У травні 2018 ліквідатор банкрута - ТОВ "Лекском" звернувся до суду першої інстанції із заявою про витребування майна із чужого незаконного володіння, в якій ліквідатор просив : 1) витребувати з незаконного володіння ТОВ "Совберг" нежитлові приміщення аграрно-промислового молочно-товарного комплексу, що складаються з: санітарний пропускник (літ. "А") загальною площею 380,6 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б") загальною площею 840,1 кв.м., корівник із цегли (літ. "Б1") загальною площею 1911,3 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б2") 1911,5 кв.м., за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитьківська, 1-й км. дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1; та просив визнати за ТОВ "Лекском" право власності на зазначені вище нежитлові приміщення.

Надалі, 09.09.19 ліквідатор банкрута надав суду уточнення до заяви про витребування майна, в якій просив витребувати з незаконного володіння ТОВ "Совберг" нежитлову будівлю (виробничо-складська будівля) літ. А-1, загальна площа 870,6 кв.м., адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-б; нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1, загальною площею 1910 кв.м., розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-в; нежитлову будівлю (адміністративна будівля) літ. А-1, загальною площею 374,9 кв.м, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-а; нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1 загальною площею 1909,4 кв.м., розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-г. та визнати за ТОВ "Лекском" право власності на зазначене майно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2019 (суддя : Міньковський С.В.) у справі №Б-50/232-09 заяву ліквідатора ТОВ "Лекском" про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності задоволено.

Витребувано з володіння ТОВ "СОВБЕРГ" :

-нежитлову будівлю (виробничо-складська будівля) літ. А-1, загальна площа 870,6 кв.м., адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-б;

-нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1, загальною площею 1910 кв.м., за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-в;

-нежитлову будівлю (адміністративна будівля) літ. А-1, загальною площею 374,9 кв.м, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-а;

-нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1 загальною площею 1909,4 кв.м., за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-г та передано зазначене майно ліквідатору ТОВ "Лекском".

Визнано за ТОВ "Лекском" право власності на нежитлову будівлю (виробничо-складська будівля) літ. А-1, загальна площа 870,6 кв.м., адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-б; нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1, загальною площею 1910 кв.м., адреса : Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-в; нежитлову будівлю (адміністративна будівля) літ. А-1, загальною площею 374,9 кв.м, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-а; нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1 загальною площею 1909,4 кв.м., адреса : Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-г.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 (судді : Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О., Плахов О.В.) у справі № Б-50/232-09 ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.09.2019 скасовано та відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Лекском" про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності.

У касаційній скарзі АТ "ПроКредит Банк" просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № Б-50/232-09 скасувати, залишивши в силі ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.09.2019.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою апеляційного суду, скаржник посилається на порушення апеляційним судом положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 2 ГПК України, оскільки на думку скаржника, враховуючи те, що ліквідатором банкрута не було змінено предмету позову заявою від 09.09.2019, а лише уточнено свої вимоги та конкретизовано характеристики нерухомого майна, яке ліквідатор просив витребувати та визнати за боржником право власності на це майно.

Крім того, у касаційній скарзі АТ "ПроКредит Банк" зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст. 388 ЦК України, з урахуванням того, що спірне майно вибуло з володіння власника - боржника у даній справі ТОВ "Лекском" поза його волею, а аукціон та правочин на підставі якого це майно вибуло з володіння власника в судовому порядку визнано недійсним, внаслідок чого, як вважає скаржник, вказане у заяві ліквідатора майно, з урахуванням уточнень, має бути витребувано у ТОВ "СОВБЕРГ" на підставі ст. 388 ЦК України.

У відзиві ліквідатор банкрута просить касаційну скаргу задовольнити, постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 скасувати, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі № Б-50/232-09 залишити в силі.

У відзиві ТОВ "СОВБЕРГ" просить оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін як таку, що прийнята з урахуванням норм процесуального та матеріального права, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 13.12.2019, що підтверджується витягом із протоколу, для розгляду касаційної скарги АТ "ПроКредит Банк" у справі № Б-50/232-09 визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Пєскова В.Г.

