1.1. Національний банк України (надалі - НБУ, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (надалі - АТ "Дельта Банк", відповідач-1) про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 42 від 12.09.2014 в розмірі 924 197 092,38 грн на предмет застави (цінні папери) за Договором застави облігацій Державної іпотечної установи №42/ДІУ від 12.09.2014, а саме, облігацій Державної іпотечної установи, серії С3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178453, у кількості 2 700 штук, з датою погашення - 15.12.2020 та облігацій Державної іпотечної установи (надалі - ДІУ), серії В3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178446, у кількості 6 155 штук, з датою погашення - 18.11.2020, шляхом передачі у власність позивача предмета застави, а також з вимогами до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (надалі - АБ "Укргазбанк", відповідач -2) про зобов`язання направити Національному депозитарію України розпорядження про розблокування та переказу з рахунку в цінних паперах № НОМЕР_4, який належить відповідачу -1 на рахунок позивача № НОМЕР_3, відкритий у Національному депозитарії України цінних паперів, а саме, облігацій ДІУ, серії С3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178453, у кількості 2 700 штук, з датою погашення - 15.12.2020 та вартістю у розмірі 281 765 059,95 грн без ПДВ та облігацій ДІУ, серії В3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178446, у кількості 6 155 штук, з датою погашення - 18.11.2020 та вартістю у розмірі 642 342 693,60 грн без ПДВ.

1.2. Позовна заява обґрунтована такими обставинами:

1.2.1. 12.09.2014 між позивачем (кредитор) та відповідачем-1 (позичальник) укладено Кредитний договір № 42 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит на суму 960 000 000,00 грн на строк з 12.09.2014 по 09.09.2016 включно з терміном освоєння кредиту протягом трьох місяців з дати прийняття постанови. Процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 18,75%.

1.2.2. На виконання умов кредитного договору, позивачем було надано відповідачу кредитні кошти в розмірі та на умовах, передбачених укладеним між сторонами кредитним договором, що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № 7000018967 (#869102801) від 15.09.2014 на суму 960 000 000,00 грн.

1.2.3. 12.09.2014 в забезпечення виконання позичальником зобов`язань (основного зобов`язання, сплати процентів за користування кредитом, виконання інших зобов`язань) за Кредитним договором, між позивачем та відповідачем -1 укладено Договір застави облігацій Державної іпотечної установи № 42/ДІУ (надалі - Договір застави).

1.2.4. Згідно з пунктом 1.2 Договору застави відповідач -1 передав у заставу позивачу облігації Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабінету Міністрів України загальною вартістю 1 270 000 000,00 грн, які мають наступні характеристики: облігації Державної іпотечної установи, серії В3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178446, у кількості 10 000 штук, номінальна вартість за 1 шт - 100 000,00 грн, балансова вартість за 1 шт - 101 926,03 грн, з датою погашення - 18.11.2020 та облігації Державної іпотечної установи, серії С3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178453, у кількості 2 700 штук, номінальна вартість за 1 шт - 100 000,00 грн, балансова вартість за 1 шт - 101 926,03 грн, з датою погашення - 15.12.2020.

1.2.5. Згідно з пунктом 1.2. Договору застави за рахунок застави, вимоги заставодержателя задовольняються повністю, включаючи суму боргу за кредитом та нараховані проценти, штраф, пеню та інші витрати заставодержателя, пов`язані з виконанням грошового зобов`язання заставодавця в повному обсязі.

1.2.6. Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк".

1.2.7. Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладі осіб від 08.04.2015 № 71 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 № 15 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03 березня 2015 року до 02 вересня 2015 року включно, а рішенням від 03.08.2015 № 147 тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" продовжено до 02.10.2015.

1.2.8. На виконання постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким відкликано банківську ліцензію, розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.

1.2.9. 27.10.2015 рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1773 анульовано ліцензію ПАТ "Дельта Банк" на здійснення депозитарної діяльності депозитарної установи.

1.2.10. 26.11.2015 між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ АБ "Укргазбанк" укладено договір № 40004287/15 про обслуговування рахунку у цінних паперах, за умовами якого депозитарна установа зобов`язується у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами депозитарної установи та даним договором, надавати послуги щодо відкриття/закриття та обслуговування рахунку у цінних паперах депонента, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах депонента на підставі розпоряджень депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності.

