1.1. У березні 2019 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (далі - ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") про стягнення 65 696,53 грн вартості нестачі вугілля.

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статті 920 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193, 224, 225, 306- 308 Господарського кодексу України. статей 23, 26 Закону України "Про залізничний транспорт" і статей 110, 113-115, 129 Статуту залізниць України обґрунтовано незабезпеченням відповідачем збереження вантажу під час перевезення, що призвело до недостачі вугілля, вартість якого позивач просить стягнути в судовому порядку.

1.3. У відзиві на позовну заяву ПАТ "Українська залізниця" просило відмовити у її задоволенні, наголошуючи, що матеріали справи спростовують, а позивач всупереч вимогам статей 111, 130, 133 Статуту залізниць України не довів вини відповідача у неналежному виконанні договірних зобов`язань за договором перевезення.

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 (суддя Князьков В. В.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" 65 696,53 грн збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу під час перевезення, з підстав визнання позовних вимог доведеними та обґрунтованими.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв`язку із недоведеністю позивачем фактичного розміру заподіяної відповідачем шкоди, оскільки у матеріалах справи немає доказів оплати позивачем вантажу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019, ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" просить її скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 залишити в силі, обґрунтовуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та залишенням поза увагою правової позиції суду касаційної інстанції, висловленої під час розгляду справ у подібних правовідносинах за позовними вимогами ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до ПАТ "Українська залізниця".

Скаржник наголошує, що законодавчо не визначено обов`язку вантажовідправника, який не є власником вантажу, надавати докази оплати втраченого вантажу.

3.2. ПАТ "Українська залізниця" у відзиві на касаційну скаргу, заперечуючи проти її задоволення, просить залишити постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 без змін, наголошуючи на правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 11.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у малозначній справі на підставі підпункту "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у спірних правовідносинах, подібних тим, правову позицію щодо яких наведено у постановах Верховного Суду від 21.06.2018 у справі № 910/435/17, від 26.06.2018 у справі № 910/5497/17, від 05.07.2018 у справі № 910/23348/16, від 24.07.218 у справі № 910/22325/16, від 07.05.2019 у справі № 910/23346/16, від 10.08.2018 у справі № 910/22324/16 та від 16.10.2019 у справі № 910/16904/18.

4.2. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з накладними від 21.09.2018 № 51896744, від 19.10.2018 № 52381464 і від 17.11.2018 № 52884020 залізниця прийняла у ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на станції Добропілля Донецької залізниці вугілля для перевезення до станції Бурштин Львівської залізниці. Одержувачем вантажу зазначено виробничий підрозділ "Бурштинська ТЕС" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго".

На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційні акти від 24.09.2018 № 450003/215, від 23.10.2018 № 450003/240, а на станції Добропілля Донецької залізниці - комерційний акт від 19.11.2018 № 493102/74, за змістом яких під час переваження вагонів виявлено, що частину товару у вагонах № 62536214, № 55020671, № 58585241 втрачено.

4.4. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" про стягнення з ПАТ "Українська залізниця" 65 696,53 грн вартості втраченого під час перевезення вугілля.

4.5. За змістом частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондує положенням частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин (стаття 23 Закону України "Про залізничний транспорт") .

Згідно зі статтею 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству згідно з Правилами видачі вантажу.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин (стаття 113 Статуту залізниць України).

У статті 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

4.6. Суди попередніх інстанцій установили, що за результатами зважування вантажу, який перевезено згідно з накладними від 21.09.2018 № 51896744, від 19.10.2018 № 52381464, від 17.11.2018 № 52884020 виявлено його часткову втрату у вагонах № 62536214, № 55020671, № 58585241, на підтвердження чого перевізник склав відповідні комерційні акти.

Суд першої інстанції також установив, що за змістом комерційного акта від 24.09.2018 № 450003/215(134) на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено переважування вантажу у вагоні № 62536214, який прибув 22.09.2018. За документами зазначено вагу нетто 69 700 кг. Під час зважування вага нетто становила 63 200 кг, що менше на 6 500 кг. За рухом поїзду над 1-2 та 6-7 люками наявне поглиблення вантажу довжиною 280-300 см, шириною 280 см, глибиною 60-70 см. У місцях поглиблень маркування порушено. Вагон справний. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. Під час повторного зважування вагону вага підтвердилася. На станції призначення Бурштин Львівської залізниці різниці проти відомостей, наведених у цьому акті не виявлено.

За змістом комерційного акта від 23.10.2018 № 450003/240(146) на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено переважування вантажу у вагоні № 55020671, який прибув 20.10.2018. За документами зазначено вагу нетто 69 700 кг. Під час зважування вага нетто становила 51 800 кг, що менше на 17 900 кг. За рухом поїзду над 1-3 та 5-7 люками наявне поглиблення вантажу довжиною 4,5 м, по ширині вагону, глибиною - 0,5 м. У місцях поглиблень маркування немає. Вагон справний. Вагон без дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. Під час повторного зважування вагону вага підтвердилась. На станції призначення Бурштин Львівської залізниці різниці проти відомостей, наведених у цьому акті, не виявлено.

