1. Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог б/н від 09.02.2015, а саме, вимог відповідача-2 до відповідача-1 за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880 від 09.06.2011, та вимог відповідача-1 до відповідача-2 за безвідкличним акредитивом №LC/IM/08/092013, безвідкличним акредитивом №LC/IM/09/092013, безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/018/042014, безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/019/042014, безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/020/042014, безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/022/042014, безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/023/042014.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви про зарахування суперечить вимогам статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2015 (суддя Зеленіна Н.І.) у справі №910/25480/15 позов задоволено повністю; визнано недійсним зарахування вимог, здійснене на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог б/н від 09.02.2015.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2016 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2016 у справі №910/25480/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким Державній іпотечній установі відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі.

5. Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2016 у справі №910/25480/15 (колегія суддів: Козир Т.П., Картере В.І., Самусенко С.С.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2015 у справі №910/25480/15 скасовано з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 (суддя Гумега О.В.) у справі №910/25480/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 (колегія суддів: Шаптала Є.Ю., Скрипка І.М., Гончаров С.А.) у справі №910/25480/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

7. Постановою Верховного Суду від 20.11.2018 (колегія суддів: Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., Суховий В.Г.) касаційну скаргу Державної іпотечної установи задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 у справі №910/25480/15 скасовано, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Скасовуючи судові рішення, Верховний Суд виходив з того, що судами попередніх інстанцій не було надано правової оцінки доводам позивача щодо наявності у нього права на позов; не було встановлено, з яких підстав визнано недійсними договір застави майнових прав від 04.09.2014 №Д-1.1./2014 та договір відступлення прав вимоги (з відкладальними вимогами) від 04.09.2014 №Д-1.2/2014 у справі №910/6052/16, не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам, а саме - зазначеним договорам в редакції позивача, не встановлено як відмінність в редакціях договорів, які є у контрагентів таких договорів, впливає на їх нікчемність з підстав встановлених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

9. За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 (суддя Джарти В.В.) у справі №910/25480/15 у задоволенні позову Державної іпотечної установи відмовлено.

10. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено порушення саме його прав заявою ТОВ "Танк Транс" від 09.02.2015 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог із ПАТ "Дельта Банк" та не обґрунтовано підстав, з яких позивач має право на оспорювання даної заяви, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі №910/25480/15 (колегія суддів у складі: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А., Дідиченко М.А.) рішення суду першої інстанції від 20.02.2019 залишено без змін.

Стислий виклад вимог касаційних скарг

12. Державна іпотечна установа, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, подала касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. У касаційній скарзі позивач зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам, а саме - зазначеним договорам в редакції позивача, не встановлено як відмінність в редакціях договорів, які є у контрагентів таких договорів, впливає на їх нікчемність з підстав встановлених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

14. Судами попередніх інстанцій не враховано, що зустрічні вимоги ТОВ "Танк Транс" та ПАТ "Дельта Банк" не є однорідними, оскільки валюти за зустрічними зобов`язаннями є різні (Долар США та Євро). Крім того, відповідач-1, направляючи заяву від 09.02.2015 про зарахування однорідних зустрічних вимог здійснив зарахування більшого зобов`язання за рахунок меншого.

15. Позивач також стверджує, що оскільки строк виконання зобов`язань на дату проведення зарахування не настав, суди попередніх інстанцій невірно застосували статтю 601 ЦК України.

Аргументи інших учасників справи

16. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 доводи касаційної скарги не визнає та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, а також просить залишити рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

17. Відповідач-2 також зазначає про те, що суди попередніх інстанцій врахували вказівки Верховного суду та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушеного права позивача проведеним зарахуванням.

18. Крім того, судовим рішенням Господарського суду Львівської області від 26.06.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 у справі №914/261/18 за позовом ПАТ "Дельта Банк" вже вирішено питання про недійсність правочину, який є предметом розгляду у даній справі №910/25480/15, а саме визнано недійсним заяву ТОВ "Транс Транс" від 09.02.2015 за позовом належного позивача.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

19. Між ПАТ "Дельта Банк" (кредитор) та ТОВ "Танк Транс" (позичальник), 09.06.2011 укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2005880, зі змінами та доповненнями, відповідно до якого кредитор зобов`язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, за умовами якого, зокрема, надання кредиту здійснюється окремими частинами (траншами), у межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 36 333 314,10 євро, кінцевим терміном погашення заборгованості визначено 20 січня 2015 року.

