У березні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області до Комунального підприємства "Теплоенергетик" (надалі - КП "Теплоенергетик") з позовом про стягнення 13 804 759, 75 грн., з яких: основний борг - 10 027 095, 27 грн., пеня - 1 159 672, 41 грн., 3% річних - 688 858, 70 грн. та інфляційні втрати - 1 929 133, 37 грн., у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №1850/1617-БО-18 від 28.10.2016 в частині здійснення своєчасної та повної оплати за переданий газ.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 (суддя Вавренюк Л.С.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2019 (колегія суддів у складі: Білецька Л.М. - головуючий, Чередко А.Є., Верхогляд Т.А.), позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 10 027 095, 27 грн., пеню у сумі 579 836, 21 грн., 3% річних у сумі 666 924, 80 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 914 482, 16 грн. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Судами обох інстанцій встановлено, що між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (постачальником) та КП "Теплоенергетик" (споживачем) 28.10.2016 укладено договір № 1850/1617-БО-18 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Згідно з п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Розділом 12 договору передбачено, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому сторонами внесено зміни до договору шляхом укладення додаткових угод № 1 від 28.10.2016, № 2 від 22.11.2016, № 3 від 30.12.2016, № 4 від 23.01.2017 відповідно до яких з 01.11.2016 за 1000 куб.м природного газу встановлено до сплати 8 182,80 грн з ПДВ; з 01.12.2016 - 8 577, 60 грн. з ПДВ; з 23.12.2016 - 5 930, 40 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору у період з листопада 2016 року по березень 2017 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 46 891 633, 83 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016, 31.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017.

Однак, оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив його умови. Так за лютий 2017 року залишилось непогашене грошове зобов`язання у сумі 3 462 616, 90 грн., за березень 2017 року - 6 564 478,37 грн., у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення: 1) пеню в сумі 1 159 672, 41 грн., нараховану за зобов`язаннями грудня 2016 року за період з 26.01.2017 по 06.03.2017 в сумі 92 387, 53 грн.; за зобов`язаннями січня 2017 року за період з 28.02.2017 по 28.05.2017 у сумі 164 079, 93 грн.; за зобов`язаннями лютого 2017 року за період з 28.03.2017 по 27.09.2017 у сумі 877 663, 08 грн.; за зобов`язаннями березня 2017 року за період з 26.04.2017 по 25.10.2017 в сумі 25 541,87 грн.; 2) 3% річних в сумі 688 858, 70 грн., нараховані за зобов`язаннями грудня 2016 року за період з 26.01.2017 по 06.03.2017 в сумі 13 198, 22 грн.; за зобов`язаннями січня 2017 року за період з 28.02.2017 по 28.05.2017 у сумі 23 439, 99 грн.; за зобов`язаннями лютого 2017 року за період з 28.03.2017 по 22.11.2018 у сумі 331 190,52 грн.; за зобов`язаннями березня 2017 року за період з 26.04.2017 по 11.12.2018 в сумі 321 029,97 грн.; 3) інфляційни втрати в сумі 1 929 133, 37 грн., нараховані за зобов`язаннями грудня 2016 року за лютий 2017 року в сумі 18 363, 26 грн; за зобов`язаннями січня 2017 року за березень-квітень 2017 року у сумі 70 473, 74 грн; за зобов`язаннями лютого 2017 року за період з квітень 2017 року-травень 2018 року у сумі 979 736, 32 грн.; за зобов`язаннями березня 2017 року за період з травня 2017 року по травень 2018 року в сумі 860 560, 05 грн.

В свою чергу, 09.10.2018 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Міської ради міста Кропивницького, Головним управлінням житлово-комунального господарства Міської ради міста Кропивницького, Комунальним підприємством "Теплоенергетик" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір № 36/110 про організацію взаєморозрахунків. Відповідно до п. 1 зазначеного договору його предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначена ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 № 110 (110-2018-п) . Відповідно до договору перераховано в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем 2 467 659,40 грн, що віднесено позивачем на погашення заборгованості за лютий 2017 року (зазначені кошти перераховані на рахунок позивача, що вбачається з платіжного доручення № 1 від 21.11.2018).

Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив його умови. При цьому суд врахував наявність договору № 36/110 про організацію взаєморозрахунків, відповідно до якого сторони змінили строк і порядок виконання грошового зобов`язання у сумі 2 467 659, 40 грн. за лютий 2017, а тому суд здійснив перерахунок 3% річних за зобов`язаннями лютого 2017 року з урахуванням погашення боргу в сумі 2 467 659, 40 грн. Також господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат на заборгованість за лютий 2017 року за період - червень 2017 року. Крім того суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені до 50%.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів в частині відмови у позові у стягненні 616 421, 31 грн., позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що умови договору про організацію взаєморозрахунків №36/110 від 09.10.2018 не містять імперативних вимог щодо порядку проведення розрахунків за природний газ, обмежені сферою відносин саме з перерахунку субвенцій, а тому наявний механізм проведення субвенцій, є передбачений договірними умовами порядок розрахунків, проте дані відносини різні за своєю суттю та не є тотожними. У відносинах між покупцем та продавцем щодо розрахунків за отриманий природний газ держава виступає лише в якості третьої особи, що має певний обов`язок зі своєчасного перерахування субвенцій у певний строк та в межах спірних договірних відносин не є суб`єктом владних повноважень. При цьому, укладені між сторонами спору СПР не відповідають вимогам ст. 181 Господарського кодексу України, ст. 654 Цивільного кодексу України та не є додатковими угодами, доповненнями, тощо, оскільки: укладені між 5-ма сторонами, тобто наявний інший склад сторін; предметом рішень є "..організація проведення сторонами взаєморозрахунків", тобто наявна чітка мета, в межах даних відносин мають розглядатись дані рішення; у договорі про ОВ відсутні будь-які волевиявлення сторін спору на зміну порядку розрахунків стосовно договору постачання природного газу; відсутні будь-які посилання на волевиявлення сторін спору щодо визнання договору про ОВ додатковою угодою/формою зміни порядку та способу здійснення розрахунку договору постачання природного газу. Щодо зменшення пені на 50% скаржник, зокрема, зазначає, що: матеріали справи не містять будь-яких доказів вчинення неправомірних дій з боку позивача; несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.01.2020 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 30.12.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 12.12.2019 строк.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника позивача, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судами обох інстанцій встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Міської ради міста Кропивницького, Головним управлінням житлово-комунального господарства Міської ради міста Кропивницького, Комунальним підприємством "Теплоенергетик" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" 09.10.2018 укладено договір № 36/110 про організацію взаєморозрахунків. У вказаному договорі встановлено порядок проведення розрахунків, відповідно до якого Казначейство перераховує кошти, залучені з єдиного казначейської рахунка стороні першій у сумі 2 467 659, 40 грн. на підставі доведеного Мінфіном рішення. Пунктом 4 договору визначено, що сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 2 467 659, 40 грн. для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуги з централізованого опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися бюджетним установам і організаціям, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Відповідно до пунктів 5-7 договору сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 2 467 659, 40 грн., сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 2 467 659, 40 грн. сторона четверта перераховує на рахунок сторони п`ятої кошти у сумі 2 467 659,40 грн. для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуги з централізованого опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися бюджетним установам і організаціям, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Пунктом 8 договору встановлено, що сторона п`ята (Комунальне підприємство "Теплоенергетик") перераховує на рахунок сторони останньої (Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") кошти у сумі 2 467 659,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 411 276, 57 грн., для погашення заборгованості за природний газ 2017 року згідно з договором від 28.10.2016 № 1850/1617-БО-18.

Кабінетом Міністрів України 20.05.2015 прийнято розпорядження № 670-р "Про порядок розрахунків за спожитий природний газ виробниками електричної енергії, які використовують природний газ для її виробництва", яким визначено порядок проведення енергогенеруючими компаніями, які використовують природний газ для виробництва електричної енергії, розрахунків за спожитий природний газ виключно через окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Положеннями ст. - 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Статтею 12 ГК України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 (217-2014-п) затверджено "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки".

Згідно з п. 3 Порядку № 217, теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).

Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку.

Згідно п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.

Відповідно до п. 1 "Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 № 110 (110-2018-п) , ці Порядок та умови визначають механізм надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція).

Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Пунктом 3 вказаних Порядку та умов унормовано, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.

Верховний Суд зауважує, що держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками судів обох інстанцій про те, що підписанням сторонами договору № 36/110 від 09.10.2018 про організацію взаєморозрахунків і виконанням його положень (відповідні кошти перераховані на рахунок позивача, що вбачається з платіжного доручення № 1 від 21.11.2018) сторони фактично змінили порядок і строк оплати коштів у сумі 2 467 659, 40 грн. за отриманий відповідачем природний газ, яка є заборгованістю за договором за лютий 2017 року.

При цьому у вказаному договорі сторони самі погодили, що за результатами порядку проведення взаєморозрахунків Комунальне підприємство "Теплоенергетик" перераховує на рахунок Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" кошти у сумі 2 467 659, 40 грн., у тому числі податок на додану вартість 411 276, 57 грн., для погашення заборгованості за природний газ 2017 року згідно з договором від 28.10.2016 № 1850/1617-БО-18, і сам позивач не заперечує, що вказану суму віднесено на погашення заборгованості за лютий 2017 року.

Доводи скаржника про те, що умови договору про організацію взаєморозрахунків №36/110 від 09.10.2018 не містять імперативних вимог щодо порядку проведення розрахунків за природний газ, обмежені сферою відносин саме з перерахунку субвенцій, а тому наявний механізм проведення субвенцій, є передбачений договірними умовами порядок розрахунків, проте дані відносини різні за своєю суттю та не є тотожними - колегією суддів відхиляються, оскільки підписавши договір про організацію взаєморозрахунків сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків, а отже місцевий господарський суд обґрунтовано здійснив перерахунок пені, 3% та інфляційних втрат з урахуванням погашення боргу, визначеного у договорі про організацію взаєморозрахунків.

Що ж до посилань скаржника про відсутність підстав для зменшення пені на 50%, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Кропивницький та селища Нового, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання. При цьому, КП "Теплоенергетик" самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.

Згідно з наданою відповідачем інформацією, грошові кошти, що надходять від споживачів теплової енергії на спеціальні рахунки відкриті в АТ "Ощадбанк" для зарахування коштів, автоматично перераховуються на користь НАК "Нафтогаз України" відповідно до алгоритму розподілу коштів, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Також судами враховано той факт, що відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, тоді як згідно зі Звітом про фінансові результати за 2018 рік відповідач має непокритий збиток в розмірі 24 765 тис. грн.

Крім того, діяльність позивача та відповідача, як суб`єктів ринку природного газу, провадиться за принципом забезпечення захисту прав та інтересів споживачів природного газу. У відносинах між сторонами відповідач є споживачем природного газу, а у відносинах з населенням та організаціями - постачальником теплової, електроенергії, тому суд першої інстанції враховував не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору.

Верховний Суд зауважує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача грошові суми як неустойку не повинно спотворювати її дійсне правове призначення, оскільки в протилежному випадку з засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

З огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання про зменшення сум пені, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в сукупності із об`єктивними обставинами, складною ситуацією у державі та її економічним становищем, обставини встановлені судами, обставини, на які посилався відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, свідчать про їх винятковість, а отже і з висновками про наявність підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50%.