За змістом комерційного акта № 493102/74(160) від 19.11.2018 на станції Добропілля Донецької залізниці проведено переважування вантажу у вагоні № 58585241, який прибув 16.11.2018. За документами зазначено вагу нетто 69 600 кг. Під час зважування вага нетто становила 64 500 кг, що менше на 5 100 кг. Над 6-7 люками за напрямком руху поїзду наявне поглиблення вантажу довжиною 3,0 м, шириною 2,8 м, глибиною 1,3 м. У місцях поглиблень маркування відсутнє. Течі вантажу не було. На станції призначення Бурштин Львівської залізниці різниці проти цього акта не виявлено.

4.7. Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу вантажу у разі, зокрема, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення (стаття 111 Статуту залізниць України).

Місцевий господарський суд установив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що недостача вантажу виникла із незалежних від перевізника причин. За змістом комерційних актів сталася втрата вантажу, оскільки за рухом поїзду є заглиблення у вантажі та немає маркування, на той час як вагон справний, люки закриті з обох сторін, а вантаж міг уміститися у вагоні. Отже, у комерційних актах зафіксовано ознаки втрати вантажу під час перевезення.

За змістом статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (частина 2 статті 114 Статуту залізниць України).

У пункті 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0861-00) , встановлено норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси, а саме передбачено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, що стосується вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Суд першої інстанції установив, що природна втрата вантажу становить: у вагоні № 62536214 - 1,394 т (69,7 т х 2 % = 1,394 т); у вагоні № 55020671 - 1,394 т (69,7 т х 2 % = 1,394 т); у вагоні № 58585241 - 1,392 т (69,6 т х 2 % = 1,392 т).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку ціни позову, суд першої інстанції установив, що такий розрахунок є правильним, а сума збитків, заподіяних позивачеві внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат становить 65 696,53 грн, з яких:

- 13 621,43 грн сума збитків, заподіяних унаслідок втрати 6,5 т вантажу у вагоні № 62536214, вартістю 2 667,73 грн за 1 т (2 667,73 грн х (6,5 т - 1,394 т) = 13 621,43 грн);

- 42 938,54 грн сума збитків, заподіяних внаслідок втрати 17,9 т вантажу у вагоні № 55020671, вартістю 2 601,39 грн за 1 т (2 601,39 грн х (17,9 т - 1,394 т) = 42 938,54 грн);

- 9 126,35 грн сума збитків, заподіяних внаслідок втрати 5,1 т вантажу у вагоні № 58585241, вартістю 2 461,26 грн за 1 т (2 461,26 грн х (5,1 т - 1,392 т) = 9 126,35 грн).

4.8. Ураховуючи положення чинного законодавства та встановлений судом першої інстанції факт, якого не спростував апеляційний суд, втрати під час перевезення частини вантажу, а також неспростування відповідачем (перевізником) наявності у його діях вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" про стягнення з ПАТ "Українська залізниця" 65 696,53 грн збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу під час перевезення.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 21.06.2018 у справі № 910/435/17, від 26.06.2018 у справі № 910/5497/17, від 05.07.2018 у справі № 910/23348/16, від 24.07.218 у справі № 910/22325/16, від 07.05.2019 у справі № 910/23346/16, від 10.08.2018 у справі № 910/22324/16 та від 16.10.2019 у справі № 910/16904/18.

4.9. При цьому колегія суддів визнає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про необхідність доведення позивачем обставин оплати ним вартості відправленого вантажу за залізничними накладними від 21.09.2018 № 51896744, від 19.10.2018 № 52381464, від 17.11.2018 № 52884020, оскільки позивач у цій справі не був власником майна, а виступав виконавцем за договором збагачення вугілля та вантажовідправником; право на подання позову були передані йому отримувачем вугілля (згідно з написами на залізничних накладних), що не заперечувалося під час розгляду справи і не суперечить положенням статті 133 Статуту залізниць України.

Посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.02.2018 у справі № 910/13327/17 є необґрунтованими, оскільки цю постанову прийнято за інших встановлених судом обставин справи, в якій позовні вимоги заявив власник втраченого вантажу із посиланням на доказ щодо вартості вантажу, що суд визнав неналежним і недопустимим.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 цього Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

5.3. Статтею 312 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

5.4. Ураховуючи норми законодавства, зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що оскаржене у справі рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 відповідає положенням чинного законодавства, натомість постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 необхідно скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

6. Розподіл судових витрат

6.1. За змістом статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині має бути зазначено, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у зв`язку з чим судовий збір, сплачений ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" за подання касаційної скарги, належить стягнути з ПАТ "Українська залізниця" у сумі 3 842,00 грн.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 910/3868/19 скасувати, рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 залишити в силі.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства " Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, - 3 842,00 грн.