Протоколом повторного автоматизованого судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.12.2019, що підтверджується витягом із протоколу, у зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. для розгляду касаційної скарги АТ "ПроКредит Банк" у справі № Б-50/232-09 визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Огородніка К.М.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "ПроКредит Банк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № Б-50/232-09, справу призначено до розгляду на 05.02.2020 на 10:30 год.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 03.02.2020 надійшло клопотання від ТОВ "СОВБЕРГ" про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "ПроКредит Банк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 з посиланням на те, що згідно ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, прийнята у даній справі про банкрутство, не підлягає касаційному оскарженню.

Заслухавши думку стосовно заявлено клопотання представника ТОВ "Совберг" - адвоката Дудій А.І., яка підтримала заявлене клопотання, думку представника АТ "ПроКредит Банк" - адвоката Грішиної Н.О. та арбітражного керуючого Черкасова С.А., які заперечували проти закриття касаційного провадження, Суд радячись на місці ухвалив, відмовити у задоволенні клопотання ТОВ "СОВБЕРГ" про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "ПроКредит Банк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2019, з таких підстав.

Предметом касаційного перегляду є постанова апеляційного суду, яка прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі № Б-50/232-09 про задоволення заяви ліквідатора банкрута - ТОВ "Лекском" про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Зазначена заява розглядалась в межах справи про банкрутство, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , в редакції чинній до 19.10.2013, за правилами загального позовного провадження і за результатом її розгляду, відповідно до закону, судом прийнято судове рішення - ухвала, яка по суті є рішенням суду. При цьому, ухвала суду першої інстанції постановлена судом 10.09.2019, тобто до набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства (21.10.2019).

Крім того, Кодексом України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, зокрема ст.7 цього Кодексу встановлено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Відповідно частин 1 та 2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) . За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Статтею 287 ГПК України визначено право касаційного оскарження судових рішень.

Відтак, з урахуванням наведеного вище та виходячи із вимог ст. 287 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатами перегляду ухвали господарського суду першої інстанції про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності, яка по суті є рішенням суду, прийнятим за результатами розгляду заяви за правилами ГПК України (1798-12) , підлягає касаційному перегляду.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників АТ "ПроКредит Банк", ТОВ "Совберг" та арбітражного керуючого Черкасова С.А., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзивів на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Задовольняючи заяву ліквідатора ТОВ "Лекском" Черкасова С.А. про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнаючи право власності на зазначене вище майно за боржником - ТОВ "Лекском", суд першої інстанції виходив із доведеності вимог ліквідатора.

Апеляційний господарський суд скасовуючи ухвалу господарського суду Харківської області 10.09.2019 у справі № Б-50/232-09 та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Лекском" про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності виходив з того, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.12.2018 призначено до розгляду на 18.12.18 заяву ліквідатора банкрута про витребування із чужого з незаконного володіння ТОВ "Совберг" нежитлових приміщень аграрно-промислового молочно-товарного комплексу, що складаються із: санітарний пропускник (літ. "А") загальною площею 380,6 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б") загальною площею 840,1 кв.м., корівник із цегли (літ. "Б1") загальною площею 1911,3 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б2") 1911,5 кв.м., розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитьківська, 1-й км. дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1 та визнання за боржником ТОВ "Лекском" права власності на це майно, з якою він звернувся 02.05.2018 до суду першої інстанції, розгляд заяви неодноразово відкладався судом першої інстанції, проте, в порушення вимог ч. ч. 3,5 ст. 46 ГПК України, суд першої інстанції безпідставно прийняв до розгляду подані ліквідатором банкрута уточнення до заяви про витребування майна із чужого незаконного володіння від 09.09.2019 та 10.09.2019 постановив оскаржувану ухвалу про задоволення заяви ліквідатора, з урахуванням зазначених уточнень.

