ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/2211/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Назаренко Н.Г.

від 19.08.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Коваль Л.А., Білецької Л.М., Чередка А.Є.

від 17.10.2019

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради

про стягнення боргу, неустойки, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов?язання в розмірі 86647152,63 грн

за участю представників:

позивача: Остапенко В.М.

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради про стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на свою користь боргу у загальній сумі 86647152,63 грн, у тому числі: основний борг у сумі 70000000,00 грн, пеня у сумі 7547213,71 грн; три проценти річних у сумі 2617775, 43 грн; інфляційні втрати у сумі 6482163,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 3067/1718-БО-4 купівлі-продажу природного газу від 08.09.2017 в частині повної та своєчасної оплати за переданий газ. Вимоги позивача щодо стягнення пені заявлені на підставі пункту 7.2. Договору. Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних від суми основного боргу та інфляційних втрат заявлені на підставі пункту 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

08.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (споживач) укладено договір №3067/1718-БО-4 постачання природного газу (далі договір), також сторонами укладено додаткові угоди: №1 від 11.01.2018, №2 від 28.03.2018, №3 від 03.04.2018.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору, з урахуванням додаткових угод №2 від 28.03.2018 та №3 від 03.04.2018 постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 24405,827 тис.куб.м, в тому числі по місяцях (тис.куб.м):

Місяць обсяг Місяць обсяг

жовтень 965,261 січень 5336,686

листопад 3720,584 лютий 4831,731

грудень 4051,565 березень 5500,000

ІV квартал І квартал

2017 8737,410 2018 15668,417

Постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1800,0 тис.куб.м, у тому числі по місяцях:

Місяць обсяг

квітень 1700,0

травень 100,0

всього 1800,0

У відповідності до п. 4.1. договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показниками комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладення договору ціна на природний газ становить 4942,00 грн за 1000 куб.м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (п. 5.1. договору).

Згідно із п. 5.2. договору ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладення становить 7907,20 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість 9488,64 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4. договору).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Споживач має право отримувати природний газ відповідно до умов цього договору (абз. 1 п. 7.1. договору).

Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором (абз. 6 п. 7.2. договору).

Відповідно до п. 12.1. договору в редакції додаткової угоди №3 від 03.04.2018 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 по 31 травня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року передав відповідачу природний газ, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 229437431,16 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані повноважними представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Відповідач здійснив часткову оплату природного газу у зв`язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 70000000,00 грн.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2019 у справі №904/2211/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2019 позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради про стягнення боргу, неустойки, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 86647152,63 грн задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу у розмірі 56000000,00 грн, 6482163,49 грн - інфляційних втрат, 2617775,43 грн - 3% річних, 3773606,86 грн пені та 672350,00 грн - витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 14000000,00 грн основного боргу провадження у справі закрито; в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3773606,85 грн пені - відмовлено.

Приймаючи рішення та постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3773606,85 грн пені, господарські суди виходили з тих обставин, що в ході розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми пені на 90%. Встановивши, що заявлена до стягнення пеня є надмірно великою, а сума боргу частково сплачена відповідачем протягом розгляду справи, суди, забезпечуючи майновий баланс інтересів сторін, вважали за можливе задовольнити клопотання відповідача частково та зменшити розмір пені на 50%, стягнути з відповідача на користь позивача 3773606,86 грн пені, відповідно, в частині стягнення пені у розмірі 3773606,85 грн - відмовити.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 04.11.2019 звернулось до Верховного Суду, через Центральний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у справі № 904/2211/19, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постанову в частині відмови у стягненні пені у розмірі 3773606,85 грн та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 3773606,85 грн пені.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, скаржник, зокрема, посилається на те, що однією з обов`язкових умов застосування ст. 233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника і кредитора, обставини, що обумовили прострочення. Проте, судом першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою та не надано оцінки особливостям діяльності позивача, його фінансовим показникам. Строк прострочення - основний борг існує з лютого 2018 року, тобто - більше ніж півтора років. Розмір прострочення - на момент звернення до суду сума основного боргу становила 70 млн. грн.

Відповідач не навів жодних доказів проведення відповідної роботи зі своїми контрагентами (бюджетними організаціями) щодо стимулювання своєчасної оплати, що свідчить про відповідну неналежну поведінку сторони спору. Посилання відповідача та суду першої і апеляційної інстанції на заборгованість інших категорій споживачів (населення) є необґрунтованим, оскільки кошти, які сплачує населення, мають цільове призначення та мають бути спрямовані виключно на оплату природного газу за відповідними договорами.

Відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан за 9 місяців 2018 року торгова дебіторська заборгованість (а основним видом діяльності підприємства є продаж газу) становила 42663 тис. грн. Торгова кредиторська заборгованість за 9 місяців 2018 року становила 4636 тис. грн (за аналогічний період 2017 року - 8137 тис. грн), відстрочені податкові зобов`язання складають 69423 тис. грн Розмір короткострокових позик складає 44380 тис. грн, довгострокових - 8784 тис. грн (дана інформація є публічно-доступною, копія звіту наявна в матеріалах справи). Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років.

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як підприємство державного сектору економіки є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Скаржник вважає, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.

Відзив мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення рішення про зменшення розміру пені, дотримані вимоги ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом касаційного оскарження та, відповідно, касаційного розгляду у цій справі є ухвалені судові рішення в частині відмови у стягненні пені у розмірі 3773606,85 грн, у зв`язку зі зменшенням судом її розміру.

Враховуючи встановлені приписами ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог касаційної скарги.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Частково задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, нарахованої на прострочену заборгованість на підставі договору №3067/1718-БО-4 від 08.09.2017, суди першої та апеляційної інстанцій врахували, що заявлена до стягнення пеня є надмірно великою, а сума боргу частково сплачена відповідачем протягом розгляду справи. Дослідивши фінансові звіти відповідача (баланси, звіти про фінансові результати) господарськими судами вірно встановлено, що зазначені докази підтверджують наявність значних збитків у відповідача внаслідок нерозрахунків споживачів за надані послуги теплопостачання.

Позивачем не надано доказів виникнення у позивача (кредитора) значних збитків.

При цьому господарськими судами враховано приписи частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, та встановлено, що нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, обґрунтовано задовольнив клопотання відповідача частково та зменшив штрафні санкції на 50%, а не на 90%, як просив відповідач.

Відтак на підставі наведених вище норм, встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про можливість зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені на 50%.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано майновий стан сторін, порушено приписи статті 233 Господарського кодексу України.

Доводи скаржника щодо того, що посилання відповідача на заборгованість інших категорій споживачів (населення) та інші обставини не можуть бути підставою для зменшення розміру пені, не можуть свідчити про помилковість висновків судів про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки вказане не було єдиним мотивом для зменшення розміру пені, а оцінено в сукупності з іншими обставинами, про що зазначено вище.

Аргументи касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про недоведеність матеріалами справи важкого фінансового стану відповідача та про наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення пені в повному обсязі фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, які, на думку скаржника, були неправильно оцінені судами попередніх інстанцій.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі колегією суддів відхиляються, оскільки останні є такими, що не спростовують висновку суду першої та апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

9. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у справі № 904/2211/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

В. Студенець