1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.07.2009 у справі №12/204/09, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2010, позов Закритого акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (найменування змінено на Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", (далі - АТ "Перший Український Міжнародний Банк") задоволено: звернуто стягнення, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, на майно Приватного підприємства "Орион-Нива" (далі - ПП "Орион-Нива"), а саме: нежитловий об`єкт, загальною площею 8716,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, передані ПП "Орион-Нива" в іпотеку ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк" за договором іпотеки від 28.08.2007, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Літвінчук А.А. для задоволення вимог ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк" за кредитним договором №7.3-70 від 23.08.2007 у сумі 3134666,67 доларів США та 622506,74 гривень, в тому числі заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 3 000000,00 доларів США (три мільйони доларів США 00 центів), відсотків за користування кредитом нараховані станом на 12.05.2009 в розмірі 134 666,67 доларів США (сто тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят шість доларів США 67 центів); пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, нараховану станом на 12.05.2009, в розмірі 622 506,74 гривень (шістсот двадцять дві тисячі п`ятсот шість гривень 74 копійки).

На виконання вказаного судового рішення господарським судом 02.11.2010 видано наказ.

2. АТ "Перший Український Міжнародний Банк" 27.08.2019 звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою про забезпечення позову, в якій просило суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту та заборони вчиняти реєстраційні дії та будь-які інші дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на наступне майно:

- нежитлові будівлі: літ.А-4 загальною площею 1747,9 кв.м., літ.В-2 загальною площею 488,3 кв.м., літ.Д, Д(1) загальною площею 166,8 кв.м., літ.Е-2 загальною площею 295,0 кв.м., літ.Ж-2 загальною площею 650,5 кв.м., літ.З загальною площею 137,4 кв.м., розташовані за адресою: Миколаївська обл ., м.Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1в/ 3, реєстраційний номер майна: 31404168, номер запису 4428 в книзі 40, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Аріс-Контракт" (далі - ТОВ Фірма "Аріс-Контракт" ) (ідентифікаційний код юридичної особи: 31042920);

- нежитлова будівля: літ.Б-2, Б1 площею 3905,9 кв.м., розташована за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1в/6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 29692348101, яка належать на праві власності ТОВ Фірма "Аріс-Контракт" (ідентифікаційний код юридичної особи: 31042920);

- нежитлові приміщення загальною площею 252,1 кв.м. на першому поверсі в літ.А-4, розташовані за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1в/4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 179638748101, які належать на праві власності Приватному підприємству "Юрикон" (далі - ПП "Юрикон")(ідентифікаційний код юридичної особи: 30243555);

- нежитлова будівля КПП літ.Щ-2 загальною площею 31,1 кв.м., розташовану за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1в/5, реєстраційний номер майна 36617407, номер запису 4727 в книзі 43, яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Автопаркінг ВВ" (далі - ТОВ"Автопаркінг ВВ") (ідентифікаційний код юридичної особи: 37912725);

- нежитлові приміщення А-4 (частина І,ІІ пов.) загальною площею 484,0 кв.м., розташовані за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1в/7, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 208599148101, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Кристал-КВ" (далі - ТОВ"Кристал-КВ")(ідентифікаційний код юридичної особи: 37385918);

- нежитловий об`єкт основна будівля за літ.Г-Г'-1 загальною площею 648,5 кв.м. із службовими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 )(реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_4, видане 01.08.2011 Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, реєстраційний номер майна 2723539, номер запису 682 в книзі 6;

- громадський будинок автозаправна станція, загальною площею 17 кв.м., що складається з: операторська літ.І-1, огорожа №4,19, споруди №І,34,36-41,43-46, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1848415348101, розташований за адресою: АДРЕСА_2, який належить в розмірі частки Ѕ ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 )(реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) та в розмірі 1/2 частки ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).

Крім того, АТ "Перший Український Міжнародний Банк" у заяві про забезпечення позову просило суд зазначити в ухвалі, що стягувачем у справі є АТ "Перший Український Міжнародний Банк", а боржниками: ТОВ Фірма "Аріс-Контракт", ПП "Юрикон", ТОВ"Автопаркінг ВВ", ТОВ"Кристал-КВ", ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 .

3. Заява мотивована посиланням на ст.ст. 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України (1798-12) ) та наявністю обставин, що можуть утруднити виконання рішення, яким звернуто стягнення, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, на майно, а саме: нежитловий об`єкт, загальною площею 8716,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки, майно, яке є предметом спору, протягом виконання рішення неодноразовою змінювало власників, що вказує на недобросовісність боржника.

4. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2019, залишеною без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, заяву АТ "Перший Український Міжнародний Банк" про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, зазначені в заяві про забезпечення позову. А також, зазначено, що стягувачем за даною ухвалою є АТ Перший Український Міжнародний Банк, боржниками: Приватне підприємство "Юрикон", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кристал-КВ", Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Аріс-Контракт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопаркінг ВВ", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .

5. Задовольняючи заяву про забезпечення позову суди посилались на положення ст.ст. 136, 137 ГПК України, та зазначали про те, що неодноразова зміна власників майна, яке є предметом спору, вказує на недобросовісність боржника у справі, що може призвести до виникнення обставин, які в подальшому можуть ускладнити виконання рішення суду або зробити виконання рішення неможливим, а тому, застосування запропонованих стягувачем заходів забезпечення позову запровадить тимчасові обмеження, щодо наступного переходу права власності на спірне майно до інших осіб, що створить належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду про звернення стягнення на іпотечне майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанції, ТОВ"Автопаркінг ВВ" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2019 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 в частині накладення арешту на нерухоме майно за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1в/5, що належить на праві власності ТОВ"Автопаркінг ВВ" та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Скаржник в касаційній скарзі зазначає про те, що судами при розгляді заяви про забезпечення позову порушено вимоги ст.ст. 136, 137 ГПК України, оскільки належним чином не проаналізовано обставин, на які посилався стягувач, щодо підстав вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення не відповідають критеріям, визначеним статтею 236 ГПК України, є необґрунтованими та ухваленими на підставі неповно і всебічно з`ясованих обставин справи, без надання оцінки усім аргументам учасників справи.

Так, суди не надали належної оцінки тому, що ТОВ"Автопаркінг ВВ" є власником майна за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1в/ 5, отже, накладення арешту на зазначене майно порушує право власності ТОВ"Автопаркінг ВВ", встановлене ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України.

При цьому, боржником, зобов`язаною особою за рішенням суду у даній справі є саме, ПП ?Орион-Нива?.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. Оскільки позивач подав відзив на касаційну скаргу після спливу строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду від 28.12.2019 про відкриття касаційного провадження, то Верховний Суд дійшов висновку про залишення зазначеного відзиву без розгляду, на підставі ст. 118, 295 ГПК України.

Позиція Верховного Суду

9. Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання судами норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

10. Точне і неухильне додержання господарськими судами норм чинного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

11. Забезпечення позову - це процесуальні дії суду, у провадженні якого знаходиться справа, пов`язані з необхідністю застосування передбачених у законі заходів, якщо їх невжиття може призвести до неможливості виконання ухваленого рішення, після набрання ним законної сили.

12. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

13. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

14. Положення Розділу І Глави 10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , регламентують питання вжиття заходів забезпечення позову.

15. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

16. Згідно із статтею 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

17. Задовольняючи заяву АТ "Перший Український Міжнародний Банк" про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи наявність підстав для забезпечення позову, посилались на ст.ст. 136, 137 ГПК України, та фактично погодились з доводами стягувача, що після прийняття рішення Господарським судом Миколаївської області від 20.07.2009, яким, звернуто стягнення, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, на майно ПП "Орион-Нива", а саме: нежитловий об`єкт, загальною площею 8716,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та передані ПП "Орион-Нива" в іпотеку АТ "Перший Український Міжнародний Банк" за договором іпотеки від 28.08.2007, власником майна вчиняються поетапні та планомірні дії щодо відчуження об`єктів нерухомості, які є предметом вищезазначеного договору, на користь третіх осіб, що в подальшому призведе до утруднення виконання чи невиконання рішення у даній справі.

18. Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції, дійшов висновку, що єдиним і дієвим способом, що дав би можливість реального забезпечення виконання рішення у даній справі і гарантував би захист порушеного права позивача, є забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно заінтересованих осіб та заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, згідно із Законом України ?Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень?, вчиняти будь-які реєстраційні дії, які стосуються відчуження та реєстрації прав на згадане вище нерухоме майно.

