1.1. Ізюмська міська рада 23.01.2018 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Ізюмської районної ради про стягнення шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органом місцевого самоврядування в частині неприйняття рішення Ізюмською районною радою та не передачі з Ізюмського районного бюджету Харківської області до Ізюмського міського бюджету міжбюджетного трансферту у розмірі 503 133 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача 26 074,12 грн інфляційних втрат та 8 477грн 3% річних.

1.1.1. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем на порушення умов Договору про передачу міжбюджетного трансферту від 22.12.2017 та приписів чинного законодавства не було прийнято рішення про внесення відповідних змін до районного бюджету на 2018 рік щодо затвердження у складі видатків Ізюмського районного бюджету Харківської області на 2018 рік цільової субвенції Ізюмському міському бюджету Харківської області на всю суму, яка визначена договором, внаслідок чого позивачеві було завдано збитки.

2. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.05.2019 у справі позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Ізюмської районної ради на користь Ізюмської міської ради шкоду в розмірі 503 133 грн, завдану незаконною бездіяльністю Ізюмської районної ради в частині не прийняття рішення Ізюмською районною радою та не передачі з Ізюмського районного бюджету Харківської області до Ізюмського міського бюджету міжбюджетного трансферту у розмірі 503 133 грн; інфляційні втрати в розмірі 26 074,12 грн; 3% річних у розмірі 8 477 грн.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 11.06.2019 стягнуто з Ізюмської районної ради на користь Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 065,26 грн.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 23.05.2019 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Ізюмської міської ради на користь Ізюмської районної ради витрати зі сплати судового збору при зверненні з позовною заявою в розмірі 8 065,26 грн та 12 087,89 грн за подання апеляційної скарги.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі Ізюмська міська рада, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить його скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Апеляційний господарський суд:

4.1.1. неправильно тлумачить положення статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ). Скаржник зазначає, що наявність у відповідача зобов`язання за договором з передачі з Ізюмського районного бюджету до Ізюмського міського бюджету міжбюджетних трансферт у вигляді цільової субвенції в розмірі 503 133 грн та невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 у справі № 820/4794/18, а також скасування раніше наданої згоди на укладання договору, може вважатися обґрунтованим розміром шкоди у вигляді упущеної вигоди у розумінні статті 22 ЦК України.

4.1.2. безпідставно та неправомірно стягнув з позивача на користь відповідача витрати зі сплати судового збору при зверненні з позовною заявою в розмірі 8 065,26 грн та 12 087,89 грн за подання апеляційної скарги

5. Позиція відповідача

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Ізюмська районна рада заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Рішенням XXV сесії Ізюмської районної ради VII скликання від 20.12.2017 №405-VII "Про Ізюмський районний бюджет на 2018 рік" затверджено Ізюмський районний бюджет на 2018 рік.

6.2. Рішенням XXV сесії Ізюмської районної ради VII скликання від 20.12.2017 №414-VII "Про передачу міжбюджетного трансферту на оплату енергоносіїв та комунальних послуг медичними закладами Ізюмського району на 2018 рік до бюджету м. Ізюм" радою вирішено, після перевірки і офіційного підтвердження Ізюмською РДА обсягів заборгованості за фактично спожиті енергоносії та комунальні послуги медичними закладами Ізюмського району у 2017 році, доручити голові (заступнику) Ізюмської районної ради укласти договір з Ізюмською міською радою про передачу міжбюджетного трансферту.

6.3. 22.12.2017 на адресу Ізюмської районної ради Харківської області надійшов лист голови Ізюмської РДА Харківської області №01-34/2914 від 22.12.2017, в якому зазначено, що сума узгоджених коштів становить 791334 грн для оплати енергоносіїв за листопад-грудень 2017 року та на 1 півріччя 2018 року.

6.4. 22.12.2017 Ізюмською районною радою Харківської області (сторона 1) та Ізюмською міською радою Харківської області (сторона 2) було укладено Договір про передачу міжбюджетного трансферту (далі - Договір), відповідно до якого сторона 1 передає з Ізюмського районного бюджету Харківської області, а сторона 2 приймає до Ізюмського міського бюджету Харківської області міжбюджетний трансферт у вигляді цільової субвенції. Обсяг субвенції на оплату енергоносіїв та комунальних послуг на 2018 рік складає 791 394 грн, у тому числі заборгованість за 2017 рік в сумі 286 797 грн.

