У листопаді 2018 року ТОВ "Україна" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до АТ "Імексбанк" про припинення правовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" та АТ "Імексбанк" за договором від 25.04.2014 № 18/14 про відкриття кредитної лінії (з урахуванням додаткових угод д нього) на підставі частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" та про визнання припиненою іпотеки, що виникла на підставі іпотечного договору, укладеного Банком та ТОВ "Україна" 30.04.2014, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 2647.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після набуття АТ "Імексбанк" у позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25.12.2014 № 6134, укладеним Банком та приватним акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець" (далі - Договір іпотеки від 25.12.2014 № 6134) на забезпечення виконання зобов`язань, зокрема, товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" за кредитним договором від 25.04.2014 № 18/14, правовідносини між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" припинилися на підставі частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку". Припинення основного зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" за кредитним договором від 25.04.2014 № 18/14, на думку ТОВ "Україна", має своїм наслідком припинення іпотечного договору від 30.04.2014 № 2647, яким було забезпечено виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" кредитних зобов`язань перед Банком.

Крім того, позивач зазначав про те, що на час розгляду справи судом першої інстанції ТОВ "Україна" не є власником предмета іпотеки за договором іпотеки від 30.04.2014, оскільки апартаменти, що були предметом іпотеки, відчужені на користь фізичних осіб, проте ТОВ "Україна" як первісний власник цього майна та майновий поручитель за спірним зобов`язанням вважає, що його права та охоронювані законом інтереси є такими, що порушуються в результаті наявності чинних правовідносин за іпотечним та кредитним договорами, які створюють для Банка передумови для звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 30.04.2014, що в свою чергу впливає на його зобов`язання перед фізичними особами, які на теперішній час є власниками апартаментів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.11.2018 до участі у справі № 916/2558/18 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено: товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" та приватне акціонерне товариство "Футбольний клуб "Чорноморець".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.12.2018 до участі у справі № 916/2558/18 в якості третьої особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.06.2019 зі справи (суддя Рога Н.В.) позов задоволено частково; визнано припиненою іпотеку, що виникла на підставі іпотечного договору, укладеного Банком та ТОВ "Україна" 30.04.2014, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 2647. У частині позовних вимог щодо припинення правовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" та АТ "Імексбанк" за договором від 25.04.2014 № 18/14 про відкриття кредитної лінії на підставі частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" - відмовлено. Стягнуто з АТ "Імексбанк" на користь ТОВ "Україна" 1762,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення місцевого господарського суду у справі в частині відмови в позові мотивовано тим, що позивачем не доведено, які саме права та охоронювані законом інтереси позивача порушують правовідносини, що виникли за договором від 25.04.2014 № 18/14 про відкриття кредитної лінії, стороною якого позивач не є, та яким чином припинення правовідносин, що виникли з цього договору призведе до відновлення прав та законних інтересів позивача. В частині задоволення позову судове рішення зі справи мотивовано тим, що зобов`язання за кредитним договором від 25.04.2014 № 18/14 є припиненими, у зв`язку з тим, що Банк в позасудовому порядку набув право власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди за договором іпотеки від 25.12.2014 (яким забезпечено, в тому числі, зобов`язання за кредитним договором від 25.04.2014 № 18/14 щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій). Враховуючи те, що іпотечний договір від 30.04.2014, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 2647, укладений Банком та ТОВ "Україна" на виконання зобов`язань за договором від 25.04.2014 № 18/14 про відкриття кредитної лінії, зобов`язання за яким припинилися, право застави припиняється, у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2019 рішення місцевого господарського суду скасовано частково, ухвалено нове рішення про відмову в позові в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Україна" на користь АТ "Імексбанк" 2643,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подану апеляційну скаргу.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в позові в частині вимоги щодо припинення правовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" та АТ "Імексбанк" за договором від 25.04.2014 № 18/14 про відкриття кредитної лінії, з огляду на те, що позивачем не доведено, які саме права та охоронювані законом інтереси позивача порушують правовідносини, що виникли за договором від 25.04.2014 № 18/14 про відкриття кредитної лінії, стороною якого позивач не є, та яким чином припинення правовідносин, що виникли з цього договору призведе до відновлення прав та законних інтересів позивача. Водночас, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив про неврахування судом першої інстанції недоведеності позивачем того, що Банк висуває майнові вимоги саме до ТОВ "Україна" як до майнового поручителя за іпотечним договором від 30.04.2014, що виключає застосування приписів частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" до спірних правовідносин. Крім того, на час розгляду справи в суді ТОВ "Україна" не є власником об`єктів нерухомості, що були предметом іпотеки за іпотечним договором від 30.04.2014, оскільки право власності на предмет іпотеки та статус іпотекодавця перейшли до нових власників нерухомого майна, отже порушення майнового права та інтересу позивача як іпотекодавця відсутнє.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ "Україна" у касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову апеляційного господарського суду зі справи, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Судом апеляційної інстанції порушено приписи статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), якими гарантується право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, не враховано положення статей 659, 661 ЦК України внаслідок чого здійснено невірний висновок про те, що позивачем не доведено факту порушення його майнового права та інтересу.

