ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 925/1204/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

за участю ліквідатора банкрута - ТОВ "Лани Христинівщини" арбітражного керуючого Мисана В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Еталон"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019

та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.05.2019

у справі № 925/1204/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лани Христинівщини"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.08.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лани Христинівщини".

Постановою Господарського суду Черкаської області від 17.12.2015 у справі № 925/1204/15 боржника - ТОВ "Лани Христинівщини" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Новосельцева В.П.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.02.2018 у справі № 925/1204/15 припинено повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Новосельцева В.П. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Мисана В.М.

У лютому 2019 ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Мисан В.М. звернувся до суду першої інстанції, в межах справи про банкрутство ТОВ "Лани Христинівщини", із заявою про визнання недійсним договору № 2014/12 від 14.07.2014 про відступлення права вимоги, укладеного між боржником - ТОВ "Лани Христинівщини", ОСОБА_3 . та ПАТ "Еталон".

Заява мотивована тим, що укладений спірний правочин про відступлення права вимоги суперечить вимогам ст. ст. 203, 215, 512, 513, 514 ЦК України, оскільки за цим правочином передано, зокрема, зобов`язання за договором купівлі-продажу від 08.11.2011, які припинились з моменту видачі векселя в силу ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні". Також ліквідатор посилається на те, що уступка права стягувача за рішенням суду (про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство) шляхом укладання цивільно-правової угоди законодавством не передбачена, до того ж в порушення ст. 517 ЦК України новому кредиторові не були передані документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.05.2019 у справі № 925/1204/15 (суддя Боровик С.С.) задоволено заяву ліквідатора банкрута та визнано недійсним договір №2014/12 від 14.07.2014 про відступлення права вимоги укладений між ТОВ "Лани Христинівщини", ОСОБА_3 та ПАТ "Еталон".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 у справі № 925/1204/15 (судді : Сотніков С.В., Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.) ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.05.2019 залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Еталон" просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.05.2019 у справі № 925/1204/15 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Не погоджуючись з оскаржуваними ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, скаржник посилається на порушення судами обох інстанцій положень ст. ст. 512, 604 ЦК України, при цьому і не врахування тих обставин, що зобов`язання як за договором купівлі-продажу, так і зобов`язання за векселем, припинились на час укладання спірного договору про відступлення права вимоги, при цьому, на думку скаржника, існували зобов`язання лише за мировою угодою, затвердженою в межах справи про банкрутство ПАТ "Еталон", тому саме ці зобов`язання були відступлені за оскаржуваним правочином.

Крім того, у своїй касаційній скарзі ПАТ "Еталон" зазначає про те, що суди попередніх інстанцій вирішуючи даний спір не врахували положень ч. 1 ст. 77 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за якою визначено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами. Отже скаржник вважає, що мирова угода у справі про банкрутство одночасно є і цивільно-правовою угодою, а тому ТОВ "Лани Христинівщини", мало право передати свої права ОСОБА_3, які виникли на підставі зазначеної мирової угоди.

Також, у касаційній скарзі ПАТ "Еталон" посилається на те, що суди попередніх інстанцій, на його думку, безпідставно не врахували положення ч. 1 ст. 25 ГПК України щодо процесуального правонаступництва ( у редакції чинній на час укладання спірного правочину) та ч. 1 ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за якою у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншої особи, яка бере участь у справі, здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником. Таким чином, з урахуванням зазначеного, скаржник вважає, що судова процедури заміни сторони її правонаступником не є складовою частиною цивільно-правової угоди відступлення права вимоги, оскільки, на його думку, ця судова процедура є похідною від такої цивільно-правової угоди (правочину).

Крім того, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції положень ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки спірний договір про відступлення права вимоги від 14.07.2014 укладений був боржником - ТОВ "Лани Христинівщини" більше ніж за рік до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лани Христинівщини", проте в оскаржуваній ухвалі господарського суду встановлено, що спірна угода укладена сторонами протягом одного року, що передував справі про банкрутство ТОВ "Лани Христинівщини".

У відзивах ТОВ "Лани Христинівщини" та ОСОБА_3 просять задовольнити касаційну скаргу та скасувати оскаржувані судові рішення щодо визнання недійсним договору №2014/12 від 14.07.2014 про відступлення права вимоги.