Враховуючи вище зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без розгляду уточнень ліквідатора до заяви про витребування майна із чужого незаконного володіння від 09.09.2019 та розгляд даної справи лише за первісно поданою до господарського суду першої інстанції заявою ліквідатора ТОВ "Лекском" від 02.05.2018 про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на це майно за боржником.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з того, що станом на 10.09.2019, враховуючи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за параметрами запиту - адреса / місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитьківська, 1-й км. дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1, такого майна, яке зазначено ліквідатором в первісно поданій заяві, а саме (нежитлових приміщень аграрно-промислового молочно-товарного комплексу, що складається із: санітарний пропускник (літ. "А") загальною площею 380,6 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б") загальною площею 840,1 кв. м., корівник із цегли (літ. "Б1") загальною площею 1911,3 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б2") 1911,5 кв.м., розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитьківська, 1-й км. дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1) - не існує.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення первісної заяви ліквідатора ТОВ "Лекском" про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на це майно за боржником - ТОВ"Лекском", на підставі ст. 388 ЦК України, у зв`язку з тим, що об`єктом віндикаційного позову може бути лише індивідуально-визначене майно, яке існує в натурі на час подання позову.

Але з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.

Ухвала суд першої інстанції від 10.09.2019 у справі № Б-50/232-09 про задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Лекском" про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на це майно, мотивована наступним.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.05.2018 ліквідатор банкрута - ТОВ "Лекском" звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою, в якій просив витребувати із незаконного володіння ТОВ "Совберг" нежитлові приміщення аграрно-промислового молочно-товарного комплексу, що складаються із: санітарний пропускник (літ. "А") загальною площею 380,6 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б") загальною площею 840,1 кв.м., корівник із цегли (літ. "Б1") загальною площею 1911,3 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б2") 1911,5 кв.м., за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитьківська, 1-й км. дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1 та визнати за ТОВ "Лекском" право власності на зазначені вище нежитлові приміщення.

Як також вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.12.2018 у справі № Б-50/232-09, зокрема, заяву ліквідатора призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.12.2018, залучено до участі у справі ТОВ "Совберг", зобов`язано ліквідатора надати суду актуальні відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо власника спірних об`єктів станом на грудень 2018.

В судових засіданнях господарського суду першої інстанції 18.12.2018 та 12.02.2019 судом було постановлено протокольні ухвали про відкладення розгляду зазначеної заяви ліквідатора у зв`язку з необхідністю витребування доказів, необхідних для розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.02.2019 у справі № Б-50/232-09 відкладено розгляд заяви ліквідатора та зобов`язано ліквідатора надати суду уточнення до заяви, згідно даних з Державного реєстру речових прав на майно.

Ухвалами Господарського суду Харківської області від 21.03.2019, від 03.04.2019, від 14.05.2019, від 11.07.2019 у справі № Б-50/232-09 розгляд справи відкладався, ліквідатор банкрута зобов`язувався виконати вимоги попередніх ухвал суду в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання зазначених вище ухвал суду, 09.09.2019 ліквідатором банкрута- ТОВ "Лекском" надано суду уточнення до заяви про витребування майна, в якій ліквідатор просив: витребувати із незаконного володіння ТОВ "Совберг" майно, а саме нежитлову будівлю (виробничо-складська будівля) літ. А-1, загальна площа 870,6 кв.м., адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-б; нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1, загальною площею 1910 кв.м., адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-в; нежитлову будівлю (адміністративна будівля) літ. А-1, загальною площею 374,9 кв.м, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-а; нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1 загальною площею 1909,4 кв.м., адреса : Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-г; визнати за ТОВ "Лекском" (код 33154442, 61001, м. Харків, пр. Гагаріна,7) право власності на зазначене вище майно .

Дослідивши подані ліквідатором ТОВ "Лекском" уточнення, суд першої інстанції встановив, що спірний об`єкт нерухомості, який визначений в первісно поданій заяві, фактично є одним і тим самим об`єктом, що належав банкруту і якому новий власник - ТОВ "Совберг" змінив характеристики, здійснивши поділ майна на частини, які були перереєстровані за новими адресами, вже після звернення ліквідатора із зазначеною вище заявою до суду, що підтверджується інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 157291275 від 22.02.2019.

Судом першої інстанції також встановлено, що зазначені вище зміни відбулись на підставі технічних паспортів без номера, виданих ТОВ "Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості" та висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна серія та номер 081118 від 08.10.2018.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку заява ліквідатора про уточнення вимог не є заявою про заміну предмету позову, в розумінні ст. 46 ГПК України .