Судом не враховано те, що у разі звернення Банком стягнення на майно, яке було предметом іпотеки за іпотечним договором від 30.04.2014, та, як наслідок, позбавлення чинних власників права власності на таке майно, останнім надано право на пред`явлення вимоги до ТОВ "Україна" з приводу відшкодування збитків, завданих втратою права власності на товар з підстав, що виникли до укладення договорів купівлі-продажу. Отже, позивач як первісний власник об`єктів нерухомості, що становили предмет іпотеки, як сторона іпотечного договору (іпотекодавець) вважає, що його права та охоронювані законом інтереси є такими, що порушуються в результаті наявності чинних правовідносин за іпотечним договором.

Доводи інших учасників справи

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення попередньої судової інстанції.

АТ "Імексбанк" у відзиві на касаційну скаргу просило Суд залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розгляд клопотань учасників справи

Від АТ "Імексбанк" надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (статті 36 Закону України "Про іпотеку"), викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегій суддів цього та іншого касаційних судів, а також з огляду на існування виключної правової проблеми, яка потребує вирішення Великою Палатою Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Так, відповідно до приписів частин четвертої та п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

У судовому засіданні 23.01.2020 Судом клопотання АТ "Імексбанк" залишено без задоволення, оскільки викладені Банком у клопотанні спірні, на його думку, питання у застосування приписів статті 36 Закону України "Про іпотеку", вирішенню у межах цієї справи не підлягають; наявність виключної правової проблеми, що є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Банком також не доведена.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25.04.2014 АТ "Імексбанк" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" (позичальник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 18/14, за умовами якого кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Сторонами також підписано додаткові угоди до кредитного договору від 25.04.2014 № 18/14.

На виконання умов вказаного кредитного договору Банком відкрито позичальнику кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості в сумі 226 975 600,00 грн., зі сплатою 18% річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості - не пізніше 21.04.2015.

30.04.2014, на забезпечення виконання зобов`язання товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" за кредитним договором від 25.04.2014 № 18/14, Банком (іпотекодержатель) та ТОВ "Україна" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений нотаріально за реєстровим номером № 2647 (далі - Іпотечний договір від 30.04.2014), відповідно до умов якого Банку в іпотеку було передано нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю на праві приватної власності, а саме:

апартаменти двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Золотий Бугаз масив, 18: кв. 94 (житловою площею 75,4 кв.м, загальною площею 85,6 кв.м, корпус Г); ап. 132 (загальною площею 97,5 кв.м, корпус Д); ап. 146 (загальною площею 87,2 кв.м, корпус Д); ап.147 (загальною площею 85,1 кв.м, корпус Д); ап. 163 (загальною площею 87,0 кв.м, корпус Е); ап. 165 (загальною площею 93,2 кв.м, корпус Е); ап. 166 (загальною площею 97,5 кв.м, корпус Е); ап. 198 (житловою площею 75,6 кв.м, корпус Ж); ап. 199 (загальною площею 93,2 кв.м, корпус Ж); ап. 216 (загальною площею 87,2 кв.м, корпус Ж); ап. 217 (загальною площею 85,1 кв.м, корпус Ж); ап. 219 (загальною площею 84,6 кв.м, корпус Ж).

25.12.2014 Банком та ТОВ "Україна" укладений договір про розірвання іпотечного договору за реєстровим № 6136, за умовами якого сторони дійшли згоди розірвати Іпотечний договір від 30.04.2014. На підставі Договору про розірвання іпотечного договору знято заборони щодо відчуження вказаного в Іпотечному договорі майна, а також внесено відповідні записи до державного реєстру речових прав щодо припинення державної реєстрації обтяжень прав на вказане нерухоме майно та щодо припинення державної реєстрації обтяжень іншого речевого права.

Також 25.12.2014 АТ "Імексбанк" (іпотекодержатель) та приватне акціонерне товариство "Футбольний клуб "Чорноморець" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 6134 (далі - Договір іпотеки від 25.12.2014), за умовами якого іпотекодавець, з метою забезпечення виконання зобов`язань 41-ої юридичної особи-боржника за 41-м кредитним договором, в тому числі, товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" за кредитним договором від 25.04.2014 № 18/14 на суму 226 975 600, 00 грн., передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець" загальною площею 80 289,0 кв.м, основною площею 6 037,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20, та розташовані на земельній ділянці площею 62 403 кв.м, яка знаходиться в оренді акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець".

Згідно з пунктом 6.1 Договору іпотеки від 25.12.2014 передбачено застереження про можливість задоволення забезпечених Договором іпотеки від 25.12.2014 кредиторських вимог Банка, шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки - нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець" в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку".

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.11.2015 у справі № 906/1349/15, яке набрало законної сили, позовні вимоги Банка задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" на користь Банка 226 975 600,00 грн. заборгованості за кредитом, 30 557 756,10 грн. заборгованості за відсотками, 54 982 814,02 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 5 634 574,84 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів. У стягненні 5 260 859,06 грн. процентів, 1 689 334,28 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 1 472 876,72 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів відмовлено.

