1.1. У липні 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миронівський агрокомплекс" (далі - ТОВ "Миронівський агрокомплекс") про визнання недійсним договору оренди землі від 28.09.2015, укладеного між сторонами (далі - договір від 28.09.2015) і скасування запису про інше речове право (право оренди земельної ділянки) від 02.02.2016 № 13193344.

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 122, 123, - 186-1 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України "Про оренду землі", Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (15-2015-п) (далі - Положення), обґрунтовані тим, що ГУ Держгеокадастру - єдиний орган державної влади на території Київської області, наділений повноваженнями щодо передачі у власність чи у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності, які він реалізує шляхом видачі наказів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність.

За змістом чинного законодавства укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14) , або за результатами аукціону.

При цьому, за змістом частини 6 статті 123 Земельного кодексу України у визначений законодавством строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а у разі необхідності проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації - після отримання позитивного висновку такої експертизи відповідний орган приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

1.3. Так, позивач наголошує, що до управління державного земельного кадастру ГУ Держгеокадастру надійшла заява ТОВ "Миронівський агрокомплекс" (зареєстрована 03.07.2017 № 19-9258/0/1-17) про добровільну відмову від права користування (оренди) земельною ділянкою площею 5,9855 га, кадастровий номер 3222986700:04:211:0018.

Під час розгляду зазначеного клопотання відповідача виявлено, що наказів про надання дозволу на розроблення документації та затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду ТОВ "Миронівський агрокомплекс" на зазначену ним земельну ділянку видано не було, договору оренди не укладено, доручень на укладення договору оренди не видавалося.

Водночас згідно з відомостями із Державного земельного кадастру ТОВ "Миронівський агрокомплекс" є орендарем земельної ділянки (кадастровий номер 3222986700:04:211:0018), право оренди зареєстровано 02.02.2016.

1.4. У 2017 році ГУ Держгеокадастру звернулося до прокуратури з клопотанням про вжиття заходів щодо виявлення та припинення протиправної діяльності невідомих осіб, яка полягає у підробленні наказів ГУ Держгеокадастру, незаконному розпорядженні земельними ділянками державної власності.

1.5. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Миронівський агрокомплекс" просило відмовити у її задоволенні, наголошуючи, що згідно з наказом ГУ Держгеокадастру від 21.04.2015 товариству надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, на підставі чого укладено відповідній договір і розроблено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Спірний договір укладено на підставі наказу від 26.09.2015 № 10-9392/15-14-СГ і висновку державної експертизи землевпорядної документації.

Дійсність договору від 28.09.2015 позивач не заперечував, однак у зв`язку із конфліктною ситуацією між ТОВ "Миронівський агрокомплекс" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Росава Агро" (далі - ТОВ "Росава Агро"), яке набуло право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, виник спір у цій справі.

ТОВ "Миронівський агрокомплекс" вважає, що ГУ Держгеокадастру не зазначило, у чому саме полягає порушення його законних прав, яке право чи інтерес держави порушено і підлягає захисту.

1.6. Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2018 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ "Росава Агро".

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 05.10.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення аргументовано недоведеністю позивачем наявності підстав, передбачених статтею 203 Цивільного кодексу України, необхідних для визнання недійсним договору оренди землі.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2018 скасовано, прийнято нове рішення, позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним договір і скасовано запис про інше речове право.

Згідно з постановою Верховного Суду від 23.04.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

2.3. Під час нового розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2018 скасовано, прийнято нове рішення, позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним договір від 28.09.2015, укладений між ТОВ "Миронівський агрокомплекс" і ГУ Держгеокадастру, скасовано запис про інше речове право (право оренди земельної ділянки) від 02.02.2016 № 13193344.

Суд апеляційної інстанції установив, що оспорюваний договір від 28.09.2015 від імені ГУ Держгеокадастру підписано неуповноваженою особою, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність волевиявлення позивача на укладення цього договору, що, у свою чергу, свідчить про порушення прав позивача і є підставою для визнання договору від 28.09.2015 недійсним на підставі частини 3 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019, ТОВ "Миронівський агрокомплекс" у касаційній скарзі просить її скасувати, як незаконну та необґрунтовану, а рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2018 залишити в силі.

