розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2019 (суддя Чевгуз О. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 (головуючий суддя Скрипка І. М., судді Іоннікова І. А., Тищенко А. І.) у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Хлібороб" до Мокрокалигірської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області про скасування рішення в частині,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Хлібороб" (далі - Позивач, Підприємство) звернулося до Мокрокалигірської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області (далі - Відповідач, Рада) з позовом про скасування рішення Ради про затвердження переліку об`єктів комунального майна, серія та номер 25-24/VII від 06.10.2017 (далі - Рішення) в частині затвердження комунальної власності Ради на нерухомі об`єкти, а саме: приміщення загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (комплекс будівель і споруд), що розташовані за адресою: вул. Шкільна, 1 літера "а" с. Ярошівка Катеринопільського району та приміщення будинку культури (прибудова, прибудова з підвалом, тамбур, ганок - 2 шт), що розташоване за адресою: вул. Шкільна, 4 літера "а", с. Ярошівка, Катеринопільського району.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Рішення є протиправним та прийняте з порушенням Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2003 № 1253 (1253-2003-п) (далі - Порядок), оскільки Рада протиправно зарахувала до комунальної власності адмінбудинок та будинок культури, які знаходилися на балансі Позивача.

2. Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. 25.07.2019 Господарський суд Черкаської області рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019, у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що Відповідач спірним Рішенням правомірно прийняв на баланс майно громади, яке належить до комунальної сфери, це майно - приміщення школи та будинку культури не змінило ні цільового призначення, ні власника, продовжує використовуватись за призначенням. Також Позивач відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (755-15) не надав належних доказів того, що є правонаступником КСП "Вись", а також доказів на підтвердження наявності у нього права власності на споруди адмінбудинку школи та будинку культури, що є об`єктами соціальної інфраструктури, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати, що внаслідок прийняття Рішення порушено права Позивача, що у свою чергу могло бути підставою для скасування Рішення. Перебування спірного комунального майна на балансі та у користуванні Позивача не є перешкодою для правомірного володіння та користування цим майном його власником - територіальною громадою с. Ярошівка.

2.3. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 Раді відмовлено у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.

2.4. Додаткова постанова мотивована недоведеністю Відповідачем фактичного розміру понесених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, та невідворотності їх понесення.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 скасувати, ухвалити нове рішення, яким скасувати Рішення Ради в частині затвердження комунальної власності Ради на нерухомі об`єкти, а саме: приміщення загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (комплекс будівель і споруд), що розташовані за адресою: вул. Шкільна, 1 літера "а" с. Ярошівка Катеринопільського району та приміщення будинку культури (прибудова, прибудова з підвалом, тамбур, ганок - 2 шт), що розташоване за адресою: вул. Шкільна, 4 літера "а", с. Ярошівка, Катеринопільського району.

4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

4.1. На час прийняття Рішення такої адреси як вул. Шкільна 1а не існувало, так як відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна № 134950438 та № 134951439 від 20.08.2018, однак суд першої інстанції цей доказ до уваги не взяв.

4.2. Спірні приміщення знаходяться на балансі Позивача з 2000 року, отже Рада протиправно зарахувала їх до комунальної власності.

4.3. Рішення Ради прийняте з порушенням Порядку, оскільки увесь час перебування спірного майна на обліку в Позивача останній здійснював витрати на обслуговування та збереження цього майна, які йому компенсовані не були, а вказаним Порядком передбачено обопільну згоду на приймання об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність.

4.4. Підприємство є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Вись" та створено шляхом його реорганізації, про що зазначено в статуті Позивача і свідчить код підприємства, а також підтверджується актами приймання-передачі об`єктів соціальної сфери від 10.01.2002.

4.5. Судом порушено статтю 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) щодо оцінки доказів у справі, оскільки суд першої інстанції взяв до уваги лише доводи Відповідача.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. 26.12.2019 Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, прийняті у справі судові рішення залишити без змін.

5.2. Посилання Позивача на те, що Відповідач не є правонаступником Ярошівської сільської ради є таким, що суперечить нормам чинного законодавства і прийнятим рішенням органу місцевого самоврядування.

5.3. Перед ліквідацією КСП "Вись" об`єкти соціальної інфраструктури, в тому числі приміщення загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів та будинку культури до пайового фонду КСП включені не були, КСП "Вись" прийняло рішення про їх предачу Ярошівській сільській раді.

5.4. Позивач не надав доказів, у якій формі (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) було нібито реорганізовано КСП "Вись", як і не надав нотаріально посвідченого розподільного акта (балансу).

