1.1. У лютому 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" (далі - ТОВ "Євро-реконструкція") про стягнення боргу у сумі 22 334 211,30 грн, у тому числі: пеня - 10 404 316,62 грн, інфляційні втрати - 8 916 374,95 грн, 3 % річних - 3 013 519,72 грн.

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 173, 175, 218, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, статей 509, 526, 530, 549, 610- 612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу від 08.09.2016 № 1515/1617-ТЕ-41 щодо повної і своєчасної оплати переданого природного газу.

1.3. У відзиві на позовну заяву із посиланням на положення статті 233 Господарського кодексу України і статті 551 Цивільного кодексу України ТОВ "Євро-реконструкція" просило зменшити розмір пені, 3 % річних та інфляційних втрат, про стягнення яких звернулося до суду АТ "НАК "Нафтогаз України".

ТОВ "Євро-реконструкція" просило врахувати, що товариство не є кінцевим споживачем теплової енергії, а використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам для потреб опалення, отже здійснення оплати поставленого позивачем газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів із ТОВ "Євро-реконструкція" за спожиту теплову енергію.

Відповідач наголосив на відсутності у його діях прямого умислу щодо порушення зобов`язань за договором, при цьому, АТ "НАК "Нафтогаз України" здійснило нарахування на суму заборгованості, не беручи до уваги протоколи про організацію взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання.

1.4. У травні 2020 року ТОВ "Євро-реконструкція" подало до суду заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, в якій просило зменшити суму інфляційних нарахувань до 8 812 581,64 грн відповідно до проведеного відповідачем правильного розрахунку, зменшити розмір штрафних санкцій (пені, 3 % річних, інфляційних втрат), які АТ "НАК "Нафтогаз України" просить стягнути, на 50 %, розстрочити виконання рішення суду рівними частинами щомісяця протягом 3 років згідно з наведеним товариством графіком (том 1, а. с. 206-209).

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Євро-реконструкція" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" пеню у сумі 4 150 171,46 грн, інфляційні втрати - 8 810 505,30 грн, 3 % річних - 2 279 922,56 грн і судовий збір - 228 609,99 грн. Розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 рівними частинами щомісячно протягом року згідно з графіком, наведеним у судовому рішенні (з урахуванням змісту ухвали суду від 24.05.2019 про виправлення описки).

Судове рішення аргументовано обґрунтованістю позовних вимог у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором щодо оплати природного газу. Однак, установивши, що ТОВ "Євро-реконструкція" не є кінцевим споживачем, з`ясувавши, що товариство перебуває у скрутному фінансово-економічному становищі через значну заборгованість кінцевих споживачів та їх неплатоспроможність, з огляду на погашення відповідачем основної заборгованості до подання позову до суду суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме розміру пені, на 50 %. Суд також дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання ТОВ "Євро-реконструкція" про розстрочку виконання судового рішення.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 змінено, викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції, а саме позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Євро-реконструкція" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" пеню у сумі 5 202 158,31 грн, інфляційні втрати у сумі 8 916 374, 95 грн, 3 % річних у сумі 3 013 519,72 грн і судовий збір за подання позовної заяви у сумі 335 013,17 грн. Розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/1180/19 рівними частинами щомісячно протягом року згідно з графіком, наведеним у резолютивній частині постанови. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції визнав правильними розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, здійснені позивачем, і дійшов висновку про необґрунтованість висновків місцевого суду в цій частині.

Разом із цим суд апеляційної інстанції визнав наявність правових підстав для задоволення клопотань відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50 % і розстрочки виконання судового рішення.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. АТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 у частині відмови у стягненні пені у сумі 5 202 158,31 грн, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" у зазначеній сумі.

Скаржник також просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 у частині розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 рівними частинами протягом року.

Так, АТ "НАК "Нафтогаз України" вважає, що відповідач не надав суду належних доказів в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а суди, посилаючись на скрутне фінансове становище відповідача, зменшили розмір штрафних санкцій, що, на думку заявника касаційної скарги, суперечить положенням статті 233 Господарського кодексу України і статті 551 Цивільного кодексу України.

Скаржник також вважає необґрунтованими судові рішення у частині розстрочення виконання судового рішення, оскільки вважає недоведеними доводи відповідача про наявність підстав для розстрочки судового рішення відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Євро-реконструкція", заперечуючи проти її задоволення, послалося на правову позицію Верховного Суду і просило залишити судові рішення без змін у зв`язку зі встановленням судами всіх обставин справи і прийняттям законних і обгрунтованих рішень.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 08.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (після перейменування - АТ "НАК "Нафтогаз України") (постачальник) і ТОВ "Євро-реконструкція" (споживач) укладено договір № 1515/1617-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу, на виконання умов якого постачальник здійснив поставку, а споживач отримав природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Суди також установили, а відповідач зазначеного не заперечував, що оплату за переданий газ споживач здійснював несвоєчасно, отже не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору, у зв`язку з чим відповідачеві нараховано пеню у сумі 10 404 316,62 грн, інфляційні втрати - 8 916 374,95 грн і 3 % річних - 3 013 519,72 грн, стягнення яких і є предметом позову у справі № 910/1180/19.

