1.1. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" (далі - ДП "Макарівське лісове господарство") про стягнення 560 750,40 грн плати за користування вагонами, 502 182,24 грн збору за зберігання вантажу, 1 616,64 грн збору за маневрову роботу, 146,40 грн телеграфного збору.

1.2. Рішенням Господарського суду Київської області від 29.05.2018 у справі №911/420/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 та постановою Верховного Суду від 30.07.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

1.3. В ході розгляду справи в суді першої інстанції ДП "Макарівське лісове господарство" на виконання частини першої статті 124 та пункту 8 частини третьої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві на позовну заяву зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

1.4. В подальшому ДП "Макарівське лісове господарство" подано заяву про вирішення питання щодо судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, в якій підприємство зазначило, що до закінчення розгляду судом даної господарської справи з об`єктивних причин не можливо визначити точну кількість часу, який буде витрачено на захист інтересів відповідача та керуючись статтею 221 Господарського процесуального кодексу України просив суд розглянути та задовольнити заяву після ухвалення рішення по суті.

1.5. В порядку, визначеному частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України ДП "Макарівське лісове господарство" подано клопотання про залучення доказів, щодо понесених судових витрат.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2018 у справі №911/420/18 відмовлено у покладенні на ПАТ "Українська залізниця" судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 115 102,71 грн та судових витрат, що пов`язані з залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у розмірі 1 153,60 грн, які сплатило та має сплатити ДП "Макарівське лісове господарство" у зв`язку з розглядом справи № 911/420/18.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2018 у справі №911/420/18 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:

- під час розгляду справи в суді першої інстанції, було заявлено про витрати, які сторона очікує понести на правничу допомогу, у зв`язку з розглядом даної справи. Так, відповідач зазначив про це у відзиві на позовну заяву та заяві б/н від 23.04.2018 про вирішення питання щодо судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог;

- заявник вказував, що до кінця розгляду судом даної справи, з об`єктивних причин не може визначити точну кількість часу, який буде витрачено на захист інтересів відповідача у даній справі. Відтак, і підтвердити належними доказами (рахунками, актами виконаних робіт) витрати відповідача, здійснені на правничу допомогу, сторона не може. А тому заявник просив суд першої інстанції надати йому час (п`ять днів після ухвалення рішення по суті позовних вимог у даній справі) для подання до суду детального опису робіт (наданих послуг);

- рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю;

- згідно з частинами першою та другою статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог;

- відповідно до мотивувальної частини рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2019 у даній справі, питання розподілу судових витрат, пов`язаних з витратами відповідача на професійну правничу допомогу, ухвалено розглядати в порядку статті 221 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із поданням відповідачем відповідної заяви;

- суд першої інстанції, після ухвалення рішення по суті позовних вимог, ухвалою від 30.05.2018 призначив судове засідання з розгляду заяви відповідача про вирішення питання судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог на 08.06.2018, роз`яснивши учасникам справи, що згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду;

- на підтвердження наданих послуг відповідачем надано такі докази: договір про надання правової допомоги № 11 від 10.01.2018, укладений між Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Ілляшев та партнери" та ДП "Макарівське лісове господарство"; копію акту здачі-прийняття виконаних робіт б/н від 04.06.2018 (без підпису замовника); копію рахунку № 21799 від 14.05.2018; копію рахунку № 21798 від 18.05.2018; копію рахунку № 21801 від 04.06.2018.

2.4. Відмовляючи у задоволенні вимог щодо покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 115 102,71 грн та судових витрат, що пов`язані із залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у розмірі 1 153,60 грн, місцевий господарський суд виходив з того, що;

- в договорі, укладеному між Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Ілляшев та партнери" та Державним підприємством "Макарівське лісове господарство" не зазначено в якій саме справі буде надаватись правова допомога;

- акт здачі-приймання виконаних робіт від 04.06.2018 не підписаний замовником. При цьому, судом відмовлено у задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів справи підписаного замовником примірнику акту, оскільки відповідачем пропущено, передбачений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, строк для подачі документів;

- всі документи (відзив, заяви тощо) підписувались Христофоровим О.В. як представником відповідача без зазначення його статусу адвоката. Крім того, довіреність №01-21/4 від 03.01.2018 від Державного підприємства "Макарівське лісове господарство", видана Христофорову О.В. як фізичній особі громадянину, а не як адвокату;