Скаржник зазначає, що у серпні 2012 року ТОВ "Миронівський агрокомплекс" згідно з договором купівлі-продажу нежитлових будівель від 14.05.2012, укладеним із Приватним акціонерним товариством "Науково-виробнича фірма "Урожай", отримало у власність нежитлові будівлі, розташовані на земельній ділянці сільськогосподарського призначення загальною площею 5,9855 га за адресою: Київська обл., Миронівський р-н, с. Росава, вул. Бібліотечна, 23.

У зв`язку із придбанням нерухомого майна ТОВ "Миронівський агрокомплекс" почало збір документів для оформлення землевпорядної документації для отримання земельної ділянки в оренду та одночасно уклало попередні договори на право користування земельною ділянкою з Миронівською районною державною адміністрацією терміном до 24.03.2014 і до 26.02.2015, згідно з якими сплачувало орендну плату.

На підставі заяви (клопотання) ТОВ "Миронівський агрокомплекс" від 21.04.2015 ГУ Держгеокадастру видало наказ від 14.07.2015 № 10-5396/15-14-сг, згідно з якими відповідач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю "Візир-7" (далі - ТОВ "Візир-7") договір на розробку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 26.09.2015 № 10-9392/15-14-СГ про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки та висновку державної експертизи землевпорядної документації від 25.09.2015 № 329-15НО, затвердженому ГУ Держгеокадастру, укладено договір оренди землі від 28.09.2015.

Дійсності зазначеного договору позивач упродовж тривалого часу не заперечував.

Водночас ТОВ "Миронівський агрокомплекс" у грудні 2012 року уклало із Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" кредитний договір і договір іпотеки, за яким у забезпечення виконання зобов`язань передав нерухомість. 29.08.2016 на підставі звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ "Росава Агро" набуло право власності на об`єкти нерухомого майна і подало клопотання до ГУ Держгеокадастру про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Скаржник зазначає, що у зв`язку із конфліктною ситуацією з питання укладення договору ТОВ "Росава Агро" подало позов до суду про припинення договору від 28.09.2015, укладеного між ТОВ "Миронівський агрокомплекс" і ГУ Держгеокадастру.

ТОВ "Миронівський агрокомплекс" акцентує на схваленні ГУ Держгеокадастру оспорюваного договору, про що свідчать лист позивача від 31.10.2017 № 27-10-0.332-5569/2-17 щодо здійснення агрохімічної паспортизації земельної ділянки, лист від 19.04.2017 № 27-3824/0-5677/6-17, згідно з яким відмовлено ТОВ "Росава Агро" в укладенні договору із застереженням про користування земельною ділянкою ТОВ "Миронівський агрокомплекс".

Скаржник акцентує, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи допустив порушення норм процесуального права, а саме самостійно збирав докази, що стосуються предмета спору, вирішив спір за неналежними та недопустимими доказами, взяв до уваги докази за відсутності підтвердження факту їх надсилання відповідачеві та третій особі, прийняв до розгляду докази, які не були надані до суду першої інстанції без обґрунтування неможливості їх подання, не взяв до уваги і не надав оцінки відсутності клопотання позивача про проведення експертизи з метою дослідження справжності документів, не викликав свідків, не з`ясував чому не було проведено службового розслідування. Крім того, заявник касаційної скарги наголошує, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі перегляду справи в апеляційній інстанції і розглянув справу з підстав, яких позивач не заявляв.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру просить відмовити у її задоволенні, акцентуючи, що не приймало жодних розпорядчих документів щодо передачі у власність та надання у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення та нікого не уповноважувало діяти від імені ГУ Держгеокадастру щодо укладення договорів оренди землі.

Оспорюваний договір від 28.09.2015 підписано від імені ГУ Держгеокадастру ОСОБА_1., який відповідно до наказу від 22.09.2015 звільнений і станом на день укладення оспорюваного договору від 28.09.2015 не виконував функцій держави від імені ГУ Держгеокадастру.

