1.1. У червні 2013 року Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси до Господарського суду Одеської області із позовом до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області (після зміни найменування - Лиманська районна державна адміністрація Одеської області) про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.03.2004 № 201 Про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам України Рубльову О. І., Рубльову В. І., та іншим, згідно додатку для ведення особистого селянського господарства на території Красносільської сільської ради".

1.2. Позовні вимоги з посиланням на статтю 19 Конституції України, статті 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, статтю 20 Господарського кодексу України, статті 13, 18, 19, 20, 77, 78, 84, 116, 142, 152, 155 Земельного кодексу України, статті 3, 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статтю 1 Закону України, "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статті 1, 3, 4, 6 Закону України, "Про управління об`єктами державної власності", пункт 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України, пункт 44 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України, обґрунтовано тим, що розпорядження голови адміністрації від 11.03.2004 № 201 протиправно, без наявності відповідних повноважень, прийнято відносно земельних ділянок, що належать до земель оборони, чим порушено право державної власності на землю, спричинено шкоду інтересам держави внаслідок незаконного вилучення земель державної власності та порушено права Міністерства як органу, уповноваженого на управління державним майном, у тому числі земельними ділянками оборони.

1.3. Крім того, оспорюваним розпорядженням земельна ділянка віднесена до земель комунальної власності Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, чим порушено право КЕВ на постійне користування нею на підставі державного акта серії Б № 031728 від 1983.

1.4. Також прокурор зазначає, що відповідно до пункту,,б" частини третьої статті 84 Земельного кодексу України у редакції, яка діяла на момент прийняття оспорюваного розпорядження, землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення, належали до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність.

1.5. Додатково позивач наголошує, що ані Міністерством, ані Кабінетом Міністрів України не приймалось будь-яких рішень про припинення права на земельні ділянки, перелічені у розпорядженні голови адміністрації.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.04.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

2.2. Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що передача земель оборони іншим державним органам або територіальній громаді має проводитись з дотриманням певної процедури, зокрема, супроводжуватись: зміною цільового призначення земельної ділянки шляхом прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України або Міністерством; добровільною відмовою землекористувача - військової частини від права користування земельною ділянкою та компетентних органів держави України від права державної власності на земельну ділянку.

Проте, судами встановлена відсутність доказів того, що вищезазначені дії передували прийняттю оспорюваного розпорядження, в зв`язку з чим господарський суд першої інстанції вказав, що адміністрація розпорядилася земельними ділянками за відсутності відповідної компетенції.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що оспорюваним розпорядженням порушено приписи пункту,,б" частини третьої статті 84 Земельного кодексу України, який був чинний на момент прийняття розпорядження та згідно із яким заборонено передачу у комунальну власність земель оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Крім того, судами, зокрема, відхилено доводи відповідача та третіх осіб щодо пропуску загального строку позовної давності під час звернення з позовом у рамках провадження у цій справі, оскільки матеріали справи не містять належних доказів, за наслідком дослідження яких можна встановити обізнаність або можливість такої обізнаності позивачами про прийняття розпорядження адміністрації раніше, ніж у 2012 році, коли прокуратурою проведено перевірку.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 і рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2018 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтовано тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими.

На думку скаржника висновки суду про доведеність прокурором позовних вимог є необґрунтованими.

Крім того, скаржник зазначає, що суди дійшли до неправильних висновків про дотримання прокурором та позивачем строку позовної давності на звернення до суду.

Також, не обґрунтовано та не доведено порушення прав держави в особі Міністерства оборони України.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивачів, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 11.03.2004 Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області прийнято розпорядження № 201 Про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам України Рубльову О. І., Рубльову В. І., та іншим, згідно додатку для ведення особистого селянського господарства на території Красносільської сільської ради" № 201. Вказаним розпорядженням затверджено проект відведення земельних ділянок та передано у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства із земель запасу на території Красносільської сільської ради земельні ділянки площею по 1,0 га, загальна площа 4,0 га, ріллі.