20. Згодом, між Державною іпотечною установою та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було укладено договір банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013.

21. У забезпечення виконання зобов`язань ПАТ "Дельта Банк" (заставодавець) перед Державною іпотечною установою (заставодержатель) за вказаним договором банківського рахунку сторонами укладено договір застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014.

22. Також, 04.09.2014 між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою укладено договір №Д-1.2/2014 відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно до договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014.

23. Відповідно до пункту 1.2 договору відступлення права вимоги ПАТ "Дельта Банк" (первісний кредитор) відступає, а Державна іпотечна установа (новий кредитор) набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до цього договору, згідно додатку №1 до якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув права вимоги, зокрема, за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880 від 09.06.2011, укладеним ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Танк Транс".

24. Пунктом 2.2 договору відступлення права вимоги встановлено, що в незалежності від випадків, передбачених пунктом 2.1 цього договору, пункт 1.2 набирає чинності в разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (в день винесення рішення).

25. Між Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк. (Cargill Financial Services International Inc.) та ТОВ "Танк Транс" 05.02.2015 укладено наступні договори відступлення права вимоги:

- договір відступлення права вимоги №АА8 від 05.02.2015, згідно з пунктом 1.1 якого первісний кредитор (CFSIT) передає, а новий кредитор одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступними документарними інструментами та іншими пов`язаними з ними документами: всі права кредитора (бенефіціара) за наступними документарними інструментами, випущеними ПАТ "Дельта Банк" на користь первісного кредитора (CFSIT), як бенефіціара, з урахуванням всіх змін до них: безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/018/042014 на суму 979 962,45 доларів США; безвідкличним резервним акредитивом №LC/SВ/019/042014 на суму 688 832,27 доларів США; безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/020/042014 на суму 788 885,60 доларів США; безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/022/042014 на суму 222 505,16 доларів США; безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/023/042014 на суму 839 450,34 доларів США;

- договір відступлення права вимоги №АА9 від 05.02.2015, згідно з пунктом 1.1 якого первісний кредитор (CFSIT) передає, а новий кредитор одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступними документарними інструментами та іншими пов`язаними з ними документами: безвідкличним акредитивом №LC/IM/08/092013 на суму 5 498 790 доларів США, виданим банком на користь первісного кредитора (CFSIT) у розмірі відносної частки 10,3963658% акредитиву; безвідкличним акредитивом №LC/IM/09/092013 на суму 4 999 280 доларів США, виданим банком на користь первісного кредитора (CFSIT).

26. 09.02.2015 ТОВ "Танк Транс" здійснило зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором в порядку статті 601 ЦК України, направивши ПАТ "Дельта Банк" заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, у якій відповідач-1 повідомив про часткове припинення зобов`язання щодо сплати ним на користь відповідача-2 суми боргу за кредитним договором у розмірі 8 059 033,82 євро, що за крос-курсом станом на 9 лютого 2015 року складає еквівалент 9 090 590,15 доларів США, та припинення зобов`язання щодо сплати відповідачем-2 (банком) на користь відповідача-1 боргу на загальну суму 9 090 590,15 доларів США, що за крос-курсом станом на 9 лютого 2015 року складає еквівалент 8 059 033,82 євро за наступними акредитивами:

1) безвідкличним акредитивом №LC/IM/08/092013 на суму 5 498 790 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі відступлених прав (10,3963658% надходжень), що станом на 9 лютого 2015 року складає 571 674,33 доларів США (за кpoc-курсом станом на 9 лютого 2015 року складає еквівалент 506 804,48 євро);

2) безвідкличним акредитивом №LC/IM/09/092013 на суму 4 999 280 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 9 лютого 2015 року складає еквівалент 4 431 985,82 євро);

3) безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/018/042014 на суму 979 962,45 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 9 лютого 2015 року складає еквівалент 868 761,04 євро);

4) безвідкличним резервним акредитивом №LC/SВ/019/042014 на суму 688 832,27 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 9 лютого 2015 року складає еквівалент 610 666,91 євро);

5) безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/020/042014 на суму 788 885,60 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 9 лютого 2015 року складає еквівалент 699 366,67 євро);

6) безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/022/042014 на суму 222 505,16 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву що за крос-курсом станом на 9 лютого 2015 року складає еквівалент 197 256,35 євро);

7) безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/023/042014 на суму 839 450,34 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 9 лютого 2015 року складає еквівалент 744 193,56 євро).

