за позовом Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" до 1) Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Данильчука Анатолія Вікторовича, 2) Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, треті особи 1) Фізична особа-підприємець Герун Юрій Євгенійович, 2) Луцька міська рада про визнання недійсною державної реєстрації земельних ділянок, скасування записів про державну реєстрацію земельних ділянок, поновлення записів про земельну ділянку

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" звернулося в Господарський суд Волинської області з позовом до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Данильчука Анатолія Вікторовича (далі - Відповідач-1) та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - Відповідач-2), треті особи Фізична особа-підприємець Герун Юрій Євгенійович (далі - Третя особа - 1), Луцька міська рада (далі - Третя особа-2) про: 1) визнання недійсною державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,0472 га, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, цільове використання: обслуговування приміщень, кадастровий номер 0710100000:22:065:0060, та земельної ділянки площею 2,5753 га, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове використання: обслуговування автостанції, кадастровий номер 0710100000:22:065:0059, що знаходяться по вул. Конякіна, 39 в м. Луцьку, проведених 26.05.2013 Відповідачем-1, на підставі технічної документації від 16.05.2013 розробленої ТОВ "Технічне бюро кадастру" на замовлення Третьої особи-1 з поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0030 площею 26225 м-2, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове використання: обслуговування автостанції, що знаходиться по вул. Конякіна, 39 в м. Луцьку; 2) скасування записів в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку площею 0,0472 га, кадастровий номер 0710100000:22:065:0060 та земельної ділянки площею 2,5753 га, кадастровий номер 0710100000:22:065:0059, що знаходяться по вул. Конякіна, 39 в м. Луцьку, проведених 26.05.2013 Відповідачем-1 на підставі технічної документації від 16.05.2013 розробленої ТОВ "Технічне бюро кадастру" на замовлення Третьої особи-1 з поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0030 площею 26225 м-2, що знаходиться по вул. Конякіна, 39 в м. Луцьку; 3) поновлення (внести повторно) запису в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:065:0030 площею 26225 м-2, що знаходиться по вул. Конякіна, 39 в м. Луцьку. Також, в окремій заяві Позивач просив в порядку статті 83 ГПК України визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 289 від 15.02.2005, укладений між Третьою особою-2 та Позивачем, з тих підстав, що він суперечить законодавству, оскільки не був зареєстрований у встановленому законом порядку.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення державної реєстрації земельних ділянок, не було дотримано вимог земельного законодавства, здійснено незаконну зміну цільового призначення відповідної земельної ділянки, а тому таку реєстрацію слід визнати недійсною.

Попередні судові рішення у справі

3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.12.2017 провадження у справі в частині позовних вимог до Відповідача-1 припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, у задоволенні позову до Відповідача-2 відмовлено.

Щодо заяви Позивача про визнання недійсним договору у порядку пункту 1 частини 1 статті 83 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017, суд вказав на те, що Позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з окремим позовом в загальному порядку.

4. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2017 в частині відмови в позові до Відповідача-2 скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

5. Постановою Верховного Суду від 11.12.2018 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 та рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2017 в частині позовних вимог до Відповідача-2 скасовано, а справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову та рішення попередніх судових інстанцій залишено без змін.

Короткий зміст оскарженого рішення, ухваленого судом першої інстанції

6. За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.07.2019 в задоволенні позову до Відповідача-2 відмовлено.

7. Рішення суду мотивовано тим, що Позивачем не доведено порушення його прав або охоронюваних законом інтересів в контексті заявлених позовних вимог, оскільки матеріалами справи встановлено, що право Позивача поділом земельної ділянки площею 2,6225 га та державною реєстрацією земельних ділянок площею 0,0472 га та 2,5753 га в результаті цього поділу не було порушено.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

8. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 рішення Господарського суду Рівненської області від 03.07.2019 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача

9. Позивач подав касаційну скаргу на постанову та рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

10. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статтю 21 ЗК України.

11. Судами не враховано, що Позивач є правонаступником ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799" і, відповідно, власником об'єктів нерухомості на спірній земельні ділянці, а тому, відповідно до статей 120, 125 ЗК України, статті 377 ЦК України, необхідно врахувати, що у разі переходу права власності на об'єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці, у набувача нерухомості виникає право на земельну ділянку.

12. Судами першої та апеляційної інстанцій не застосовано статті 5, - 5-1, 6, 7 Закону України "Про приватизацію державного майна".

13. Внаслідок здійсненого Відповідачем-2 протиправного поділу земельної ділянки, Позивач втратив юридичну можливість встановленим законом способом наполягати на захисті права на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) .

14. Посилання судів попередніх інстанцій на відсутність порушеного права Позивача у зв'язку з набранням чинності постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 у справі №5004/639/12 є безпідставними, так як право власності є непорушним та гарантується статтею 41 Конституції України.