6.5. Пунктами 1.2, 2.1 Договору визначено, що передача субвенції здійснюється відповідно до норм Бюджетного кодексу України (2456-17) та згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2010 № 1132 "Про затвердження порядку перерахування міжбюджетних трансфертів" (1132-2010-п) .

6.6. Згідно з пунктом 4.2. Договору, термін дії договору складає 6 місяців з 01.01.2018 по 30.06.2018.

6.7. 27.02.2018 Ізюмською міською радою до Ізюмської районної ради спрямовано претензію (згідно з пунктом 6.2. Договору), в якій позивач просив виконати умови Договору про передачу міжбюджетного трансферту від 22.12.2017.

6.8. 07.03.2018 на вказану претензію позивач отримав відповідь, в якій відповідач повідомив, що листом Ізюмської РДА від 22.12.2017 № 01-34/2914 було визначено суму 791 334 грн, що підлягає включенню до договору для сплати енергоносіїв за листопад грудень 2017 року та на 1 півріччя 2018 року, яка і була включена до укладеного договору. Листом голови Ізюмської РДА від 22.02.2018 № 01-34/472 на адресу голови Ізюмської районної ради було повідомлено про відсутність первинного обліку заборгованості по використаним енергоносіям та містилося прохання про скасування листа Ізюмської РДА від 22.12.2017 № 01-34/2914 про суми узгоджених коштів. Крім того, повідомлено, що на пленарному засіданні XXVIII сесії Ізюмської районної ради VII скликання, що відбулося 23.02.2018, обговорювалося питання по оплаті коштів та було запропоновано районній державній адміністрації створити спеціальну комісію для досконального його вивчення і прийняття рішення.

6.9. 04.04.2018 Ізюмською районною радою та Ізюмською міською радою укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про передачу міжбюджетного трансферту від 22.12.2017, згідно якої пункт 1.1. Договору викладено в такій редакції: "сторона 1 передає з Ізюмського районного бюджету Харківської області, а сторона 2 приймає до Ізюмського міського бюджету Харківської області міжбюджетний трансферт у вигляді цільової субвенції. Обсяг субвенції на оплату енергоносіїв та комунальних послуг на 2018 рік складає 791 394 грн, в т. ч. 71 200 грн субвенція бюджету м. Ізюм для оплати енергоносіїв закладів охорони здоров`я, які розташовано в сільській місцевості згідно рішення XXVIII сесії Ізюмської районної ради VII скликання від 23.02.2018 № 433-VII "Про внесення змін до рішення XXV сесії районної ради VII скликання від 20.12.2017 № 405-VIІ "Про Ізюмський районний бюджет на 2018р." та 217 061 грн субвенція бюджету м. Ізюм на забезпечення видатків по оплаті енергоносіїв закладів охорони здоров`я, розташованих на території Ізюмського району Харківської області згідно рішення XXX сесії районної ради VII скликання від 23.03.2018 № 489-VII "Про внесення змін до рішення XXV сесії районної ради VII скликання від 20.12.2017 № 405-VII "Про Ізюмський районний бюджет на 2018р.".

6.10. Рішенням XXVIII сесії Ізюмської районної ради VII скликання 23.02.2018 № 433-VII "Про внесення змін до рішення XXV сесії районної ради VII скликання від 20.12.2017 № 405-VII "Про Ізюмський районний бюджет на 2018р" та рішенням XXX сесії районної ради VII скликання від 23.03.2018 № 489-VII "Про внесення змін до рішення XXV сесії районної ради VII скликання від 20.12.2017 № 405-VII "Про Ізюмський районний бюджет на 2018р." внесені відповідні зміни у видаткову частину Ізюмського районного бюджету на 2018 рік та 05.04.2018, згідно з платіжним дорученням № 96, перераховано кошти в сумі 288 261 грн (71 200 грн + 217 061 грн) в якості субвенції до бюджету м. Ізюм.

6.11. Таким чином, рішення щодо передачі до бюджету м. Ізюм в розмірі 503 133 грн (791 394 грн - 288 261 грн) Ізюмською районною радою приймалось, кошти у вказаному розмірі до міського бюджету м. Ізюм не надходили.

