1. Науково-дослідна судово-експертна установа (далі - Позивач) звернулась до господарського суду з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - Відповідач) про стягнення 750387,96 грн заборгованості за виконання комісійної судово-економічної експертизи.

2. Позов мотивований тим, що судовими експертами Позивача на виконання постанови слідчого виконана комісійна судово-економічна експертиза, вартість якої складає 750387,96 грн, але оплата за її проведення на момент звернення з позовом не здійснена.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2019, у задоволенні позову відмовлено.

4. Судові рішення мотивовані тим, що у спірних правовідносинах необхідною та істотною умовою є укладення договору в письмовій формі. Однак постанова слідчого не містить вимоги щодо оплати за проведену Позивачем експертизу та погодження її вартості тощо, а тому не є підставою для виникнення господарських зобов`язань між сторонами справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

5. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

6. Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно розтлумачили положення статті - 7-1 Закону України "Про судову експертизу", Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 (z0705-98) (далі - Інструкція №53/5), Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №3505/5 від 12.12.2011 (z1431-11) (далі - Інструкція №3505/5), статті 11 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України щодо підстав виникнення між сторонами майнових зобов`язань з оплати проведеної експертизи.

7. Позивач вважає, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення абзацу 7 статті 15 Закону України "Про судову експертизу", статті 180 Господарського кодексу України і статті 638 Цивільного кодексу України щодо необхідності укладення договору на проведення експертизи.

8. Водночас Позивач посилається на незастосування судами положень статей 69, 122 Кримінального процесуального кодексу України та статті 13 Закону України "Про судову експертизу" щодо гарантій оплати винагороди судовому експерту за рахунок сторони, яка його залучила.

9. Позивач стверджує, що між сторонами у справі виникли господарські правовідносини, які носять характер публічних зобов`язань та ґрунтуються на владному приписі уповноваженої державною на здійснення досудового розслідування особи - слідчого без укладення відповідного договору.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

10. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

11. Відповідач вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність між сторонами у справі господарського зобов`язання зі сплати спірної суми грошових коштів та заперечує проти доводів Позивача щодо виникнення такого зобов`язання на підставі постанови слідчого.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

12. Постановою слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Дуляницьким Ю.В. від 31.05.2018 (далі - Постанова слідчого) у кримінальному провадженні №42017000000000386 від 13.02.2017, порушеному за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 240 та частиною 2 статті 209 Кримінального кодексу України, призначена комісійна судово-економічна експертиза.

13. Згідно з пунктом 1 резолютивної частини Постанови слідчого до проведення експертизи залучено експертів Іванкова Володимира Миколайовича та Іванкова Павла Миколайовича, які працюють у Науково-дослідній судово-експертній установі.

14. На виконання Постанови слідчого судовими експертами Науково-дослідної судово-експертної установи виконана комісійна судово-економічна експертиза, результати якої оформлені висновком №05/02/19-1. Висновок експертизи разом із матеріалами кримінального провадження, актом №NF-04 від 05.02.2019 здачі-приймання висновку комісійної судово-економічної експертизи та рахунком №4 від 05.02.2019 на оплату вартості експертизи в сумі 750387,96 грн були передані Відповідачеві 7 лютого 2019 року згідно з листом вих. №9 від 05.02.2019.

Позиція Верховного Суду

15. Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) суб`єкта господарювання є їх порушення (невизнання, оспорення). Відтак задоволення господарським судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Одним зі способів захисту цивільних (господарських) прав є присудження до виконання обов`язку в натурі.

16. Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання врегульовані Господарським кодексом України (436-15) .

17. Згідно з положеннями статті 3 Господарського кодексу України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Зокрема, господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

18. Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Наведене визначення кореспондує положенням статті 509 Цивільного кодексу України.

19. Підстави виникнення зобов`язань передбачені статтею 174 Господарського кодексу України та статтею 11 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод; внаслідок заподіяння шкоди, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

20. Зокрема, статтями - 7-1, 15 Закону України "Про судову експертизу" передбачено виникнення договірних правовідносин у галузі судової експертизи в разі укладення замовником експертизи договору з експертом чи експертною установою.

