розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Триа Плюс" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2019 (суддя Ткаченко О. В.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 (головуючий суддя Поліщук Л. В., судді Будішевська Л. О., Таран С. В.) у справі за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Триа Плюс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Арена-23" про визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 22.12.2018 Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (далі - Позивач, Рада) звернувся до Березанської районної державної адміністрації (далі - Відповідач-1, Адміністрація) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Триа Плюс" (далі - Відповідач-2, Товариство) з позовом про визнання недійсним та скасування виданого Вдповідачу-2 30.08.2013 свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 8688282 - пляжний торгівельно-розважальний комплекс за адресою: просп. Курортний, 7 /4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область; визнання недійсним та скасування виданого Відповідачу-2 30.08.2013 свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 8697863 - пляжний торгівельно-розважальний комплекс за адресою: просп. Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням у справі № 915/1402/16 скасовано свідоцтво САЕ № 205356 від 10.12.2011 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Арена" на нерухоме майно по просп. Курортному, 7/4 в с. Коблеве, оскільки зазначене товариство не набуло у визначеному законом порядку прав власності на це майно, як того вимагає частина перша статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), у зв`язку з чим це товариство не мало жодної з правомочностей власника, зокрема, розпоряджатися цим майном шляхом передачі його до статутного капіталу Відповідача-2, отже, оскільки Відповідач-2 набув право власності на зазначене майно від неналежного власника, свідоцтва про право власності № 8688282 та № 8697863 мають бути визнані недійсними.

Підстави для представництва у цій справі Прокурор обґрунтував наявністю "інтересу держави", який полягає у порушенні права на визначення єдиного законного публічного порядку набуття права власності на нерухоме майно, зокрема, об`єкти будівництва. Крім того, існування торговельно-розважального комплексу в пляжній зоні прибережної захисної смуги Чорного моря грубо порушує права держави в земельній та водній сферах, враховуючи заборону будівництва на території пляжів будь-яких споруд окрім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних. Заходи представницького характеру мають за мету відновлення правового порядку та становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на спірну земельну ділянку, захист якого не здійснюється органом місцевого самоврядування, про що також свідчить надання Радою дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду на 49 років земельної ділянки для обслуговування спірного майна відповідно до рішення від 10.04.2015 № 33.

2. Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. 10.07.2019 Господарський суд Миколаївської області рішенням, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019, позов задовольнив у повному обсязі; визнав недійсним та скасував видане Відповідачу-2 30.08.2013 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 8688282 - пляжний торгівельно-розважальний комплекс за адресою: просп. Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область; визнав недійсним та скасував видане Відповідачу-2 30.08.2013 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 8697863 - пляжний торгівельно-розважальний комплекс за адресою: просп. Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що Третя особа (Товариство з обмеженою відповідальністю "Арена-23") не набуло права власності на зазначене нерухоме майно у визначеному законом порядку, як того вимагає частина перша статті 328 ЦК України, тому не мала жодної правомочності власника відповідно до частини першої статті 319 ЦК України, зокрема, розпоряджатися цим майном шляхом передачі його до статутного капіталу Товариства. Отже, Товариство набуло право власності на зазначену нерухомість від неналежного власника, тому свідоцтва про право власності № № 8688282, 8697863 від 30.08.2013 мають бути визнані недійсними та скасовані.

Суди дійшли висновку про те, що строк позовної давності звернення з цим позовом не сплив, оскільки наявність свідоцтв про право власності Товариства на спірне нерухоме майно, виданих 30.08.2013 за умови наявності чинного свідоцтва про право власності Товариства на пляжний торгівельно-розважальний комплекс, виданого 30.05.2014 за індексним № 22380996 серії САК № 379258, не зумовлювала вжиття Прокурором додаткових самостійних заходів з їх скасування з 2013 року, оскільки Прокурор своєчасно вживав заходи з відновлення порушеного права держави на земельній та водній сферах, а нормами чинного законодавства передбачено, що на території пляжів заборонено будівництво будь-яких споруд, окрім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних. Про те, що зі скасуванням чинного свідоцтва про право власності Товариства у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулося поновлення дії попередніх свідоцтв, Прокурор дізнався лише у 2018 році під час виконання судового рішення у справі № 815/2808/18, тому строк позовної давності не пропущений.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Відповідач-2 (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

4.1. Прокурор не навів, а суди не перевірили причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення Прокурора до суду, що є підставою для скасування судових рішень.

