У жовтні 2018 року Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймонтаж ЛТД" (далі - ТОВ "Строймонтаж ЛТД") про витребування з незаконного володіння відповідача на користь позивача земельної ділянки (кадастровий номер 5122782600:04:001:0158) площею 3 га, розташованої за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Іллічівка.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка незаконно вибула з комунальної власності, а органом місцевого самоврядування в особі Красносільської сільської ради не вжито жодних заходів щодо відновлення порушеного права територіальної громади на земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2018 залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "НІК РІЗОТ" (далі - ПП "НІК РІЗОТ").

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.02.2019 (суддя Гут С.Ф.) позов задоволено. Витребувано у відповідача на користь позивача земельну ділянку з кадастровим номером 5122782600:04:001:0158, розташовану за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Іллічівка, загальною площею 3 га.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 (колегія суддів у складі: Разюк Г.П. - головуючий, Богатир К.В., Діброва Г.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Судами обох інстанцій встановлено, що заочним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 11.12.2007 у справі № 2-7523/07 за позовом ПП "НІК РІЗОТ" до Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області про стягнення шкоди, визнання права власності на майно, зобов`язання вчинити певні дії за ПП "НІК РІЗОТ" визнано право власності на земельну ділянку площею 3 га, яка розташована у с. Іллічівка Комінтернівського району Одеської області, за яким 26.03.2008 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку №947421.

Зазначене заочне рішення Київського районного суду міста Одеси скасовано 02.10.2009 ухвалою цього ж суду у зв`язку з його переглядом, а справу передано до Комінтернівського районного суду Одеської області.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.02.2010 провадження у справі № 2-1161/10 в частині позовних вимог про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії закрито, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а є господарським.

В свою чергу, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14.08.2013 державним реєстратором Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5122782600:04:001:0158, загальною площею 3 га за ТОВ "Строймонтаж ЛТД" на підставі державного акта ЯД №947421 від 26.03.2008, рішення № 7 від 04.02.2011, видавником якого є засновник ПП "НІК РІЗОТ" Клименко М.К., акта приймання-передачі земельної ділянки № 2 від 04.02.2011, видавником якого є ПП "НІК РІЗОТ" та ТОВ "Строймонтаж ЛТД".

ТОВ "Строймонтаж ЛТД" 02.09.2013 отримало свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 3 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Іллічівка, з кадастровим номером 5122782600:04:001:0158 №8788599, видане реєстраційною службою Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області.

Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, у зв`язку з чим наявні правові підстави для витребування її з незаконного володіння відповідача на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що ПП "НІК РІЗОТ", використовуючи державний акт на право власності на земельну ділянку, загальною площею 3 га, достеменно розуміючи, що рішення суду, яке стало підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку скасовано ще в 2010 році, фактично передало в якості внеску до статутного капіталу ТОВ "Строймонтаж ЛТД" спірну земельну ділянку. Таким чином, з комунальної власності територіальної громади Красносільської сільської ради, безпідставно та без волі власника вибула земельна ділянка загальною площею 3 га. Враховуючи встановлення незаконності набуття у власність ПП "НІК РІЗОТ" спірної земельної ділянки, остання не набула права власності на спірну земельну ділянку і не мала повноважень щодо її внесення до статутного капіталу ТОВ "Строймонтаж ЛТД", що свідчить про незаконність вибуття спірної земельної ділянки з власності, тобто поза волею власника, що є підставою для витребування такої земельної ділянки з чужого незаконного володіння в порядку ст. 388 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове - про відмову у задоволенні позову, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування земельної ділянки від добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України. Разом з тим, заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 11.12.2007 у справі 2-7523/07, яким визнано право власності на земельну ділянку за ПП "НІК РІЗОТ", скасоване саме за заявою Красносільської сільської ради ще 02.10.2009, а провадження у справі припинено 22.02.2010. Крім того, державна реєстрація спірної земельної ділянки, загальною площею 3 га за ТОВ "Строймонтаж ЛТД" відбулась 14.08.2013, отже саме з цього моменту Красносільська сільська рада Лиманського району Одеської області, як власник спірної земельної ділянки та орган який уповноважений розпоряджатись землями комунальної власності у межах населених пунктів, могла довідатись про вибуття цієї земельної ділянки з її власності і, відповідно, про порушення прав останньої. Таким чином, загальний строк позовної давності щодо позовної вимоги сплинув 14.08.2016, разом з тим, заступник прокурора звернувся до суду із відповідним позовом в інтересах Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області лише 02.10.2018, тобто за межами строку позовної давності, не довівши при цьому наявності об`єктивних перешкод, які дійсно заважали йому та позивачу вжити заходи, спрямовані на повернення спірного майна, та звернутися до суду із відповідним позовом в межах строку позовної давності. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності за наявності заяви відповідача про її застосування.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Заступник прокурора Одеської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про пропуск позовної давності, оскільки після скасування заочного рішення Київського районного суду міста Одеси та закриття провадження у справі № 2-7523/07 фактично порушені інтереси сільської ради були поновлені, оскільки рішення, яке було підставою визнання права власності на спірну земельну ділянку за ПП "НІК РІЗОТ" було скасовано. При цьому Краснопільській сільській раді не було відомо про наявну державну реєстрацію права власності за ТОВ "Строймонтаж ЛТД" на спірну земельну ділянку, право на яку виникло у відповідача внаслідок внесення ПП "НІК РІЗОТ" внеску до статутного капіталу ТОВ "Строймонтаж ЛТД", оскільки ТОВ "Строймонтаж ЛТД" участі у розгляді справи № 2-7523/07 ніколи не приймало. Більше того, право власності на спірну земельну ділянку за ПП "НІК РІЗОТ" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ніколи не реєструвалось, а тому сільська рада не могла довідатись про можливі порушення своїх інтересів. Таким чином, днем, коли позивач довідався про факт порушення своїх прав необхідно вважати днем одержання ним листа-повідомлення прокуратури області від 04.09.2018 про вжиття заходів реагування представницького характеру.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.01.2020 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 23.12.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 26.12.2019 надійшов відзив на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 05.12.2019 строк, у якому відповідач просить останню залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись правильність висновків, викладених у ній, та помилковість доводів скаржника.