21. Водночас згідно з положеннями наведених статей Закону підставою проведення судової експертизи, окрім договору, може бути також відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування. Однак права та обов`язки осіб у правовідносинах, пов`язаних з проведенням експертизи за рішенням органу досудового розслідування, регулюються відповідними нормами кримінально-процесуального, а не господарського чи цивільного законодавства.

22. Так, відповідно до положень статей 242, 243 Кримінального процесуального кодексу України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження.

23. Згідно з пунктом 1.8 Інструкції №53/5 підставою для проведення експертиз відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або письмове звернення потерпілого чи сторони захисту кримінального провадження (далі - документ про призначення експертизи (залучення експерта)), у якому обов`язково зазначаються реквізити, перелік питань, поставлених експерту, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

24. Положеннями статті 69 Кримінального процесуального кодексу України, статтею 13 Закону України "Про судову експертизу", пункту 2.1 Інструкції №53/5 закріплено право експерта одержати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням експертизи і викликом для надання пояснень чи показань, у разі, якщо проведення експертизи не є службовим обов`язком особи, яка залучена як експерт.

25. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 №710 (710-96-п) затверджена Інструкція про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів (далі - Інструкція №710).

26. Пунктами 2, 9 Інструкції №710, зокрема, передбачений порядок проведення виплат компенсації (відшкодування) особі за відрив від звичайних занять і за проведену роботу за постановою (ухвалою) органу, який зробив виклик, а також норми такої винагороди.

27. Оскільки під час розгляду справи Позивач не довів виникнення між ним та Відповідачем господарських зобов`язань у розумінні положень Господарського кодексу України (436-15) , Суд вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заявленого в порядку господарського судочинства позову про стягнення з Відповідача вартості виконаної судовими експертами експертизи.

28. Так, дослідивши надані сторонами у справі докази, суди встановили, що між Позивачем та Відповідачем не укладався договір щодо проведення спірного експертного дослідження, не узгоджені істотні умови такого договору відповідно до вимог глави 20 Господарського кодексу України (436-15) та глави 53 Цивільного кодексу України (435-15) , зокрема, у спрощений спосіб шляхом підписання особами, уповноваженими на вчинення правочинів від імені Відповідача, відповідних первинних документів, якими засвідчена вартість проведеної експертизи тощо.

29. Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що постанова слідчого про призначення комісійної судово-економічної експертизи із залученням до її проведення відповідних експертів не є безпосередньою підставою для виникнення між Позивачем та Відповідачем господарських зобов`язань відповідно до положень статей 173, 174 Господарського кодексу України з огляду на правову природу зазначеної постанови як процесуального рішення.

30. Суд враховує, що ухвалюючи відповідну постанову, слідчий діяв відповідно до передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України (4651-17) компетенції на здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень та не вчиняв дії з реалізації від імені Відповідача господарської компетенції чи організаційно-господарських повноважень.

31. Суд відхиляє доводи Позивача про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини, які носять характер публічних зобов`язань та ґрунтуються на владному приписі уповноваженої державою на здійснення досудового розслідування особи - слідчого без укладання відповідного договору. Наведені аргументи не відповідають положенням статей 3, 173, 174 Господарського кодексу України щодо визначення господарських відносин, господарського зобов`язання та підстав їх виникнення, оскільки при призначенні експертизи відповідною постановою слідчий діяв саме як сторона обвинувачення на стадії досудового розслідування в кримінальному провадженні, а не як учасник відносин у сфері господарювання чи уповноважена особа такого учасника.

32. Суд також не приймає до уваги посилання Позивача на незастосування судами попередніх інстанцій статей 69, 122 Кримінального процесуального кодексу України та статті 13 Закону України "Про судову експертизу" щодо гарантій оплати винагороди судовому експерту за рахунок сторони, яка його залучила. Адже питання правомірності дій чи бездіяльності відповідних осіб як учасників кримінального провадження не входять до меж розгляду цієї господарської справи відповідно до завдань господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

34. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні касаційної скарги Науково-дослідної судово-експертної установи відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 у справі №910/5847/19 залишити без змін.