4.2. Позов пред`явлений до неналежного відповідача - Адміністрації, яка не видавала спірні свідоцтва про право власності та права Позивача не порушувала, що свідчить про порушення судом статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

4.3. Позивач пропустив строк позовної давності, оскільки про наявність спірного свідоцтва саме органам прокуратури було відомо вже з 23.07.2013, що вбачається з матеріалів справи № 915/1045/13, і у Позивача не було жодних перешкод для заявлення позову про скасування спірного свідоцтва, втім провадження у цій справі відкрито 27.12.2018; при цьому відсутні поважні причини пропуску строку позовної давності, як і підстави для переривання та зупинення перебігу позовної давності в порядку статей 263, 264 ЦК України.

4.4. Жодні процесуальні питання щодо пропуску строку позовної давності судом не розглядалися, що свідчить про неврахування сталої судової практики.

4.5. Судами обох інстанцій досліджується питання землекористування, при цьому повністю ігнорується той факт, що користувачем земельної ділянки, на якій розташовані будівлі, що належать Відповідачу-2, є Приватне підприємство "ААС", що встановлено також в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013 у справі № 2-а-4934/10/1470, залишеній без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.09.2013 №К/800/18289/13, однак підприємство протиправно не залучено до участі у справі.

4.6. Документи, які стали підставою видачі спірного свідоцтва, не скасовані та не визнані недійсними; оскаржуване свідоцтво видане на підставі акта приймання-передачі, згідно з яким зазначене майно передане до статутного капіталу Товариства, що передбачено нормами ЦК України, Господарського кодексу України (436-15) (далі - ГК України (436-15) ), Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , натомість суди безпідставно послалися на закінчення строку дії вказаного акта приймання-передачі.

4.7. Позивач обрав неправильний спосіб захисту, оскільки станом на час звернення до суду є чинним та не оскарженим реєстраційний запис 1317 в книзі 25, за яким зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, рішення про державну реєстрацію, тому скасування тільки оспорюваних свідоцтв про право власності не призведе до поновлення порушеного права, оскільки не відбудеться припинення права власності.

4.8. У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває заява ТОВ "Арена 23" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2018 у справі № 915/1402/16, а позовні вимоги у даній справі фактично ґрунтуються на обставинах та рішенні судів всіх інстанцій у вказаній справі, рішення в якій має бути переглянуто за нововиявленими обставинами, що є підставою для зупинення провадження у даній справі.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. 27.11.2019 Заступник прокурора Миколаївської області подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 залишити без змін.

6. Встановлені судами обставини

6.1. Рішенням виконавчого комітету Ради від 10.11.2011 № 81 "Про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна" визнано за ТОВ "Арена 23" право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, зокрема на пляжний торгівельно-розважальний комплекс (сцена, закусочна з літнім майданчиком, торгівельний павільйон, рятувальний пост, пляжна алея, підпірна стінка, замощення, туалет, тіньові навіси - 4 шт., кабінки для переодягання - 4 шт., пункт прокату пляжного інвентарю), який розташований за адресою: зона відпочинку "Коблево", с. Коблеве біля торгівельного комплексу "Преображенський" (пункт 1 рішення).

6.2. Рішенням виконавчого комітету Ради від 15.11.2011 вирішено присвоїти юридичну адресу об`єктам нерухомого майна, які розташовані в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, зокрема, об`єктам нерухомого майна ТОВ "Арена 23", які розташовані в зоні відпочинку "Коблево", с . Коблеве, пр. Курортний, 7/4.