19. Разом з цим, суд касаційної інстанції зазначає, що судами не було надано належної правової оцінки тій обставині, що АТ "Перший Український Міжнародний Банк" звернувся з заявою, саме про забезпечення позову, тоді як, розгляд позовних вимог АТ "Перший Український Міжнародний Банк" у даній справі закінчено та відповідно прийнято судове рішення від 20.07.2009, яким задоволено позовні вимоги АТ "Перший Український Міжнародний Банк" до ПП ?Орион-Нива? про звернення стягнення на майно, що належить ПП ?Орион-Нива?, а саме, на об`єкт нерухомості загальною площею 8716,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його продажу на прилюдних торгах, з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором №7.3-70 від 23.08.2007.

20. На виконання судового рішення у справі видано наказ від 21.11.2010.

21. Тобто, на момент розгляду судами заяви АТ "Перший Український Міжнародний Банк" про забезпечення позову розгляд справи закінчився і провадження у справі перебувало на стадії виконання судового рішення.

22. Разом з цим, суд касаційної інстанції зазначає, що процесуальні питання пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах врегульовано у Розділі V ГПК України (1798-12) .

23. Так, ст. 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

24. Стаття 327 ГПК України регламентує, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Разом з цим, п. 6 цієї статті визначено, що за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходи, передбачені статтею 137 цього Кодексу.

25. Тобто, у вказаній процесуальній нормі мова йде про заходи, які суд може вжити з метою забезпечення виконання судового рішення, оскільки спір вже розглянуто, у справі є стягувач - особа, на користь якої ухвалено рішення, боржник - особа зобов`язана виконати судове рішення і відповідно предмет спору визначений у судовому рішенні.

26. Отже, після видачі наказу на виконання рішення суду у разі вирішення процесуальних питань про: виправлення помилки у виконавчому документі; визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; забезпечення виконання судового рішення; стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; відстрочення чи розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; звернення стягнення на грошові кошти, що належать третім особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; зупинення виконання (дії) судового рішення; заміну сторони виконавчого провадження - суд виносить відповідну ухвалу, але з урахуванням положень Розділу V ГПК України (1798-12) , з зазначенням в ухвалі відповідної процесуальної норми.

27. Тобто, після прийняття судом рішення у справі сторона у справі може звернутись до суду з заявою саме про забезпечення виконання рішення, з відповідним процесуальним обґрунтуванням та посиланням на положення процесуального кодексу, що стосуються виконання судових рішень. В даному випадку це ч. 6 ст. 327 ГПК України.

28. При цьому, суд, з урахуванням ч. 6 ст. 327 ГПК України, застосовує один з перелічених у ст. 137 ГПК України, заходів забезпечення.

29. У вирішенні питання про забезпечення позову, забезпечення виконання судового рішення господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення виконання судового рішення; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

30. Розглядаючи заяву про застосування такого заходу забезпечення, в даному випадку виконання рішення, як накладення арешту на майно, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись майном, а тому може застосовуватись у справі, у якій вказане майно було предметом спору. Отже, арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

31. Заходи до забезпечення позову, виконання рішення застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду і є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

32. Предметом спору у даній справі були вимоги АТ "Перший Український Міжнародний Банк" до ПП ?Орион-Нива? про звернення стягнення на майно, що належить ПП ?Орион-Нива?, а саме, на об`єкт нерухомості загальною площею 8716,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його продажу на прилюдних торгах, з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором №7.3-70 від 23.08.2007.

33. Як вказувалось, станом на момент звернення АТ "Перший Український Міжнародний Банк" до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, даний спір вирішено судом по суті з прийняттям відповідного рішення у справі від 20.07.2009. На виконання судового рішення у справі видано наказ від 21.11.2010.

34. Отже, згідно із ст. 3 Закону України ?Про виконавче провадження ? (в редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII (1404-19) ), відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, судові накази.

35. Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 15 Закону України ?Про виконавче провадження ? (в редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII (1404-19) ) сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

36. Отже, зважаючи на зазначене, судами не було надано належної правової оцінки тому, що фактично зобов`язаною особою боржником за судовим рішенням у даній справі є ПП ?Орион-Нива?, а також того, що за судовим рішенням було звернуто стягнення саме на об`єкт нерухомості загальною площею 8716,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і на той час вказане майно було зареєстровано за ПП ?Орион-Нива?.

37. Разом з цим, суди розглядаючи заяву про забезпечення позову посилались на інформацію зазначену стягувачем у заяві про забезпечення позову, згідно з якою за данними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, зокрема, ТОВ"Автопаркінг ВВ" є власником майна за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1в/5 .

38. Посилаючись на вказану обставину, суди дійшли висновку, що вказане майно є саме тим майном на яке було звернуто стягнення у даній справі та вжили заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, в тому числі і на майно ТОВ"Автопаркінг ВВ" за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1в/5.

39. Також, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, в резолютивній частині ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову, зазначив, що боржниками за даною ухвалою є Приватне підприємство "Юрикон", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кристал-КВ", Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Аріс-Контракт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопаркінг ВВ", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .

40. Згідно із ст. 41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

41. Статтею 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

42. Разом з цим, згідно ст. 334 ГПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

43. Судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин щодо зміни боржника у порядку процесуального правонаступництва, як і не встановлено обставин, щодо переходу зобов`язань у матеріальних правовідносинах від ПП "Орион-Нива" до інших осіб, згідно з вимогами ст.ст. 520- 523 ЦК України.

44. Водночас, суд першої інстанції в ухвалі про забезпечення позову зазначив, що на даний час судом здійснюється розгляд заяви стягувача про зміну способу та порядку виконання судового рішення та заміну сторони виконавчого провадження.

45. При цьому, судами не було враховано, що без здійснення заміни сторони у виконавчому провадженні, передчасним є накладення арешту на майно осіб, які не були сторонами спору, не є сторонами виконавчого провадження. Водночас, вирішуючи питання, що фактично стосуються виконання судового рішення у справі, судами взагалі не з`ясовувались обставини про хід виконавчого провадження у даній справі.

46. Вказаного не з`ясували суди попередніх інстанцій, що свідчить про порушення судами норм процесуального права, що в наступному призвели до ухвалення передчасного рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

47. Разом з цим, розглядаючи заяву про забезпечення позову суди посилались на інформацію надану стягувачем, а саме, що згідно з довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, майно на яке, зокрема, стягувач просив накласти арешт, належить ПП ?Автопаркінг ВВ? та являє собою нежитлову будівлю КПП літ Щ-2 загальною площею 31,1 кв.м., за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1в/5 ; підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності САЕ 386795 від 10.05.2012.

48. Судами не було перевірено інформацію, що саме це майно, яке є предметом іпотеки, зареєстровано за особами вказаними АТ "Перший Український Міжнародний Банк" у заяві про забезпечення позову, як і не встановлено обставин, скасування відповідних реєстраційних записів щодо реєстрації права власності боржника на іпотечне майно.

49. Як і не було надано належної правової оцінки зміні складу та адреси реєстрації об`єкту нерухомого майна, щодо якого у справі № 12/204/09 прийнято рішення, при цьому, доказів внесення змін до наказу господарського суду від 02.11.2010 (дублікату наказу) судами встановлено не було. Про зазначене вказувало ПП ?Автопаркінг ВВ? в апеляційній скарзі, але судом апеляційної інстанції не було взято до уваги доводи ПП ?Автопаркінг ВВ?, суд взагалі ухилився від їх перевірки.

50. Водночас відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

51. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

52. Суди не встановили, чи була накладена заборона на відчуження нерухомого майна на момент можливого придбання ПП ?Автопаркінг ВВ? спірного нерухомого майна, як і не встановили, що ПП ?Автопаркінг ВВ? знало чи мало знати про заборону відчуження. Тому така заборона не може бути протиставлена цьому підприємству, адже його недобросовісність як набувача спірного майна не доведена. Оскільки добросовісність належить до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), то вона презюмується.

53. При цьому в рішенні суду відсутні мотивовані висновки про те, яким чином реєстрація права власності спірного майна за ПП ?Автопаркінг ВВ? порушує права стягувача у справі. Отже, суди не спростували факту добросовісної поведінки та відсутності вини ПП ?Автопаркінг ВВ?.

54. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

55. Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

56. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

57. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про прийняття відповідного рішення.

58. Не встановлення зазначеного призвело до порушення судами попередніх інстанцій ч. 5 ст. 236 ГПК України, щодо обґрунтованості судового рішення прийнятого на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

59. Однак, незважаючи на зазначене, судами накладено арешт на майно, власником якого вважає себе ПП ?Автопаркінг ВВ?, без врахування того, що ПП ?Автопаркінг ВВ?, не є боржником у справі або іншим учасником судового процесу, тоді як, обов`язок щодо виконання рішення покладено саме на ПП ?Орион-Нива?. У зв`язку з чим, судами порушено загальні положення про право власності визначені ст.ст. 317- 321 ЦК України.

60. При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляючи доводи скаржника щодо незаконного обмеження судом першої інстанції його права власності на відповідне нерухоме майно, зазначив, що норми чинного законодавства дозволяють застосовувати заходи забезпечення позову щодо інших осіб, що не є учасниками судового процесу.