В подальшому, на підставі пункту 6.1 Договору іпотеки від 25.12.2014 Банк звернув стягнення на предмет іпотеки - нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець" шляхом позасудового врегулювання та 16.05.2017 зареєстрував за собою право власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець".

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.10.2017 у справі № 906/678/17, яке набрало законної сили, застосовано наслідки недійсності договору від 25.12.2014 про розірвання Іпотечного договору від 30.04.2014, який укладений Банком та ТОВ "Україна", а саме скасовано державну реєстрацію припинення іпотеки та обтяжень щодо майна ТОВ "Україна", які були зареєстровані згідно з Іпотечним договором від 30.04.2014.

Зазначаючи про порушення своїх прав як іпотекодавця за Іпотечним договором від 30.04.2014, ТОВ "Україна" звернулося з позовом до суду про припинення правовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" та АТ "Імексбанк" за договором від 25.04.2014 № 18/14 про відкриття кредитної лінії (з урахуванням додаткових угод до нього) на підставі частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" та про визнання припиненою іпотеки, що виникла на підставі Іпотечного договору від 30.04.2014.

У розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлено, що на час розгляду справи № 916/2558/18 в суді ТОВ "Україна" не є власником об`єктів нерухомості, що були предметом іпотеки за Іпотечним договором від 30.04.2014, оскільки вказане нерухоме майно відчужене ТОВ "Україна" на користь фізичних осіб протягом 2015 - 2018 років, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

ЦК України:

- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;

- кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства;

частини перша та друга статті 16:

- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;

- способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;

- суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Господарський кодекс України (436-15) :

- держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів;

- кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов`язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом. Закон України "Про іпотеку" (898-15) (в редакції, чинній станом на час укладення спірних договорів):

- іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

частина перша статті 3:

- іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом;

частина перша статті 5:

- предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом;

частини перша та друга статті 23:

- у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою;

- особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки;

частина четверта статті 36:

- після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) , в редакції, чинній станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій):

частина перша статті 2:

- завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави;

частина друга статті 4:

- юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;

частини перша-третя статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

частина перша статті 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; ГПК (1798-12) України (в редакції, чинній станом на час касаційного перегляду):

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з приписами частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої та другої статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист прав і законних інтересів.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

У відповідності до частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Банк висуває майнові вимоги саме до ТОВ "Україна" як до майнового поручителя за Іпотечним договором від 30.04.2014, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", оскільки застосування приписів зазначеної статті можливе лише у разі встановлення судом здійснення Банком неправомірного заявлення майнових вимог до ТОВ "Україна".

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3, частиною першою статті 5 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна якщо, зокрема, нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час розгляду справи № 916/2558/18 в суді ТОВ "Україна" не є власником об`єктів нерухомості, що були предметом іпотеки за Іпотечним договором від 30.04.2014, оскільки вказане нерухоме майно відчужене ТОВ "Україна" на користь фізичних осіб протягом 2015 - 2018 років, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, позивач не є стороною чинного Іпотечного договору від 30.04.2014, оскільки право власності на предмет іпотеки та статус іпотекодавця перейшли до нових власників нерухомого майна в силу приписів статті 23 Закону України "Про іпотеку".

За наявності встановлення фактичних обставин відсутності доказів висування Банком майнових вимог до ТОВ "Україна" як майнового поручителя та переходу права власності на об`єкти нерухомого майна, що були предметом іпотеки за оспорюваним Іпотечним договором від ТОВ "Україна" до інших фізичних осіб за чинним Іпотечним договором від 30.04.2014, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем порушення майнового права та інтересу позивача як іпотекодавця.

Місцевий господарський суд, у свою чергу, помилково не врахував у вирішенні спору положення статті 23 Закону України "Про іпотеку", у зв`язку з чим дійшов безпідставного висновку про порушення майнового права та інтересу позивача як іпотекодавця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2019 зі справи № 916/2429/18 і Касаційний господарський суд у справі № 916/2558/18 не вбачає підстав відступати від неї.

Доводи, викладені у відзивах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та АТ "Імексбанк" на касаційну скаргу ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судом попередньої інстанції, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Посилання скаржника на те, що у разі звернення Банком стягнення на майно, яке було предметом іпотеки за Іпотечним договором від 30.04.2014, та, як наслідок, позбавлення чинних власників права власності на таке майно, останнім надано право на пред`явлення вимоги до ТОВ "Україна" з приводу відшкодування збитків, завданих втратою права власності на товар з підстав, що виникли до укладення договорів купівлі-продажу, отже, права та охоронювані законом інтереси позивача є такими, що порушуються в результаті наявності чинних правовідносин за іпотечним договором, - Касаційний господарський суд відхиляє, з огляду на неврахування скаржником приписів статті 23 Закону України "Про іпотеку" (набуття статусу іпотекодавця особою, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, яка (особа) і наділена повноваженнями на захист прав та охоронюваних законом інтересів іпотекодавця, у випадку їх порушення) та того, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях можливого виникнення певних обставин у майбутньому.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.