Враховуючи, що уточнення подані ліквідатором банкрута до переходу судом розгляду справи по суті, на виконання вимог ухвал суду, зокрема і ухвали від 26.02.2019, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про розгляд заяви ліквідатора про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності, з урахуванням цих уточнень.

Статтею 2 ГПК України визначено завдання та основні засади господарського судочинства та відповідно до якої, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:

1) верховенство права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін;

5) диспозитивність;

6) пропорційність;

7) обов`язковість судового рішення;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках;

10) розумність строків розгляду справи судом;

11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) , Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 42 ГПК України визначені як права так і обов`язки учасників справи, зокрема і обов`язки виконувати певні дії на вимоги суду, викладені в судових рішеннях.

Відтак, перевіривши матеріали справи, Касаційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, про врахування при розгляді заяви ліквідатора банкрута - ТОВ "Лекском" про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на це майно, наданих ліквідатором уточнень від 09.09.2019, оскільки в даному випадку заява ліквідатора про уточнення вимог не є заявою про заміну предмету позову, в розумінні ст. 46 ГПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лекском" здійснюється відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції, чинній до 19.01.2013.

Як також вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Господарського суду Харківської області від 27.01.2010 у справі № Б-50/232-09 боржника - ТОВ "Лекском" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.11.2013 у справі № Б-50/232-09 ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Бондаренко В.А.

Відповідно до ст. ст. 25- 31, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.13, всі види майнових активів банкрута включаються до складу ліквідаційної маси та підлягають реалізації з метою задоволення вимог кредиторів, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Згідно ч.1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.13, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: з підстав, передбачених ч. 10 ст.17 Закону подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, а також вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами проведеної ліквідатором інвентаризації виявлено майно банкрута - ТОВ "Лекском", яке належить йому на праві власності, а саме приміщення аграрно-промислового молочно - товарного комплексу, що складається із: санітарний пропускник (літ. "А") загальною площею 380,6 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б") загальною площею 840,1 кв.м., корівник із цегли (літ. "Б1") загальною площею 1911,3 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б2") 1911,5 кв.м., за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитківська, 1-й км, дороги Личанка-Горбовичі буд. 1., при цьому зазначене вище майно банкрута - ТОВ "Лекском" знаходиться у іпотеці ПАТ "ПроКредит Банк, на підставі іпотечного договору № 2790-ДЗ 1 від 21.03.2006.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.02.2017, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2017, зокрема, заяву ПАТ "ПроКредит Банк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ "Лекском" задоволено частково, визнано недійсними результати аукціону з продажу нерухомого майна банкрута - ТОВ "Лекском", оформлені протоколом від 12.07.2016 №100080616/1, щодо продажу аграрно-промислового молочно-товарного комплексу, що складаються з: санітарний пропускник (літ. "А") загальною площею 380,6 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б") загальною площею 840,1 кв.м., корівник із цегли (літ. "Б1") загальною площею 1911,3 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б2") 1911,5 кв.м., розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитьківська, 1-й км. дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1 та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 12.07.2016, укладений за результатом аукціону з продажу майна ТОВ "Лекском" від 12.07.2016.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначена вище ухвала господарського суду першої інстанції про визнання недійсним аукціону та визнання недійсним договору купівлі-продажу мотивована тим, що оскаржуваний другий повторний аукціон щодо продажу вказаного вище майна банкрута - ТОВ "Лекском", яке перебувало у заставі кредитора - ПАТ "ПроКредит Банк", відбувся із порушенням порядку організації та проведення другого повторного аукціону з реалізації об`єктів нерухомості. При цьому, правові наслідки недійсних правочинів у вигляді реституції судом не були застосовані до покупця ТОВ "Сазон", у порядку ст. 216 ЦК України, у зв`язку з тим, що на час розгляду заяви про визнання результатів аукціону недійсним власником спірного нерухомого майна було ТОВ "Лексінг", яке не є стороною у договорі купівлі-продажу від 12.07.2016.