61. Посилаючись на зазначене, апеляційним судом не враховано, що для застосування частини 1 пункту 1 ст. 137 ГПК України, суду необхідно було встановити чи є майно, на яке накладається арешт саме тим майном, яке підлягає передачі, а також встановити належність цього майна тій чи іншій особі.

62. Частини перша і третя статті 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

63. За загальним правилом на заявника покладено обов`язок з обґрунтування причин необхідності вжиття заходів забезпечення позову, виконання судового рішення. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

64. Так, за приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

65. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

66. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

67. Отже, судам необхідно врахувати, що навіть маючи докази, які свідчать про вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання майбутнього рішення суду, заявнику необхідно переконати суд в тому, що його доводи щодо вжиття заходів забезпечення позову, виконання судового рішення та обраний ним спосіб такого забезпечення є розумними, обґрунтованими, адекватними та співмірними.

68. Адекватність заходу до забезпечення позову, виконання судового рішення, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

69. При цьому, слід враховувати, що арешт застосовується: для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.

70. Разом з цим, розглядаючи заяву стягувача про вжиття заходів забезпечення позову та приймаючи рішення про задоволення заяви, суди вказували на те, що зазначене рішення приймається з урахуванням критеріїв розумності, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

71. Водночас, судами не було встановлено, яким чином накладення арешту на майно, власниками якого вважають себе інші юридичні і фізичні особи, а саме - нежитлову будівлю: літ.А-4 загальною площею 1747,9 кв.м., літ.В-2 загальною площею 488,3 кв.м., літ.Д, Д(1) загальною площею 166,8 кв.м., літ.Е-2 загальною площею 295,0 кв.м., літ.Ж-2 загальною площею 650,5 кв.м., літ.З загальною площею 137,4 кв.м., розташовані за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1в/ 3 ; нежитлову будівлю: літ.Б-2, Б1 площею 3905,9 кв.м., розташована за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1в/6 ; нежитлове приміщення загальною площею 252,1 кв.м. на першому поверсі в літ.А-4, розташовані за адресою: Миколаївська обл., м .Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1 в/4; нежитлову будівлю КПП літ.Щ-2 загальною площею 31,1 кв.м., розташовану за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1 в/5; нежитлові приміщення А-4 (частина І,ІІ пов.) загальною площею 484,0 кв.м., розташовані за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1в/7; нежитловий об`єкт основна будівля за літ.Г-Г'-1 загальною площею 648,5 кв.м. із службовими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1; громадський будинок автозаправна станція, загальною площею 17 кв.м., що складається з: операторська літ.І-1, огорожа №4,19, споруди №І,34,36-41,43-46, розташований за адресою: АДРЕСА_2, забезпечить виконання судового рішення у справі № 12/204/09 про звернення стягнення на нежитловий об`єкт, загальною площею 8716,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, що було зареєстровано за ПП ?Орион-Нива? та можливість реального виконання судового рішення у визначений в ньому спосіб, внаслідок застосування заходів забезпечення позову.

72. Тоді як, відповідно до ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

73. Отже, суд касаційної інстанції констатує, що судами попередніх інстанцій при розгляді заяви залишено поза увагою та належного дослідження питання щодо наявності підстав для застосування заходів до забезпечення виконання судового рішення щодо майна, власником якого вважає себе ПП ?Автопаркінг ВВ?, який не є учасником даного судового процесу, при цьому, суди не перевірили чи не буде допущено порушення, у зв`язку з вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

74. З урахуванням повноважень касаційного суду, відповідно до статті 300, 308 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень ст.ст. 136, 137 ГПК України та не встановлення судами попередніх інстанцій всіх обставин справи та наведення відповідних доказів, а тому, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

75. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості здійснити перевірку наявності підстав для забезпечення позову перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

76. Зважаючи на те, що судом касаційної інстанції було встановлено порушення норм процесуального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, отже, незважаючи на те, що у касаційній скарзі ТОВ "Автопаркінг ВВ" заявлялись вимоги про скасування ухвали та постанови тільки в частині накладення арешту на майно за адресою Миколаївська обл., м .Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1в/5, судові рішення у справі підлягають скасуванню повністю.

77. Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином не встановили обставин у даній справі, в той час як відповідно до ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, при цьому, суд касаційної інстанції не обмежений доводами касаційної скарги, оскільки встановив порушення норм процесуального права, отже ухвала та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню повністю, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.