5.5. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Позивач не зареєстрований як правонаступник будь-якої особи, а отже суди дійшли правильного висновку про те, що Позивач не був і не є правонаступником КСП "Вись".

5.6. Посилання Позивача на свій статут як на доказ прав на спірне майно не є підтвердженням його права власності чи інших речових прав на це майно.

6. Встановлені судами обставини

6.1. Мокрокалигірська сільська рада є правонаступником прав та обов`язків Ярошівської сільської ради внаслідок добровільного об`єднання територіальних громад відповідно до рішень: Мокрокалигірської сільської ради від 04.08.2015 №59-1/VІ "Про добровільне об`єднання територіальних громад", Ярошівської сільської ради від 02.09.2015 №49-2/VІ "Про добровільне об`єднання територіальних громад", Сухокалигірської сільської ради від 04.09.2015 №34-1/VІ "Про добровільне об`єднання територіальних громад", Єлизаветської сільської ради від 04.09.2015 №48-1/VІ "Про добровільне об`єднання територіальних громад".

6.2. Рішенням Мокрокалигірської сільської ради об`єднаної територіальної громади №4-1/VII від 25.12.2015 припинено повноваження Ярошівської сільської ради з 25.12.2015 та надано повноваження новообраній Мокрокалигірській сільській раді об`єднаної територіальної громади в особі сільського голови Пипи Вікторії Вікторівни бути правонаступником прав та обов`язків Ярошівської сільської ради внаслідок добровільного об`єднання територіальних громад.

6.3. 06.10.2017 Рада прийняла рішення за №25-24/VІІ "Про затвердження переліку об`єктів комунального майна", яким окрім іншого затверджено перелік об`єктів нерухомого майна, які перебувають в комунальній власності Ради, в т. ч. будинок по вул. Шкільна 1-а загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (комплекс будівель і споруд) та будинок по вул. Шкільна, 4-а (будинок культури (прибудова, прибудова з підвалом, тамбур, ганок-2шт.).

6.4. У 2018 році на вказані об`єкти нерухомості виготовлені технічні паспорти КП "Черкаське об`єднане бюро технічної інвентаризації" на замовлення Ради.

6.5. До 2000 року зазначені об`єкти перебували на балансі Колективного сільськогосподарського підприємства "Вись", що підтверджується даними інвентаризаційного опису № 34 від 29.01.2000.

6.6. КСП "Вись" є ліквідованим і дані про нього в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні.

6.7. На загальних зборах членів КСП "Вись" від 25.02.2000 одностайно всіма присутніми членами цього колективного сільгосппідприємства прийнято рішення про передачу об`єктів соціально-культурного призначення на баланс місцевої ради.

6.8. На XII сесії XXIII скликання відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статей 1, 6, 7 Закону України "Про передачу об`єктів державної та комунальної власності" Ярошівська сільська рада прийняла рішення від 29.01.2002 №12-4 "Про передачу на місцевий бюджет закладів медицини та культури", відповідно до якого орган місцевого самоврядування вирішив прийняти у комунальну власність сільської ради дільничу лікарню та сільський будинок культури, як заклади з 01.01.2002.

6.9. Рішенням Ярошівської сільської ради від 10.07.2002 №3-7 "Про передачу об`єктів соціальної сфери до комунальної власності" вирішено рекомендувати керівникам ПСП "Хлібороб", ВАТ "Надвисся", ВАТ "Ярошівський цукровий завод" до 01.09.2002 передати соціальну інфраструктуру до комунальної власності Ярошівської сільської ради згідно з чинним законодавством.

6.10. 02.10.2017 Постійна комісія з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, промисловості, підприємництва та сфери послуг Мокрокалигірської сільської ради, керуючись прийнятими рішеннями загальних зборів КСП "Вись" про передачу об`єктів соціальної інфраструктури сільській раді та рішеннями Ярошівської сільської ради від 29.01.2002 №12-4 та від 10.07.2002 №3-7 про прийняття об`єктів соціальної інфраструктури, зважаючи на ту обставину, що правопопередником не було завершено процес оформлення права власності на об`єкти соціальної інфраструктури, рекомендувала підготувати проект рішення щодо включення цих об`єктів до переліку комунального майна, затвердити перелік комунального майна Мокрокалигірської сільської ради і винести на затвердження на наступну сесію сільської ради.

