Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 № 1506000168/НО15 у частині своєчасної та в повному обсязі оплати наданих позивачем послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу протягом 2016-2017 років, у зв`язку із чим позивачем нараховано пеню за порушення відповідачем строків оплати, передбачену умовами договору, а також 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.04.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Запоріжгаз збут" на користь АТ "Укртрансгаз" 3 % річних у сумі 510 404,62 грн, інфляційні втрати в сумі 1 170 470,95 грн, пеню в сумі 1 518 965,96 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 47 997,62 грн. У решті позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідач, виконуючи умови договору, сплатив надані у 2016-2017 роках послуги (відповідно до актів наданих позивачем послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами) з порушенням належного строку для їх оплати, чим здійснив прострочення таких зобов`язань, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, розмір яких визначено судом на підставі перевірки наданого позивачем розрахунку. У частині відмови в задоволенні решти позовних вимог суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог щодо сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2019 рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2019 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що відповідач здійснював оплату за транспортування природного газу у порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 (792-2015-п) "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ", постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2516 "Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки", із дотриманням умов пунктів 5.5, 5.6. договору від 01.07.2015 № 1506000168/НО15 та на підставі спільних протокольних рішень, укладених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) , а тому правові підстави для нарахування відповідачу пені, 3 % річних та інфляційних втрат відсутні.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2019 року АТ "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2019 в повному обсязі, рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2019 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" обґрунтовано тим, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що заборгованість відповідача за договором сплачена частково за спільними протокольними рішеннями, а решта - власними коштами, які було сплачено з порушенням строків розрахунку, визначених умовами договору; судом не враховано, що розрахунки, які здійснюються на підставі Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) , є одним із способів виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором і цей Порядок не змінює строки виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань перед позивачем; сторонами договору від 01.07.2015 № 1506000168/НО15 його умови щодо порядку і строку проведення розрахунків за надані послуги не змінювалися, отже, ці умови договору є дійсними та не зазнали імперативного впливу держави згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) , оскільки відповідні правовідносини визначаються виключно сторонами зобов`язання; спільні протокольні рішення не є свідченням вжиття відповідачем всіх заходів щодо виконання зобов`язання з проведення розрахунків за договором, оскільки відповідач мав і має можливість самостійно виконувати взяті на себе зобов`язання за договором, умови якого не містять положення щодо виконання такого зобов`язання виключно за рахунок коштів з державного бюджету.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Запоріжгаз збут" зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 01.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство; найменування змінено на АТ "Укртрансгаз") і ТОВ "Запоріжгаз збут" (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000168/Н015, за умовами якого газотранспортне підприємство зобов`язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов`язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачених умовами договору (пункт 1.1).

Відповідно до пункту 1.2 договору річний плановий обсяг транспортування природного газу (газ) замовника складає 140 617 тис. куб. м. у т.ч. по місяцях: липень 5 903; серпень 6 085; вересень 6 918; жовтень 23 171; листопад 40 815; грудень 57 725. Газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб населення та юридичних осіб, яким природний газ відпускається за роздрібними цінами, диференційованими залежно від річних обсягів споживання.

За змістом пункту 3.1 договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (акти наданих послуг). У випадку, якщо замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу (вузли обліку), установлених на ГРС. Якщо замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу замовнику та або його споживачам.

Згідно з пунктом 3.2 договору газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства.

У пункті 3.3 договору визначено, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства.

Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (пункт 3.4 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотранспортне підприємство зобов`язується розмішувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.

Тарифи, визначені в пункті 5.1 договору, є обов`язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватися сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору (пункт 5.2. договору).

Згідно з пунктами 5.3, 5.4 договору розрахунковий період за договором становить один місяць з 09-00 години першого дня місяця до 09-00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 договору та ПДВ. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначаєтеся на підставі акта наданих послуг.

Відповідно до пункту 5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 % попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, в якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

За умовами пункту 5.6 договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 № 1506000168/Н015, укладеного між сторонами у справі, у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

У пункті 5.7 договору передбачено, що у разі надходження коштів від замовника в сумі, що перевищує вартість фактично наданих послуг з транспортування газу у звітному місяці, переплата зараховується газотранспортним підприємством: у разі наявності заборгованості за надані послуги - як погашення заборгованості в попередніх місяцях; у разі відсутності заборгованості за надані послуги - як оплата послуг у місяці, наступному за звітним.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2. договору Газотранспортне підприємство має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

Відповідно до пункту 6.3 договору замовник зобов`язується, зокрема, виконувати умови договору (підпункт 6.3.1); своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами договору (підпункт 6.3.2); оформити надані послуги з транспортування газу актами наданих послуг (підпункт 6.3.3); підписувати з представниками газотранспортного підприємства акти наданих послуг (підпункт 6.3.6); виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором (підпункт 6.3.7).

За змістом пункту 11.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 01.07.2015 до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов`язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Судами встановлено, що станом на час вирішення цієї справи по суті зазначений договір у встановленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена.