- в судовому засіданні 29.05.2018 Христофоров О.В. підтвердив, що здійснює представництво як фізична особа, а не адвокат, позаяк чинне законодавство не забороняє представництво в суді першої інстанції особою не в якості адвоката;

- в частині понесених витрат, що пов`язані з залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у розмірі 1153,60 грн, то у вказаних витратах суд відмовив з ще й з тих підстав, що у задоволенні заяви про залучення третьої особи судом було відмовлено, в зв`язку з необґрунтованістю поданої заяви.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив про непослідовність поведінки представника відповідача - Христофорова О.В. щодо здійснення ним представництва як адвокатом, так як докази подані стороною та надані суду пояснення суперечать один одному. При цьому погодився із правомірною відмовою судом першої інстанції у стягненні з позивача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки акт здачі-прийняття виконаних робіт не підписаний, що унеможливлює встановлення факту надання та отримання послуг, як і не надавалося доказів фактичного понесення витрат ДП "Макарівське лісове господарство" (платіжне доручення, квитанція).

Суд апеляційної інстанції не погодився із висновком місцевого господарського суду про необхідність відображення в умовах договору про надання правової допомоги конкретного номеру справи, за якою надається така допомога, однак зазначений висновок не вплинув на прийняття неправильного рішення.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 та додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2018 у справі №911/420/18, ДП "Макарівське лісове господарство" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до місцевого господарського суду для повторного розгляду питання про розподіл судових витрат.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Державного підприємства "Макарівське лісове господарство":

- оскаржувані судові рішення є необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм процесуального права, що відповідно до статті 310 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування зазначених рішень;

- в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції дійшов до помилкових висновків, погодившись із висновками суду першої інстанції в частині визначення статусу представника відповідача Христофорова О.В., оскільки у відзиві на позов та у заяві від 23.04.2018 про вирішення питання щодо судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, відповідачем повідомлено про надання правової допомоги у даній справі Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Ілляшев та партнери" на підставі договору;

- суди першої та апеляційної інстанцій фактично самоусунулись від виконання свого обов`язку та пов`язали можливість відшкодування виключно з формальним фактом погодження (шляхом підписання) наданих послуг клієнтом адвокатського об`єднання, тобто не надали оцінку наданим копіям рахунків №21799 від 14.05.2018, №21798 від 18.05.2018, № 21801 від 04.06.2018 з деталізаціями, в яких зазначено детальний опис робіт виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги;

- суди попередніх інстанцій порушили статтю 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) і не передбачає, зокрема, що гонорар має бути сплаченим на момент розгляду заяви. Тобто, допускаючи можливість подання доказів понесених витрат на правову допомогу протягом 5 днів після винесення рішення судом, законодавець допустив можливість того, що клієнт адвоката може і не встигнути сплатити адвокату, чи як у даній справі адвокатському об`єднанню вартість робіт та наданих послуг, тому передбачив можливість надання доказів обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом робіт без надання доказів фактичної сплати, однак із доведенням факту існування обов`язку клієнта адвоката сплатити ці витрати.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця АТ "Укрзалізниця" просить відмовити в її задоволенні, а додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 у справі № 911/420/18 залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Виходячи із змісту статті 131-2 Конституції України, обов`язковою вимогою для здійснення представництва іншої особи у суді є те, що таке представництво може здійснювати виключно адвокат.

При цьому пунктом 11 частини 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

4.2. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 56 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 58 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) .

4.3. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) .

Частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги:

- договір про надання правової допомоги;

- довіреність;

- доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною третьою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

4.4. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) не встановлює, що в довіреності, виданій на ім`я фізичної особи - адвоката, обов`язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не містить таких вимог ні Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) , ні Цивільний кодекс України (435-15) , яким врегульовано питання представництва за довіреністю.