6.12. Вищевказані обставини встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 у справі № 820/4794/18, яким задоволено позов Ізюмської міської ради до Ізюмської районної ради в частині визнання протиправною бездіяльності Ізюмської районної ради щодо не розгляду питання про передачу з Ізюмського районного бюджету Харківської області до Ізюмського районного бюджету Харківської області міжбюджетного трансферту у вигляді цільової субвенції на виконання умов Договору між Ізюмською районною радою та Ізюмською міською радою про передачу міжбюджетного трансферту від 22.12.2017 та зобов`язання відповідача вирішити зазначене питання в термін не пізніше наступного пленарного засідання Ізюмської районної ради, що відбудеться після набрання законної сили судовим рішенням. В частині стягнення на користь Ізюмського міського бюджету міста Ізюм коштів у сумі 503 133 грн відповідно до Договору від 22.12.2017 в задоволенні позовних вимог відмовлено через їх передчасність.

6.13. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 у справі № 820/4794/18, яким встановлено протиправною бездіяльність Ізюмської районної ради, є чинним та обов`язковим для виконання з 22.04.2019.

6.14. На запит від 27.12.2018 вих. № 696 позивач отримав лист відповідача, яким останній повідомив, що депутатами Ізюмської районної ради 13.12.2018 на спільному засіданні постійної комісії з питань бюджету та з питань аграрної політики, земельних відносин та природокористування, екології, надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, а також на пленарному засіданні XL сесії Ізюмської районної ради VII скликання було розглянуто та не прийнято проект рішення "Про виконання Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 р. по справі №820/4794/18".

6.15. У листі відповідача від 15.01.2019 вих. № 01-30/14 повідомлялось, що рішення XXV сесії районної ради VII скликання від 20.12.2017 № 414-VII "Про передачу міжбюджетного трансферту на оплату енергоносіїв та комунальних послуг медичними закладами Ізюмського району на 2018 рік до Бюджету м. Ізюм" скасовано відповідно до рішення ХLI сесії районної ради VII скликання від 20.12.2018 № 631-VII.

6.16. У зв`язку з протиправною бездіяльністю відповідача в частині неприйняття рішення Ізюмською районною радою та не передачі з Ізюмського районного бюджету Харківської області до Ізюмського міського бюджету міжбюджетного трансферту у розмірі 503 133 грн, позивачем подано до господарського суду позов про стягнення з відповідача завданої внаслідок такої бездіяльності шкоди у відповідному розмірі.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

7.1. ГПК України (1798-12) :

частина перша статті 2:

- завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави;

частина друга статті 4:

- юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;

пункт 1 частини першої статті 20:

- господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

пункт 1 частини першої статті 231:

- господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

частина перша статті 313:

- судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриття провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу;

частина четверта статті 236:

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду;

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

8.2. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

8.3. Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

8.4. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

8.5. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

8.6. За змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

8.7. У розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

8.8. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів (пункти 1, 4).

8.9. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

8.10. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

8.11. Згідно з пунктом 16 частини першої статті 4 КАС України адміністративний договір - це спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері й укладається на підставі закону: а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб`єктами владних повноважень; б) для делегування публічно-владних управлінських функцій; в) для перерозподілу або об`єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; г) замість видання індивідуального акта; ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

8.12. Метою адміністративних договорів здебільшого є реалізація публічних інтересів, в той час як метою більшості приватноправових договорів виступає індивідуальний інтерес для сторін адміністративного договору свобода вступати чи не вступати в договірні відносини не має характеру абсолютного принципу, що властиво приватному праву. Укладення адміністративного договору з боку державного органу є одночасно правом і обов`язком (предметна компетенція). Можливість на власний розсуд під час укладення адміністративних договорів обирати певний варіант поведінки є обмеженішою, ніж при укладенні цивільних чи господарських договорів. Це обумовлено імперативним характером адміністративно-правових норм. Отже, зміст адміністративного договору відрізняє його від господарських угод, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності.

8.13. Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

8.14. Згідно із частинами першою та другою статті 3 Господарського кодексу України як господарську діяльність у цьому Кодексі розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

8.15. У справі, що розглядається, предметом спору є вимоги Ізюмської міської ради про стягнення з Ізюмської районної ради міжбюджетного трансферту у вигляді цільової субвенції в розмірі 503 133 грн на оплату енергоносіїв та комунальних послуг медичними закладами Ізюмського району на 2018 рік до бюджету м. Ізюм.