1.2.11. Листами № 2918 від 07.12.2015 року та № 12-00020/101956 від 21.12.2015 надано дозвіл на переведення цінних паперів на рахунок ПАТ "Дельта Банк", що відкритий в депозитарній установі ПАТ АБ "Укргазбанк".

1.2.12. 28.10.2015 позивач звернувся до відповідача -1 з заявою № 18-02012/81701 про кредиторські вимоги, зокрема, за Кредитним договором № 42 від 12.09.2014, а останнім включено вимоги позивача до Реєстру акцептованих вимог кредиторів та віднесено їх до 7 черги кредиторських вимог, що не заперечується сторонами.

1.2.13. За даними офіційного сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 11.01.2016 виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення про затвердження Реєстру кредиторських вимог АТ "Дельта Банк" (протокол № 005/16), а рішенням № 895 від 02.06.2016 прийнято рішення про затвердження ліквідаційної маси АТ "Дельта Банк".

1.2.14. 04.04.2016 відповідач -1 повідомив Національний банк України про включення до Реєстру акцептованих вимог кредиторів та віднесення їх до 7 черги кредиторських вимог, в тому числі й за Кредитним договором № 42 від 12.09.2014 у сумі 880 000 000,00 грн (суми кредиту) та 42 241 366,17 грн (процентів).

1.2.15. 02.12.2016 НБУ направив депозитарній установі ПАТ АБ "Укргазбанк", яка обслуговує цінні папери ПАТ "Дельта Банк" повідомлення № 12-0004/98825 про надання інформації щодо можливого виконання депозитарною установою операцій щодо списання цінних паперів у тому числі предмета застави, з рахунку в цінних паперах ПАТ "Дельта Банк" у випадку їх реалізації третім особам НБУ чи прийняття їх у власність.

1.2.16. 08.12.2016 ПАТ АБ "Укргазбанк" повідомив про неможливість проведення зазначеної облікової операції з посиланням на те, що відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 № 735 (z1084-13) , депозитарній установі має надаватись розпорядження на проведення облікової операції щодо цінних паперів, підписане розпорядником рахунку у цінних паперах депонента ПАТ "Дельта Банк".

1.2.17. 23.12.2016 позивачем було ініційовано внесення відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що вбачається з наявного в матеріалах справи витягу щодо реєстрації звернення стягнення на предмет застави.

1.2.18. 23.12.2016 НБУ звернувся до відповідача -1 з повідомленням №18-0012/103928 про наявність у останнього заборгованості за Кредитним договором, що забезпечена заставою та повідомив, що після спливу 30-денного терміну з дня відправлення цього листа Національний банк України залишає за собою право у випадку непогашення наявної заборгованості здійснити звернення стягнення на предмет застави у порядку, визначеному діючим законодавством України.

1.3. ПАТ "Дельта Банк", заперечуючи проти задоволення позову вказувало, що:

- сума вимог ПАТ "Дельта Банк" перед НБУ не відповідає реальним відносинам сторін, зазначеним у позові;

- сума оцінки облігацій, зазначена у експертному висновку не відповідає сумі, що заявлена у позовній заяві;

- позивачем неправильно обраний спосіб захисту;

- умови договору не містять такого способу звернення стягнення у судовому порядку як передача предмета застави у власність заставодержателя;

- ні у повідомленні від 23.12.2016, ні у позовній заяві не зазначено, яке порушення умов основного зобов`язання є підставою для звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави;

- позовні вимоги НБУ є передчасними, оскільки останнім не вчинено обов`язкових дій, які мають бути передумовою для набуття цінних паперів.