6.3. На підставі рішення виконавчого комітету Ради від 10.11.2011 № 81 ТОВ "Арена 23" видано свідоцтво про право власності від 10.12.2011 серії САЕ№205356 на пляжний торгівельно-розважальний комплекс по пр. Курортному, 7/4 в с. Коблеве Березанського району, який складається з основного літ. А загальною площею 16,7 кв.м., службових будівель літ. Б, В, Г, Д, Ж, З та споруд.

6.4. Прокурор вніс подання № (15-11) 987 вих.-13 від 24.05.2013, адресоване Раді, про усунення порушень законодавства при оформленні права власності, що вбачається з рішення Ради № 23 від 24.05.2013.

6.5. Пунктом 1 рішення Ради № 23 від 24.05.2013 "Про розгляд подання прокурора Березанського району Миколаївської області та Миколаївської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері" подання прокурора задоволено і скасовано рішення № 81 від 10.11.2011 щодо визнання права власності на об`єкти нерухомого майна за ТОВ "Арена 23".

6.6. Висновку про законність пункту 1 рішення Ради № 23 від 24.05.2013 дійшов суд у справі № 915/1470/13.

6.7. Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2013 у справі № 915/1470/13 за позовом ТОВ "Арена 23" до Ради, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2014, встановлено, що Рада, скасовуючи рішення виконкому № 81, діяла на підставі та в межах повноважень у спосіб та відповідно до Закону, зокрема, пункту 15 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". На момент прийняття рішення №81 від 10.11.2011 "Про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна" виконком Ради не мав необхідної документації для прийняття рішення та зареєстрував об`єкти нерухомого майна, які не значаться ані в технічному паспорті, ані в будь-якій іншій документації.

6.8. Після скасування Радою рішення № 81 керівництво ТОВ "Арена 23", вдалося до дій щодо внесення спірного майна до статутного капіталу іншого господарського товариства із наступною видачею свідоцтва про право власності на майно за новоутвореним товариством з обмеженою відповідальністю, а саме Відповідачем-2.

6.9. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Арена 23", оформленим протоколом від 16.08.2013 № 18, вирішено погодити пропозицію заснування Товариства.

6.10. Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом № 1 від 16.08.2013 вирішено заснувати Товариство. За актом прийому-передачі від 16.08.2013 до статутного капіталу Відповідача-2 передано комплекс пляжний торгівельно-розважальний, який знаходиться за адресою: пр. Курортний, 7/4, в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області. Майно складається з основного літ. А загальною площею 16,7 кв.м., службових будівель літ. Б, В, Г, Д, Ж, З та споруд, згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно ТОВ "Арена 23".

6.11. Товариство 13.05.2014 зареєструвало декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (пляжний торгівельно-розважальний комплекс) за адресою: пр. Курортний, 7/4, в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області. В декларації Товариства як документ, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, зазначило договір суперфіцію б/н від 31.03.2014.

6.12. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2015 у справі № 915/1045/13 встановлено, що договір суперфіцію з Радою не укладався, тобто введення в експлуатацію пляжного торгівельно-розважального комплексу здійснено за відсутності документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, що мало насідком незаконну видачу свідоцтва про право власності індексний номер 22380996, серії САК №379258, а також реєстрацію права власності на нерухоме майно за Товариством.

6.13. 30.05.2014 реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області видано Товариству свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний № 22380996, серії САК № 379258 на пляжний торгівельно-розважальний комплекс площею 428 кв.м. (комплекс - літ. А., кіоск - літ. Б) по пр. Курортному, 7/4, в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області.

6.14. На виконання рішення суду у справі № 915/1402/16 державним реєстратором Березанської райдержадміністрації Морозовим С.А. 11.04.2018 прийнято рішення № 40583082 щодо скасування запису про право власності за номером 5847615 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, до Державного реєстру прав на нерухоме майно державним реєстратором внесено запис про скасування записів про право власності Товариства на пляжний торговельно-розважальний комплекс по просп. Курортному, 7/4 в с. Коблеве: 1) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 144335148209, на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 22380996, виданого 30.05.2014 Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області; 2) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 144335148209, на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 8697863, виданого 30.08.2013 Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області.

