П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1974/19

Провадження № 12-164гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Рогач Л. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С, Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянула касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова" (далі - СТОВ Агрофірма "Україна Нова") на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2019 року (судді Хачатрян В. С., Россолов В. В., Склярук О. І.) у справі № 922/1974/19 за позовом першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави (далі - прокурор, Прокуратура відповідно) до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області (далі - Сільрада), ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма "Україна Нова" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2019 року прокурор в інтересах держави звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Сільради, фізичної особи ОСОБА_1 та СТОВ "Агрофірма "Україна Нова" про:

- визнання незаконним та скасування рішення сесії Сільради від 27 грудня 2013 року № 9, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду для ведення фермерського господарства;

- визнання незаконним та скасування рішення сесії Сільради від 17 вересня 2014 року № 2 "Про передачу земельної ділянки в оренду в межах села Берека Первомайського району Харківської області та встановлення розміру орендної плати";

- визнання недійсним укладеного 20 лютого 2015 року Радою та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 9,4 га, яка розташована в межах Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області, з кадастровим номером 6324581001:00:010:0015, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки територіальній громаді Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області;

- визнання недійсним укладеного 10 червня 2015 року ОСОБА_1 та СТОВ "Агрофірма "Україна Нова" договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства та скасування його державної реєстрації;

- повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6324581001:00:010:0015 територіальній громаді Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області.

1.2. За доводами позовної заяви надання земельної ділянки у користування ОСОБА_1, а в подальшому й передача її в суборенду СТОВ "Агрофірма "Україна Нова" відбулися незаконно, з порушенням вимог законодавства, без проведення земельних торгів, оскільки ОСОБА_1 не мав намірів створити фермерське господарство та використовувати земельну ділянку за призначенням. Позивач зазначив, що на момент звернення у 2014 році із заявою до Сільради про отримання спірної земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 уже реалізував своє право на створення фермерського господарства, ставши засновником зареєстрованого у 2012 році Фермерського господарства "Подолівське" (далі - ФГ "Подолівське"). Таким чином, отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 як фізичною особою було спрямоване на штучне збільшення земельного банку СТОВ "Агрофірма "Україна Нова" поза встановленим законодавчо порядком.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою від 26 червня 2019 року Господарський суд Харківської області у відкритті провадження у справі відмовив на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

2.2. Суд першої інстанції вказав, що спірна земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення була передана в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 саме як фізичній особі (громадянину України), а не фізичній особі-підприємцю. Такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки саме фізичної особи. Крім того, вимоги прокурора про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення та договору суборенди, а також зобов`язання саме громадянина ОСОБА_1 повернути земельну ділянку є похідними та підлягають вирішенню залежно від прийнятого рішення у справі в порядку реституції.

2.3. Постановою від 12 серпня 2019 року Східний апеляційний господарський суд скасував ухвалу суду першої інстанції, а справу направив до місцевого господарського суду для продовження розгляду.

2.4. Суд апеляційної інстанції вважав передчасними висновки місцевого господарського суду про відмову у відкритті провадження у цій справі, оскільки суд помилково обмежився дослідженням лише суб'єктного складу учасників справи. Разом з тим важливим елементом дослідження є встановлення правового режиму спірної земельної ділянки, зокрема чи набута вона у користування фермерським господарством, адже на момент видання спірних розпоряджень та укладання договорів ОСОБА_1 уже був засновником ФГ "Подолівське", яке набуло статусу юридичної особи.

2.5. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач уже подавав до районного суду тотожний позов і ініціював розгляд справи в межах цивільного судочинства. Однак ухвалою Первомайського міськрайонного суду від 28 листопада 2018 року закрито провадження у справі № 632/5297/8 між тими ж сторонами, про той самий предмет спору та з тих самих підстав у зв'язку з тим, що справа підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

3. Короткий зміст касаційної скарги, надходження справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

3.1. У вересні 2019 року СТОВ "Агрофірма "Україна Нова" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2019 року, в якій просило її скасувати, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 26 червня 2019 року у справі № 922/1974/19 залишити без змін.

3.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник указав, що предмет спору у цій справі безпосередньо стосується прав та інтересів фізичної особи, відтак спір у цій справі підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про віднесення цього спору до такого, що має розглядатися судами господарської юрисдикції.

3.4. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 вересня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СТОВ "Агрофірма "Україна Нова" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2019 року, справу разом з указаною касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини шостої статті 302 ГПК України.

3.5. Ухвалою від 9 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла справу № 922/1974/19 та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

4. Позиція учасників справи

4.1. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін з підстав її законності та обґрунтованості, зазначивши, що фермерське господарство є юридичною особою, тож його земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральними органами виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, які реалізують політику у сфері земельних відносин щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, розглядаються господарськими судами.

