1.1. У квітні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства "Біловодськтепло" Біловодської районної ради Луганської області (далі - КП "Біловодськтепло") про стягнення 1 158 998,05 грн, з яких: основний борг в сумі 725 199,40 грн, пеня в сумі 131 984,16 грн, 3% річних в сумі 59 546,70 грн, інфляційні втрати в сумі 242 267,79 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним та неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу від 15.12.2015 №1262/16-БО-20. У зв`язку з простроченням оплати отриманого природного газу позивач нарахував пеню відповідно до п. 8.2 договору, а також 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як постачальником та Комунальним підприємством "Біловодськтепло" Біловодської районної ради Луганської області як споживачем укладено договір постачання природного газу №1262/16-БО-20, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

2.2. Умовами договору сторони погодили, що газ, який продається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам (п. 1.2).

2.3. На виконання умов договору позивач в період з 31 січня 2016 року по 31 березня 2016 року поставив природний газ відповідачу на загальну суму 725 866,59 грн, однак відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого природного газу в строк, встановлений п. 6.1 договору, не виконав.

3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 25 липня 2019 року рішенням Господарського суду Луганської області позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Біловодськтепло" Біловодської районної ради Луганської області на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основну заборгованість в сумі 725 199,40 грн, інфляційні втрати в сумі 242 267,79 грн, 3% річних в сумі 59 546,70 грн. В інший частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судового збору.

3.2. 30 жовтня 2019 року постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Луганської області від 25.07.2019 залишено без змін.

3.3. Господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу, інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі заявлених позовних вимог у зв`язку з їх обґрунтованістю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 131 984,16 грн, господарські суди зауважили, що нарахування неустойки за простроченими зобов`язаннями покупця в частині заявленого позивачем періоду суперечить приписам п. 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 та рішення Господарського суду Луганської області від 25.07.2019 в частині відмови у стягненні 131 984,16 грн пені та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення 131 984,16 грн пені задовольнити.

4.2. На думку скаржника, рішення судів попередніх інстанцій в частині, що оскаржується, прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 73, 74, 77 ГПК України, ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", п. 27 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", ст. 1 Закону України "Про електроенергетику".

4.2.1. Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що позивач не був, і не є "енергопостачальною компанією", а природний газ - одним з видів енергетичних ресурсів, тому норми Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (85-19) не можуть бути застосовані до нього.

4.2.2. Скаржник також посилається на постанову Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №913/65/18.

4.3. Відзив від відповідача у справі до Верховного Суду не надійшов.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення заборгованості, пені, річних та інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договору постачання природного газу від 15.12.2015 №1262/16-БО-20 щодо оплати отриманого природного газу.

Предметом касаційного оскарження та, відповідно, касаційного розгляду у цій справі є рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволення позову про стягнення 131 984,16 грн пені.

Враховуючи встановлені приписами ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає рішення судів попередніх інстанцій в межах вимог касаційної скарги.

5.2.2. Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

5.2.3. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №747 від 25.05.1998 (747-98-п) "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

5.2.4. У пунктах 5, 6 статуту позивача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №747 від 25.05.1998 (747-98-п) (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (85-19) ) встановлено, що метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку. Предметом діяльності позивача є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

5.2.5. Законом України "Про енергозбереження" (74/94-ВР) визначено, що "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

5.2.6. Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

5.2.7. З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства позивач, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, є енергопостачальною компанією в розумінні ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

5.2.8. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (85-19) ) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

5.2.9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача є, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Крім того, виходячи з умов договору купівлі-продажу природного газу від 15.12.2015 №1262/16-БО-20, газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами. Отже, відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг та здійснює свою господарську діяльність у м. Біловодськ Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р (1275-2015-р) .

5.2.10. Отже, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого ч. 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Крім того, наведені положення Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (85-19) поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18.

5.2.11. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій, встановивши усі фактичні обставини справи та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшли правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.

5.2.12. Щодо доводу касаційної скарги про те, що позивач не був, і не є "енергопостачальною компанією", а природний газ - одним з видів енергетичних ресурсів, то це питання стало визначальним під час розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №913/66/18 для правильного застосування положень ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" і за результатами касаційного розгляду справи №913/66/18 (постанова від 18.01.2019) об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у справі №913/65/18.

5.2.13. Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин. Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягненні пені правильним. При цьому доводи позивача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

6.2. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

8. Висновки Верховного Суду щодо застосування норми права

8.1. Статтею 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Оскільки позивач є енергопостачальною компанією в розумінні ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, правильним є висновок щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого ч. 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".