на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2019 року (головуючий - Кравчук Г. А., судді - Козир Т. П., Яковлєв М. Л.) і рішення Господарського суду Сумської області від 28 травня 2019 року (суддя Спиридонова Н. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвика"

до: 1. Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, 2. Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодар", 2. Сумської районної державної адміністрації,

про встановлення земельного сервітуту

(за участю представників: позивача- Поляков С.М.; відповідача-1 - Мачула А.А.)

Історія справи

Обставини, встановлені судами

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Алвика" (далі - ТОВ "Алвика", позивач) є орендарем земельних ділянок за кадастровими номерами 5924755800:09:001:0114, 5924755800:09:002:0098 на підставі укладеного з гр. ОСОБА_1 договору оренди землі від 17.11.2015 (державна реєстрація права оренди проведена 24.06.2016 за № 15149327).

2. До земельної ділянки з кадастровим номером 5924755800:09:001:0114 запроектовано два під`їзди сільськогосподарської техніки через земельні ділянки - польові дороги державної власності, які орендуються Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібодар" (далі - ТОВ "Хлібодар") за укладеним з Сумською районною державною адміністрацією договором оренди від 13.12.2012. За умовами вказаного договору оренди на земельні ділянки встановлено обмеження для проходу та проїзду суміжних землевласників, землекористувачів. Проте ТОВ "Хлібодар" відмовило позивачеві у наданні доступу до земельної ділянки для проїзду сільськогосподарської техніки.

3. 30.03.2017 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - Держгеокадастр, відповідач-1) з вимогою надати дозвіл на розробку проектної документації та винос у натурі проектної польової дороги, яка забезпечить проїзд до земельної ділянки позивача.

4. За результатами розгляду вказаного звернення Держгеокадастр листом від 06.04.2017 №28-18-41-4881/2-17 відмовив у наданні дозволу на розробку проектної документації, додавши до цього листа акт перевірки від 06.04.2017 щодо додержання вимог чинного законодавства за об`єктом - земельна ділянка державної форми власності - проектна дорога, яка прилягає до земельної ділянки з кадастровим номером 5924755800:09:001:0114, за результатом якої порушень вимог чинного законодавства з боку орендаря - ТОВ "Хлібодар" не встановлено.

Короткий зміст позовних вимог

5. Унаслідок не досягнення відповідних домовленостей щодо доступу до земельної ділянки, ТОВ "Алвика" 14.12.2017 звернулося до суду з позовом до Держгеокадастру про встановлення постійного земельного сервітуту шляхом надання права проходу та проїзду на транспортному засобі проектною польовою дорогою - земельною ділянкою площею 0,6806 га, кадастровий номер 5924755800:09:001:0125, розташованою за межами населених пунктів на території Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області з належної Держгеокадастру на праві власності, відповідно до технічної документації із землеустрою, виготовленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумський земельний кадастр" щодо встановлення меж земельної ділянки державної власності (польова дорога) в натурі (на місцевості) за рахунок якої здійснюється під`їзд до земельної ділянки фізичної особи ОСОБА_1 (кадастровий номер 5924755800:09:001:0014) на території Степанівської селищної ради.

6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не має можливості користуватися орендованою ним земельною ділянкою через передання запроектованих до неї під`їзних шляхів (земельних ділянок державної власності) в оренду ТОВ "Хлібодар", яке право доступу (проїзду) не надає, незважаючи на встановлення щодо орендованої ним земельної ділянки обмеження для проходу та проїзду суміжних землевласників (землекористувачів).

7. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05 березня 2019 року на стадії підготовчого засідання за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості співвідповідача Степанівську селищну раду Сумського району Сумської області (далі - Степанівська селищна рада, відповідач-2), оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5924755800:09:001:0125 з лютого 2019 року зареєстрована на праві комунальної власності за відповідачем-2.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Рішенням Господарського суду Сумської області від 28 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2019 року, позов задоволений.

8.1. Установлено землекористувачу ТОВ "Алвика" згідно з договором оренди від 25.11.2015 постійний безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду на транспортному засобі проектною польовою дорогою - земельною ділянкою площею 0,6806 га, кадастровий номер 5924755800:09:001:0125, розташованою за межами населених пунктів на території Степанівської селищної ради з належної Держгеокадастру на праві власності, відповідно до технічної документації із землеустрою, виготовленої ТОВ "Сумський земельний кадастр" щодо встановлення меж земельної ділянки державної власності (польова дорога) в натурі (на місцевості), за рахунок якої здійснюється під`їзд до земельної ділянки гр. ОСОБА_1 (кадастровий номер 5924755800:09:001:0114) на території Степанівської селищної ради.

8.2. Здійснено розподіл судових витрат: стягнуто з Держгеокадастру на користь ТОВ "Алвика" 1 600 грн. витрат по сплаті судового збору, 10 010 грн. витрат на проведення судової земельно-технічної експертизи та 7 201,20 грн. витрат на залучення спеціалізованої організації для проведення топографо-геодезичного (кадастрового) знімання розташування фактично існуючих доріг.