Також до Верховного Суду 20.01.2020 від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких останній обґрунтовує неможливість подання заяви про застосування строків позовної давності до суду першої інстанції та викладає свої доводи стосовно пропуску позовної давності у справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення відповідача і прокурора, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

За визначенням ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судами обох інстанцій встановлено, що рішення, яке стало підставою для визнання права власності на спірну земельну ділянку та видачі відповідного державного акта на право власності на спірну земельну ділянку скасоване. Красносільська сільська рада, як орган, який уповноважений розпоряджатись землями комунальної власності у межах відповідного населеного пункту, рішення про передачу спірної земельної ділянки ПП "НІК РІЗОТ", відповідачу або будь-яким іншим особам не приймала.

Враховуючи викладене, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що ПП "НІК РІЗОТ" на час передачі в якості внеску до статутного капіталу ТОВ "Строймонтаж ЛТД" спірної земельної ділянки не було її власником. Відтак, в порушення норм ст.ст. 78, 82, 83, 116, 122 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 319 ЦК України з комунальної власності територіальної громади Красносільської сільської ради безпідставно та без волі власника вибула земельна ділянка загальною площею 3 га, що свідчить про наявність правових підстав для витребування земельної ділянки від добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України, оскільки ТОВ "Строймонтаж ЛТД" здобуто право власності на спірну ділянку не за відплатним договором.

Разом з тим, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України (435-15) ).

За приписами ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропущення позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав. Таким чином, доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В свою чергу, відповідач повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

За змістом ст.ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).

Аналіз наведених норм права щодо "інституту позовної давності" в сукупності із нормами ГПК України (1798-12) , що обмежують повноваження касаційного суду в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин, не дають Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного визначення обставин дати початку перебігу строку позовної давності.

У вказаному висновку Верховний Суд звертається до постанов від 17.09.2019 у справі № 910/14469/18 та від 22.10.2019 у справі № 910/2968/18.

Крім цього, питання про визнання поважними причин пропуску позовної давності лежить у межах процесуальних повноважень судів попередніх інстанцій, а касаційний суд має право лише здійснити перевірку застосування судами правових норм Глави 19 ЦК України (435-15) на предмет правильності такого застосування встановленим обставинам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Висновок про застосування інституту позовної давності до правовідносин, врегульованих ст. 388 ЦК України, викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16 (провадження №12-122гс18). У постанові Постанова ВП ВС 17.10.18, справа №362/44/17 (провадження №14-183 цс 18) міститься наступний правовий висновок: на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності (пункти 39-40 постанови).

Апеляційним господарським судом встановлено, що заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.12.2007 у справі 2-7523/07, яким визнано право власності на земельну ділянку за ПП "НІК РІЗОТ", скасоване саме за заявою Красносільської сільської ради ще 02.10.2009, а провадження у справі припинено 22.02.2010. Крім того, державна реєстрація спірної земельної ділянки, загальною площею 3 га за ТОВ "Строймонтаж ЛТД" відбулась 14.08.2013, отже саме з цього моменту Красносільська сільська рада Лиманського району Одеської області, як власник спірної земельної ділянки та орган який уповноважений розпоряджатись землями комунальної власності у межах населених пунктів, могла довідатись про вибуття цієї земельної ділянки з її власності і, відповідно, про порушення прав останньої.

Враховуючи викладене Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги прокурора про витребування на користь Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області спірної земельної ділянки не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності за заявою відповідача про її застосування.

У зв`язку з викладеним не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що Краснопільській сільській раді не було відомо про наявну державну реєстрацію права власності за ТОВ "Строймонтаж ЛТД" на спірну земельну ділянку, право на яку виникло у відповідача внаслідок внесення ПП "НІК РІЗОТ" внеску до статутного капіталу ТОВ "Строймонтаж ЛТД", оскільки ТОВ "Строймонтаж ЛТД" участі у розгляді справи № 2-7523/07 ніколи не приймало, оскільки державна реєстрація спірної земельної ділянки, загальною площею 3 га за ТОВ "Строймонтаж ЛТД" відбулась 14.08.2013 і саме з цього моменту Красносільська сільська рада Лиманського району Одеської області могла довідатись про порушення прав останньої.

При цьому колегія суддів вважає, що апеляційним судом зроблено правильні висновки щодо можливості подання заяви про застосування позовної давності у апеляційній інстанції, з урахуванням правових висновків, викладених у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 911/787/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц.

Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, оскільки Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін із віднесенням судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, на заявника касаційної скарги.