розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕНД СІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 (суддя Борисенко І. І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 (головуючий суддя Дикунська С. Я., судді Мальченко А. О., Жук Г.А.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства комерційного банку "Євробанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕНД СІ" про визнання недійсним одностороннього правочину щодо зарахування однорідних зустрічних вимог.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 24.09.2018 Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Євробанк" (далі - Позивач, Банк) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕНД СІ" (далі - Відповідач, Товариство) з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог Позивача до Відповідача за Договором кредиту № ЮЛ-114/2011-К від 29.06.2011 (далі - Договір кредиту № ЮЛ-114/2011-К) у сумі 15 015 926,75 грн та вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль-брок" у розмірі 15 015 926,75 грн за Договором позики від 23.05.2016 (далі - Договір позики), укладеним Відповідачем з Компанією Janolio Holdigs Limited у вигляді поданої заяви вих. № 16/06/66 від 15.06.2016 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що правочин із зарахування зустрічних однорідних вимог вчинений із порушенням статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) до настання строку виконання зобов`язання за Договором кредиту № ЮЛ-114/2011-К.

2. Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. 11.04.2019 Господарський суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, позов задовольнив повністю; визнав недійсним односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог Банку до Товариства (до зміни назви ТОВ "Аваль-брок") за Договором кредиту № ЮЛ-114/2011-К у сумі 15 015 926,75 грн та вимог Товариства (до зміни назви ТОВ "Аваль-брок") у розмірі 15 015 926,75 грн за Договором позики, укладеним Товариством та Компанією Janolio Holdigs Limited, оформлений заявою № 16/06/66 від 15.06.2016.

2.2. Судові рішення з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16, мотивовані тим, що зобов`язання сторін за Договором кредиту № ЮЛ-114/2011-К підлягають виконанню у гривні, а за Договором позики - у доларах США, отже є різними валютами, які не є рівнозначними, тобто зобов`язання не є однорідними, й виключають можливість їх зарахування в порядку статті 601 ЦК України, а сторонами не узгоджено порядок конвертації різних валют. Також суди послалися на те, що у справі № 910/14503/16 про визнання припиненим зобов`язання за Договором кредиту № ЮЛ-114/2011-К було встановлено, що на дату вчинення Товариством правочину зарахування шляхом направлення заяви № 16/06/66 від 15.06.2016 строк виконання Банком своїх грошових зобов`язань за Договором кредиту № ЮЛ-114/2011-К був таким, що настав, оскільки згідно з пунктами 2.8.4, 1.10 Правил станом на 10.06.2016 у Банку був наявний обов`язок з повернення суми вкладу вкладнику, а, зокрема, положеннями пунктів 9.1, 9.2 Кредитного договору, передбачено можливість здійснення дострокового погашення заборгованості позичальником.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

4.1. В межах правовідносин сторін - учасників справи № 914/3217/16 були відсутні підстави для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог із застосуванням співмірності (однорідності) двох різних валют, так як сторони не визначили механізму визначення їх співмірності, а чинне національне законодавство не містить загального (універсального) правила для його встановлення, а саме самими сторонами в межах власних договірних відносин не визначено правила (методу) застосування крос-курсу.

4.2. Враховуючи положення статей 7, 15, 36 Закону України "Про Національний банк України", Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 № 496 (z1094-03) , у разі непогодження сторонами іншого правила у їх взаємних правовідносинах використовується офіційний курс гривні до певної іноземної валюти, визначений Національним банком України як органом, уповноваженим на виконання відповідних функцій державою.

4.3. За загальним правилом грошові вимоги мають презюмуватися як однорідні у силу однорідності грошей як предмету виконання зобов`язань, про що також зазначено у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/13547/17, від 13.02.2019 у справі № 922/1552/18.