1.4. ПАТ АБ "Укргазбанк" у відзиві на позову заяву вказало, що позачергове задоволення позовних вимог можливе виключно за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави через професійного учасника фондового ринку в порядку, визначеному законодавством, на підставі договору, що буде укладений між Фондом та продавцем цінних паперів. Також відповідач -2 зазначив, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували протиправність дій ПАТ АБ "Укргазбанк" щодо відмови у виконанні розпоряджень позивача стосовно переведення у його власність предмета застави.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/6514/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2.1.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- запровадження у банку процедури ліквідації унеможливлює стягнення з банку, що ліквідується, коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено законом;

- порядок задоволення забезпечених заставою кредиторських вимог позивача має здійснюватись у порядку, визначеному спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , зокрема, статтею 51 Закону, і застосування цього Закону є пріоритетним по відношенню до Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , на який посилався позивач в обґрунтування своїх вимог;

- доказів оскарження позивачем в судовому порядку рішення Фонду про віднесення його вимог до 7-ї черги задоволення вимог кредиторів, що передбачено статтею 54 Закону, суду не надано;

- вимоги позивача не узгоджуються з нормами вказаного Закону та направлені на позбавлення власності банку, який перебуває у стані припинення та який не вправі розпоряджатись своїм майном без отримання окремого відповідного рішення Фонду;

- в порушення частини 6 статті 51 Закону, позивачем обрано спосіб реалізації предмета застави, який не передбачений спеціальним законом та не узгоджується з положеннями п. п. 2.2.2., 2.2.4. Договору застави;

- позивачем не обґрунтовано, яким чином обраний ним спосіб захисту зможе забезпечити реальний та ефективний захист його порушеного (невизнаного) права.

2.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 затверджено мирову угоду від 01.10.2019, укладену між Національним банком України, Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Укргазбанк", рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 визнано нечинним, а провадження у справі №910/6514/17 закрито.

2.2.1. Суд апеляційної інстанції, затверджуючи мирову угоду вказав, що:

- умови укладеної між сторонами мирової угоди, згідно з якою було досягнуто згоди звернути стягнення на облігації з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446 в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, а саме, на 9464 штук облігацій ДІУ (серія ВЗ) не суперечать статті 192 Господарського процесуального кодексу України;

- умовами мирової угоди сторонами правомірно збільшено кількість облігацій для погашення існуючої заборгованості АТ "Дельта Банк" перед НБУ, і таке збільшення обумовлене зменшенням вартості облігацій, що підтверджується висновком суб`єкта оціночної діяльності, визначеного Фондом;

- мирову угоду підписали уповноважені особи, підписи яких скріплені печатками сторін, а саме, від позивача - Голова НБУ Смолій Яків Васильович, який діє на підставі Закону України "Про Національний банк України" (679-14) та постанови Верховної Ради України від 15.03.2018 № 2343-VІІІ (2343-19) , від відповідача-1 - уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації у АТ "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимирович, який діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду № 181 від 02.10.2015 та рішення виконавчої дирекції Фонду № 2005 від 30.09.2019, від відповідача-2 - Голова Правління АБ "Укргазбанк" Шевченко Кирил Євгенович, який діє на підставі Статуту АБ "Укргазбанк", затвердженого 19.04.2019 протоколом №1 Загальних зборів акціонерів та наказу № 208-П від 28.05.2015;

- зміни вимог НБУ щодо розміру заборгованості, а саме, визначення її у сумі 924 227 092,38 грн замість 924 197 092,38 грн, обумовлено ухваленням та набранням законної сили постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі №910/13064/17, якою, серед іншого, визнано вимоги НБУ до АТ "Дельта банк" в частині стягнення штрафу в розмірі 30 000,00 грн. Право сторін вийти за межі позовних вимог при укладенні мирової угоди передбачене частиною 1 статті 192 Господарського процесуального кодексу України;

- права чи охоронювані законом інтереси третіх осіб, у тому числі ДІУ, як емітента облігацій, при укладенні сторонами мирової угоди порушені не були;

- відсутні будь-які обмеження щодо розпорядження облігаціями заставодавцем - АТ "Дельта Банк", або володіння цінними паперами заставодержателем - НБУ та, відповідно, відсутність порушення прав та інтересів емітента - ДІУ;

- Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) передбачено переважне право заставного кредитора неплатоспроможного банку перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави, зокрема, шляхом звернення стягнення на нього. Так, частиною 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

2.2.2. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи заперечення ДІУ проти укладення мирової угоди вказав, що вимоги ДІУ до АТ "Дельта Банк" акцептовані в сьому чергу вимог кредиторів, а тому його вимоги, як кредитора банку, будуть погашені у порядку черговості відповідно до положень Закону.