Також судами встановлено, що на виконання умов договору позивач у 2016-2017 роках надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 186 746 731,36 грн, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за квітень-грудень 2016 року та січень-грудень 2017 року, які наявні у матеріалах справи.

ТОВ "Запоріжгаз збут" оплатило послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за договором в повному обсязі наступним чином: частково на суму 79 807 132,22 грн через поточний рахунок із спеціальним режимом використання згідно з нормативами розподілу коштів; частково на суму 93 856 284,42 грн за рахунок коштів, отриманих з Державного бюджету України на надання пільг, субсидій та компенсацій населенню (фактично сплачені у 2016, 2017 роках); частково на суму 18 158 608,43 грн за рахунок коштів, отриманих з Державного бюджету України на надання пільг, субсидій та компенсацій населенню (фактично сплачені у 2018 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (256-2002-п) ).

Зазначені обставини підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, копіями реєстрів платежів від ТОВ "Запоріжгаз збут" на користь філії "Оператор ГТС України" АТ "Укртрансгаз" за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 № 1506000168/Н015, банківськими виписками щодо сплати відповідних сум за договором, спільними протокольними рішеннями.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога АТ "Укртрансгаз", заявлена до ТОВ "Запоріжгаз збут" про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, обґрунтована порушенням відповідачем умов договору щодо строків оплати наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

За змістом статей 11, 629 ЦК договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановили суди попередніх інстанцій правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного між ними договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 № 1506000168/Н015.

Відповідно до статті 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У частині 1 статті 530 ЦК визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 ЦК і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 610, 611 ЦК, 230 ГК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У частині 1 статті 612 ЦК передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК).

Отже, для застосування штрафних санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених законом, договором.

Судом апеляційної інстанції установлено, що ТОВ "Запоріжгаз збут" здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території Запорізької області, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (758-2015-п) та від 22.03.2017 № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (187-2017-п) (чинних на час виникнення спірних правовідносин) ТОВ "Запоріжгаз збут" визначено постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу побутовим споживачам Запорізької області.

За змістом статті 12 ГК держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) (чинною на час виникнення спірних правовідносин) було затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, яким відповідно до пункту 1 визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб`єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п`яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг). Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку (пункт 7 Порядку).

Аналіз змісту постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) свідчить про те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме, витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. На виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, до яких належить постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) .

З 01.01.2018 вартість пільг компенсувалася згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (256-2002-п) (чинною на час спірних правовідносин).

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови (аналогічний правовий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18).

Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідно до спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за рахунок коштів загального фонду державного бюджету відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) , підписаних протягом 2016-2017 років між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації, ТОВ "Запоріжгаз збут", ПАТ "Укртрансгаз" і НАК "Нафтогаз України", позивачу за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 № 1506000168/Н015 на відшкодування вартості послуг з транспортування природного газу у 2016, 2017 роках було перераховано 93 856 284,42 грн.

Розділом 4 спільних протокольних рішень визначено, що сторони, які підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Уряду від 11.01.2005 № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Згідно з пунктом 5.2 спільних протокольних рішень вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами й діють до повного виконання сторонами зобов`язань за ними.

Водночас спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на загальну суму 18 158 608,43 грн, зокрема від 20.06.2017 № 2987/у на суму 1 631 460,25 грн, від 20.09.2017 № 3569/у на суму 537 212,13 грн, від 18.10.2017 № 3673/у на суму 496 846,81 грн, від 23.11.2017 № 4104/у на суму 2 897 035,52 грн, від 19.12.2017 № 4558/у на суму 12 596 053,72 грн, було підписано сторонами, проте розрахунків в межах бюджетного року проведено не було.

З 01.01.2018 механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема і природного газу (у тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання) за рахунок субвенцій з державного бюджету визначався Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (256-2002-п) .

Згідно з пунктами 2, 4 цього Порядку (тут і далі - у відповідній редакції) фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

За змістом абзацу 1 пункту 8-1 зазначеного Порядку, кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.

Як установлено судом апеляційної інстанції, відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (256-2002-п) , та Порядку проведення органами Казначейства розрахунків, передбачених пунктом 8-1 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (256-2002-п) , та взаємодії учасників таких розрахунків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 04.01.2018 № 1 (z0064-18) та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.01.2018 за № 64/31516 (z0064-18) , заборгованість головних розпорядників бюджетних коштів в частині пільг та субсидій населенню на оплату спожитого природного газу, що залишилася непрофінансованою станом на 01.01.2018, компенсувалася відповідачу лише в січні-червні 2018 року, за рахунок чого і було здійснено погашення заборгованості ТОВ "Запоріжгаз збут" перед АТ "Укртрансгаз" на загальну суму 18 158 608,43 грн протягом січня-червня 2018 року.

Ураховуючи наведені норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони змінили загальний порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу, надані відповідно до договору, та погодилися з тим, що між ними в цій частині встановлюється інший (відмінний від загального) порядок розрахунків. Тобто, враховуючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони в цій частині узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі договору.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції, викладеній в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідачем не було допущено порушень виконання спільних протокольних рішень щодо порядку і строків перерахування наданих бюджетних коштів позивачу, в тому числі і за спільними протокольними рішеннями на загальну суму 18 158 608,43 грн, фактична оплата за якими відбулася у 2018 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (256-2002-п) , на суму заборгованості за якими позивачем нараховано пеню, відсотки річних та інфляційні витрати.