4.5. При визначенні статусу представника ДП "Макарівське лісове господарство", суд апеляційної інстанції, врахувавши правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 12.10.2018 у справі № 908/1101/17, частково погодився із доводами ДП "Макарівське лісове господарство" стосовно відсутності обов`язку відображати в довіреності факту наявності у представника статусу адвоката. При цьому погодився із встановленим судом першої інстанції фактом представництва інтересів сторони Христофоровим як фізичною особою, а не як адвокатом.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами судів першої та апеляційної інстанцій, що оскільки всі документи (відзив, заяви тощо) підписувались Христофоровим О.В. як представником відповідача без зазначення його статусу адвоката, а також довіреність №01-21/4 від 03.01.2018 від Державного підприємства "Макарівське лісове господарство", видана Христофорову О.В. як фізичній особі громадянину, а не як адвокату, то це підтверджує факт представництва інтересів сторони Христофоровим О.В. як фізичною особою.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.10.2018 у справі № 908/1101/17 висловила правову позицію про те, що важливим є, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про представництво інтересів сторони Христофоровим О.В. як фізичною особою залишили без дослідження відзив, в якому на виконання частини першої статті 124 та пункту 8 частини третьої статті 165 Господарського процесуального кодексу України зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи та зазначено про надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням "Ілляшев та партнери" на підставі договору; долучені до заяви про вирішення питання щодо судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог договір про надання правової допомоги № 11 від 10.01.2018, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Ілляшев та партнери" та ДП "Макарівське лісове господарство"; Умови надання юридичних послуг юридичною фірмою "Ілляшев та партнери"; долучені до клопотання про залучення доказів щодо понесених судових витрат наказ про прийняття Христофорова О.В. на посаду адвоката № 03-пр від 12.01.2018, наказ про прийняття Лазебного Д.В. на посаду адвоката № 02-пр від 11.01.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю Христофорова О.В. № 1164 від 12.03.2004, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю Лазебного Д.В. № 1916 від 15.04.2015.

4.6. Ще однією підставою для відмови у задоволенні заяви про вирішення питання щодо судових витрат судами зазначено те, що акт здачі-прийняття виконаних робіт не підписаний, що унеможливлює встановлення факту надання та отримання послуг, та відсутність доказів фактичного понесення витрат ДП "Макарівське лісове господарство" (платіжне доручення, квитанція).

Однак колегія суддів не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу з цих підстав, з огляду на наступне.

4.7. Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

4.8. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

4.9. Позиція судів попередніх інстанцій полягає в тому, що односторонньо складений акт (за відсутності підпису замовника) не може підтверджувати факт отримання таких послуг.

Поряд з цим, зі змісту частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що розмір витрат встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які оцінюються судами відповідно до положень статей 76- 79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Судами встановлено, що в якості доказів на підтвердження наданих послуг відповідачем надано: договір про надання правової допомоги № 11 від 10.01.2018, укладений між Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Ілляшев та партнери" та ДП "Макарівське лісове господарство"; копію акту здачі-прийняття виконаних робіт б/н від 04.06.2018 (без підпису замовника); копію рахунку № 21799 від 14.05.2018; копію рахунку № 21798 від 18.05.2018; копію рахунку № 21801 від 04.06.2018.

Крім того, до суду першої інстанції були подані копії деталізації рахунків № 21799 від 14.05.2018; № 21798 від 18.05.2018; № 21801 від 04.06.2018, де вказано детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги із зазначенням виконавця, дати надання відповідної послуги, потраченого часу та встановленого тарифу.

Проте ні суд першої інстанції, ні апеляційний господарський суд не надали зазначеним документам оцінки та не зазначили, чому ці документи не можуть бути підтвердженням надання правової допомоги. До того ж складення акту здачі-прийняття виконаних робіт не передбачено ні умовами договору, ні умовами надання юридичних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18.

4.10. Колегія суддів також зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні у стягненні витрат на правову допомогу з підстав ненадання доказів, що підтверджують понесені витрати, є такими, що суперечать правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Так, у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Натомість положеннями пункту 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

4.11. Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про відмову у покладенні на ПАТ "Українська залізниця" судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 115 102,71 грн та судових витрат, що пов`язані з залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у розмірі 1 153,60 грн, які сплатило та має сплатити ДП "Макарівське лісове господарство" у зв`язку з розглядом справи № 911/420/18 є передчасним.

4.12. Відповідно до частин першої та другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.13. Відсутність у суду касаційної інстанції з огляду зазначені положення Господарського процесуального кодексу України (1798-12) процесуальної можливості перевірити та оцінити докази, якими обґрунтовується обсяг наданих послуг і виконаних робіт, унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції об`єктивного судового рішення за результатами розгляду заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у цій справі та є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій і направлення справи в цій частині на новий судовий розгляд.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.2. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. Під час нового розгляду справи суд першої інстанції має дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно та об`єктивно встановити обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, розглянути заяву ДП "Макарівське лісове господарство" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" задовольнити.

2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 у справі №911/420/18 скасувати, справу №911/420/18 в частині розгляду клопотання Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" про розподіл судових витрат в суді першої інстанції передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.