4.4. Правовідносини у цій справі та справі № 914/3217/16, яку розглянула Велика Палата Верховного Суду, хоч і є подібними за обставинами, проте є різними за своїм матеріально-правовим змістом, оскільки у вказаній справі здійснено зарахування зустрічних зобов`язань, виражених у двох різних іноземних валютах у кредитно-депозитних правовідносинах за крос-курсом валют, визначених однією із сторін на власний розсуд без врегулювання відповідного питання укладеним між сторонами договором або законом. Поряд з цим у правовідносинах у цій справі зарахування хоч і здійснено за різними валютами - гривня та долар США, однак для них Національним банком України як органом, уповноваженим державою на щоденній основі встановлювати офіційний обмінний курс, який є мірою співвідношення іноземної валюти та традиційно застосовується у господарських правовідносинах в Україні. Отже, хоч питання співмірності (однорідності) різних валют і не було визначено в існуючих правовідносинах між сторонами, проте врегульовано актами цивільного законодавства, які підлягають обов`язковому застосуванню, чого суди попередніх інстанцій не врахували.

4.5. Визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог виключно за наслідками здійснення національним судом переоцінки відповідності такого правочину критерію однорідності є прямим порушенням принципу правової визначеності, оскільки за своїми наслідками призводить до нового вирішення справи без дослідження будь-яких нових обставин (які не були відомі, або не могли бути відомі учасникам та суду на час розгляду справи № 910/14503/16).

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. У встановлений строк відзив на касаційну скаргу від Позивача не надійшов.

6. Встановлені судами обставини

6.1. 25.02.2011 між ТОВ "Аваль-Брок", найменування якого було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕНД СІ" (Відповідач, позичальник), та Банком (кредитодавець) укладено Договір кредиту №ЮЛ-36/2011-К (далі - Договір кредиту №ЮЛ-36/2011-К), за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування в сумі 9 843 437,50 грн зі сплатою 11,0 % річних строком до 23.02.2017 (з урахуванням змін, внесених Додатковим договором від 30.12.2011 та Договорами про внесення змін № 1 від 23.02.2012, № 2 від 21.02.2013, №3 від 20.02.2015 та №4 від 22.02.2016).

6.2. 29.06.2011 між цими ж сторонами укладено Договір кредиту № ЮЛ-114/2011-К, за умовами якого Позивач відкриває Відповідачу невідновлювальну кредитну лінію у національній валюті, ліміт якої складає 19 000 000,00 грн зі сплатою 11,0 % річних із терміном повернення до 02.07.2016 (з урахуванням змін, внесених Договорами про внесення змін № 3 від 01.07.2015 та № 4 від 06.01.2016).

6.3. 23.05.2016 між Банком (позичальник) та Компанією Janolio Holdings Limited, юридичною особою, яка створена та діє відповідно до законодавства Республіки Кіпр (позикодавець), укладено Договір позики, за умовами якого Компанія Janolio Holdings Limited надає Банку за його письмовою заявкою транші в межах суми 600 000 доларів США зі сплатою 5% річних із терміном повернення позики до 30.05.2016.

6.4. 23.05.2016 між Банком та громадянином ОСОБА_1 (вкладник) укладено Договір банківського вкладу (депозиту) з Правилами "Строковий з виплатою процентів наприкінці строку" № Д-28299/USD (далі - Договір депозиту), за умовами якого Банк приймає на зберігання від вкладника грошові кошти в розмірі 650 000 доларів США та зобов`язується виплачувати вкладнику 6,5% річних. Строк розміщення вкладу - з 23.05.2016 до 23.06.2016.

6.5. 10.06.2016 між ТОВ "Аваль-брок" (новий кредитор) та ОСОБА_1 (первісний кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №1/16 (далі - Договір відступлення), за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору належне йому право грошової вимоги до Банку за Договором депозиту щодо погашення заборгованості, процентів та інших платежів, визначених цим договором. Розмір суми заборгованості Банку станом на дату укладення Договору депозиту (грошовий еквівалент прав вимоги) становить 13 231 458,85 грн, що еквівалентно сумі 529 211,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення Договору.

6.6. 16.06.2016 Позивач листом № 16/06/67 від 15.06.2016 повідомив Банк про набуття ним на підставі Договору відступлення права вимоги за Договором депозиту, що підтверджується відміткою Банку про отримання цього повідомлення вх. №2500-бт.