8.16. Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами спору договору про передачу міжбюджетного трансферту у вигляді цільової субвенції з районного бюджету міському бюджету.

8.17. Згідно зі статтею 1 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) цим Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

8.18. Відповідно до пункту "б" частини другої статті 76 БК України рішенням про місцевий бюджет визначаються, зокрема, бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до рішення).

8.19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням XXV сесії Ізюмської районної ради VII скликання від 20.12.2017 №414-VII "Про передачу міжбюджетного трансферту на оплату енергоносіїв та комунальних послуг медичними закладами Ізюмського району на 2018 рік до бюджету м. Ізюм" радою вирішено, після перевірки і офіційного підтвердження Ізюмською РДА обсягів заборгованості за фактично спожиті енергоносії та комунальні послуги медичними закладами Ізюмського району у 2017 році, доручити голові (заступнику) Ізюмської районної ради укласти договір з Ізюмською міською радою про передачу міжбюджетного трансферту.

8.20. Частинами першою та третьою статті 93 БК України визначено, що місцева рада може передати кошти на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів іншій місцевій раді у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету. Передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладання договору.

8.21. Відповідно до пункту 1.1 Договору сторона 1 передає з Ізюмського районного бюджету Харківської області, а сторона 2 приймає до Ізюмського міського бюджету Харківської області міжбюджетний трансферт у вигляді цільової субвенції. Обсяг субвенції на оплату енергоносіїв та комунальних послуг на 2018 рік складає 791 394 грн, у тому числі заборгованість за 2017 рік в сумі 286 797 грн.

8.22. Згідно з пунктом 2.1 Договору про передачу міжбюджетного трансферту кошти, передбачені у пункті 1.1 цього Договору передаються стороною 1 з Ізюмського районного бюджету Харківської області стороні 2 до Ізюмського міського бюджету Харківської області у порядку, передбаченому БК України та згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 року № 1132 "Про затвердження порядку перерахування міжбюджетних трансфертів" (1132-2010-п) (зі змінами, далі - Порядок).

8.23. Зазначений вище Порядок визначає механізм перерахування міжбюджетних трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам (базова дотація, субвенції, стабілізаційна та додаткові дотації), реверсної дотації та міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами (пункт 1 Порядку).

8.24. Відповідно до частини другої статті 101 БК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів: субвенції на утримання об`єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об`єктів спільного користування; субвенції на виконання інвестиційних проектів, у тому числі на будівництво або реконструкцію об`єктів спільного користування; дотації та інші субвенції. Умови надання субвенцій, зазначених у цій частині статті, визначаються відповідним договором сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

8.25. Договір про надання іншої субвенції є публічно-правовим договором, оскільки його укладення врегульовано нормами бюджетного законодавства та передбачає обов`язки Ізюмської районної ради надати іншу субвенцію загального фонду з Ізюмського районного бюджету Ізюмському міському бюджету на оплату енергоносіїв та комунальних послуг медичними закладами Ізюмського району на 2018 рік до бюджету м. Ізюм.

8.26. Оскільки позивач, який є органом місцевого самоврядування, виступає у спірних бюджетних правовідносинах за участю іншого органу місцевого самоврядування не як суб`єкт господарської діяльності, а як суб`єкт владних повноважень, і спір між цими органами виник з приводу реалізації ними своїх управлінських повноважень в бюджетній сфері, визначених статтями 93, 101 БК України, на підставі укладеного адміністративного договору для перерозподілу бюджетних коштів, відповідно до пункту 4 частини першої статті 19 КАС України такий спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

8.27. Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 у справі № 927/152/19, і колегія суддів не вбачає підстав відступати від неї.

8.28. Таким чином, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Касаційний господарський суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково розглянули цю справу в порядку господарського судочинства.

8.29. За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

8.30. Отже, врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13.11.2019 у справі № 927/152/19, приписи статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статей 308, 313 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржених судових рішень та закриття провадження в цій справі.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

9.2. Згідно із частиною другою статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

9.3. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга Ізюмської міської ради підлягає частковому задоволенню, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

10. Судові витрати

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях