1.1. ТОВ "ШО "Робочий стіль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Укртрансгаз" про стягнення основної заборгованості у розмірі 380 027, 89 грн., інфляційних витрат у розмірі 152 314, 01 грн. та 3% річних - 48 162,18 грн. (враховуючи зменшення позовних вимог) відповідно до договору про закупівлю від 03.03.2017 № т-22/1703000086.

1.1.1. Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем зобов`язань за договором від 03.03.2017 № т-22/1703000086 про закупівлю в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019, у справі №910/15116/18 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укртрансгаз" на користь ТОВ "ШО "Робочий стіль" основний борг у сумі 375 389 грн. 59 коп., інфляційну складову боргу у сумі 152 314 грн. 01 коп., 3 % річних у сумі 47 597 грн. 75 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 8 629 грн. 03 коп. У решті позовних вимог - відмовлено.

2.1.1. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар за договором закупівлі від 03.03.2017 №т-22/1703000086, а тому позовні вимоги в частині доведеності підлягають задоволенню.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019, у справі № 910/15116/18 заяву ТОВ "ШО "Робочий стіль" про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з АТ "Укртрансгаз" на користь ТОВ "ШО "Робочий стіль" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000, 00 грн. У решті вимог щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

2.2.1. Суди попередніх інстанцій при ухвалені рішення виходили з принципу співмірності та розумності суми винагороди та з огляду на те, що спір у справі не є складним, не містить двозначних доказів чи обставин, які б потребували додаткового їх вивчення, підготовка позову не зайняла великого обсягу правових знань та часу, ціна позову не є значною.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз", посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 910/15116/18, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та вимог у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. АТ "Укртрансгаз" вказує, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми матеріального права, зокрема статтю 526, частину третю статті 538 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та порушили норми процесуального права, а саме статті 7, 73, 86, 91, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України), що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

4.2. На підтвердження своїх доводів, скаржник зазначає, що відповідно до договору про закупівлю від 03.03.2017 № т-22/1703000086 позивач мав поставити товар покупцю на загальну суму 1 243 929, 54 грн., проте станом на даний час по даному договору товар не допоставлено на загальну суму 641 354, 34 грн., у зв`язку з чим постачальнику були нараховані штрафні санкції у розмірі 219 570, 26 грн., які в свою чергу постачальником не сплачені.

4.2.1. Крім того, згідно з договором від 14.04.2017 № т-37/1704000228 позивач зобов`язаний поставити відповідачу товар на загальну суму 379 926, 00 грн., проте станом на даний час товар не поставлено в повному обсязі, у зв`язку з чим покупцем були виставлені штрафні санкції у сумі 94 981, 50 грн., які в свою чергу постачальником також не сплачені.

4.2.2. Таким чином, на думку скаржника, у зв`язку з не поставкою товару у обсязі, передбаченим договором, та несплатою штрафних санкцій по вищезазначеним договорам відповідач вважає, що позивач не виконав свої зобов`язання належним чином, а, отже, у відповідності до частини третьої статті 538 ЦК України, у відповідача не настало зобов`язання щодо оплати такого товару, а відповідно і відсутні підстави для стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних.

4.3. Також скаржник зазначає про незаконність та необґрунтованість судового рішення, яким стягнено з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. Скаржник вказує, що позивачем не доведено, у встановленому Законом порядку, понесені ним витрати, оскільки відсутні докази на підтвердження вчинення конкретних дій, їх обсягів, часу та тривалості.

4.3.1. Судові рішення в цій частині прийняті без застосування критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

5. Позиція відповідача

5.1. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

6. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

6.1. 03.03.2017 ТОВ " ШО "Робочий стіль" (продавець) уклало договір з АТ "Укртрансгаз" (покупець) про закупівлю № т-22/1703000086 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов`язується поставити покупцю одяг робочий, чоловічий (костюми робочі літні, комбінезони), код за ДК 016:2010, зазначені в підписаній специфікації, а покупець прийняти та оплатити товар. Найменування, номенклатура, асортимент, кількість товару та ціна за одиницю товару визначається згідно з специфікацією до договору, яка є невід`ємною його частиною.