6.7. 10.06.2016 між ТОВ "Аваль-Брок" (новий кредитор) та Компанією Janolio Holdings Limited (первісний кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення-2), за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору належне йому право грошової вимоги до Банку за Договором позики щодо погашення заборгованості, процентів за користування позикою, комісій та інших платежів, визначених цим договором позики. Розмір суми заборгованості Банку за Договором позики станом на дату укладення Договору (грошовий еквівалент прав вимоги) становить 15 015 926,75 грн, що еквівалентно сумі 600 583,33 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення Договору.

6.8. Листом № 15/06/01 від 15.06.2016 Товариство повідомило Банк про набуття ним на підставі Договору відступлення-2 права вимоги за Договором позики.

6.9. 16.06.2016 ТОВ "Аваль-Брок" надіслало Банку заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог (вих. 16/06/66 від 15.06.2016), в якій заявило про припинення зобов`язання зі сплати боргу в сумі 15 015 926,75 грн з основної суми заборгованості за Договором кредиту № ЮЛ-114/2011-К внаслідок зарахування боргу перед Банком в сумі 15 015 926,75 грн за Договором позики відповідно до Договору відступлення-2. Залишок непогашеного грошового зобов`язання Відповідача перед Банком за Договором кредиту № ЮЛ-114/2011-К становить 3 984 073,25 грн.

6.10. Позивач отримав вказану заяву Відповідача 16.06.2016, що підтверджується відповідною відміткою вх. 2499-бт.

6.11. 16.06.2016 Відповідач направив Позивачу заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог (вих. 16/06/68 від 15.06.2016), в якій зазначив про припинення зобов`язання зі сплати боргу в сумі 9 750 000,00 грн за основною сумою заборгованості за Договором кредиту №ЮЛ-36/2011-К та 3 481 458,85 грн з основної суми заборгованості за Договором кредиту № ЮЛ-114/2011-К внаслідок зарахування боргу Позивача в сумі 13 231 458,85 грн за Договором депозиту відповідно до Договору відступлення. Залишок непогашеного грошового зобов`язання Товариства перед Банком за Договором кредиту № ЮЛ-114/2011-К становить 502 614,40 грн.

6.12. Вказану заяву Позивач отримав 16.06.2016, що підтверджується відміткою Банку вх. 2498-бт.

6.13. Зазначені обставини встановлені також у справі № 910/14503/16, предметом розгляду в якій було визнання припиненими зобов`язання за Договором кредиту №ЮЛ-36/2011-К та Договором кредиту № ЮЛ-114/2011-К, укладеними між ТОВ "Аваль-Брок" та Банком, у зв`язку з вчиненням Товариством правочину зарахування однорідних зустрічних вимог.

6.14. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/14503/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018 та постановою Верховного Суду від 19.07.2018, позовні вимоги ТОВ "Аваль-брок" задоволено повністю; визнано припиненим зобов`язання за Договором кредиту № ЮЛ-36/2011-К, укладеним між ТОВ "Аваль-брок" та Банком, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог; визнано частково припиненим зобов`язання ТОВ "Аваль-Брок" у розмірі 18 497 386,00 грн за Договором кредиту № ЮЛ-114/2011-К, укладеним між ТОВ "Аваль-Брок" та Банком шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

6.15. Під час розгляду вказаної справи встановлено, що положеннями кредитних договорів, зокрема, пунктом 9.1 Договору кредиту № ЮЛ-36/2011-К, пунктами 9.1, 9.2 Договору кредиту №ЮЛ-114/2011-К передбачена можливість позичальника здійснити погашення заборгованості достроково.

6.16. Також суди у вказаній справі дійшли висновку про те, що на дату вчинення Позивачем правочину зарахування шляхом направлення заяви №16/06/66 від 15.06.2016 строк виконання Банком своїх грошових зобов`язань за цим договором був таким, що настав, оскільки згідно з пунктом 2.8.4 та пунктом 1.10 Правил станом на 10.06.2016 у Банка був наявним обов`язок з повернення суми вкладу вкладнику.

6.17. За Договором кредиту №ЮЛ-36/2011-К та Договором кредиту №ЮЛ-114/2011-К від 29.06.2011 сторони погодили, що усі платежі здійснюються у гривнях.