9. Судові рішення мотивовані тим, що з огляду на висновок проведеної у справі судової земельно-технічної експертизи єдиним технічно можливим варіантом встановлення земельного сервітуту щодо під`їзду (проходу) до орендованої позивачем земельної ділянки є земельна ділянка з кадастровим номером 5924755800:09:001:0125 (польова дорога № 2). Судами встановлено, що потреби землекористувача - позивача неможливо задовольнити інакше, ніж шляхом проїзду (проходу) по всій довжині вказаної земельної ділянки, оскільки в інший спосіб здійснювати під`їзд (прохід) до орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 5924755800:09:001:0114 позивач можливості не має.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач-1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

11. Судами порушено вимоги частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та не враховано, що потреби позивача щодо проїзду до земельної ділянки можливо задовольнити в інший спосіб, без обтяження земельної ділянки з кадастровим номером 5924755800:09:001:0125, оскільки до орендованої позивачем земельної ділянки запроектовано два проїзди, що підтверджено у тому числі висновком судової експертизи. При цьому щодо вказаної земельної ділянки вже існують обмеження у використанні для проходу, проїзду суміжних землевласників, землекористувачів, встановлені договором оренди між ТОВ "Хлібодар" та Сумською районною державною адміністрацією.

12. Суди проігнорували ту обставину, що з 28.02.2019 земельна ділянка, щодо якої встановлено сервітут, зареєстрована за Степанівською селищною радою та має комунальну форму власності, а отже з цієї дати Держгеокадастр вже не є розпорядником земельної ділянки.

13. Судами не досліджено докази у підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат, які безпідставно було покладено на відповідача-1. При цьому позивач при зверненні з позовом не подав попереднього розрахунку судових витрат, як цього вимагає стаття 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

14. Безпідставним є посилання скаржника на існування обмежень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5924755800:09:001:0125, оскільки такі обмеження не набули чинності внаслідок не проведення їх державної реєстрації у встановленому порядку.

15. Наявність єдиного технічно можливого варіанту проїзду до земельної ділянки позивача підтверджено висновком проведеної у справі судової експертизи, яка обґрунтовано врахована судами і такі висновки відповідають вимогам статті 401 ЦК України.

16. Зміна форми власності та, відповідно, розпорядника земельної ділянки, щодо якої встановлено сервітут, відбулася вже після звернення з даним позовом та порушення провадження у справі, тому Держгеокадастр є належним відповідачем, оскільки спір виник саме внаслідок його неправомірних дій - відмови забезпечити проїзд до земельної ділянки. У зв`язку з чим покладення судових витрат на відповідача-1 узгоджується з приписами статті 129 ГПК України.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

17. Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

18. Відповідно до статті 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо (частина 1). Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (частина 2).

19. Згідно зі статтею 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (частина 1). Земельний сервітут здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (частина 4).

20. За статтею 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельного сервітуту, зокрема, права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

21. За змістом наведених норм законодавства умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби власника (користувача) земельної ділянки в інший спосіб. Передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут.

22. На підставі оцінених доказів та обставин справи, насамперед висновку проведеної у справі судової земельно-технічної експертизи, суди встановили: (1) відсутність згоди власника земельних ділянок, прилеглих до земельної ділянки позивача, на встановлення земельного сервітуту; (2) відсутність фактичної можливості під`їзду до орендованої позивачем земельної ділянки; (3) існування трьох імовірних варіантів під`їзду до земельної ділянки, з яких єдиним технічно можливим варіантом для влаштування проїзду (проходу) на земельну ділянку з кадастровим номером 5924755800:09:001:0114 є земельна ділянка з кадастровим номером 5924755800:09:001:0125 (польова дорога № 2), що знаходиться в оренді ТОВ "Хлібодар", на всю її довжину площею 0,6806 га.

23. За наслідками встановлених обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про неможливість задовольнити потреби позивача в інший спосіб, ніж шляхом проїзду земельною ділянкою з кадастровим номером 5924755800:09:001:0125, а запропонований спосіб встановлення сервітуту є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, як того вимагають положення статті 98 ЗК України.

24. З огляду на викладене доводи відповідача-1 в пункті 11 Постанови Верховним Судом відхиляються як безпідставні.

25. Посилання скаржника в пункті 12 Постанови обґрунтовано спростовані позивачем у відзиві на касаційну скаргу (пункт 16 Постанови). При цьому нового власника земельної ділянки - Степанівську селищну раду за клопотанням позивача було залучено судом до участі у справі в якості другого відповідача на стадії підготовчого засідання. Проте у будь-якому випадку станом на момент звернення з позовом та відкриття провадження у справі позивач правильно визначив відповідачем саме Держгеокадастр, як дійсного на той момент розпорядника земельної ділянки та особу, неправомірні дії якої щодо відмови у встановленні сервітуту стали причиною даного спору.

26. Крім того, у відповідності до частини 6 статті 403 ЦК України сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

27. Щодо тверджень відповідача-1 в пункті 13 Постанови, то розмір фактично понесених позивачем судових витрат визначений судом за наслідками дослідження відповідних первинних документів, наданих позивачем у підтвердження таких витрат, тобто з дотриманням вимог частини 4 статті 127 та статті 129 ГПК України, а відшкодування судових витрат при задоволенні позову з огляду на приписи статті 129 цього Кодексу правомірно здійснено за рахунок відповідача-1, з вини якого виник спір. Верховний Суд також звертає увагу скаржника на те, що положення ГПК України (1798-12) , у редакції, чинній станом на момент звернення з даним позовом (14.12.2017), не містили вимог про надання позивачем попереднього розрахунку судових витрат.