У свою чергу, відповідач, не заперечуючи факту прострочення оплати за отриманий згідно з договором природний газ, наголосив на неправильному розрахунку інфляційних втрат, здійсненому позивачем, а також просив зменшити розмір штрафних санкцій (пені, 3 % річних та інфляційних втрат) на 50 % і розстрочити виконання рішення суду рівними частинами щомісячно протягом 3 років згідно із запропонованим відповідачем графіком.

4.3. Постанову суду апеляційної інстанції, згідно з якою змінено рішення місцевого суду в частині розрахунків суми пені, аргументовано доведеністю порушення відповідачем зобов`язань з оплати вартості фактично поставленого природного газу; встановленням розміру основного боргу, 3 % річних, інфляційних втрат; наявністю підстав для зменшення розміру пені на 50 %; доцільністю відстрочення виконання судового рішення на один рік.

4.4. За змістом касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" оскаржує судові рішення лише в частині зменшення штрафних санкцій на 50 % і розстрочки виконання судового рішення.

4.5. Щодо судових рішень у частині зменшення розміру пені на 50 % колегія суддів зазначає про таке.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України є договір, який з огляду на вимоги статті 629 цього Кодексу є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 цього Кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.6. Суд апеляційної інстанції, який змінив рішення місцевого суду, повно та всебічно дослідивши обставини справи із дотриманням положень матеріального права, встановив факт порушення відповідачем умов договору щодо оплати природного газу, перевірив правильність нарахування заявлених до стягнення сум, а саме підстави, періоди, розмір, та дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 404 316,62 грн пені, 8 916 374,95 грн інфляційних втрат і 3 013 519,72 грн - 3 % річних.

Водночас ТОВ "Євро-реконструкція" заявило клопотання про зменшення розміру пені на 50 %.

4.7. Суди попередніх інстанції, задовольняючи клопотання відповідача та зменшуючи розмір пені на 50 %, установили такі обставини:

- заборгованість за договором повністю погашена до звернення позивача до суду; оплату за придбаний газ відповідач частково здійснював на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків;

- стосовно більшості прострочених відповідачем платежів прострочення було незначним (від 1 до 3 днів);

- на відповідача покладено обов`язок із забезпечення споживачів тепловою енергією, кошти від оплати якої надходять на рахунки зі спеціальним режимом використання та використовуються для подальшого перерахування коштів позивачеві;

- несвоєчасність розрахунків за природний газ за договором зумовлена наявністю об`єктивних причин, що не давали змоги відповідачеві своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов`язання, які не залежали від нього; відповідач є господарським товариством, єдиний вид діяльності якого - постачання природного газу для всіх видів споживачів; відповідач отримує дохід виключно від здійснення господарської діяльності з постачання природного газу, в тому числі на підставі відповідних тарифів, установлених уповноваженими органами, у структурі яких не закладено джерело покриття неустойки;

- скрутне матеріальне становище відповідача підтверджується фінансовими звітами з балансом на грудень 2016 року, грудень 2017 року та 9 місяців 2018 року, довідкою про стан дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію ТОВ "Євро-реконструкція" станом на 01.02.2019, згідно з якою загальна сума заборгованості за спожиту теплову енергію споживачів перед відповідачем становить 546 996,16 тис. грн;

- матеріали справи не містять доказів на підтвердження погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, понесення ним збитків саме в результаті порушення (несвоєчасного виконання) відповідачем умов.

4.8. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 (v007p710-13) .

4.9. Суди попередніх інстанцій з огляду на встановлені фактичні обставини справи, врахувавши фінансовий стан відповідача, необхідність дотримання балансу майнових та інших інтересів сторін і засад справедливості і розумності, дійшли не спростованого доводами, викладеними у касаційній скарзі, висновку як про обґрунтованість позовних вимог, так і про можливість та допустимість зменшення заявленої до стягнення суми пені.

При цьому зменшення суми пені є правом суду, яке він може реалізувати у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів.

4.10. Крім того, ТОВ "Євро-реконструкція" під час розгляду справи заявило клопотання про розстрочення виконання судового рішення рівними частинами щомісяця протягом 3 років згідно з наведеним товариством графіком.

4.11. У Господарському процесуальному кодексі України (1798-12) передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини 1 і 5 статті 331 цього Кодексу).

Ураховуючи, що вирішення питання про відстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду першої інстанцій, який у рішенні навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відстрочення виконання рішення на один рік у цій справі, і в цьому випадку не вбачається, що суд здійснив свої дискреційні повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або із недотриманням "справедливого балансу" між сторонами, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни прийнятих рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів щодо вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду немає.

4.12. Доводи заявника касаційної скарги, що відстрочення виконання рішення суперечить практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою надмірна тривалість виконання остаточного рішення суперечить вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Отже, питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення на один рік, ураховуючи обставини, що стали підставою для зменшення розміру пені, дійшли висновку про можливість задоволення цього клопотання визнали доведеною відповідачем наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду у цій справі, зменшили при цьому строк розстрочення судового рішення із трьох років (про які просив відповідач) до одного року для дотримання балансу інтересів сторін і з метою недопущення істотного порушення гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції прав позивача на отримання коштів, отже захисту його майнового права та інтересу.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. За змістом частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів вважає постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019, якою змінено рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у частині розміру пені, що належить стягнути з відповідача, ухваленою із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

5.4. Викладені у касаційній скарзі доводи про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для часткового задоволення позову, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженої у справі постанови суду апеляційної інстанції немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).