051,33 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений Компанією розрахунок 3% річних, суди дійшли висновку, що вказаний розрахунок є арифметично правильним та обґрунтованим.

Також у звязку з простроченням оплати вартості поставленого природного газу Компанією нараховано Товариству пеню у розмірі 11 915,07 грн.

Згідно із статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Судами встановлено, що відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений природний газ передбачена у пункті 8.2 Договору, в якому сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати, згідно з пунктом 6.1 цього договору, він зобовязується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши здійснений Компанією розрахунок пені, суди дійшли висновку про його обґрунтованість та правильність.

Водночас Товариство на підставі статті 551 ЦК України та статті 223 ГК України просило суд зменшити розмір пені.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 (v007p710-13) вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Так, користуючись правом, наданим зазначеними положеннями чинного законодавства, а також зважаючи на те, що заборгованість за отриманий газ сплачено Товариством до звернення Компанії до суду з позовом і беручи до уваги, що період прострочення є незначним, суди дійшли висновку про можливість зменшення пені на 50%.

Посилання в касаційній скарзі на те, що: судами не враховано інтереси Компанії та особливі обставини її діяльності; матеріалами справи не доведено важкого фінансового стану Товариства; судами порушено положення статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави для залишення їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 910/1175/19 без змін.