Як також встановлено судом першої інстанції, надалі ТОВ "Лексінг" відчужило приміщення аграрно-промислового молочно-товарного комплексу, що складається з : санітарний пропускник (літ. "А") загальною площею 380,6 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б") загальною площею 840,1 кв.м., корівник із цегли (літ. "Б1") загальною площею 1911,3 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б2") 1911,5 кв.м., за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитьківська, 1-й км. дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1 на користь ТОВ "Совберг" на підставі іпотечного договору 1155 від 11.10.2016, що підтверджується належними доказами.

З огляду на вище наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що нерухоме майно банкрута ТОВ "Лекском", а саме: нежитлові приміщення аграрно-промислового молочного-товарного комплексу, що розташовані за адресою : Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Шпитьківська, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1, вибуло з володіння боржника поза волею власника, оскільки реалізація майна банкрута, яке перебувало у заставі ПАТ "ПроКредит Банк", здійсненна ліквідатором - арбітражним керуючим з порушення вимог Закону про банкрутство, зокрема без згоди на це заставного кредитора, внаслідок чого аукціон, на якому відчужено майно та договір купівлі-продажу укладений за результатами цього аукціону, в судовому порядку визнано недійсними, що свідчить про відсутність волі власника майна - ТОВ "Лекском" на продаж належного йому майна.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, станом на 22.02.2019, а саме на дату видачі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 157291275 від 22.02.2019, ТОВ "СОВБЕРГ" є власником нежитлових приміщень :нежитлова будівля (виробничо-складська будівля) літ. А-1, загальна площа 870,6 кв.м., адреса : Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-б; нежитлова будівля (будівля складу) літ. А-1, загальною площею 1910 кв.м., адреса: Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-в; нежитлову будівлю (адміністративна будівля) літ. А-1, загальною площею 374,9 кв.м, адреса: Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-а; нежитлова будівля (будівля складу) літ. А-1 загальною площею 1909,4 кв.м., адреса: Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-г .

Судом першої інстанції також встановлено, що за ТОВ "СОВБЕРГ" право власності на зазначені нерухомі приміщення було зареєстровано, на підставі технічного паспорту від 08.10.2018, виданого ТОВ "Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості" та висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 081118, виданого 08.10.2018 ТОВ "Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості".

З урахуванням вище зазначеного, господарський суд першої інстанції встановив, що спірний об`єкт нерухомості, який зазначений ліквідатором в первинно поданій заяві, а саме: нежитлові приміщення аграрно-промислового молочно-товарного комплексу, що складаються з: санітарний пропускник (літ. "А") загальною площею 380,6 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б") загальною площею 840,1 кв.м., корівник із цегли (літ. "Б1") загальною площею 1911,3 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б2") 1911,5 кв.м., за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитьківська, 1-й км. дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1, та об`єкти, які зазначені ліквідатором ТОВ "Лекском" в уточненнях до заяви про витребування майна, а саме: нежитлова будівля (виробничо-складська будівля) літ. А-1, загальна площа 870,6 кв.м., адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-б; нежитлова будівля (будівля складу) літ. А-1, загальною площею 1910 кв.м., адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-в; нежитлова будівля (адміністративна будівля) літ. А-1, загальною площею 374,9 кв.м, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-а; нежитлова будівля (будівля складу) літ. А-1 загальною площею 1909,4 кв.м., адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-г, є одним і тим самим спірним об`єктом нерухомості, що належало банкруту - ТОВ "Лекском", а новий власник - ТОВ "СОВБЕРГ" змінив лише характеристики майна, здійснивши поділ спірного нерухомого майна на частини, які були зареєстровані за новими адресами, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №157291275 від 22.02.2019.