5. Мотиви, якими керується Велика Палата Верховного Суду, та застосоване нею законодавство

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

5.2. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

5.3. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

5.4. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

5.5. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

5.6. Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

5.7. Частинами другою, третьою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

5.8. Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

5.9. Як убачається з позовної заяви, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом до органу, уповноваженого розпоряджатися землею державної власності у спірних правовідносинах, до фізичної особи та до сільськогосподарського товариства про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, зобов'язання повернути державі земельну ділянку, надану для ведення фермерського господарства.

5.10. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV (973-15) ; у редакції, чинній на час надання відповідачеві земельних ділянок, укладення оспорюваних договорів та реєстрації фермерського господарства) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

5.11. У статті 2 Закону № 973-IV закріплено, що відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) , цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

5.12. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон № 973-IV (973-15) .

5.13. За частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

5.14. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973-IV).

5.15. Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

5.16. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

5.17. Зі змісту положень статті 12 Закону № 973-IV вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

5.18. З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

5.19. Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, його спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, розглядаються господарськими судами.

5.20. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 388/1103/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 691/1148/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц та від 2 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19.

5.21. Як указував позивач, 27 грудня 2013 року рішенням Сільради № 9 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду для ведення фермерського господарства, а рішенням Сільради від 17 вересня 2014 року № 2 передано вказану земельну ділянку йому в оренду для ведення фермерського господарства та встановлено розмір орендної плати.

5.22. Також прокурор указав, що на підставі згаданих рішень 20 травня 2015 року Сільрада та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 9,4 га, яка розташована в межах Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області, з кадастровим номером 6324581001:00:010:0015.

5.23. 1 червня 2015 року ОСОБА_1 спірну земельну ділянку передав у суборенду СТОВ "Агрофірма "Україна Нова".

5.24. Однак на момент видання Сільрадою спірних рішень та укладання вказаних договорів ОСОБА_1 був засновником та керівником ФГ "Подолівське", яке набуло статусу юридичної особи.

5.25. Тобто на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 уже реалізував своє право одержати земельну ділянку для ведення фермерського господарства, відповідно зареєструвавши фермерське господарство.

5.26. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства, у порядку, визначеному законом, на конкурентних засадах. Саме така позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц та від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18.

5.27. Однак із заявою про надання спірної земельної ділянки ФГ "Подолівське" не зверталось, йому вона не виділялась та в установленому порядку не передавалась.

5.28. Відтак ФГ "Подолівське" як самостійна юридична особа не пов'язане зі спірною земельною ділянкою відповідно до приписів статті 12 Закону № 973-IV.

5.29. Ця ділянка надана в оренду ОСОБА_1 як громадянину на підставі договору оренди, а тому ототожнення цієї фізичної особи та ФГ "Подолівське" в спірних правовідносинах є неправильним. Такий самий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18.

5.30. Разом з тим, відмовляючи у відкритті провадження у справі, Господарський суд Харківської області не врахував, що Прокуратура вже зверталась з тотожним позовом до суду цивільної юрисдикції про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки територіальній громаді Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області (справа № 632/529/18).

5.31. Первомайський міськрайонний суд, установивши, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є засновником ФГ "Подолівське", ухвалою від 28 листопада 2018 року закрив провадження у справі № 632/529/18 у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а спір повинен вирішуватись судами господарської юрисдикції.

5.32. У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

5.33. Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Великої Британії").

5.34. Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції").

5.35. ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами.

5.36. Так, у рішенні від 17 січня 2013 року у справі "Мосендз проти України" (заява № 52013/08) ЄСПЛ установив, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (пункти 116, 119, 122, 125).

5.37. У рішенні від 9 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України" (заяви № 7714/06 та № 23654/08) ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. Крім того, ЄСПЛ указав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38, 40).

5.38. У рішенні від 21 грудня 2017 року у справі "Шестопалова проти України" (заява № 55339/07) ЄСПЛ зробив висновок, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз'яснення щодо юрисдикції (пункти 13, 18, 24).

5.39. З огляду на викладене постановлення Господарським судом Харківської області 26 червня 2019 року ухвали про відмову у відкритті провадження у справі № 922/1974/19 з аналогічними вимогами зі справою № 632/529/18 через те, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

5.40. Непослідовність національного суду створила перешкоди та невизначеність у реалізації права на судовий захист.

5.41. Ураховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у справі, що розглядається, суд першої інстанції виніс ухвалу про відмову у відкритті провадження, належним чином не з'ясувавши обставин справи та обмеживши право на доступ до правосуддя.

5.42. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про розгляд спору у цій справі у суді господарської юрисдикції є правильним, відповідає статті 6 Конвенції та виключає можливість судових спорів про юрисдикцію.

6. Висновок Великої Палати Верховного Суду

6.1. За частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

7. Щодо розподілу судових витрат

7.1. Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна Нова" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2019 року у справі № 922/1974/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.