6.15. У подальшому рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 у справі № 815/2808/18 задоволено позов Товариства до державного реєстратора Березанської райдержадміністрації Морозова С.А., за участю керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 та Березанської райдержадміністрації, визнано протиправним і скасовано рішення державного реєстратора № 40583082 від 11.04.2018 щодо скасування в Державному реєстрі прав на нерухоме майно двох записів про право власності Товариства на зазначений пляжний торговельно-розважальний комплекс: реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 144335148209 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 22380996, виданого 30.05.2014 Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області, а також реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 144335148209, на підставі свідоцтва про право власності серія та номер 8697863, виданого 30.08.2013 Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області.

6.16. Підставою для визнання судом протиправним і скасування вказаного рішення державного реєстратора стала передчасність його прийняття, що суперечить частинам другій - четвертій статті 26, пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки вказане рішення прийнято 11.04.2018 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2018, яке у зв`язку з апеляційним оскарженням набрало законної сили лише 19.04.2018.

6.17. При цьому, Прокурор зазначив, що виконання державним реєстратором Березанської райдержадміністрації судового рішення у справі №815/2808/18 призвело до автоматичного відновлення дії належних Товариству свідоцтв від 30.08.2013 за № 8688282, № 8697863 про право власності на торговельно-розважальний комплекс, який збудований з порушеннями закону, що вже встановлено судом.

6.18. У подальшому, 04.12.2018 Рада звернулась до державного реєстратора Березанської районної державної адміністрації із заявою про скасування та внесення відповідних записів до реєстру свідоцтв про право власності на нерухоме майно ТОВ "Арена 23" № 205356 від 10.12.2011 та Товариства № 22380996 від 30.05.2014, однак станом на дату подання цього позову відповіді (відмови) від реєстратора отримано не було.

6.19. 06.02.2019 за № 45394512 державний реєстратор прийняв рішення про відмову в заяві з тих підстав, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не припинено (або не скасовано) записи про право власності номери 2302408, 5847615, які передують по хронології скасувань, та які необхідно скасувати для скасування запису про право власності поданого у вказаній заяві.

6.20. З наданої прокурором Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.01.2019 №153306301 (а. с. 103-107) вбачається, що в реєстрі наявна актуальна інформація про право власності - номер запису про право власності 2302408, час реєстраційної дія 29.08.2013, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності серія та номер 8697863, виданий 30.08.2013, видавник Реєстраційна служба Березанського районного управління юстиції Миколаївської області, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 5427369 від 30.08.2013, форма власності - приватна, частка 1/1, власник - Товариство код ЄДРПОУ 38848881, 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 4.

6.21. В подальшому того ж дня 30.08.2013 до цього запису внесені зміни до права власності, підстава рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, серія та номер: 5431414, виданий 30.08.2013, опис змін: підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності серія та номер 8688282, видане 30.08.2013, змінено на свідоцтво про право власності серія та номер 8697863, видане 30.08.2013, власники: Публічне акціонерне товариство "Триа Плюс" код ЄДРПОУ 38848881, м. Одеса, вул. Черняховського, 4 змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Триа Плюс", код ЄДРПОУ 3884881, м. Одеса, вул. Черняховського, 4.

6.22. З наданих державним реєстратором копій матеріалів електронної справи № 144335148209 вбачається, що 30.08.2013 за № 5427369 державним реєстратором прав на нерухоме майно за результатом розгляду відповідної заяви, прийнятої 29.08.2013, поданої ОСОБА_1 на підставі протоколу загальних зборів засновників (учасників) № 1 від 16.08.2013 виданого Товариством для проведення державної реєстрації права власності, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на комплекс пляжний торговельно-розважальний з реєстраційним номером 144335148209, розташований за адресою Миколаївська обл., с. Коблеве, просп. Курортний, 7/4 за суб`єктом Публічним акціонерним товариством "Триа Плюс", податковий номер 38848881 (т. 1 а. с. 150).

6.23. В матеріалах електронної справи наявна роздруківка тексту свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 8688282, виданого 30.08.2013 (т. 1 а. с. 159), в якому власником спірного нерухомого майна зазначено Публічне акціонерне товариство "Триа Плюс" код ЄДРПОУ 3884881, м. Одеса, вул. Черняховського, 4.

6.24. 30.08.2013 ОСОБА_1 подана заява про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка була прийнята державним реєстратором 30.08.2013 за реєстраційним номером 2731166, про що свідчить картка прийому заяви №5430215 (т. 1 а. с. 162).

6.25. До вказаної заяви було додано, зокрема, виписку з ЄДРЮО та ФОП АВ №458962 від 21.08.2013 про реєстрацію юридичної особи Товариства, ідентифікаційний код юридичної особи 38848881, місцезнаходження юридичної особи 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 4 (т. 1 а. с. 165).

6.26. Того ж дня державним реєстратором внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис щодо зміни власника та видано нове свідоцтво на нерухоме майно індексний номер 8697863 від 30.08.2013, роздруківка тексту якого наявна в матеріалах електронної реєстраційної справи (т. 1 а. с. 168).

6.27. З вказаного свідоцтва вбачається, що власником спірного нерухомого майна є Товариство з обмеженою відповідальністю "Триа Плюс", код ЄДРПОУ 38848881, м. Одеса, вул. Черняховського, 4.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

7.2. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання майном, що становить зміст права власності згідно з частиною першою статті 317 ЦК України.

7.3. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

7.4. Як свідчать встановлені судами обставини, спірне Майно було внесено до статутного капіталу Товариства Третьою особою - ТОВ "Арена 23". При цьому, відповідне рішення Ради № 81, на підставі якого Третя особа набула права власності на це Майно, скасовано Рішенням Ради № 23, яке у судовому порядку визнано таким, що прийнято в межах повноважень та відповідно до Закону.

7.5. Водночас, визнаючи недійсним та скасовуючи свідоцтво про право власності на Майно САЕ № 205356, видане ТОВ "Арена 23", а також свідоцтво про право власності на Майно № 22380996, видане Відповідачу, суди у справі № 915/1402/16 виходили з того, що реєстрація права власності на нерухоме Майно із видачею свідоцтва про право власності здійснено реєстраційною службою з урахуванням документа, який містив недостовірні дані, у зв`язку з чим Товариство набуло право власності на це Майно всупереч вимогам законодавства.

7.6. Разом з цим, на звернення Ради щодо скасування та внесення відповідних записів до реєстру свідоцтв про право власності на нерухоме майно Третьої особи державний реєстратор відмовив у скасуванні запису з тих підстав, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не припинено (або не скасовано) записи про право власності номери 2302408, 5847615, які передують за хронологією скасувань та які необхідно скасувати для скасування запису про право власності.

7.7. Встановлені судами обставини (пункти 6.20 - 6.27) дають підстави для висновку, що фактично мала місце допущена при реєстрації права власності технічна помилка, а власником спірного Майна за свідоцтвом було Товариство.

7.8. Втім, враховуючи те, що судовим рішенням у справі № 915/1402/16 скасовано свідоцтво САЕ № 205356 від 10.12.2011 про право власності Третьої особи на Майно, оскільки остання не набула у визначеному законом порядку прав власності на це майно, як того вимагає частина перша статті 328 ЦК України, ця особа не мала правомочностей власника, зокрема щодо розпоряджання цим Майном шляхом передачі його до статутного капіталу Товариства.