15. Суди безпідставно застосували до спірних правовідносин частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Позиція Відповідача-2 у відзиві на касаційну скаргу

16. Суди дійшли вірного висновку, що право Позивача поділом земельної ділянки площею 2,6225 га та державною реєстрацією земельних ділянок площею 0,0472 га та 2,5753 га в результаті цього поділу не було порушено, оскільки дані дії були проведені виключно на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 у справі №5004/639/12, яка є чинною.

Позиція Третьої особи-1 у відзиві на касаційну скаргу

17. Ухвалою Верховного Суду від 12.12.2019 встановлено строк на подання відзивів на касаційну скаргу та зобов'язано подати докази надсилання відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.

17.1. Частинами 1, 3, 4 статті 295 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення). До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Згідно з частиною 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

17.2. Отже, учасник судового процесу зобов'язаний забезпечити надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, а останнім забезпечується, таким чином, можливість реалізовувати свої права у суді касаційної інстанції.

17.3. Третьою особою-1 до суду касаційної інстанції подано відзив на касаційну скаргу, проте, не додано доказів надсилання його копій іншим учасниками справи, а додано, додатково, копії цього відзиву для інших учасників справи, про що зазначено в розділі відзиву "додаток".

Водночас, ГПК України (1798-12) не передбачено здійснення Судом дій по розісланню (передачі) копій відзиву учасникам справи.

17.4. Зважаючи на зазначене, а також, враховуючи наведені вище норми процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що, оскільки до відзиву Третьої особи-1 не додано доказів надсилання копій відзиву іншим учасникам справи, що впливає на реалізацію прав цих учасників у суді касаційної інстанції, вказаний відзив підлягає залишенню без розгляду.

Позиція Третьої особи-2 у відзиві на касаційну скаргу

18. Третьою особою-2 на адресу Верховного Суду 09.01.2020 направлено відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником гр.ОСОБА_1 на підставі довіреності від 14.03.2019.

18.1. Відповідно до пункту 3 статті - 1312 Конституції України та підпункту 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) , представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01.01.2020. Згідно з частиною 3 статті 56 та частиною 1 статті 58 ГПК України в редакції, чинній станом на час подання представником Третьої особи-2 вказаного вище відзиву визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника; представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частин 2, 4 статті 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

18.2. Оскільки доказів того, що представник гр.ОСОБА_1 у даній справі представляє Третю особу-2 у якості адвоката, до поданого відзиву не додано і матеріали справи таких доказів не містять, тому вказаний вище відзив, поданий 09.01.2020 підлягає залишенню без розгляду.

Інші документи

19. Позивач надав заперечення на відзив Відповідача, проте Суд зазначає, що подання заперечення на відзив, що передбачено статтею 184 ГПК України, здійснюється учасниками справи під час підготовчого засідання в суді першої інстанції. В суді касаційної інстанції підготовче засідання не здійснюється, а порядок розгляду касаційної скарги визначений статтею 301 ГПК України відповідно до якої, суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, а тому такий документ приєднується до матеріалів справи але до уваги не береться.

Позиція Відповідача-1 у відзиві на касаційну скаргу

20. Відповідач-1 відзив на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанції

21. Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач послався на те, що він використовує земельну ділянку площею 26225 м-2 (кадастровий номер 220650030) на підставі договору оренди землі від 15.02.2005. Орендовану Позивачем земельну ділянку Відповідачем-2 було поділено на дві інші земельні ділянки та змінено одній з них цільове призначення та категорію земель. Дії Відповідачів з реєстрації цих двох земельних ділянок внаслідок поділу земельної ділянки площею 26225 м-2 порушують право користування Позивача земельною ділянкою.

Здійснюючи розгляд справи в суді касаційної інстанції Верховний Суд зазначив, що для з'ясування тієї обставини чи були порушені при зверненні до суду з даним позовом права Позивача як землекористувача, належить дослідити чи був Позивач на момент звернення в суд із даним позовом належним землекористувачем у відповідності до норм чинного земельного законодавства (стаття 33 Закону України "Про оренду землі"), оскільки від встановлення даних обставин залежить правильне вирішення спору.

22. Відповідно до частини 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Частиною 1 статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

23. На виконання вказівок Верховного Суду, суди попередніх інстанцій встановили, що Позивач на підставі договору оренди землі від 15.02.2005 (10.02.2005) здійснював орендне користування земельною ділянкою площею 26225 м-2 (кадастровий номер 220650030) для обслуговування автостанції за адресою: м. Луцьк, вул.Конякіна, 39. Договір зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №289.

24. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 у справі №5004/639/12, яка набрала законної сили, визнано припиненим договір оренди земельної ділянки №289 від 15.02.2005 в частині земельної ділянки площею 0,0472 га, на якій розташований магазин №4 з літнім кафе, приміщення магазину №7 по вул. Конякіна, 39 в м. Луцьку. Зобов'язано Управління Держкомзему у м. Луцьку внести відповідні записи у Поземельну книгу та Книгу записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

25. На виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 у справі №5004/639/12 та на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності на земельні ділянки площами 0,0472 га та 2,5753 га, Відповідачем-1 до Державного земельного кадастру були внесені відомості про земельні ділянки за кадастровим номером 0710100000:22:065:0059 площею 2,5753 га та кадастровим номером 0710100000:22:065:0060 площею 0,0472 га.

26. Також, під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Господарського суду Волинської області від 07.06.2017 у справі №903/178/17, яке набрало законної сили, відмовлено Позивачу у позові про визнання вказаного вище договору поновленим, а додаткової угоди укладеною.

27. Отже, під час нового розгляду цієї справи, на виконання вказівок суду касаційної інстанції, суди першої та апеляційної інстанції дослідили матеріали справи та дійшли висновку, що договір оренди не поновив свою дію у відповідності до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки предмет договору - земельна ділянка площею 26225 м-2 (кадастровий номер 220650030), як об'єкт цивільних прав припинила своє існування. В межах вказаної земельної ділянки шляхом примусового поділу цієї ділянки на підставі постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 у справі №5004/639/12 були утворені інші земельні ділянки за кадастровим номером 0710100000:22:065:0059 площею 2,5753 га та кадастровим номером 0710100000:22:065:0060 площею 0,0472 га. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги, наведені в пунктах 13, 15 постанови, є помилковими.

28. Крім того, як встановили суди, рішенням Господарського суду Волинської області від 04.12.2017 у справі №903/522/17, яке постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 залишено в силі, в задоволенні позову ПАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" до Луцької міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа ФОП Герун Ю.Є. про визнання недійсним договору оренди землі від 10.02.2005 та скасування запису №289 в книзі записів Державної реєстрації договорів відмовлено, оскільки договір оренди може бути визнано недійсним лише на майбутнє, а договір припинено 10.02.2015 і його не існувало на момент звернення до суду з позовом.

При цьому, в межах справи №903/522/17 зазначено, що примірник договору, який знаходиться у Позивача та датований 15.02.2005 та примірник договору від 10.02.2005, що наявний у Луцькій міській раді та Управлінні Держгеокадастру у Волинській області, не відрізняються істотними умовами. Запис у книзі записів державної реєстрації від 10.02.2005 також містить №298, такі ж самі відомості про сторін.

28.1. В подальшому, ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.02.2019 у справі №903/522/17, яка залишена в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019, в задоволенні заяви ПАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 04.12.2017 відмовлено. Рішення Господарського суду Волинської області від 04.12.2017 залишено в силі.

28.2. Отже, як зазначають попередні судові інстанції, Позивач, на момент звернення до суду з даним позовом, вже не був належним землекористувачем земельної ділянки площею 2,6225 га (кадастровий номер 220650030), у відповідності до норм чинного земельного законодавства.

29. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії) від зобов'язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

30. Зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, а також беручи до уваги підстави позову, заявлені Позивачем при зверненні до суду, суди вірно визначились, що на момент звернення до суду з даним позовом, Позивач не був належним землекористувачем земельної ділянки площею 2,6225 га (кадастровий номер 220650030), що вказує на те, що права або охоронюванні законом інтереси Позивача, в контексті заявлених ним позовних вимог, не порушено Відповідачем-2, а тому в задоволенні позову про визнання недійсною державної реєстрації земельних ділянок, скасування записів про державну реєстрацію земельних ділянок та поновлення записів про земельну ділянку суди обґрунтовано відмовили.

31. Доводи касаційної скарги, наведені в пункті 10 постанови, Судом відхиляються, оскільки, за результатами розгляду справи, судами не встановлено порушення норм законодавства при здійсненні державної реєстрації земельних ділянок площею 2,5753 га та 0,0472 га.

32. Щодо посилань Позивача, які наведені в пунктах 11, 14 постанови, колегія суддів звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено, а Позивачем не доведено, що на земельній ділянці площею 0,0472 га розташовані об'єкти нерухомості, які перебувають у власності Позивача. Водночас, суди з'ясували, що в межах справи №5004/639/12 встановлено, що на спірній земельній ділянці площею 0,0472 га по вул. Конякіна, 39 в м. Луцьку знаходиться нерухоме майно (магазин №4 з літнім кафе, приміщення магазину №7), право власності на яке належить ФОП Геруну Ю.Є., а набуття права власності на нерухоме майно тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно.

33. Твердження Позивача, зазначене в пункті 12 постанови, колегією суддів відхиляється, оскільки в межах даних правовідносин не підлягав застосуванню Закон України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) .

34. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

35. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.