2.2.3. Північний апеляційний господарський суд відхилив посилання ДІУ на те, що мирова угода не підлягає затвердженню та є невиконуваною у розумінні частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", з підстав віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних банків, оскільки направлення ухвали суду про затвердження мирової угоди для примусового виконання є правом, а не обов`язком сторін у справі.

3. Короткий зміст вимоги касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 13.11.2019 Державна іпотечна установа звернулась до суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 910/6514/17, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.1.1. В поданій касаційній скарзі заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції при затвердженні мирової угоди не врахував, що:

- рішення у справі, що розглядається стосується прав, інтересів та обов`язків Кабінету Міністрів України, який в порушення статті 49 Господарського процесуального кодексу України не був залучений до участі у справі, незважаючи на те, що він є єдиним засновником та гарантом Державної іпотечної установи;

- умови мирової угоди суперечать вимогам статті 192 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що в мировій угоді було збільшено суму заборгованості за Кредитним договором шляхом включення штрафу у сумі 30 000,00 грн, який встановлений судовим рішенням у справі № 910/13064/17;

- Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) не передбачено можливість укладання мирової угоди Фондом гарантування вкладів фізичних осіб або уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку;

- умовами договору застави не передбачено право НБУ на звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття у власність облігацій ДІУ, а Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) не передбачає можливості звернення стягнення в іншому порядку ніж це передбачено вказаним Законом, а тому обраний НБУ спосіб захисту не відповідає вимогам чинного законодавства;

- затверджена судом апеляційної інстанції мирова угода в розумінні пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" не є виконавчим документом, а діючим законодавством не визначено, до повноважень якого органу віднесено виконання рішень судів щодо банків, які перебувають в стадії ліквідації;

- позивачем в порушення вимог статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського процесуального кодексу України неефективно обраний спосіб захисту, оскільки права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси. Проте, на час розгляду цієї справи права позивача захищені, оскільки його кредиторські вимоги були акцептовані та включені до сьомої черги.

3.1.2. Також, скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення розгляду справи № 910/6514/17 до набрання законної сили рішеннями у справах № 910/10553/18, № 910/13361/19, № 910/14465/19 та № 640/20584/19.

3.2. Позивач та відповідачі подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 910/6514/17 - без змін.

3.3. Представник третьої особи -2 подав письмові пояснення, відповідно до яких також просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

3.4. 15.01.2020 заявник подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із завершенням процесу передачі майна ДІУ до Міністерства фінансів України та клопотання про залучення доказів. Верховний Суд розглянув та відмовив в задоволенні поданих клопотань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Частинами 1 та 2 статті 192 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

4.2. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського процесуального кодексу України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою.

4.3. Тобто, по суті укладення сторонами мирової угоди, - це добровільне волевиявлення сторін щодо виконання її умов, що має на меті припинення судового спору та вирішення справи шляхом взаємних поступок.

4.4. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє (частини 4-5 статті 192 Господарського процесуального кодексу України).

4.5. Суд, у випадку відсутності підстав для відмови у затвердженні мирової угоди, в обов`язковому порядку постановляє ухвалу про її затвердження. При цьому, постановлення ухвали про затвердження мирової угоди не є ухваленням судового рішення по суті спору, а є лише визнанням судом факту досягнення сторонами компромісу щодо спірних правовідносин.

4.6. Суд апеляційної інстанції затвердивши мирову угоду дійшов висновку, що умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб та є виконуваними, а кожну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого не суперечать інтересам особи, яку він представляє.

4.7. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для відмови у затвердженні мирової угоди, оскільки сторони, в особі уповноважених на те представників, у встановленому законодавством порядку скористалися своїм правом врегулювати спір між сторонами шляхом взаємних поступок.

4.8. Доводи заявника, що суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не врахував, що спір у справі, що розглядається, стосується прав, інтересів та обов`язків Кабінету Міністрів України, який в порушення вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України не був залучений до участі у справі, незважаючи на те, що він є єдиним засновником та гарантом Державної іпотечної установи, Верховним Судом відхиляються, оскільки Кабінет Міністрів України гарантує виконання емітентом зобов`язання будь - якій особі, що є власником облігацій, а тому перехід права власності на цінні папери від однієї особи до іншої жодним чином не впливає на обсяг зобов`язань гаранта та не порушує прав та інтересів Кабінету Міністрів України.