3.3. ТОВ "Росава Агро" у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2018 залишити в силі з підстав, аналогічних викладеним у касаційній скарзі.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Ухвалою від 28.12.2019 касаційну скаргу ТОВ "Миронівський агрокомплекс" прийнято до розгляду колегією суддів у складі: Дроботової Т. Б. - головуючого, Волковицької Н. О., Могила С. К. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями, у зв`язку з відпусткою судді Могила С. К., проведено повторний автоматизованого розподіл судової справи. Визначено склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Волковицька Н. О., Чумак Ю. Я.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.

4.2. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ГУ Держгеокадастру про визнання недійсним договору від 28.09.2015, укладеного з ТОВ "Миронівський агрокомплекс", і скасування запису про інше речове право (право оренди земельної ділянки) від 02.02.2016 № 13193344, з підстав відсутності у ГУ Держгеокадастру відомостей про видачу ним як уповноваженим органом обов`язкового згідно з чинним законодавством рішення про затвердження технічної документації та надання земельної ділянки в оренду, а також з огляду на виготовлення невідомими особами документів, у тому числі договору, візуально схожих на документи ГУ Держгеокадастру, але щодо яких у позивача немає відомостей.

4.3. Суд апеляційної інстанції установив, що як свідчать матеріали справи, 14.08.2012 між Приватним акціонерним товариством "Науково-виробнича фірма "Урожай" і ТОВ "Миронівський агрокомплекс" укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, за умовами якого ТОВ "Миронівський агрокомплекс" придбало у власність нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Київська обл., Миронівський р-н, с. Росава, вул. Бібліотечна, 23 (том 1, а. с. 105).

Матеріали справи свідчать, що 28.09.2015 між ГУ Держгеокадастру (орендодавець) і ТОВ "Миронівський агрокомплекс" (орендар) укладено договір оренди землі, за змістом якого орендодавець зобов`язався надати у строкове платне користування земельну ділянку для іншого сільськогосподарського призначення (господарські будівлі та двори), загальною площею 5,985 га, розташовану за межами населеного пункту на території Росавської сільської ради Миронівського району Київської області (том 1, а. с. 63-66).

Згідно з пунктом 13 договору від 28.09.2015 земельна ділянка передається в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (господарські будівлі та двори).

Цільове призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) - землі сільськогосподарського призначення, для іншого сільськогосподарського призначення (господарські будівлі та двори) (пункт 14 договору).

Відповідно до витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.03.2018 НВ-3211359342018 за ТОВ "Миронівський агрокомплекс" зареєстровано право оренди на 21 рік (том 1, а. с. 73).

4.4. За змістом частин 1, 2 статті 18 і підпункту "а" частини 1 статті 19 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, як, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

За змістом статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

4.5. Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом частини 1 статті 123 цього Кодексу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення відповідної документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина 2 статті 123 Земельного кодексу України).

За змістом частини 4 зазначеної норми проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186- 1 цього Кодексу.

4.6. Так, право розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 5,985 га, розташованою за межами населеного пункту на території Росавської сільської ради Миронівського району Київської області, яку визначено як предмет спірного договору, належить ГУ Держгеокадастру.

4.7. Згідно з наказом ГУ Держземагенства від 14.07.2015 № 105396/15-14-сг ТОВ "Миронівський агрокомплекс" надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Росавської сільської ради Миронівського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 5,9854 га, цільове призначення - для ведення товарного виробництва, із земель сільськогосподарського призначення державної власності (том 1, а. с. 102).

4.8. Згідно з частиною 1 статті 124 цього Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У чинному законодавстві передбачено, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про передачу земельної ділянки в оренду.

4.9. Проте у матеріалах справи немає відповідного рішення уповноваженого органу (ГУ Держземагенства) про затвердження документації із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, а також рішення уповноваженого органу про передачу земельної ділянки державної власності в оренду.

4.10. ТОВ "Миронівський агрокомплекс", заперечуючи проти позовних вимог, наголосило, що на підставі наказу ГУ Держземагенства від 14.07.2015 № 105396/15-14-сг уклало договір із ТОВ "Візир-7" на розробку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки і розробило таку документацію. Відповідно до наказу ГУ Держземагенства від 26.09.2015 № 10-9392/15-14-СГ затверджено технічну документацію, надано земельну ділянку в оренду, крім того, ГУ Держземагенства затвердило висновок державної експертизи землевпорядної документації від 25.09.2015 № 329-15НО, на підставі чого укладено спірний договір від 28.09.2015.

4.11. Проте зазначені ТОВ "Миронівський агрокомплекс" обставини не підтверджують прийняття ГУ Держземагенства відповідного рішення про затвердження документації із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки і передачу земельної ділянки державної власності в оренду, оскільки, як уже зазначалося, відповідних документів у матеріалах справи немає, наказу ГУ Держземагенства від 26.09.2015 № 10-9392/15-14-СГ, на який посилався відповідач, у матеріалах справи також немає, а ГУ Держземагенства заперечує факт прийняття таких рішень (наказів).

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Миронівський агрокомплекс" і ТОВ "Візир-7" укладено договір від 03.09.2015 № 69/0309-15 на розробку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (том 1, а. с. 118-119).

Згідно з висновком державної експертизи землевпорядної документації 25.09.2015 № 329-15НО, затвердженим ГУ Держземагенства, на який послався відповідач, на замовлення ТОВ "Миронівський агрокомплекс" здійснено державну експертизу технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (том 1, а. с. 71-72).

Ураховуючи положення пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і статті 1 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

За змістом частини 1 статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Частинами 1, 2 статті 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Водночас укладення відповідачем договору на розробку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та проведення державної експертизи землевпорядної документації - технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за відсутності рішення уповноваженого на розпорядження землями державної форми власності сільськогосподарського призначення органу, не може свідчити про прийняття таким органом відповідного рішення про передачу земельної ділянки в оренду.

4.12. Суд апеляційної інстанції установив, що у матеріалах справи є клопотання ТОВ "Миронівський агрокомплекс", зареєстроване у ГУ Держгеокадстру 04.06.2015 за № 27-11191/0/16-15-кгс, в якому відповідач просив згідно зі статтею 123 Земельного кодексу України надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтовною площею 5,98547 га, розташованої на території Росавської сільської ради Миронівського району на 49 років для ведення товарного виробництва (том 1, а. с. 41).

ГУ Держгеокадстру відмовило ТОВ "Миронівський агрокомплекс" у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтовною площею 5,98547 га, розташованої на території Росавської сільської ради Миронівського району на 49 років для ведення товарного виробництва (лист від 09.07.2015 № 27-10-0.31-3601/0/38-15-СГ). Крім того, ГУ Держгеокадстру зазначило, що ураховуючи вимоги статей 118, 123 Земельного кодексу України, у разі повторного звернення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою подається нове клопотання, до якого додається повний пакет документів, згідно з чинним земельним законодавством (том 1, а. с. 42).

Суд апеляційної інстанції установив, а відповідач не спростував, що інших клопотань про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду до ГУ Держгеокадстру ТОВ "Миронівський агрокомплекс" не подавало.

4.13. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що за змістом спірного договору з боку орендодавця - ГУ Держгеокадстру його 28.09.2015 підписав виконуючий обов`язки начальника ОСОБА_1. Водночас згідно з наявними у матеріалах справи наказами ГУ Держгеокадстру від 22.09.2015 і від 24.09.2015 ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника ГУ Держгеокадастру (том 1, а. с. 63-66, 224-225).

Отже, суд апеляційної інстанції установив, а учасники справи не спростували, що з боку ГУ Держгеокадстру спірний договір підписано неуповноваженою особою.

4.14. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 цього Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У статті 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, яку позивач визначив як підставу для позову про визнання недійсними технічних умов від 24.10.2017 № 7/2017, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

4.15. Ураховуючи положення чинного законодавства та установлені судом апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що відсутність волевиявлення орендодавця на укладення оспорюваного договору свідчить про порушення його прав і є підставою для визнання договору недійсним відповідно до частини 3 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. За змістом частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 ухваленою із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

5.4. Викладені у касаційній скарзі доводи про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд апеляційної інстанції як на підставу для задоволення позову, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженої у справі постанови немає.