У відзиві ліквідатор банкрута - ТОВ "Лани Христинівщини" арбітражний керуючий Мисан В.М. просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті з урахуванням всіх обставин справи та вимог закону.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 28.10.2019, що підтверджується витягом із протоколу, для розгляду вказаної касаційної скарги ПАТ "Еталон" у справі № 925/1204/15 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Банаська О.О., Огородніка К.М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.11.2019, що підтверджується витягом із протоколу, для розгляду вказаної касаційної скарги ПАТ "Еталон" у справі № 925/1204/15 у зв`язку з відпусткою судді Огородніка К.М. визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Банаська О.О., Жукова С.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2019 у справі у справі № 925/1204/15 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Еталон" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.05.2019 та розгляд справи призначено на 22.01.2020 на 10:00 год.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення ліквідатора банкрута - ТОВ "Лани Христинівщини", перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзивів на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 08.08.2015 ухвалою Господарського суду Черкаської області порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лани Христинівщини", а постановою Господарського суду Черкаської області від 17.12.2015 у справі № 925/1204/15 боржника- ТОВ "Лани Христинівщини" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута.

У лютому 2019, ліквідатором банкрута-ТОВ "Лани Христинівщини" подано до Господарського суду Черкаської області, в межах справи № 925/1204/15 про банкрутство ТОВ "Лани Христинівщини", заяву про визнання недійсним договору № 2014/12 від 14.07.2014 про відступлення права вимоги, укладеного між боржником - ТОВ "Лани Христинівщини", ОСОБА_3 та ПАТ "Еталон", як такого, що не відповідає вимогам ст. ст. 203, 215, 512, 513, 514, 517 ЦК України, внаслідок чого, на думку ліквідатора, наявні підстави для визнання цього правочину недійсним.

Судами обох інстанцій встановлено, що 11.07.2012 ухвалою Господарського суду Черкаської області порушено провадження у справі № 05/5026/1035/2012 про банкрутство ПАТ "Еталон" за заявою ініціюючого кредитора ТОВ "Лани Христинівщини" з грошовими вимогами до боржника у сумі 369 574,41 грн., із яких: заборгованість за простим векселем серії АА №1381872 в сумі 365 915,26 грн, витрати пов`язані з його протестом в сумі 3 659,15 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою підготовчого засідання Господарського суду Черкаської області від 19.07.2012 у справі про банкрутство ПАТ "Еталон" визначено кредиторські вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Лани Христинівщини" до боржника - ПАТ "Еталон" у сумі 369 574,41 грн., які виникли внаслідок неналежної оплати боржником простого векселя серії АА № 1381872 на суму 365 915,26 грн. від 26.11.2011 зі строком платежу за пред`явленням, який був виданий ПАТ "Еталон" в рахунок погашення заборгованості по договору купівлі-продажу № 0811 від 08.11.2011 та витрат пов`язаних з його протестом у сумі 3 659,15 грн.

Судами обох інстанцій встановлено, що в межах справи про банкрутство ПАТ "Еталон", ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.07.2014 у справі № 05/5026/1035/2012 затверджено мирову угоду від 13.05.2014, з урахуванням уточнень від 10.07.2014, предметом якої є домовленість між боржником та кредиторами про порядок відстрочення, розстрочення та погашення (списання) конкурсних боргів боржника перед кредиторами. Провадження у справі припинено про банкрутство ПАТ "Еталон".

За умовами зазначеної мирової угоди, затвердженої ухвалою суду першої інстанції від 10.07.2014, після спливу трирічного строку, протягом якого боржнику - ПАТ "Еталон" відстрочено погашення заборгованості перед кредиторами, зокрема, кредиторська заборгованість ТОВ "Лани Христинівщини" в розмірі 369 574,41 грн. (вимоги четвертої черги), сплачуються протягом чотирьох років, кожен рік починаючи з дати закінчення строку відстрочки погашення заборгованості. Щорічні платежі становитимуть 92 393,60 грн. Термін сплати платежу до 31-го грудня відповідного року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.07.2014 між ТОВ "Лани Христинівщини" (початковий кредитор), ОСОБА_3 (новий кредитор) та ПАТ "Еталон" (боржник) було укладено договір № 2014/12 про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ "Лани Христинівщини"- початковий кредитор зобов`язується передати ОСОБА_3 - новий кредитор право вимоги у розмірі 369 574,26 грн, що належало початковому кредиторові на підставі договору купівлі-продажу №0811 від 08.11.2011, укладеного між ТОВ "Лани Христинівщини" та ПАТ "Еталон" та мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.07.2014 у справі № 05/5026/1035/2012, а ОСОБА_3 - новий кредитор одержує право вимагати від боржника належного виконання зобов`язань, передбачених основним договором в сумі 369 574,26 грн., в порядку та строки, передбачені мировою угодою (п. п.1, 2 договору).

