ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Класикплюс" про визнання недійсною третейську угоду від 18.12.2018 до договору про надання безпроцентної фінансової поворотної позики від 17.11.2016 №1711161-1, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Класикплюс".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювана угода підписана особою, яка не мала права діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт". Оспорюваною угодою порушено корпоративні права позивача, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт", оскільки, у випадку видачі наказу на виконання рішення третейського суду, значно погіршиться майновий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт", що буде мати негативні наслідки для позивача у вигляді недоотримання дивідендів від діяльності товариства, учасником якого він є.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

17 листопада 2016 року між ОСОБА_2 (надалі - Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" (надалі - Позичальник) укладено договір про надання безпроцентної фінансової поворотної позики № 171116-1, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Позикодавець передає у власність Позичальника грошові кошти на безпроцентній основі, а останній зобов`язується повернути Позикодавцеві ці грошові кошти.

18 грудня 2018 року між ОСОБА_2 (надалі - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Класикплюс" (надалі - Новий кредитор) укладено договір відступлення прав за договором про надання безпроцентної фінансової поворотної позики від 17.11.2016 № 171116-1, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, Кредитор відступає Новому кредитору право вимоги за договором позики, а Новий кредитор приймає такі права вимоги та сплачує Кредитору суму фінансування.

Також, 18.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Класикплюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" в особі директора Речицького Олександра Юхимовича укладено третейську угоду до договору про надання безпроцентної фінансової поворотної позики від 17.11.2016 № 171116-1 (надалі - Третейська угода).

Згідно з пунктом 1 Третейської угоди сторони домовились про те, що всі суперечки, що випливають із правовідносин сторін, врегульованих договором про надання безпроцентної фінансової поворотної позики № 171116-1, укладеного 17.11.2016 (з усіма змінами, доповненнями тощо), в тому числі невиконання, неналежне виконання, виконання не в повному обсязі зобов`язань, які випливають з договору про надання безпроцентної фінансової поворотної позики від 17.11.2016 № 171116-1 в частині повернення позики, про визнання договору дійсним чи недійсним, укладеним чи не укладеним, але не обмежуючись цим, підлягають передачі на вирішення третейському суду, що створений для вирішення конкретного спору.

Відповідно до пунктів 2, 3 Третейської угоди сторони домовились, що кількісний склад третейського суду, створеного для вирішення конкретного спору, буде складатися із одного судді. Сторони обирають суддею Кулінченко Інну Костянтинівну.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" від 07.05.2018, оформленим протоколом № 1, ОСОБА_2 звільнено з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт".

На підставі вказаного рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" державним реєстратором Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомост" Кажановою О.О. проведено реєстраційну дію №10731070011026495 від 08.05.2018 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами до установчих документів та реєстраційну дію № 10731050012026495 від 14.05.2018 про внесення змін до установчих документів юридичної особи.

На підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" від 06.06.2018, оформленого протоколом № 4, було внесено зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт", приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузіною К.В. вчинено реєстраційну дію № 10731050013026495 від 07.06.2018 про внесення змін до установчих документів юридичної особи.

Наказом Міністерства юстиції України № 1925/5 від 21.06.2018 за скаргою ОСОБА_2 від 29.05.2018 зазначені реєстраційні дії № 10731070011026495 від 08.05.2018, № 10731050012026495 від 14.05.2018, № 10731050013026495 від 07.06.2018 скасовані, що призвело до скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про зміну керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Внесення змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внаслідок скасування реєстраційних дій на підставі Наказу Міністерства юстиції України № 192 від 21.06.2018 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" свідчить про наявність у ОСОБА_2. повноважень вчиняти юридичні дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт".

Станом на 18.12.2018 (дата укладення Третейської угоди) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вносилось змін щодо керівника юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт".

ОСОБА_2 набув істотної участі у фінансовій установі - Товаристві з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" шляхом опосередкованого володіння в статутному капіталі фінансової установи 99%, оскільки ОСОБА_2 набув частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенфолд" у розмірі 100%, а останнє є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" із розміром частки в статутному капіталі - 99%.

