1.1. У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" (далі ? ТОВ "Укртранзит") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" (далі ? ТОВ "Імуноген-Україна") про стягнення 3 756 684,38 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Імуноген-Україна" не було належним чином виконано грошові зобов`язання за договором про надання фінансової допомоги від 08.02.2017 №01/02-ФП щодо своєчасного повернення отриманої від ТОВ "Укртранзит" суми фінансової допомоги, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 2 970 710,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 616 766,38 грн та три проценти річних у сумі 169 208,00 грн, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення вказаної суми коштів.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Імуноген-Україна" на користь ТОВ "Укртранзит" заборгованість у сумі 2 970 710,00 грн, інфляційні втрати у сумі 616 766,38 грн, три проценти річних у сумі 169 208,00 грн та судовий збір у сумі 48 023,00 грн.

2.2. Не погодившись з прийнятим рішенням, 14.08.2019 ТОВ "Імуноген-Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у цій справі в частині стягнення заборгованості та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з ТОВ "Імуноген-Україна" 2 504 710,00 грн.

2.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 апеляційну скаргу ТОВ "Імуноген-Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №910/4902/19 залишено без руху, у зв`язку з порушенням вимог, встановлених частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено апелянту, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали він має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 19 716,01 грн та належні докази надсилання на адресу ТОВ "Укртранзит" апеляційну скаргу з додатками.

2.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 повернуто апеляційну скаргу ТОВ "Імуноген-Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №910/4902/19 та додані до неї матеріали.

Ухвалу обґрунтовано тим, що станом на 03.10.2019 (з урахуванням строку на поштовий перебіг), скаржником не усунуто недоліки, зазначені в ухвалі суду від 27.08.2019.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Імуноген-Україна" просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019, справу направити на новий апеляційний розгляд.

3.2. Вимоги касаційної скарги обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме статті 17 Господарського процесуального кодексу України, чим необґрунтовано позбавив відповідача права на перегляд справи та оскарження судового рішення.

На думку скаржника, суд, повернувши апеляційну скаргу, порушив вимоги статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник у касаційній скарзі також наголошує про систематичну перевірку ним надходжень повідомлень на його юридичну адресу, але поштових відправлень від апеляційного суду не отримував, а тому не мав об`єктивної можливості усунути недоліки і забезпечити розгляд апеляційної скарги.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану ухвалу Північного апеляційного господарського суду, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

При цьому, з огляду на необхідність опрацювання значного масиву судових рішень з метою оцінки сталої судової практики щодо інформування учасників процесу, а також її врахування в процесі винесення судового рішення колегія суддів розглядає справу в розумний строк.

4.2. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках ? на касаційне оскарження судового рішення відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007 (va11p710-07) ).

4.3. Відповідно до частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках ? на касаційне оскарження судового рішення.

4.4. Згідно з частиною першою статті 254 зазначеного Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

4.5. Відповідно до частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

4.6. Як свідчать матеріали справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ "Імуноген-Україна" та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

4.7. Відповідно до частини третьої, сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

4.8. Ухвалу суду апеляційної інстанції від 27.08.2019 направлено ТОВ "Імуноген-Україна" 09.09.2019, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції на звороті ухвали, на адресу зазначену в апеляційній скарзі: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 21 кв. 68 та яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, відправлення надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті "Судова повістка".

4.9. Зазначене поштове відправлення (ухвала суду від 27.08.2019 про залишення апеляційної скарги без руху) було повернуто до Північного апеляційного господарського суду 17.09.2019, що підтверджується штампом суду на поштовому конверті вх. №09.2-04/95154/19.

При цьому відповідно до інформації з вебсторінки "Укрпошти" зазначене відправлення було прийнято 09.09.2019, надійшло до точки видачі/доставки 10.09.2019, повернуто відділенням зв`язку за зворотною адресою 15.09.2019. Відповідно до довідки Укрпошти від 15.09.2019 причиною повернення є "закінчення встановленого строку зберігання".

4.10. Згідно з пунктами 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (270-2009-п) , у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" ? 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази ? відповідно до укладених угод.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

4.11. Разом з тим, апеляційний господарський суд не звернув увагу на строк протягом якого було повернуто поштове відправлення з ухвалою про залишення апеляційної скарги ТОВ "Імуноген-Україна" який вочевидь не відповідає критеріям розумності щодо отримання поштового відправлення скаржником.

4.12. Крім того, повертаючи апеляційну скаргу ТОВ "Імуноген-Україна" на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали про залишення її без руху, зазначивши, що строк усунення недоліків закінчився 17.09.2019.

При цьому в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху судом було роз`яснено апелянту, що "протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 19 716 грн 01 коп. та надати суду апеляційної інстанції належні докази надсилання на адресу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" апеляційної скарги з додатками".

4.13. Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

4.14. Таким чином, визначення судом в оскаржуваній ухвалі закінчення строку на усунення недоліків 17.09.2019 не пов`язується, ані з фактом вручення судового рішення, ані з зазначеними судом датою повернення поштового відправлення або розміщення ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

4.15. Разом з тим, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги та 03.10.2019 прийняв відповідну ухвалу.

4.16. Ураховуючи, що ТОВ "Імуноген-Україна" мало право усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, яка не була отримана товариством, у зв`язку з її повернення поштовою організацією у п`ятиденний строк, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що строк усунення недоліків закінчився 17.09.2019.

Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 12.08.2019 у справі № 1340/5463/18.

4.17. При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

4.18. За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

4.19. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

4.20. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Bellet v. France" ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

4.21. При цьому право учасників судового розгляду бути проінформованими про перебіг судового процесу та прийняті процесуальні рішення розглядаються як складові права на доступ до правосуддя.

4.22. Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Созонов та інші проти України" наголосив, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (див. рішення у справі "Ганкін та інші проти Росії", заява N 2430/06 та інші, пункт 36, від 31 травня 2016 року). У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (див., рішення у справі "Заводнік проти Словенії", заява N 53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року, із подальшими посиланнями).

У справі "Лазаренко та інші проти України" (заява N 70329/12 та 5 інших заяв, від 27 червня 2017 року) Суд вже встановив порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

Розглянувши всі надані матеріали та за відсутності будь-яких доказів належного інформування заявників, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що національні суди, розглянувши подані у справах заявників апеляційні скарги та не здійснивши спроб дізнатись, чи були вони вручені заявникам або чи були заявники повідомлені про апеляційні скарги будь-яким іншим чином, позбавили їх можливості надати зауваження щодо поданих у їхніх справах апеляційних скарг та не виконали свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.

4.23. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу від 03.10.2019, дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги ТОВ "Імуноген-Україна", оскільки, враховуючи усталені правові позиції Верховного Суду та норми статті 242 Господарського процесуального кодексу України, відсутні підстави вважати, що скаржнику належним чином вручена ухвала апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху та забезпечено право особи на усунення її недоліків у строки встановлені законодавством, з урахуванням критеріїв їх розумності та достатності.

4.24. Враховуючи передчасність висновку апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ТОВ "Імуноген-Україна", оскаржувану ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 необхідно скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.3. За змістом частини третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.4. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.5. Відповідно до пункт 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.6. Згідно з частиною шостою статті 310 цього Кодексу передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).