Враховуючи вище встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки вибуття спірного нерухомого майна, за адресою : Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитьківська, 1-й км. дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1 із володіння банкрута - ТОВ "Лекском" відбулося поза його волею, шляхом реалізації майна банкрута на аукціоні, за результатами якого укладено договір купівлі-продажу, який в подальшому визнаний судом недійсним, тому наявні підстави для витребування спірного майна у порядку ст. 388 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшовши висновку про задоволення вимоги ліквідатора банкрута про витребування вказаного майна з володіння ТОВ "СОВБЕРГ" та повернення цього майна його власнику, а саме повернення майна до складу ліквідаційної маси банкрута ТОВ "Лекском", при цьому встановивши, що на підставі технічних паспортів від 08.10.2018 ТОВ "СОВБЕРГ" змінено характеристики спірного нерухомого майна та здійснено поділ цього майна на частини, які були зареєстровані за новими адресами, що підтверджується належними доказами, дійшов висновку про наявність підстав для визнання права власності за банкрутом - ТОВ "Лекском" на нерухоме майно, яке було поділено на частини добросовісним набувачем і з володіння якого таке майно було витребувано, враховуючи вимоги ст. 392 ЦК України.

Предметом даного судового розгляду є вимоги ліквідатора банкрута про витребування із чужого незаконного володіння належного боржнику майна, яке вибуло із його володіння поза його волею, на підставі ст. 388 ЦК України та визнання за ТОВ "Лекском право власності на спірне нерухоме майно.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Отже, для застосування вимог ст. 387 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Позов про витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно.

До предмету доказування за віндикаційним позовом входить також і встановлення факту наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Віндикаційний позов може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов`язальних відносин. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

При цьому, ч. 5 ст. 12 ЦК України передбачає, що у разі, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом, тобто за змістом цієї норми добросовісність набувача презюмується.

Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК.

У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно.

Аналогічна правова позиція, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів, викладена Верховним Суду України, зокрема, у постановах від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15 та від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 10.05.2018 у справі № 29/5005/6381/201.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.

Разом з тим, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Крім того, як вже зазначалось вище, ТОВ "СОВБЕРГ" змінило характеристики майна, здійснило поділ майна на частини, які були зареєстровані за новими адресами, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №157291275 від 22.02.2019.

Зміни відбулись на підставі технічних паспортів б/н, виданих 08.10.2018, видавник: ТОВ "Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості" та висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 081118, виданий 08.10.18 .

Як також встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Лекском" та ТОВ "СОВБЕРГ" не існує жодних зобов`язальних правовідносин та не існує іншого шляху для відновлення порушеного права банкрута.

Таким чином, для реального виконання рішення суду про витребування майна з володіння особи та повернення цього майна до складу ліквідаційної маси банкрута ТОВ "Лекском" і задоволення вимог заставного кредитора, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав визнання права власності за банкрутом на майно, яке було поділено на частини добросовісним набувачем і з володіння якого таке майно підлягає витребуванню.

Відповідно до ст. 392 ЦК України майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належност йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Звернення з позовом про визнання права власності можливо лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов`язальних відносинах, оскільки передумовою для застосування зазначеної ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Відтак, враховуючи вище наведене та те, що судом першої інстанції встановлено, що зазначене нерухоме майно боржника-ТОВ "Лекском" вибуло з його володіння незаконно та поза його волею, Касаційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для витребування спірного майна від ТОВ "СОВБЕРГ" в порядку ст. 388 ЦК України, при цьому суд касаційної інстанції вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заявлених ліквідатором банкрута вимог щодо визнання за боржником - ТОВ "Лекском" права власності на майно, а саме на поділене на частини нерухоме майно : нежитлову будівлю (виробничо-складська будівля) літ. А-1, загальна площа 870,6 кв.м., нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1, загальною площею 1910 кв.м., нежитлову будівлю (адміністративна будівля) літ. А-1, загальною площею 374,9 кв.м, нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1 загальною площею 1909,4 кв.м., які знаходяться за адресою : Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-б, буд. 1-в, буд. 1-а, 1-г, оскільки як встановлено судом першої інстанції ТОВ "СОВБЕРГ" (добросовісний набувач) змінив характеристики спірного нерухомого майна, шляхом поділу його на частини та вже після звернення ліквідатора до суду із даною заявою.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ст. 312 ГПК України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

За таких обставин, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № Б-50/232-09, не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, а тому вона підлягає скасуванню, а ухвала Господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі № Б-50/232-09 залишенню в силі, оскільки прийнята з урахуванням фактичних обставин та у відповідності норм процесуального та матеріального права.