Також, судами обох інстанцій встановлено, що за умовами п. 4 договору про відступлення права вимоги новий кредитор зобов`язувався сплати початковому кредитору компенсацію в розмірі 10 % від розміру відступленої вимоги, а саме 36 957,43 грн. в строк, не пізніше 31.12.2014, проте матеріали справи не містять доказів оплати новим кредитором- ОСОБА_3 цієї суми компенсації.

Отже, з урахуванням вище наведеного, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд встановивши, що предметом спірного правочину про відступлення права вимоги є зобов`язання за договором купівлі-продажу від 08.11.2011, які на момент укладання спірного договору цесії припинились внаслідок видачі ПАТ "Еталон" на користь ТОВ "Лани Христинівщини" простого векселя АА №1381872 від 26.11.2011 на суму 365 915,26 грн., а зобов`язання за векселем цим договором не передавались, зазначене суперечить положенням ст. 514 ЦК України. При цьому суди встановили, що за спірним договором відступлення права вимоги первісний кредитор відступив свої права до боржника за мировою угодою у справі про банкрутство, затвердженою ухвалою суду від 10.07.2014 і тим самим фактично було замінено кредитора у справі про банкрутство ПАТ "Еталон" на стадії виконання судової процедури- мирової угоди, незважаючи на те, що заміна сторони правонаступником у справі про банкрутство належить до виключної компетенції господарського суду і така заміна шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена, а відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо наявності правових підстав для визнання оспорюваного договору № 201/12 від 14.07.2014 про відступлення права вимоги недійсним.

Але з такими висновками судів попередніх інстанцій повністю погодитись не можна, з огляду на таке.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги у зв`язку з припиненням зобов`язання за відступленою вимогою на час його укладення.

Як вбачається із матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи даний спір щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги встановили, що предметом спірного правочину цесії є боргові зобов`язання первісного кредитора - ТОВ "Лани Христинівщини" до боржника- ПАТ "Еталон", які виникли на підставі припиненого договору купівлі-продажу, враховуючи ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" у зв`язку з видачою векселя та за мировою угодою, затвердженою у справі банкрутство ПАТ "Еталон".

Статями 203, 215 ЦК України визначені загальні правові підстави визнання правочинів недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В даному випадку, вирішуючи спір щодо визнання оскаржуваного правочину недійсним, на суд покладається обов`язок встановлення наявності чи відсутності обставин недодержання вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, саме в момент вчинення спірного правочину про відступлення права вимоги.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Першою підставою заміни кредитора у зобов`язанні є відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, у разі заміни кредитора у зобов`язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов`язання, тобто обсяг прав та обов`язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Обсяг цих прав та умови визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виплати, в розмірі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги).

Разом з тим, зазначене положення є диспозитивним, отже інші правила можуть бути встановлені договором або законом. Суб`єкти зобов`язання можуть провести заміну кредитора лише в певній частині, тобто передати новому кредитору тільки частину прав старого кредитора, проте це є можливим в разі подільності права вимоги кредитора.

Однак, суди попередніх інстанцій дійшовши висновку, що за спірним правочином відступлене вже припинене зобов`язання, при цьому, належним чином не з`ясували в якому обсязі передані права за оспорюваним договором в повному обсязі, чи лише частково за мировою угодою, з урахуванням при цьому можливості або не можливості подільності права вимоги кредитора.

За ч. 1 ст. 77 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

По суті мирова угода у справі про банкрутство фіксує волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спірних правовідносин між боржником і кредиторами щодо погашення, відстрочення, прощення кредиторської заборгованості та на припинення провадження у справі про банкрутство, зокрема, п. 5 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо мирова угода затверджена в порядку, передбаченому цим Законом.