6.2. Умовами Договору сторонами погоджено наступне: вартість товару становить 1 844 710,98 грн. та може бути зменшена за взаємною згодою сторін при зменшенні обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця (пункти 3.1., 3.3.); розрахунки проводяться покупцем шляхом поетапної оплати фактично поставленого товару (партії товару) протягом 60 календарних днів після дати поставки та пред`явлення постачальником рахунку-фактури на оплату товару. Датою поставки товару (його партії), а також моментом переходу права власності та ризиків на товар - є дата передачі товару постачальником уповноваженій особі покупця за видатковою накладною (пункт 4.1); поставка товарів здійснюється окремими партіями в період, зазначений у пункті 1.1 договору, але не пізніше 30 календарних днів після надання покупцем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів. Місце поставки товарів - DDP - склад покупця, який знаходиться за адресою: м. Боярка, вул. Маяковського, 49 (згідно з правилами Інкотермс-2000) (пункти 5.1, 5.2, 5.3); покупець зобов`язаний здійснити оплату вартості поставленого товару в порядку та на умовах, визначених договором (пункт 6.1.); договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 15.01.2018, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 9.1).

6.3. Специфікацією до договору сторони погодили кількість товару та його вартість, яка становить 1 844 710, 98 грн.

6.4. Поставка відповідачу товару на загальну суму 1 844 710, 98 грн. підтверджується видатковими накладними від 01.06.2017 № РС-0000117, від 03.10.2017 №РС-0000257, від 13.10.2017 № РС-0000276, від 20.10.2017 № РС-0000293, від 31.10.2017 № РС-0000302, від 30.10.2017 № РС-0000304, від 20.11.2017 № РС-0000331, від 12.12.2017 №РС-0000374, від 14.12.2017 №РС-0000384, від 26.12.2017 № РС-0000405, від 28.12.2017 № РС-0000408, від 28.12.2017 №РС-0000409, від 28.12.2017 №РС-0000410, від 28.12.2017 № РС-0000411, від 28.12.2017 № РС-0000412, від 12.01.2018 №2, від 12.01.2018 № 3, від 12.01.2018 № 7, товарно-транспортними накладними та рахунками-фактури.

6.5. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем поставлений товар на суму 1 844 710,98 грн. (а не на суму 1 849 349,28 грн., як вказано у позові), оскільки у матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачу товару на суму 4 638,30 грн., що також підтверджуються актом звірки взаємних розрахунків за період з 03.03.2017 по 17.08.2018, підписаним сторонами.

6.6. За отриманий товар відповідач в порушення умов договору розрахувався частково на загальну суму 1 469 321,39 грн. Зазначене сторонами не заперечується. За таких обставин, враховуючи порядок оплати, передбачений пунктом 4.1. Договору, у відповідача виникла заборгованість у сумі 375 389,59 грн.

6.7. Також суди попередніх інстанцій, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення матеріальних вимог, вважають, що стягненню підлягає 152 314,01 грн. інфляційних втрат та 47 597, 75 грн. 3% річних, нараховані за порушення зобов`язання.

6.8. Крім того, позивач за заявою, поданою в порядку статті 221 ГПК України, просив суд стягнути з відповідача на його користь 13 500,00 грн. витрат на правничу допомогу (з урахуванням зменшення заявлених вимог).

6.9. На підтвердження вказаних витрат до суду подано: договір про надання правової допомоги від 01.11.2018 № 01/11/18, укладений між Адвокатським об`єднанням "Віват Тріумф" та ТОВ "ШО "Робочий стіль"; додаткову угоду від 07.11.2018 № 3 до вказаного договору, у якій погоджено ставки адвокатського гонорару щодо складання позовної заяви на суму 5 500,00 грн. та приймання участі в судовому засіданні господарського суду на суму 1 600,00 грн. за одне судове засідання; акт виконаних робіт від 20.05.2019 № 3 на суму 13 500,00 грн., рахунок-фактуру на оплату послуг від 20.05.2019 № 20/05/2019 на суму 13 500,00 грн., доказ оплати правничої допомоги позивачем на суму 13 500,00 грн. (банківська виписка від 21.05.2019); ордер на представництво інтересів позивача в суді адвокатом Топоровим А.О. (від 03.01.2019 серія ПТ № 015627), свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Топорову А.О. від 22.04.2010 № 744.

6.10. За умовами договору про надання правової допомоги від 01.11.2018 №01/11/18 Адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу клієнту, здійснювати представництво у Господарському суді міста Києва, Господарському суді Київської області, Північному апеляційному суді, Господарському суді, Верховному Суді, використовувати передбачені у ГПК України (1798-12) права та інших законодавчих актах засоби, способі і методи захисту, з всіма правами представника, а Клієнт зобов`язується сплатити вартість послуг Адвокатському об`єднанню за надання юридичних послуг.

6.11. За додатковою угодою від 07.11.2018 №3 сторони визначили вартість надання правничої допомоги при стягненні заборгованості за договором про закупівлю товарів від 03.03.2017 №22/1703000086, укладеного між ТОВ "ШО "Робочий стіль" та ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" з урахуванням рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних ставок) адвокатського гонорару, затвердженого Радою адвокатів Харківської області від 21.03.2018 №17 у наступному розмірі: складання позовної заяви 5 500, 00 грн.; приймання участі в судовому засіданні господарського суду (господарського суду, апеляційного господарського суду, Касаційного господарського суду) - 1 600, 00 грн.

6.12. За актом виконаних робіт від 20.05.2019 № 3 складання позовної заяви становить 5 500,00 грн., приймання участі у судових засіданнях Господарського суду міста Києва по справі №910/15116/18 (24.01.2019, 25.02.2019, 04.03.2019, 08.04.2019, 16.05.2019) - 8000,00 грн.

6.13. Загальна вартість послуг за надання правничої допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги від 01.11.2018 №01/11/18 та додаткової угоди від 07.11.2018 №3 становить 13 500,00 грн.

6.14. Однак, враховуючи складність спору, співмірність та розумність суми гонорару, заперечення відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині, та стягнули витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

7.1. ЦК України (435-15) :

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

частина перша статті 509:

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

частина перша статті 626:

- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;

частина перша статті 628:

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

- договір є обов`язковим для виконання сторонами;

частина перша статті 712:

- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму;

частина перша статті 526 та стаття 525:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

частина перша статті 530:

- якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

частина перша статті 610:

- порушенням зобов`язання є, зокрема, його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання;

- пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання;

частина перша статті 612:

- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом;

7.2. ГК України (436-15) :

частина перша статті 173:

- господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку;

частини перша та друга статті 193:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором;

7.3. ГПК (1798-12) України(в редакції чинній на момент виникнення правовідносин):

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

частина третя статті 123:

- до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи;

- у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;

- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

частина четверта статті 236:

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права;

7.4. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) :

пункт 4 частина перша статті 1:

- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

- порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги;

- при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

8. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11, статті 629 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини, які є обов`язковими для виконання сторонами.

9.2. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між сторонами спору існують договірні відносини, які виникли з Договору закупівлі № т-22/1703000086, укладеного 03.03.2017, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих ГК України (436-15) , застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) про договір купівлі-продажу (частина шоста статті 265 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом Договору закупівлі (поставки) позивач зобов`язувався поставити відповідачу товар (костюми робочі літні, комбінезони), а відповідач - впродовж 60 календарних днів після дати поставки товару на склад покупця та пред`явлення постачальником рахунку-фактури на оплату товару його оплатити.

За приписами статті 193 ГК України, статей 526, 529, 530 ЦК України, кожна сторона договору повинна виконувати свої зобов`язання за відповідним договором належним чином та у передбачені таким договором строки. У разі невиконання чи неналежного виконання стороною своїх обов`язків, передбачених відповідним договором, така сторона договору може нести певну відповідальність, зокрема, сплата пені, штрафу тощо.

9.3. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до умов Договору найменування, номенклатура, асортимент, кількість товару та ціна за одиницю товару визначається згідно з специфікацією до договору, яка є невід`ємною його частиною (пункти 1.1, 1.2). Сторонами визначено, що поставка товарів здійснюється окремими партіями в період, зазначений у пункті 1.1 Договору, але не пізніше 30 календарних днів після надання покупцем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів; покупець зобов`язаний здійснити оплату вартості поставленого товару в порядку та на умовах, визначених договором (пункт 6.1.). Специфікацією до Договору сторони погодили кількість товару та його вартість, яка становить 1 844 710, 98 грн.

9.4. Відповідно до видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та рахунків-фактури, які містяться в матеріалах справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що за період часу з 01.06.2017 по 12.01.2018 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 844 710, 98 грн.

9.5. Також судами встановлено, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар на загальну суму 1 469 321, 39 грн., що сторонами не заперечується.

9.6. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ЦК України, іншими законами або договором.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що у зв`язку з тим, що відповідач ухилився від виконання взятих на себе зобов`язань - не розрахувався у повному обсязі за отриманий товар, враховуючи умови Договору, порядок оплати, передбачений пунктом 4.1 Договору, до стягнення підлягає заборгованість у сумі 375 389, 59 грн.

9.7 Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо правомірності нарахування позивачем розміру інфляційних витрат та 3 % річних відповідно до умов пункту 5.2. Договору поставки у розмірі 152 314,01 грн. інфляційних втрат та 47 597, 75 грн. 3% річних.

9.8. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки відповідач не розрахувався в повному обсязі з позивачем за отриманий товар, чим порушив взяті на себе зобов`язання за Договором поставки.

9.9. Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

9.10. Касаційний господарський суд не може погодитись з твердженнями скаржника, що судами попередніх інстанцій помилково не застосовано до вказаних правовідносин частину третю статті 538 ЦК України, з огляду на таке.

За статтею 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до частини першої статті 530 зазначеного Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Попередніми судовими інстанціями встановлено, а скаржником не заперечується, що за умовами договору оплаті підлягає фактично поставлений товар, зокрема, протягом 60 календарних днів з дати поставлення товару та пред`явлення постачальником рахунку-фактури на оплату товару.

Таким чином, грошове зобов`язання підлягало виконанню відповідачем у строк, визначений умовами договору.

Посилання скаржника на той факт, що позивач не виконав свої зобов`язання належним чином та у повному обсязі, обумовлених договорами поставки, а, тому, у відповідності до частини третьої статті 538 ЦК України, у останього не настало зобов`язання щодо оплати такого товару, не приймаються Судом.

Колегія суддів наголошує, що не поставлення всього товару, обумовленого різними договорами поставки, не змінює узгодженого сторонами строку проведення розрахунків за уже поставлений товар, та не є відкладальною умовою, чи умовою, з якою пов`язується можливість належної оплати за встановлених судами обставин справи.

9.11. Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що дані вимоги відповідача до позивача можуть бути предметом розгляду в окремому позовному провадженні з іншим предметом позову.

9.12. Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про порушення відповідачем договірного зобов`язання щодо належної та своєчасної оплати одержаного товару та правомірно застосували положення статті 625 ЦК України до встановлених судами обставин, стягнувши суму основного боргу, втрати від інфляції та відсотки річних.

9.13. Також, Касаційний господарський суд не може погодитись із твердженнями скаржника щодо незаконності та необґрунтованості судового рішення, яким стягнено з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн., з огляду на таке.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

Враховуючи наявність заперечень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, що стягненню підлягає сума у розмірі 10 000,00 грн.

9.14. З огляду на викладене, Суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу та погоджується з висновками першої та апеляційної інстанцій.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Звертаючись з касаційною скаргою, АТ "Укртрансгаз" не спростувало наведених висновків попередніх судових інстанцій та не доведело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі, з мотивів, наведених у розділі 9 цієї постанови.

10.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

11. Судові витрати

11.1. Понесені АТ "Укртрансгаз" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 910/15116/18 - без змін.