7.9. З огляду на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли підставного висновку про те, що, оскільки Товариство набуло право власності на вказане Майно від особи, яка не мала права розпоряджатися цим майном, то відповідно свідоцтва про право власності Товариства на це майно № 8688282, № 8697863 від 30.08.2013 підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

7.10.При цьому доводи Скаржника (пункт 4.6) про те, що акт приймання-передачі Майна до статутного фонду як підстава видачі спірних свідоцтв про право власності не скасований та не визнаний недійсним наведених висновків не спростовує та не свідчить про чинність підстав набуття права власності на це Майно.

7.11.Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

7.12.Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

7.13. Відмовляючи у застосуванні наслідків спливу строку позовної давності за заявою Відповідача, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що із скасуванням діючого свідоцтва про право власності Товариства на Майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулося поновлення попередніх свідоцтв на це Майно, виданих Товариству, про що стало відомо лише у 2018 році під час виконання судового рішення у справі № 815/2808/18, отже строк позовної давності не пропущений, у зв`язку з чим посилання Скаржника (пункти 4.3, 4.4) на пропуск Позивачем строку позовної давності, а також нез`ясування судами питання пропуску строку позовної давності Суд відхиляє. При цьому, посилаючись на те, що органам прокуратури вже 23.07.2013 було відомо про існування спірних у цій справі свідоцтв про право власності на Майно, що, на думку Скаржника, вбачається з матеріалів справи № 915/1045/13, сам Скаржник не вказує на конкретний документ (документи) та не надав такий (такі) судам на підтвердження своїх доводів.

7.14. Відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

7.15.Отже, як підставно зазначили суди попередніх інстанцій, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких, згідно зі статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", провадиться державна реєстрація права власності, яке вони посвідчують, а визнання недійсним і скасування свідоцтв про право власності на Майно має на меті захист прав Позивача на земельну ділянку, на якій це Майно розміщене з порушенням положень закону.

7.16.За наведених мотивів Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 4.7) на неправильно обраний Позивачем спосіб захисту, враховуючи, що скасування тільки свідоцтв про право власності не призведе до поновлення порушеного права.

7.17. Доводи Скаржника (пункт 4.2) про те, що позов пред`явлений до неналежного Відповідача - Адміністрації, яка спірні свідоцтва про право власності не видавала, безпідставні, оскільки позов подано також до особи, якій видано спірні свідоцтва, а також оскільки суди підставно виходили з того, що саме Адміністрація, згідно з Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) та положеннями Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (1141-2011-п) , є органом, уповноваженим на здійснення (скасування) державної реєстрації прав на об`єкт нерухомості.

7.18. Доводи Скаржника (пункт 4.5) про незалучення судами до участі у справі ПП "ААС", яке, за твердженням Відповідача, є користувачем земельної ділянки, на якій розміщене спірне Майно, Суд вважає неналежними, оскільки не доведено, що спір стосується прав цієї особи.

7.19. Також суди вказали на те, що позовну заяву Прокурором подано відповідно до вимог статті - 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 ГПК України, з огляду на таке.

7.20. За змістом статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

7.21. За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

7.22. З огляду на таке, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу.

7.23. Разом з цим, за статтями 80, 83 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

7.24. Таким чином, Рада уповноважена державою реалізувати функцію позивача у спірних правовідносинах, водночас встановлено, що нею не вживаються заходи щодо скасування в судовому порядку незаконних свідоцтв про право власності на Майно, а й створюються передумови для протиправного обтяження та подальшого вибуття земельної ділянки, на якій знаходиться це майно, у зв`язку з чим посилання Скаржника (пункт 4.1) на те, що судами не перевірено причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом Суд відхиляє.

7.25.Доводи Скаржника (пункт 4.8) про те, що позовні вимоги у цій справі фактично ґрунтуються на обставинах та рішеннях судів у справі № 915/1402/16, тому у зв`язку з поданням у вказаній справі заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами є підстави для зупинення провадження у даній справі недоречні, оскільки Скаржником не обґрунтовано, з яких підстав дана справа не може бути вирішена за відсутності висновків суду щодо розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у вказаній справі.