4.3. На підставі вказаного розпорядження адміністрацією видано: Рубльову В. І. державний акт від 16.11.2004 на право власності на земельну ділянку № 4 площею 1,00 га, кадастровий номер 5122782600:01:001:0092, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010452400201; Рубльову І. М. державний акт від 16.11.2004 на право власності на земельну ділянку № 2 площею 1,00 га, кадастровий номер 5122782600:01:001:0088, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010452400198; Рубльову О. І. державний акт від 16.11.2004 на право власності на земельну ділянку № 5 площею 1,00 га, кадастровий номер 5122782600:01:001:0091, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010452400200; Антоненко Н. І. державний акт від 16.11.2004 на право власності на земельну ділянку № 3 площею 1,00 га, кадастровий номер 5122782600:01:001:0089, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010452400199.

4.4. Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що у 1983 році Виконавчим комітетом Комінтернівської районної Ради народних депутатів видано Чабанській квартирно-експлуатаційній частині державний акт на право користування землею серії Б № 031728, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 35.

4.5. Відповідно до вказаного державного акта за Чабанською квартирно-експлуатаційною частиною як за землекористувачем закріплюється в безстрокове і безоплатне користування 4382,6 га землі в межах згідно плану землекористування.

4.6. Також суди установили, що земельні ділянки, які надані у власність ОСОБА_2, кадастровий номер 5122782600:01:001:0089, ОСОБА_1, кадастровий номер 5122782600:01:001:0092, ОСОБА_8, кадастровий номер 5122782600:01:001:0088; ОСОБА_3, кадастровий номер 5122782600:01:001:0091, розташовані (перебувають) у межах земельної ділянки військового містечка Красносілка-10, розташованого на території Красносільської ради, що підтверджується державним актом на право користування серія Б № 031725 від 1983, виданого Чабанській квартирно-експлуатаційній частині.

4.7. Із матеріалів справи убачається, що предметом спору у ній є вимога прокурора до Лиманської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, яким затверджено проект відведення земельних ділянок та передано у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства із земель запасу на території Красносільської сільської ради земельні ділянки площею по 1,0 га, загальна площа 4,0 га, ріллі.

4.8. Частиною другою статті 13 Конституції України унормовано, що кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

4.9. Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов`язані з набуттям і реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, є цивільно-правовими.

4.10. Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

4.11. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

4.12. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України (2768-14) , а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

4.13. Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.

4.14. Судами встановлено, що звертаючись до суду з цим позовом, прокурор заявив вимогу про визнання незаконним та скасування розпорядження "Про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам України Рубльову О. І., Рубльову В. І., та іншим, згідно додатку для ведення особистого селянського господарства на території Красносільської сільської ради" № 201.

Вказаним розпорядженням затверджено проект відведення земельних ділянок та передано у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства із земель запасу на території Красносільської сільської ради земельні ділянки площею по 1,0 га, загальна площа 4,0 га, ріллі.

4.15. За змістом статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.

Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

4.16. Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.17. Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

4.18. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

4.19. Натомість відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

4.20. Для віднесення справи до своєї юрисдикції господарському суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

4.21. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.

4.22. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що вимога про скасування розпорядження, яким Комінтернівської районною державною адміністрацію Одеської області затверджено проект відведення земельних ділянок та передано у власність фізичним особам земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, безпосередньо стосується прав та обов`язків фізичної особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

Наведене відповідає висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 року у справі № 361/3009/16-ц, 07.11.2018 у справах № 488/6211/14-ц та № 488/5027/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 485/1472/17, від 15.05.2019 у справах № 522/7636/14-ц та № 469/1346/18, від 26.06.2019 у справі № 911/2258/18, від 01 та 15.10.2019 у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17, від 19.11.2019 у справі 911/3680/17, від 20.08.2019 у справі 911/2650/17.

4.23. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

4.24. Відтак, установивши, що оскарженим розпорядженням земельна ділянка надавалась фізичній особі - ОСОБА_1 . для ведення особистого селянського господарства, яке проводиться без створення юридичної особи, колегія суддів доходить висновку, що заявлені позивачем у цій справі позовні вимоги не підлягають вирішенню у господарському суді, у зв`язку з чим рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України з мотивів, наведених вище.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.