4.9. Твердження скаржника, що умови мирової угоди суперечать вимогам статті 192 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що в мировій угоді було збільшено суму заборгованості за Кредитним договором шляхом включення заборгованості, яка встановлена судовим рішенням у справі № 910/13064/17 Верховним Судом також відхиляються, оскільки штраф у справі № 910/13064/17 в сумі 30 000,00 грн, який включено до мирової угоди, було стягнуто також на підставі Кредитного договору № 42 від 12.09.2014, а відповідно до частини 1 статті 192 Господарського процесуального кодексу України у мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

4.10. Аргументи заявника, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) не передбачено можливість укладання мирової угоди Фондом гарантування вкладів фізичних осіб або уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку є безпідставними, оскільки нормами вказаного Закону також не передбачено будь - яких застережень чи обмежень для неплатоспроможних банків щодо можливості укладення мирової угоди.

4.11. Доводи скаржника, що умовами Договору застави не передбачено право НБУ на звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття у власність облігацій ДІУ, а Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) не передбачає можливості звернення стягнення в іншому порядку ніж це передбачено вказаним законом, а тому обраний НБУ спосіб захисту не відповідає вимогам чинного законодавства, є безпідставними, оскільки пунктом 2.2.2. Договору застави сторони погодили, що заставодержатель - НБУ має право, у разі невиконання заставодавцем - АТ "Дельта Банк" умов, що передбачені Кредитним договором та неможливості списання відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України" у безспірному порядку заборгованості з кореспондентського рахунку заставодавця та його філій, здійснити продаж державних облігацій України третім особам або переведення державних облігацій у власність заставодержателя і за рахунок отриманих коштів задовольнити всі свої вимоги відповідно до цього договору.

4.12. Твердження ДІУ, що затверджена судом апеляційної інстанції мирова угода не є виконавчим документом, а діючим законодавством не визначено до повноважень якого органу віднесено виконання рішень судів щодо банків, які перебувають в стадії ліквідації, Верховний Суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, примусове виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди є правом, а не обов`язком сторін.

4.13. Аргументи заявника, що позивачем в порушення вимог статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського процесуального кодексу України неправильно та неефективно обраний спосіб захисту, оскільки задоволення позову у цій справі не відновить порушені інтереси, судом касаційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що згідно зі статтею 589 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із положеннями Закону України "Про заставу" (2654-12) , в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Крім того у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

4.14. Твердження заявника про те, що на час розгляду цієї справи права позивача захищені, оскільки його кредиторські вимоги були акцептовані та включені до сьомої черги, Верховним Судом відхиляються з огляду на таке.

4.15. Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

4.16. Згідно з частиною першою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов`язаних із консолідованим продажем активів Фондом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом.

4.17. Майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом. У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов`язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку. У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом (частина третя статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

4.18. Отже встановлена Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) черговість та порядок задоволення вимог кредиторів банку жодним чином не суперечать відповідним приписам щодо позачергового задоволення вимог заставодержателя за рахунок майна банку, що є предметом застави. Тобто, віднесення кредиторських вимог НБУ до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк", у тому числі й забезпечених заставою, не позбавляє позивача права на позачергове задоволення цих вимог за рахунок цього майна у встановленому чинним законодавством порядку.

4.19. Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №910/8132/17.

4.20. Твердження скаржника, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення розгляду справи № 910/6514/17 до набрання законної сили рішеннями у справах № 910/10553/18, № 910/13361/19, № 910/14465/19 та № 640/20584/19, Верховним Судом відхиляються, оскільки постановлення ухвали про затвердження мирової угоди не ґрунтується на дослідженні обставин справи та перевірці їх доказами, а є лише визнанням судом факту досягнення сторонами компромісу щодо спірних правовідносин. Тобто, розгляд спорів у вказаних справах не впливають на зміст та законність укладеної між сторонами мирової угоди.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.