здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 (судді: Філіпова Т. Л., Бучинська Г. Б., Гудак А. В.) і рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.07.2019 (суддя Танасюк О. Є.)

за касаційною скаргою Городоцької міської ради у справі

за позовом Городоцької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Поділля"

про стягнення збитків у сумі 86 443,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У березні 2019 року Городоцька міська рада звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Поділля" (далі - ТОВ "Автотранс-Поділля") 79 644,84 грн збитків у виді неодержаних доходів за період із 28.08.2016 по 19.02.2018, заподіяних у зв`язку із користуванням відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, 1 302,67 грн - 3 % річних і 5 495,49 грн інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано посиланням на положення статей 22, 625 Цивільного кодексу України, статті 157 Земельного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України.

Так, позивач зазначив, що відповідач без оформлення права землекористування (у цьому випадку договору оренди землі) упродовж спірного періоду користувався земельною ділянкою комунальної власності площею 1,4126 га, розташованою за адресою: м. Городок, вул. Станційна, 3Д, та не сплачував коштів за користування цією ділянкою. Внаслідок наведеного, на думку позивача, територіальній громаді завдано збитків у заявленій до стягнення сумі.

1.2. ТОВ "Автотранс-Поділля" заперечило проти позовних вимог, просило відмовити в їх задоволенні, наголошуючи, зокрема, на недоведенні факту користування відповідачем земельною ділянкою площею саме 1,4126 га; не направленні Городоцькою міською радою позивачеві проєкту договору оренди з метою його укладення; порушенні процедури визначення збитків.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.07.2019 у позові відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд установив наявність належного відповідачеві нерухомого майна на спірній земельній ділянці та дійшов висновку, що спірні правовідносини за своїм змістом не є деліктними; позивач неправильно визначив підстави позову; належним способом захисту у цьому випадку може бути стягнення безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею на підставі (в порядку) глави 83 Цивільного кодексу України (435-15) , і позивач не позбавлений права звернутися до суду із самостійним позовом про захист своїх прав (за наявності передбачених законом підстав), виходячи із правовідносин набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, які виникли між сторонами.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.07.2019 залишено без змін із тих самих підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій Городоцька міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.07.2019 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі Городоцька міська рада зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме статті 120 Земельного кодексу України, статей 182, 331, 377, 657 Цивільного кодексу України, та порушення норм процесуального права, а саме статей 76, 86, 210, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, скаржник наголошує, що між сторонами виникли деліктні правовідносини; що саме за клопотанням відповідача позивач надав відповідачеві дозвіл на виготовлення технічної документації, а в подальшому рішенням від 13.07.2016 - затвердив проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у м. Городку, по вул. Станційній, 3Д, площею 1,4126 га, для передачі в оренду; державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на спірній земельній ділянці, відбулася 05.09.2019; сума заявлених до стягнення збитків у виді неодержаного доходу за протиправне користування відповідачем земельною ділянкою є доведеною та обґрунтованою. Водночас скаржник акцентує, що відзив на позов, письмові пояснення відповідача, акт обстеження земельної ділянки від 22.05.2019 відповідач подав із порушенням вимог статей 42, 80, 165, 178, 179, 194 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. Від ТОВ "Автотранс-Поділля" відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 11.12.2019 у цій справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Городоцької міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.07.2019 у малозначній справі на підставі підпункту "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень статті 1212 глави 83 Цивільного кодексу України (435-15) , якими урегульовано набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

4.2. Переглянувши оскаржені у справі рішення і постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.

4.3. Як установили господарські суди та підтверджують матеріали справи, згідно з інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.03.2019 № 159792339 ТОВ "Автотранс-Поділля" на праві приватної спільної часткової власності належить 1/25 цілісного майнового комплексу, розташованого у м. Городку, вул. Станційна, 3А (дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 20.03.2012).

Рішенням Городоцької міської ради від 13.07.2016 № 35 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Автотранс-Поділля" в м. Городку по вул. Станційній, 3Д, площею 1,4126 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, для подальшої передачі в оренду терміном на 5 років з орендною платою у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок на рік з урахуванням коефіцієнта інфляції. Згідно із цим рішенням зобов`язано ТОВ "Автотранс-Поділля" після реєстрації земельної ділянки у 45-денний термін укласти договір оренди земельної ділянки з його подальшою реєстрацією у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

13.12.2017 комісія у складі начальника землевпорядного відділу, спеціаліста-землевпорядника, юриста, санітарно-екологічного інспектора виконавчого комітету міської ради, начальника Комунального підприємства "Госпрозрахункове архітектурно-планувальне бюро" провела обстеження земельної ділянки по вул. Станційній, 3Д у м. Городку, за результатами якого складено акт. У цьому акті зазначено, що загальна площа земельної ділянки - 1,4126 га; фактичне використання земельної ділянки: для обслуговування власних об`єктів нерухомого майна, гаражів, складування металобрухту та ремонту автотранспорту; суб`єкт господарювання, який фактично використовує земельну ділянку - ТОВ "Автотранс-Поділля".