Згідно з витягом з офіційного сайту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, розпорядженням № 2645 від 15.06.2017 прийнято рішення про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" ліцензії на проведення господарської діяльності з надання фінансових послуг.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" отримало ліцензію на право надання фінансових послуг 15.06.2017, що свідчить про дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" вимог Ліцензійних умов.

На дату видачі ліцензії ОСОБА_2., починаючи з 02.11.2016, був керівником юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" та кінцевим бенефіціарним власником.

Станом на день укладання Третейської угоди, учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" з розподіленими частками в статутному капіталі були: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бенфолд" з часткою 99,9% та ОСОБА_1 з часткою 0,1%.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:

- ОСОБА_5 мав повноваження на підписання оспорюваної Третейської угоди від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт";

- ОСОБА_5 як на дату отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" ліцензії на право надання фінансових послуг володів часткою товариства у розмірі 99,9%, так і на дату підписання оспорюваної Третейської угоди продовжував володіти часткою статутного капіталу в тому самому розмірі, що була на дату отримання ліцензії, тому мав відповідні повноваження приймати участь в управлінні Товариством з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт";

- позивачем не доведено факту невідповідності оспорюваної Третейської угоди вимогам чинного законодавства України;

- підписання директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" Речицьким Олександром Юхимовичем оспорюваної Третейської угоди не може свідчити про порушення корпоративних прав позивача у даній справі.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2019 у даній справі, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що приймаючи оскаржувані судові рішення судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено всіх обставин справи та не враховано пункт 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 (v0004600-16) "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин", статті 92, 99, 145 Цивільного кодексу України, статті 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статті 41, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства", що призвело до необґрунтованого твердження про законність дій ОСОБА_2 щодо укладення оспорюваної Третейської угоди та наявність повноважень у останнього на вчинення здійснення відповідного правочину.

6. Доводи інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Класикплюс" подало відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

7. Розгляд клопотань учасників справи

ОСОБА_1 та його представник подали до Верховного Суду заяву та клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, оскільки як скаржник, так і його адвокат не зможуть взяти участь у судовому засіданні Касаційного господарського суду 04.02.2020 з об`єктивних причин, а саме, знаходженні їх на лікуванні.

Касаційний господарський суд не знайшов підстав для задоволення даного клопотання з урахуванням такого.

Процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю учасників справи та їх представників. Не зазначалося про такий розгляд і в ухвалі Касаційного господарського суду від 26.12.2019 про відкриття касаційного провадження у даній справі.

При цьому, доводи скаржника були ґрунтовно викладені в касаційній скарзі, а матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду касаційної скарги й за відсутності учасників справи та їх представників.

Крім того, скаржник та його представник не надали належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених в заяві і клопотанні про відкладення розгляду касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

У частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно із частинами 1, 2, 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Звертаючись з позовом про визнання недійсними правочинів, позивач повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення цих обставин суд не має підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг узяти участі у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.

Частинами 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За положеннями статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуваються самим товариством як стороною договору. При цьому сукупність прав та обов`язків безпосередньо учасників цього товариства укладенням товариством договору ніяк не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди учасників цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені товариства, а не його учасника.

Отже, підписання директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" оспорюваного договору без відповідних повноважень може порушувати права та інтереси цього товариства, а не корпоративні права позивача.

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі №904/10956/16. В ухвалах від 17.12.2019 у справі № 916/1731/18 та від 13.01.2020 у справі №910/10734/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступу від правового висновку щодо застосування норм права, викладеного в зазначених постановах.

Верховний Суд також бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20 травня 1998 року у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки" (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95; рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28-30; рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 30). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини).

Враховуючи відсутність порушення оспорюваним договором прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, Верховний Суд зазначає те, що у судів першої та апеляційної інстанцій не було необхідності надавати оцінку законності оспорюваного правочину.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті спору, але з мотивів, викладених у даній постанові, а саме, відсутністю порушення оспорюваним договором прав та інтересів позивача.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції відхиляє аргументи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які зводяться до перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час здійснення оцінки законності оспорюваного правочину.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини 4 статті 311 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зміни судових рішень з мотивів наведених у цій постанові.

11. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2019 у справі № 910/1935/19 змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.