Проте, не врахувавши наведених вище норм права, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, дійшли висновку, що оскільки ухвала суду про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство є рішенням суду, а чинним законодавством уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди не передбачена, відтак передання права вимоги за мировою угодою затвердженою ухвалою суду від 10.07.2014 у справі про банкрутство ПАТ "Еталон" суперечить вимогам законодавства, тому наявні підстави для визнання недійсним договору №2014/12 від 14.07.2014 про відступлення права вимоги.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та зроблені без урахування, зазначених вище вимог ЦК України (435-15) та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Вирішуючи даний спір про визнання недійсним спірного договору про відступлення права вимоги, суди обох інстанцій залишили поза увагою положення ст. 515 ЦК України, якою визначені випадки, в яких заміна кредитора не допускається, а саме заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю та положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , у редакції чинній з 19.01.2013 та на час розгляду даного спору, який не містить заборони чи визначення виключень щодо заміни кредитора у справах про банкрутства, на його правонаступника, зокрема і на стадії судової процедури - мировій угоді.

Крім того, розглядаючи заяву ліквідатора про визнання недійсним договору № 2014/12 від 14.07.2014 про відступлення права вимоги, суди попередніх інстанцій не врахували та не надали оцінки тим обставинам, що спірний правочин про відступлення права вимоги укладено після затвердження господарським судом мирової угоди у справі про банкрутство ПАТ "Еталон", тобто у період коли справа про банкрутство була закрита на підставі п. 5 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній з 19.01.2013 та на час розгляду даного спору.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Разом з тим, розглядаючи дану справу, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили умови оспорюваного договору про відступлення права вимоги № 2014/12 від 14.07.2014, який укладено з початковим кредитором- ТОВ "Лани Христинівщини", новим кредитором- ОСОБА_3 та боржником - ПАТ "Еталон" та акт №1 прийому-передачі заборгованості від 14.07.2014 і не звернули уваги, що спірний правочин та акт прийому -передачі заборгованості підписано зі сторони початкового кредитора - ОСОБА_3, а зі сторони ного кредитора - ТОВ "Лани Христинівщини", а звідси не з`ясували ким були передані права вимоги до боржника, а ким прийняті ці права вимоги до боржника - ПАТ "Еталон", враховуючи розбіжності в умовах спірного договору та акті прийому-передачі заборгованості (а.с.24-25 т.7).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній з 19.01.2013 та на час розгляду справи, визначено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, справа про банкрутство боржника -ТОВ "Лани Христинівщини" порушена ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.08.2015, спірний договір відступлення права вимоги укладено 14.07.2014, а відтак висновок суду, що спірний договір укладено боржником у даній справі менше ніж за рік до порушення справи про банкрутство ТОВ "Лани Христинівщини" не відповідає фактичним обставинам.

Відповідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ у справі "Мала проти України"№4436/07, від 03.07.2014 в контексті забезпечення права на справедливий суд (стаття 1 Конвенції) зазначено про необхідність дотримання судами принципу належного здійснення правосуддя, в рішеннях судів мають бути належним чином викладені підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. ЄСПЛ зазначено, що ненадання апеляційним судом жодних оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження не відповідає принципу справедливості, закріпленому в статті 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини, досліджуючи питання права на справедливий суд крізь призму повноти судового рішення, зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), від 27 вересня 2001 року № 49684/99). Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, суди попередніх інстанцій вирішуючи даний спір, належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували зазначених вище вимог закону, не надали належної оцінки всім доводам та запереченням сторін, при цьому оскаржувані судові рішення містять суперечливі висновки, а тому Касаційний господарський суд дійшов висновку, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.05.2019 у справі № 925/1204/15 не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню, а справа у скасованій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити фактичні обставини, надати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти судове рішення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення у справі № 925/1204/15 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України ( редакції, чинній з 15.12.2017 ) судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Еталон" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.05.2019 у справі № 925/1204/15 скасувати.

Справу № 925/1204/15 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя - Ткаченко Н.Г.

Судді- Банасько О.О.

Жуков С.В.