Таким чином, за правильними висновками суду апеляційної інстанції у відповідача відсутнє прострочення оплати за транспортування природного газу в цій частині та вимоги позивача про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку з простроченням сплати 18 158 608,43 грн є безпідставними.

Разом із тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що інша частина вартості послуг з транспортування газу в сумі 79 807 132,22 грн була оплачена відповідачем шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок позивача відповідно до алгоритму розподілу коштів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та зазначалося раніше, ТОВ "Запоріжгаз збут" було визначено гарантованим постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу побутовим споживачам Запорізької області.

При цьому, за встановлених судом апеляційної інстанції обставин, сторонами не було визначено інакшого порядку проведення розрахунків ніж через поточний рахунок зі спеціальним режимом використання.

ТОВ "Запоріжгаз збут" у відділенні ПАТ "Державний ощадний банк України" було відкрито поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення відповідних розрахунків.

Судом апеляційної інстанції установлено, що розрахунки між сторонами за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами у 2016-2017 роках проводилися, зокрема, в порядку, визначеному Законом України "Про ринок природного газу" (329-19) , постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" від 30.09.2015 № 792 (792-2015-п) , а також відповідно до Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2516 (z1505-15) .

За змістом частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 (792-2015-п) , постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов`язків, відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, у порядку, визначеному Національним банком України.

Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов`язків щодо постачання та продажу природного газу. При цьому якщо для певної категорії (групи) споживачів встановлено ціни, які відрізняються від звичайних чи ринкових цін, газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають в установах уповноваженого банку окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання для кожної такої категорії (групи) споживачів (пункт 2 зазначеного Порядку).

Механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з постачальниками природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, і оптовими продавцями природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з продажу природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов`язків визначений Порядком проведення розрахунків за спожитий природний газ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 (792-2015-п) .

За змістом пунктів 2, 4 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами. Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 296 "Деякі питання розрахунків за спожитий природний газ" (296-2017-п) була зупинена дія пунктів 5-8 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 (792-2015-п) .

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 296 (296-2017-п) рекомендовано банкам розподіляти кошти, що надходять з 01.04.2017 на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, за спожитий природний газ побутовими споживачами та релігійними організаціями, з використанням нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорії споживачів "побутові споживачі та релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)", розрахованих постачальниками природного газу відповідно до пункту 3 цієї постанови.

За змістом пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 296 (296-2017-п) розрахунок нормативу перерахування коштів здійснюється постачальниками природного газу для зарахування коштів, зокрема на поточний рахунок оператора газотранспортної системи в частині оплати за надані послуги постачальнику природного газу з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за формулою, встановленою у підпункті 3.

Відповідні положення було закріплено у Алгоритмі розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2516 (z1505-15) (яка була чинна до 19.10.2017).

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що встановлені у справі обставини щодо порядку розрахунків між сторонами договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 № 1506000168/Н015, свідчать про те, що у відповідача, в силу норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, у тому числі попередньо затвердженого алгоритму розподілу коштів, була відсутня можливість впливати на процес здійснення розрахунків з позивачем, оскільки державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Зазначене спростовує доводи АТ "Укртрансгаз" про прострочення ТОВ "Запоріжгаз збут" виконання зобов`язання в частині проведення розрахунків через рахунки зі спеціальним режимом використання, що виключає можливість застосування до відповідача штрафних санкцій та відповідальності за порушення грошового зобов`язання у виді 3 % річних та інфляційних втрат.

Будь-яких обставин наявності суми боргу, яку відповідач несвоєчасно сплатив за рахунок власних коштів, судом апеляційної інстанції встановлено не було, а позивачем належними і допустимими доказами таких обставин не доведено.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено обставин прострочення відповідачем розрахунків за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 № 1506000168/Н015 з огляду на встановлені судом фактичні обставини здійснення відповідачем оплати за природний газ в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету міністрів України "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" від 30.09.2015 № 792 (792-2015-п) , постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2516 (z1505-15) та пунктом 5.6 договору через поточні рахунки із спеціальним режимом використання у спеціальному режимі розрахунків, при якому відповідач не мав можливості впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем, а також за рахунок коштів загального фонду державного бюджету відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) .

Посилання АТ "Укртрансгаз" на судову практику Верховного Суду в іншій справі, зокрема у справі № 927/871/18, не заслуговують на увагу, оскільки постанову у цій справі було прийнято за інших встановлених судом апеляційної інстанції обставин, зокрема наявності факту прострочення виконання грошового зобов`язання при сплаті відповідачем заборгованості за надані послуги власними коштами поза межами передбачених договором строків, чого у справі № 908/2600/18 встановлено не було.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, суд касаційної інстанції зазначає, що оскаржене судове рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для його зміни чи скасування не вбачається.