27.03.2018 відбулося засідання комісії з визначення розміру збитків власникам землі та землекористувачам, за результатами якого складено протокол № 17/1, в якому зазначено, що згідно з розрахунком, наданим відділом екології та земельних ресурсів виконавчого комітету Городоцької міської ради, сума збитків, заподіяних Городоцькій міській раді ТОВ "Автотранс-Поділля" за період із 28.08.2016 по 19.02.2018, становить 59 077,92 грн. Присутній на засіданні комісії директор ТОВ "Автотранс-Поділля" зазначив, що не заперечує проти відшкодування збитків, але у зв`язку із тим, що така сума є значною для товариства, просив установити розстрочку терміном на 1 рік. За результатами обговорення прийнято рішення стосовно того, що ТОВ "Автотранс-Поділля" не пізніше одного місяця після затвердження акта про визначення розміру збитків за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення прав на неї має укласти договір про добровільне відшкодування збитків із Городоцькою міською радою в сумі 59 077,93 грн за період із 28.08.2016 по 19.02.2018.

27.03.2018 комісія з визначення розміру збитків землевласникам та землекористувачам склала акт № 1 про визначення розміру збитків за тимчасове зайняття земельної ділянки, в якому зазначено, що загальна сума заподіяних ТОВ "Автотранс-Поділля" збитків за період із 28.08.2016 по 19.02.2018 становить 79 644,84 грн. Цей акт затверджено розпорядженням Городоцької районної державної адміністрації від 27.06.2018 № 362/2018-р.

У повідомленні від 06.07.2018 № 42/04-15-1625/2018 Городоцька районна державна адміністрація запропонувала відповідачеві у 10-денний строк із дня надходження повідомлення розглянути його разом з актом від 27.03.2018 № 1 про визначення розміру збитків за тимчасове зайняття земельної ділянки.

У претензії від 25.10.2018 № 4551 Городоцька міська рада наголосила на необхідності погашення спірних збитків.

Згідно з довідкою фінансового відділу виконавчого комітету Городоцької міської ради від 16.02.2019 № 1221 станом на 01.02.2019 коштів за шкоду, заподіяну на земельних ділянках комунальної власності, не наданих у користування та не переданих у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, від ТОВ "Автотранс-Поділля" до міського бюджету не надходило.

У зв`язку із користуванням ТОВ "Автотранс-Поділля" земельною ділянкою комунальної власності, неоформленням правовстановлюючих документів на неї (договору оренди землі) та несплатою коштів за таке користування Городоцька міська рада звернулася до ТОВ "Автотранс-Поділля" із позовом у цій справі та просила стягнути 79 644,84 грн збитків, 1 302,67 грн - 3 % річних і 5 495,49 грн інфляційних втрат.

4.4. Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, в якому відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За змістом частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Збитками згідно з пунктом 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом зазначених положень Цивільного кодексу України (435-15) та Земельного кодексу України (2768-14) відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

У частині 1 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України (435-15) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України (435-15) .

За змістом глав 82 і 83 цього Кодексу для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і охоплюються різним нормативно-правовим регулюванням. Утім, на відміну від збитків, для стягнення яких необхідно довести наявність складу правопорушення, для висновку про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів потрібно встановити обставини набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого), а також те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Як уже зазначалося, Городоцька міська рада, посилаючись на відсутність оформленого права користування ТОВ "Автотранс-Поділля" спірною земельною ділянкою, звернулася до нього з цим позовом.

Здійснюючи судовий розгляд, господарські суди установили наявність нерухомого майна відповідача на спірній земельній ділянці та відсутність укладеного договору оренди землі.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України (2768-14) . Так, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України унормовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, з огляду на викладене колегія суддів вважає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків) земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212- 1214 Цивільного кодексу України). Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що спірні правовідносини за своїм змістом не є деліктними; позивач неправильно визначив підстави позову; належним способом захисту у цьому випадку може бути стягнення безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею на підставі (в порядку) глави 83 Цивільного кодексу України (435-15) , і позивач (за наявності для цього правових підстав) не позбавлений права звернутися до суду із позовом про захист своїх прав, виходячи із правовідносин набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, які виникли між сторонами.

Утім, колегія суддів вважає наведені висновки судів передчасними з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 цього Кодексу позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. За змістом викладеного предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанції у цій справі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Проте зазначеного господарські суди попередніх інстанцій не врахували, у зв`язку з чим суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, не застосувавши до спірних правовідносин правову норму, яка, як вважали суди, мала бути застосована.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що за змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті 20, частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель").

Однак у матеріалах справи немає витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок, відомості з яких є обов`язковими при визначенні орендної плати.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, визначаючи розмір заборгованості відповідача, судам необхідно дослідити та з`ясувати обставини, пов`язані із правильністю здійснення позивачем розрахунку, здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; достеменно встановити розмір земельної ділянки, яка використовується відповідачем (чи користується відповідач земельною ділянкою лише у межах належних йому об`єктів нерухомого майна або більшою площею, а отже, чи не ґрунтується на припущеннях встановлення комісією в акті обстеження від 13.12.2017 площі, яку покладено в основу обрахунку заявленої до стягнення суми). Достовірне з`ясування цих фактичних обставин потребує дослідження доказів і виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, та має бути здійснено під час нового розгляду справи.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

5.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом із цим у частині 4 статті 300 зазначеного Кодексу передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення необхідно скасувати, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.

5.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду потрібно урахувати наведене, встановити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного і на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. У зв`язку зі скасуванням оскаржених рішення і постанови у справі та передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат здійснюватиме господарський суд, який прийматиме рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.