6.11. 06.10.2017 Рада прийняла спірне Рішення, яким вирішила: 1. Включити приміщення школи, яке знаходиться за адресою вул. Шкільна 1а, с. Ярошівка та будинок культури, який знаходиться за адресою вул . Шкільна, 4-а с. Ярошівка до переліку комунального майна Мокрокалигірської сільської ради. 2. Утворити комісію по прийняттю об`єктів нерухомого майна села Ярошівка в комунальну власність сільської ради в кількості семи осіб. 3. Зобов`язати заступника сільського голови провести необхідні заходи щодо проведення технічної інвентаризації та визначення вартості нерухомого майна, а саме: приміщення школи, яке знаходиться за адресою вул. Шкільна, 4-а с . Ярошівка.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

7.2. Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

7.3. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

7.4. За частиною першою статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

7.5. Суд звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 914/1774/15, за яким відповідно до норм чинного законодавства визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування можливо, якщо:

1) позивачем є учасник цивільних правовідносин (фізична, юридична особи, держава, територіальна громада), який є власником певного майна;

2) права власника порушено і підставою цього порушення є видання правового акту;

3) такий акт не відповідає законові, тобто, має місце невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Таким чином, для скасування відповідного акта місцевого самоврядування із позовною заявою має звернутися саме власник майна, права якого порушені.

7.6. Втім, як свідчать встановлені судами обставини, до 2000 року спірне майно перебувало на балансі КСП "Вись", на загальних зборах якого прийнято рішення передати об`єкти соціально-культурного призначення на баланс місцевої ради.

7.7. Поряд з цим, в подальшому внесено зміни до Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (2114-12) , а саме статтю 31 доповнено частинами сьомою, восьмою, згідно з якими у разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам.

Об`єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

7.8. На виконання статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" постановою Кабінету Міністрів України № 1253 від 13.08.2003 (1253-2003-п) затверджено Порядок, який визначає механізм безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників (далі - об`єкти).

7.9. Об`єктами передачі згідно з підпунктом а) пункту 2 цього Порядку є, зокрема, навчальні заклади (заклади дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної освіти тощо); заклади культури - клуби, будинки культури тощо (крім кінотеатрів).

7.10. Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення про передачу об`єктів соціальної сфери та житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, приймається відповідною сільською, селищною, міською радою, а внутрішньогосподарської меліоративної системи, які передаються у спільну власність територіальних громад, - районною, якщо об`єкт знаходиться в межах території району, або обласною радою, якщо об`єкт знаходиться в межах території двох і більше районів.

7.11. Таким чином, спірне Рішення прийнято Радою на виконання наведених положень Порядку відповідно до Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (2114-12) .

7.12. Посилання Скаржника (пункт 4.3) на необхідність наявності обопільної згоди на приймання об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність, а також на те, що здійснені ним витрати на утримання та обслуговування спірного майна, компенсовані не свідчать про невідповідність Рішення Ради положенням Порядку та, відповідно, висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для скасування цього Рішення не спростовують.

7.13. З огляду на викладене, доводи Скаржника (пункт 4.4) про те, що він є правонаступником вказаного КСП "Вись" та створено шляхом реорганізації останнього, Суд вважає такими, що не спростовують викладених вище висновків.

7.14. За наведених обставин доводи Скаржника (пункти 4.2, 4.5) про протиправність Рішення Ради, а також посилання на порушення судами статті 86 ГПК України щодо оцінки доказів не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду судових рішень.

7.15. Суд також звертає увагу на те, що необґрунтованим є саме лише посилання скаржника на порушення судами положень статті 86 ГПК України, яка містить загальні норми про оцінку доказів, без обґрунтування (1) того, які саме зібрані у справі докази не були досліджені, або (2) того, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або (3) які саме обставини, які мають суттєве значення, суди встановили на підставі недопустимих доказів, оскільки саме ці порушення можуть бути підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України. При цьому, стверджуючи про недослідження зібраних у справі доказів, скаржник має вказати на конкретні докази, а також на те, що під час розгляду справи судами він вказував на ці докази як на джерело доказової інформації стосовно тих важливих для справи обставин, про які він стверджував, або у своїх заявах стверджував про такі обставини, на підтвердження яких було надано ці докази. Без такого належного обґрунтування суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на порушення судами статті 86 ГПК України, які і похідні від нього твердження про порушення вимог статті 236 ГПК України стосовно обґрунтованості судового рішення.

7.16. Суд звертає увагу та те, що в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

7.17. Аргументи Скаржника (пункт 4.1) про те, що на час прийняття Рішення не існувало такої адреси як вул. Шкільна 1а, на що суд першої інстанції уваги не звернув Суд вважає неналежними, оскільки Скаржник не посилається на недослідження судами доказів існування іншого об`єкта соціально-культурної сфери, окрім тих, стосовно яких було прийнято спірне Рішення .