6.18. Водночас, за умовами пункту 1.1 Договору позики, укладеного між Банком та Компанією Janolio Holdings Limited, загальна сума позики обмежена 600 000,00 доларів США й сторони не погодили можливості повернення позики у гривні.

6.19. 23.05.2016 між Банком та Компанією Janolio Holdings Limited укладено Договір про надання Траншу №1 від 23.05.2016, згідно з яким Відповідачу надано кошти в сумі 600 000 доларів США.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

7.2. Згідно з статтею 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

7.3. Аналогічні положення містить частина третя статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ).

7.4. Статтею 602 ЦК України визначено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

7.5. Суд звертається до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16, за яким вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

7.6. Як свідчать встановлені судами обставини, за Договором кредиту № ЮЛ-114/2011-К Відповідачу надано в користування кредитні кошти в сумі 19 000 000 грн, яку він зобов`язався повернути кредитодавцю зі сплатою передбачених цим Договором процентів.

7.7. Разом з цим, зобов`язання за Договорами позики та депозиту, права вимоги за якими відступлені Відповідачу, підлягали виконанню у іноземній валюті - доларах США відповідно до умов цих Договорів.

7.8. Таким чином, зобов`язання за Договором кредиту № ЮЛ-114/2011-К та Договорами позики і депозиту підлягають виконанню в різних валютах, такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що гривня та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними. Схожого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16.

7.9. Суд також вважає за необхідне зазначити, що ухвалою від 09.08.2019 у справі № 910/12968/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Євробанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Енд Сі" про визнання недійсним одностороннього правочину, повертаючи справу на розгляд колегії суддів Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду вказала на відсутність підстав для відступу від наведеного висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у вказаній вище справі.

7.10. Також Велика Палата у цій ухвалі вказала, що її висновок у справі № 914/3217/16 стосувався одностороннього правочину - заяви про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог щодо сплати суми заборгованості за кредитними договорами та договором банківського вкладу (депозиту), і він не підлягає застосуванню у разі зарахування зустрічних однорідних вимог за взаємною згодою сторін відповідних зобов`язань.

7.11.Враховуючи викладене, доводи Скаржника (пункт 4.2) про те, що у разі непогодження сторонами іншого правила у їх взаємних правовідносинах використовується офіційний курс гривні до певної іноземної валюти, визначений Національним банком України як уповноваженим державою органом на виконання відповідних функцій наведених висновків не спростовує.

7.12. Як випливає з висновків, зроблених Великою Палатою Верховного Суду у справі № 914/3217/16 (пункт 71 постанови від 30.10.2018) рівнозначність як окремий випадок виконання умови про однорідність вимог визначається за умовами договорів, про зарахування вимог за якими вчинено заяву. У справі, що розглядається, суди не встановили у відповідних договорах умов про рівнозначність валют або порядку визначення грошового еквіваленту зобов`язання в одній валюті, що дозволило б зіставити розмір вимог.

7.13. З огляду на викладене висновки судів першої та апеляційної інстанцій прийняті за підставного врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду у вказаній справі, а доводи Скаржника (пункти 4.1, 4.3, 4.4) про те, що правовідносини у цій справі та справі, яку розглядала Велика Палата Верховного Суду хоч і є подібними за обставинами, проте є різними за своїм матеріально-правовим змістом, Суд відхиляє.

7.14. Разом з цим, відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

7.15. За частинами третьою, п`ятою зазначеної статті одностороннім є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

7.16. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

7.17. Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

7.18. З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли мотивованого висновку про те, що спірний односторонній правочин - заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам законодавства, що є підставою для визнання цього правочину недійсним.

7.19. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 910/12968/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Євробанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Енд Сі" про визнання недійсним одностороннього правочину.

7.20. Посилання Скаржника (пункт 4.5) на те, що визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог виключно за наслідками переоцінки цього правочину критерію однорідності є порушенням принципу правової визначеності (справа № 910/14503/16) необґрунтовані, оскільки у межах зазначеної справи судами не вирішувалося питання правомірності (дійсності) спірного у цій справі правочину.