27. Постановою Національного Банку України №150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" від 02.03.2015 ПАТ "Дельта Банк" з 3 березня 2015 року віднесено до категорії неплатоспроможних.

28. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Державна іпотечна установа зазначає, що з 02.03.2015 до неї перейшли усі права вимоги за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880, укладеним між відповідачами 09.06.2011, а разом з правом вимоги виконання основного зобов`язання, що передається за договором відступлення права вимоги, до позивача, як нового кредитора, переходять, в тому числі, всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до договору відступлення права вимоги, тобто, договорами, що забезпечують виконання кредитного зобов`язання.

29. Позивач вважає заяву ТОВ "Танк Транс" про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог від 09.02.2015 такою, що суперечить положенням статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України, оскільки у ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "Танк Транс" не було зустрічних однорідних вимог з огляду на відсутність доказів переходу до останнього від CFSIT прав вимоги за безвідкличними акредитивами, у зв`язку з чим дана заява є недійсною на підставі статті 203 ЦК України.

30. Разом з цим, у квітні 2016 року ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної іпотечної установи про визнання недійсним договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 та договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.2/2014 від 04.09.2014.

31. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі №910/6052/16 у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відмовлено повністю.

32. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі №910/6052/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсним договір застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, укладений між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою, а також визнано недійсним договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.2/2014 від 04.09.2014, укладений між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою.

33. Постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 у справі №910/6052/16 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі №910/6052/16 залишено без змін.

34. При цьому, у постанові суду касаційної інстанції зазначено, що оскільки сам факт укладення договору застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014 та договору відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2016 суперечить Постанові НБУ №348/БТ, то в даному випадку наявні підстави для визнання укладених між сторонами договорів як нікчемних правочинів недійсними з урахуванням спору між сторонами щодо правомірності вчинення правочину без погодження з Національним банком України.

35. Разом з цим, судом апеляційної інстанції в межах розгляду справи №910/6052/16 було також встановлено, що:

1) договори застави та відступлення права вимоги були укладені у період, коли в АТ "Дельта Банк" існували певні обмеження щодо здійснення операцій банку, зокрема у зв`язку із виникненням у позивача проблем із ліквідністю. Предметом спірного договору застави є майнові права за кредитними договорами на загальну суму 1 441 396 562,46 грн. Проте, незважаючи на існування обмежень, передбачених постановою Національного банку України № 348/БТ від 12.06.2014, АТ "Дельта Банк" буkо укладено договір застави та договір відступлення права вимоги від 04.09.2014, без отримання на це згоди представника НБУ, яка була обов`язковою для нього, що суперечить вимогам постанови Національного банку України та статтям 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

2) згідно з протоколом №54 від 22.09.2015 крім спірних договорів між цими ж сторонами було укладено інші договори застави майнових прав, зокрема, №Д-2/2015 від 04.02.2015, Д-3/2015 від 04.02.2015. При цьому загальна вартість за усіма договорами застави перевищує вартість кредиторських вимог Державної іпотечної установи до ПАТ "Дельта Банк". Станом на 04.02.2015 сума коштів, яка обліковувалась на рахунку відповідача, становила 3 448 390 865,43 грн. Разом з тим, загальна вартість заставлених майнових прав за договорами застави, визначена на момент їх укладення, складала 3 870 103 325,61 грн.

3) умови договору застави та договору відступлення права вимоги передбачають окремі переваги (пільги) Державної іпотечної установи перед іншими кредиторами, що суперечить пункту 7 частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є ознакою нікчемності правочину. Державна іпотечна установа фактично отримала право на задоволення своїх кредиторських вимог в рахунок позачергового задоволення своїх вимог відповідно до договорів забезпечення, укладених з ПАТ "Дельта Банк".

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Господарський процесуальний кодекс України (1798-12)

36. Частина перша статті 300

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Частина друга статті 300

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. Пункт 2 частини першої статті 308

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

39. Пункт 1 частини третьої статті 310

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

40. Касаційний господарський суд відповідно до припису статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи.

41. Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

42. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (вказане положення також міститься у частині першій статті 1 ГПК України, в редакції чинній на момент звернення до суду з позовною заявою).

43. Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

44. Колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

45. Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими; обов`язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

46. При розгляді даної справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що судовими рішеннями у справі №910/6052/16 визнано недійсними договір застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою, та договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.2/2014 від 04.09.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою.

47. Враховуючи встановлені судами обставини у справі №910/6052/16 суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що договори забезпечення, в силу їх недійсності, не створили юридичних наслідків для позивача у вигляді набуття ним права вимоги до ТОВ "Танк Транс" за кредитним договором, у зв`язку з чим права позивача не можуть бути порушені зарахуванням зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Танк Транс" та АТ "Дельта Банк", проведених на підставі спірної у даній справі заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог від 09.02.2015.

48. Таким чином, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обґрунтування наявності суб`єктивного матеріального права позивача, яке б підлягало захисту, відпало у зв`язку із встановленою недійсністю договорів застави майнових прав та відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) від 04.09.2014, на підставі яких позивач, як новий кредитор, і набув право на оскарження спірної заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог від 09.02.2015.

49. Проте, висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів касаційний суд вважає передчасними, з огляду на таке.

50. Так, позивач у касаційній скарзі звертає увагу суду на ту обставину, що договори застави майнових прав та відступлення прав вимоги в редакції, наданій Державною іпотечною установою, має відмінності від оспорюваних договорів, наданих ПАТ "Дельта Банк" у справі №910/6052/16.

51. Позивач наполягає на тому, що сторони у своїх взаємовідносинах керувались договором відступлення прав вимоги саме в редакції, наданій Державною іпотечною установою, тобто з умовою щодо набуття позивачем прав вимоги, в тому числі, в день винесення Національним банком України рішення про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних. Разом з цим, договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги в редакції, наданій Державною іпотечною установою, в судовому порядку недійсним не визнавався.

52. Так, судами встановлено, що відмінність договору відступлення прав вимоги в редакції, наданій Державною іпотечною установою, від редакцій АТ "Дельта Банк" полягає в наявності у договорі пункту 2.2 та пункту 3.1.2, відповідно до яких Установа набуває права вимоги за кредитними договорами з дати прийняття рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних.

53. При цьому, судами попередніх інстанцій не було встановлено, який саме договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.09.2014 було визнано недійсним у справі № 910/6052/16 з огляду на існування двох різних договорів відступлення права вимоги від 04.09.201, які містять різні за змістом умови (пункт 2.2, пункт 3.2) щодо набуття позивачем права вимоги.

54. Судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам, а саме - зазначеним договорам в редакції позивача та в редакції ПАТ "Дельта Банк" (оригінали вказаних договорів судами не випробовувались, не порівнювались та не досліджувались), а також те, чи був предметом розгляду у справі № 910/6052/16 договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.09.2014 саме у редакції позивача, який є підставою правових вимог Державної іпотечної установи у даній справі.

55. Судами попередніх інстанцій також не було надано правової оцінки доводам позивача щодо наявності у нього права на позов з огляду на існування договору відступлення прав вимоги від 04.09.2014 в редакції, наданій Державною іпотечною установою, який у судовому порядку недійсним не визнавався.

56. Суд, відповідно до положень ГПК України (1798-12) , зобов`язаний оцінити належність допустимість, достовірність та вірогідність доказів у справі, зокрема в їх сукупності, з огляду на їх зміст, вимоги закону та умови договорів та зробити обґрунтований висновок щодо доведеності або недоведеності обставин справи, які входять до предмета доказування.

57. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору попередні судові інстанції не дотримались вимог статей 73, 74, 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення зі справи підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Касаційний господарський суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги Державної іпотечної установи.

59. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

60. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, і залежно від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.